№ 191/2109/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

іменем України

29 листопада 2022року

м. Київ

справа № 191/2109/19

провадження № 51-1779км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_13

суддів ОСОБА_14., ОСОБА_15

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_16,

прокурора ОСОБА_17,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_18,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянув касаційну скаргу захисників засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_18 та ОСОБА_19 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2022 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040390001826 від 08 листопада 2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровськ, мешканця м. Синельникове Дніпропетровської області,такого, що судимості не мав,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК)

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2022 року ОСОБА_2 засуджено за частиною 1 статті 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік та з покладенням відповідно до статті 76 КК обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_2 звільнено від покарання, призначеного цим вироком за частиною 1 статті 286 КК, на підставі частини 5 статті 74 КК, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 49 КК.

З ОСОБА_2 стягнуто на користь комунального закладу «Синельниківська ЦРЛ» ДОР» відшкодування збитків за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 9962,02 грн; на відшкодування матеріальної шкоди - 10633,21 грн; на відшкодування моральної шкоди - 25000 грн.

З ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 229835,84 грн.

З ОСОБА_2 стягнуто на користь держави витрати на проведення експертиз в сумі 1144 грн; 1716 грн; 1256, 08 грн.

Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

07 листопада 2018 року о 15:00 ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Шевролет Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , слідував по вул. П.Тичини зі сторони будинку № 31 по вул. Миру у напрямку вул. Покровська м. Синельникове, Дніпропетровської області.

Під час руху 07 листопада 2018 року о 15:05 в районі будинку 141 по вул. П. Тичини м. Синельникове, водій ОСОБА_2 , зупинив вище вказаний автомобіль перед перехрестям вул. П. Тичини та вул. Миру в м. Синельникове Дніпропетровської області та порушуючи вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б) та 10.4 Правил дорожнього руху України, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінами, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, перебуваючи в умовах достатньої видимості, відновив рух керованого ним автомобілю «Шевролет Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконуючи маневр повороту в ліво, частково виїхав на смугу зустрічного руху по якій в цей час рухався мотоцикл марки «BMW» S 1000 RR державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , зі сторони вул. Покровська у напрямку буд. № 31 по вул. Миру в м. Синельникове Дніпропетровської області та в ході виконання даного маневру, допустив зіткнення з вище вказаним мотоциклом, який рухався по своїй смузі для руху у зустрічному із ним напрямку.

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоциклу «BMW» S 1000 RR державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , згідно з висновком судово - медичної експертизи № 12 від 14 січня 2019 року отримав тілесні ушкодження у виді середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я строком понад 3 тижні (більше як 21 день).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2022 року вказаний вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисники ставлять вимогу про скасування вказаних судових рішень та закриття кримінального провадження у зв`язку із тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Посилаються на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не прийняли до уваги висновок експерта від 30 червня 2021 року №10.1 - 10.4/027 за результатами проведення комплексної судової інженерно-технічної експертизи з дослідженням механізму обставин ДТП, на який сторона захисту посилалася як на доказ невинуватості.

Також захисники вказують на те, що стороною захисту було заявлено обґрунтоване клопотання про призначення судової експертизи для усунення розбіжностей у висновках експертів, але у задоволенні вказаного клопотання судом першої інстанції було відмовлено.

Посилаючись на об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, захисники вважають, що заявлений у даному кримінальному провадженні цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та засудженого, які підтримали касаційну скаргу та думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисників задоволенню не підлягає на наступних підставах.

Мотиви Суду

Що стосується доводів касаційної скарги захисників про закриття кримінального провадження з тих підстав, що судом не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Верховний Суд, у тому числі Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року, на яку посилається сторона захисту в касаційній скарзі, неодноразово звертав увагу на те, що кримінальна відповідальність водія за статтею 286 КК виключається, якщо інший водій допустив порушення ПДР, яке перебуває у причинному зв`язку з наслідками, що настали, а також якщо дорожня обстановка (наприклад, наявність відповідних дорожніх знаків) давала підстави водію розраховувати на додержання правил іншим водієм.

Так, об`єктивна сторона злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, включає три обов`язкові ознаки: діяння - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту; наслідки у вигляді заподіяння потерпілому середнього тілесного ушкодження; причинний зв`язок між порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і зазначеними у статті наслідками.

Крім того Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року, на яку посилається також і сторона захисту, роз`яснено об`єктивну сторону злочину, передбаченого статтею 286 КК.

Зокрема, диспозиція статті 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причиновому зв`язку. Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - ч. 2, загибель кількох осіб - ч. 3); причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту.

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК.

Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі по собі (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК (наприклад, керування транспортним засобом без посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії, не зареєстрованим, або без належного номерного знака (підп. "в" п. 2.9 ПДР) тощо); б) порушення, які самі по собі (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце (наприклад, порушення правил перестроювання транспортних засобів (п. 10.3 ПДР), розвороту (п. 10.7 ПДР), заборони виїзду на зустрічну смугу руху транспорту (п. 11.4 ПДР), перевищення швидкості руху транспорту (п. 12.4 ПДР) тощо).

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК, тобто знаходилися у причиновому зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.

Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого статті 286 КК.

Судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, встановлено:

- недотримання ОСОБА_2 вимог п. п. 1.3, 1.5, 2.3б, 10.4 Правил дорожнього рухуУкраїни на підставі письмових доказів: протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07 листопада 2018 року та схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 07 листопада 2018 року та фототаблицями, якими було зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів; висновок судово-медичної експертизи №12 від 14 січня 2019 року; висновку експерта від 11 квітня 2019 року за № 11/10.4/119 та фототаблицю до нього; висновку експерта від 12 березня 2019 року за №11/10.2/125, та фототаблицю до нього; протоколу слідчого експерименту від 25 квітня 2019 року за участі потерпілого ОСОБА_3 ; протоколу слідчого експерименту від 25 квітня 2019 року за участі ОСОБА_2 та в присутності його захисників; висновку судово-автотехнічної експертизи від 17 травня 2020 року за №11/10.1/400;

- такі письмові докази були підтвердженні показаннями потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

- засуджений частково визнавав свою винуватість, при цьому повідомив, що швидкість була дуже мала, він проїхав близько 70 м та включив лівий поворот та зупинився, по вул. Енгельса їхала машина і за нею він його не побачив. Ця машина перешкоджала йому вільному обзору, він зупинився, а потім почав рух ліворуч на стоянку і одразу відбулося зіткнення. Подія відбулася дуже швидко, він вийшов з машини, яка була на середині полоси зустрічного руху та побачив потерпілого на землі;

Ткаим чином із досліджених доказів судами встановлено, що ОСОБА_2 07 листопада 2018 року, порушуючи вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 (б) та 10.4 Правил дорожнього руху України, виконуючи маневр повороту вліво, частково виїхав на смугу зустрічного руху, по якій в цей час рухався мотоцикл марки «BMW» S1000RR н/з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , зі сторони вул. Покровська у напрямку буд. №31 по вул. Миру в м. Синельникове Дніпропетровської області, та допустив зіткнення з вище вказаним мотоциклом, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286 КК, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Колегія суддів вважає дотриманими вимоги статей 22 94 КПК судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки доказам у провадженні надано оцінку з урахуванням їх допустимості та взаємозв`язку з іншими доказами та сторонам провадження було забезпечена рівність прав сторін на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Що стосується доводів захисників про те, що суд не взяв до уваги висновок експерта від 30 червня 2021 року №10.1 - 10.4/027 за результатами проведення комплексної судової інженерно-технічної експертизи, а також безпідставно відмовив у проведенні судової експертизи для усунення розбіжностей.

Внаслідок реалізації процесуальних прав стороною захисту подано висновок комплексної судової інженерно-технічної експертизи №10.1 - 10.4/27 від 30 червня 2021 року.

Однак, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо неприйняття такого доказу, оскільки він не відкривався стороні обвинувачення, не узгоджується з іншими матеріалами провадження.

Більше того, було здійснено допит експерта ОСОБА_12 , який проводив вказану експертизу, який сам визнавав помилки у висновку. Крім того, встановлено, що висновок ґрунтується виключно на показаннях засудженого.

Водночас, посилання сторони захисту на призначення комплексної експертизи в суді та неприйняття судом висновку не може розглядатися як порушення процесуального закону та не вказує на наявність підстав для беззаперечного скасування судових рішень, оскільки законодавець урегулював питання подачі сторонами доказів, оцінки судами доказів у кримінальному провадженні поряд з іншими у випадку дотримання сторонами порядку їх відкриття.

Крім того, колегія суддів не вбачає порушень процесуального права, як на те посилаються захисники у своїй касаційній скарзі, оскільки суд надав вмотивовану відповідь на клопотання захисника про призначення комплексної судової експертизи, аргументуючи свою відмову тим, що матеріали справи містять судову авто-технічну експертизу, транспортно-трасологічну та судово-медичну експертизи, а у клопотанні відсутні обґрунтування та вагомі обставини, передбачені кримінальним процесуальним законом, які б вказували на наявність підстав для призначення комплексної судової інженерно-технічної експертизи.

Таким чином, із фактичних обставин цього кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що суспільно небезпечний наслідок у вигляді заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості був породжений конкретними порушеннями засудженим ПДР, що всупереч викладеним у касаційній скарзі захисників засудженого доводам свідчить про наявність однієї з обов`язкових ознак об`єктивної сторони складу злочину - причинного зв`язку між порушенням ПДР і зазначеними наслідками.

Зіставивши й проаналізувавши наявні у справі та отримані в ході її розгляду дані, суд апеляційної інстанції умотивовано вирішив, що судом першої інстанції доведено поза розумним сумнівом порушення водієм ОСОБА_2 правил ПДР у конкретній дорожній ситуації.

Що стосується доводів сторони захисту про необґрунтованість заявленого цивільного позову ОСОБА_6 про відшкодування шкоди.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, із засудженого було стягнуто на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 229 835,84 грн.

Вказаний позов подано ОСОБА_4 як власницею транспортного засобу мотоцикла «BMW» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Твердження захисників щодо необґрунтованості висновків судів щодо стягнення із засудженого коштів на користь ОСОБА_4 є надуманими, оскільки матеріальна шкода відшкодовується особі, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, та має право пред`явити цивільний позов, що урегульовано статтею 128 КПК, статтею 1166 ЦК України.

У зв`язку з тим, що доводи захисників не підтвердилися, то касаційна скарга задоволенню не підлягає. Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, а відтак їх слід залишити без зміни.

На підставі наведеного, керуючись статтями 433 434 436 438 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2022 року щодо засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисників - ОСОБА_18 та ОСОБА_19 - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_20 ОСОБА_21 ОСОБА_22