Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 191/4252/15-ц

провадження № 61-28356св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Роздорська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

13 березня 2017 року у складі судді Бондаренко Г. В. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 (в подальшому будинку був присвоєний НОМЕР_1). Вказаний будинок був побудований під час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Рішенням виконкому Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 09 вересня 1958 року право власності на вказаний будинок було встановлено за ОСОБА_5 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батько позивачки - ОСОБА_6 у встановлений законом строк подав до Другої Синельниківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті його матері ОСОБА_4 , але свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі він не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.

На час смерті батька позивачка постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 , тому відповідно до статті 549 ЦК України 1960 року вона є такою, що прийняла спадщину.

До складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6 , увійшла частина будинку АДРЕСА_1 , яку він отримав в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 .

Оскільки в порядку спадкування за законом після смерті

ОСОБА_6 позивач отримала право власності на частину спірного житлового будинку, то до неї перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій будинок розташований.

Як стало відомо позивачці, рішенням сесії Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 12 січня 2007 року № 79-4/ІУ земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , прийнято до земель комунальної власності виконавчого комітету Роздорської селищної ради Синельниківського району.

Рішенням сесії Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 10 серпня 2010 року № 395-25/У

ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Рішенням сесії Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 10 жовтня 2012 року № 149-15/УІ проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність

ОСОБА_2 затверджено, та земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , було надано у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

09 грудня 2013 року реєстраційною службою Синельниківського МУЮ було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

Вказані рішення сесії Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області винесені із порушенням закону та підлягають скасуванню з таких підстав.

На час надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки та затвердження цього проекту на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , був розташований житловий будинок. Як було зазначено вище, цей будинок був успадкований спадкоємцями ОСОБА_7 , а позивач успадкувала відповідну частину після смерті її батька ОСОБА_6 .

Факт знаходження житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою підтверджується, зокрема, відповіддю КП «Синельниківське МБТІ» від 26 вересня 2014 року, а також технічним паспортом будинку; анулювання реєстрації житлового будинку за вказаною адресою у зв`язку із руйнуванням об`єкта нерухомості КП «Синельниківське МБТІ» на час прийняття сесією Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області оскаржуваних рішень не здійснювалося; Роздорською селищною радою Синельниківського району не було вжито жодних заходів із вилучення земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, у власників будинку; передача спірної земельної ділянки Роздорською селищною радою Синельниківського району ОСОБА_2 здійснена без повідомлення про це власників спірного будинку та без дотримання щодо права власності на будинок інших осіб. Ухвалюючи рішення про прийняття до земель комунальної власності виконавчого комітету Роздорської селищної ради Синельниківського району спірної земельної ділянки, селищна рада не перевірила належність цієї земельної ділянки іншим суб`єктам права власності, зокрема, колгоспу «Комуніст» або його правонаступникам. Таким чином, всі рішення сесії Роздорської селищної ради Синельниківського району з приводу спірної земельної ділянки ухвалені з порушенням вимог статей 116 120 ЗК України. Роздорська селищна рада розпорядилася спірною земельною ділянкою із перевищенням своїх повноважень, передавши у власність ОСОБА_2 землю, на якій розташований об`єкт нерухомості, належний іншим громадянам. Оскаржуваними рішеннями сесії Роздорської селищної ради Синельниківського району порушене право позивача на користування спірною земельною ділянкою.

ОСОБА_1 просила визнати незаконними та скасувати рішення сесії Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 12 січня 2007 року № 79-4/ІУ в частині земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ), від

10 серпня 2010 року № 395-25/У та від 10 жовтня 2012 року № 149-15/УІ.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не доведено факт того, що прийняттям спірних рішень Роздорською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області були порушені її особисті немайнові, майнові права або інтерес, оскільки будь-яких документів, які б підтверджували реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 позивачка та її представник суду не надали. Самостійних позовних вимог щодо встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 суду не заявлено і будь-яких судових рішень, які б набрали законної сили, з цього приводу позивачем не надано.

Ухвалою апеляційного суду дніпропетровської області від 17 серпня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 вересня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що прийняттям спірних рішень Роздорською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області не були порушені особисті немайнові, майнові права або інтерес ОСОБА_1 , є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права, оскільки ОСОБА_1 згідно правил статті 549 ЦК УРСР 1963 року є такою, що прийняла спадщину.

Суди помилково взяли за преюдиційність постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2015 року прийнятої за наслідками розгляду адміністративної справи

№ 191/1182/15-а, оскільки ОСОБА_1 не була залучена до участі в розгляді справи № 191/1182/15-а.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не надали оцінку неправомірності оскаржуваних рішень сесії Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Доводи інших учасників справи

11 жовтня 2017 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

13 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року відхилити.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

У жовтні 2017 року матеріали справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що на підставі рішення виконкому Роздорської селищної ради від 09 вересня 1958 року № 19 за ОСОБА_5 було визнано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 .

В листі КП « Синельниківське МБТІ» від 26 вересня 2014 року № 2037 зазначено, що право власності на житловий будинок , господарські будівлі та споруди за адресою

АДРЕСА_3 , станом на 31 грудня 2012 року зареєстровані за ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

Дані особи є батьками ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачка є донькою ОСОБА_6 та яка згідно свідоцтва про шлюб змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_6 ».

Згідно копії листа КП «Синельниківське МБТІ» від 25 грудня 2014 року

№ 2656 22 грудня 2014 року спеціалістом БТІ було проведено обстеження нерухомого майна за вищезазначеною адресою, при обстеженні було виявлено, що житловий будинок зруйновано.

Свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_4 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 і ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4 - жодній особі не видавалося і право власності на вказаний житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями залишилось зареєстрованим за ОСОБА_5 .

Рішенням Роздорської селищної ради від 10 жовтня 2012 року № 149-15/УІ був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 .

09 грудня 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Синельниківського МУЮ за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 , а

10 грудня 2013 року державним реєстратором ОСОБА_2. було видане свідоцтво про право власності на дане нерухоме майно.

Рішенням Роздорської селищної ради від 15 жовтня 2014 року № 295-27 були скасовані як незаконні рішення сесії Роздорської селищної ради

№ 79-4/ІУ від 12 січня 2007 року «Про прийняття земельних ділянок до комунальної власності», № 395-25/У від 10 серпня 2010 року «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель

ОСОБА_2 », № 149-15/УІ від 10 жовтня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд

ОСОБА_2 та надання у власність земельної ділянки».

Постановою Синельниківського міськрайонного суду від 25 травня

2015 року, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року, позовні вимоги

ОСОБА_2 задоволено, а саме визнано незаконним та скасовано рішення сесії Роздорської селищної ради від 15 жовтня 2014 року № 295-27 «Про скасування рішень сесії Роздорської селищної ради № 79-4/ІУ від

12 січня 2007 року, № 395-25/У від 10 серпня 2010 року та № 149-15/УІ від

10 жовтня 2012 року».

Вказані судові рішення були предметом перегляду судом касаційної інстанції, та ухвалою Вищого адміністративного суду України

від 26 листопада 2015 року касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Синельниківського міськрайонного суду від 25 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року залишено без змін.

Постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2015 року встановлено, що результатами перевірки, проведеної 06 грудня 2006 року комісією у складі землевпорядника Роздорської селищної ради, голови земельної комісії та депутата Роздорської селищної ради встановлена відсутність будівель та споруд на земельній ділянці за АДРЕСА_3 . Актом вибору та обстеження даної земельної ділянки, складеному у 2010 році, також встановлена на ній відсутність будівель та споруд. Також судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 завжди належала Роздорській селищній раді і перебувала у фактичному користуванні громадянина ОСОБА_5 до моменту його смерті. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку не видавалися. А після цієї дати і з часу зруйнування житлового будинку земельна ділянка стала вільна від будь-яких споруд на ній, тому ніхто окрім Роздорської селищної ради, як територіальної громади, не мав права розпорядитися земельною ділянкою та використовувати.

З урахуванням того, що судами зроблено висновок щодо законності рішення сесії Роздорської селищної ради № 79-4/ІУ від 12 січня 2007 року щодо прийняття до земель комунальної власності земельної ділянки, розташованої в межах села Роздори, яка була не передана у власність або в користування за адресою: АДРЕСА_3 , був зроблений висновок про те, що рішення сесії Роздорської селищної ради

№ 395-25/У від 10 серпня 2010 року та № 149-15/УІ від 10 жовтня 2012 року також є законними та прийнятими в межах повноважень органу місцевого самоврядування.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до статті 125 ЗК України (з 01 січня 2002 року) право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи права користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 02 травня 2009 року - право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділ Х «Перехідні положення» ЗК України), одержані ними до 01 січня 2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди у розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно частини другої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частиною другою статті 120 ЗК України передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов`язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, встановив, що будь-яких документів, які б підтверджували користування дідом, бабою та батьками позивачки спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку позивачка та її представник суду не надали. Не доведено позивачем і порушення її спадкових прав після смерті ОСОБА_6 .

За встановлених обставин по справі, є безпідставними доводи касаційної скарги про те, що прийняттям спірних рішень Роздорською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області були порушені особисті немайнові, майнові права або інтерес ОСОБА_1 .

Не є прийнятними доводи заявника про помилковість врахування судами попередніх інстанцій постанови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від

02 вересня 20125 року, прийнятої за наслідками розгляду адміністративної справи № 191/1182/15-а, відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), з тих підстав, що ОСОБА_1 не була залучена до участі в розгляді справи № 191/1182/15-а, оскільки факт не залучення

ОСОБА_1 до участі у адміністративній справі № 191/1182/15-а не є тим чинником, який виключає можливість застосування частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).

При цьому, ОСОБА_1 оскаржила судові рішення по адміністративній справі № 191/1182/15-а в касаційному порядку, за наслідками розгляду якої прийнято відповідне судове рішення.

Оскільки оскаржуваними рішеннями сесії Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області не порушено особисті немайнові, майнові права або інтерес ОСОБА_1 з підстав не доведення нею права власності на будинок АДРЕСА_3 , доводи заявника щодо не надання оцінки судами попередніх інстанцій оскаржуваним рішенням Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області є безпідставними, оскільки тільки у випадку доведення позивачем суду порушення його прав, свобод або інтересів, суд вправі здійснювати розгляд справи, перевіряючи на дотримання вимог чинного законодавства аргументи, наведені у заявлених вимогах, що цілком відповідає завданню цивільного судочинства, встановленого правилами ЦПК України.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня

2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило