Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

місто Київ

справа № 191/4508/19

провадження № 61-9013св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «МЕРЕНЧУК»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «МЕРЕНЧУК» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року, постановлене суддею Гречко Ю. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у грудні 2019 року звернулася до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства «МЕРЕНЧУК» (далі - ФГ «МЕРЕНЧУК», фермерське господарство) суми боргу за договором позики у розмірі 65 000, 00 дол. США, відсотків за кожен місяць дії договору позики за період з 14 грудня 2016 року до 01 вересня 2017 року у розмірі 35 912, 00 дол. США та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 02 вересня 2017 року до дня ухвалення рішення у справі.

Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що 14 грудня 2016 року ОСОБА_1 (позикодавець) та ФГ «МЕРЕНЧУК», від імені якого діяв його керівник ОСОБА_2 (позичальник), уклали договір позики, на виконання якого вона передала відповідачу грошові кошти в сумі 65 000, 00 дол. США зі сплатою процентів 6, 5 % в місяць, що підтверджується розпискою.

За умовами договору позики фермерське господарство зобов`язалося повернути їй всю суму боргу у строк до 01 вересня 2017 року.

Стверджувала, що майже одразу після того як керівник фермерського господарства ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти, він почав ухилятися від спілкування з нею та припинив відповідати на її телефонні дзвінки. Усі спроби зв`язатися з ним через їх спільних знайомих не дали результатів. ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 задля того, щоб не повертати їй грошові кошти, здійснив відчуження своїх корпоративних прав на ФГ «МЕРЕНЧУК» ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 звернулася до нового власника ФГ «МЕРЕНЧУК» з вимогою повернути борг, на що він їй відповів, що будь-яких боргів перед нею не має та нічого повертати не збирається.

Стислий виклад заперечень відповідача та позиції третіх осіб

ФГ «МЕРЕНЧУК» надало відзив на позов, просило відмовити у його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю. На переконання фермерського господарства, воно є неналежним відповідачем у справі.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що дійсно отримав від позивача грошові кошти у розмірі 65 000, 00 дол. США. Стверджував, що грошові кошти були використані не на його особисті потреби, а на потреби фермерського господарства.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 14 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області задовольнив позов ОСОБА_1 .

Суд стягнув з ФГ «МЕРЕНЧУК» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 14 грудня 2016 року у розмірі 65 000, 00 дол. США, відсотки за кожен місяць дії договору позики за період з 14 грудня 2016 року до 01 вересня 2017 року у розмірі 35 912, 00 дол. США; 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 02 вересня 2017 року до 14 січня 2021 року у розмірі 6 565, 00 дол. США. Здійснив розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються встановленими обставинами справи.

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про те, що фермерське господарство не отримувало грошових коштів за договором позики, вважаючи, що такі доводи спростовуються наявною у матеріалах справи розпискою, а проведення відповідного запису у бухгалтерських документах господарства, за висновками суду, є внутрішньою діяльністю відповідача і його відсутність не підтверджує факт наявності заборгованості за договором позики.

Посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позичальником дійсно є ФГ «МЕРЕНЧУК», а не особисто ОСОБА_2 суд також вважав необґрунтованими, оскільки за змістом розписки грошові кошти отримувало фермерське господарство в особі голови господарства ОСОБА_2., який у судовому засіданні підтвердив факт отримання грошових коштів у позику з метою їх витрачання на потреби господарства.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ФГ «МЕРЕНЧУК» 27 травня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що:

- рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають правовим висновкам, викладеним:

у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі

№ 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), за змістом якого Верховний Суд врахував, що підставою позову зазначено те, що СТОВ «Заповіт» за оспорюваним договором як юридичною особою отримано суму позики. Під час нового розгляду суди зобов`язані перевірити, чи наявні відповідні докази внесення грошових коштів у касу підприємства чи зарахування на рахунок юридичної особи. Укладаючи угоду з юридичною особою, позивач мала передбачати, що стосовно юридичних осіб діють спеціальні правила обліку та прийняття грошових коштів від інших осіб, зокрема й фізичних, що дотримані не були;

у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17

(провадження № 61-37213св18), відповідно до якого про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунка, а також прибуткові та видаткові касові ордери в разі внесення грошей до каси підприємства;

у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі

№ 489/3688/15-ц (провадження № 61-18912св19), згідно з яким стосовно юридичних осіб діють спеціальні правила обліку та прийняття грошових коштів від інших осіб, зокрема й фізичних. Документальне оформлення позики залежить від форми, в якій вона надається: безготівковим шляхом; готівковими коштами;

- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили фінансову звітність фермерського господарства, звіт про капітальні інвестиції, виписки за рахунками, оборотно-сальдові відомості, відповідно до яких у ФГ «МЕРЕНЧУК» не обліковується непогашена (діюча) заборгованість за розпискою (договором позики) у розмірі 65 000, 00 дол .США, що свідчить про відсутність заборгованості фермерського господарства перед ОСОБА_1 за розпискою від 14 грудня 2016 року.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 у серпні 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ФГ «МЕРЕНЧУК», оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На переконання позивача, правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах, на які заявник посилається у касаційній скарзі, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки ухвалені за відмінних фактичних обставин, зокрема у зазначених справах не було доказів передачі грошових коштів як розписка чи інший документ.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 29 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційнепровадження у справі за касаційною скаргою ФГ «МЕРЕНЧУК», а ухвалою від 05 квітня 2022 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з розпискою від 14 грудня 2016 року ОСОБА_1 (позикодавець) та ФГ «МЕРЕНЧУК», від імені якого діяв його керівник ОСОБА_2 (позичальник), уклали договір позики, на виконання умов якого вона передала фермерському господарству грошові кошти у розмірі 65 000, 00 дол. США з виплатою процентів у розмірі 6, 5 % на місяць.

На підставі договору купівлі-продажу від 10 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міщенко М. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 733, ОСОБА_2 здійснив відчуження своїх корпоративних прав на ФГ «МЕРЕНЧУК» на користь ОСОБА_3 .

Оцінка аргументів касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Тож розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дату отримання коштів.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

За своїми характеристиками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки про застосування статей 1046 1047 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17. Підстав відступити від таких правових висновків Верховний Суд не встановив.

Відповідно до положень статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи підстави позову та виконання умов договору позики, позивач посилалася на розписку, відповідно до якої ФГ «МЕРЕНЧУК», від імені якого діяв його керівник ОСОБА_2, отримало грошові кошти за договором позики.

Відповідно до частин першої, другої статті 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть проводитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, проводяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть проводитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Отже, стосовно юридичних осіб діють спеціальні правила обліку та прийняття грошових коштів від інших осіб, зокрема й фізичних.

Наведене відповідає правовим висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18) та від 10 лютого 2021 року у справі № 489/3688/15-ц (провадження № 61-18912св19).

Відповідно, укладаючи угоду з юридичною особою, позивач мала передбачати, що стосовно юридичних осіб діють спеціальні правила обліку та прийняття грошових коштів від інших осіб, зокрема й фізичних, що дотримані не були.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15 грудня 2015 року у справі № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Преамбулою Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі - Положення), що підлягає застосуванню до спірних правовідносин враховуючи час укладення зазначеного договору позики, визначено, що це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України» та визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

У пункті 1.2 Положення визначено, що касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форму касових ордерів установлено наказом Міністерства статистики України від 15 лютого 1996 року № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій». Касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пункту 4.1 Положення з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній.

За правилами пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунка, а також прибуткові та видаткові касові ордери в разі внесення грошей до каси підприємства.

З такими висновками погодився і Верховний Суд у постанові від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18).

Верховний Суд відхиляє доводи відзиву на касаційну скаргу про те, що наведені заявником правові висновки не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Визначаючи, чи є правовідносини подібними, Верховний Суд застосовує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, відповідно до якого на предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо ж правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність варто також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Як у справі, яка переглядається, так і у наведених постановах Верховний Суд розглядав спори, які виникли між фізичною та юридичною особою з договору позики, суд касаційної інстанцій виклав правові висновки щодо доказів, якими підтверджується отримання грошових коштів саме юридичною особою.

За таких обставин помилковими є доводи позивача, що наведені у касаційній скарзі правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи розподіл тягаря доказування у справі, а також встановлені обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що спірні правовідносини виникли саме між нею та ФГ «МЕРЕНЧУК», оскільки доказів отримання грошових коштів за договором позики саме ФГ «МЕРЕНЧУК» позивач не надала.

В оцінці дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо оцінки зібраних у справі доказів Верховний Суд врахував, що неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для вмотивованого висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях. Позивач мала довести належними та допустимими доказами, що відповідач порушив її цивільні права, які підлягають захисту та поновленню.

Водночас на підтвердження заперечень проти позову ФГ «МЕРЕНЧУК» надало до суду письмові докази того, що фермерське господарство не оприбутковувало грошові кошти від ОСОБА_1 відповідно до яких у ФГ «МЕРЕНЧУК» не обліковується непогашена (діюча) заборгованість за розпискою (договором позики) у розмірі 65 000, 00 дол .США, що свідчить про відсутність заборгованості фермерського господарства перед ОСОБА_1 за розпискою від 14 грудня 2016 року.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Позиція Верховного Суду під час постановлення нового судового рішення

Постановляючи нове судове рішення у справі, Верховний Суд врахував, що за встановлених фактичних обставин справи позивач не довела, що саме ФГ «МЕРЕНЧУК» як самостійна особа та учасник цивільних відносин є позичальником за договором позики, оскільки у матеріалах справи немає доказів отримання грошових коштів ФГ «МЕРЕНЧУК». Відповідно до встановлених фактичних обставин справи, враховуючи, що грошові кошти отримані ОСОБА_2 , який не заперечував таких обставин, правильним є висновок про те, що вимоги про погашення заборгованості за договором позики не можуть бути задоволені саме до ФГ «МЕРЕНЧУК».

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

За таких обставин, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зробив висновок про підтвердження після відкриття касаційного провадження наведеної у скарзі ФГ «МЕРЕНЧУК» підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18), від 10 лютого 2021 року у справі № 489/3688/15-ц (провадження № 61-18912св19) щодо розрахунків за договорами позики, укладеним між фізичною і юридичною особою.

У зв`язку з наведеним обґрунтованим є висновок про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша-третя статті 412 ЦПК України).

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про задоволення касаційної скарги ФГ «МЕРЕНЧУК», скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , тому судові витрати, понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, покладаються на неї.

Судові витрати, понесені ФГ «МЕРЕНЧУК» у зв`язку з розглядом справи судами апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають відшкодуванню позивачем на користь відповідача.

Керуючись статтями 141 389 396 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «МЕРЕНЧУК» задовольнити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «МЕРЕНЧУК», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «МЕРЕНЧУК» судові витрати, понесені заявником у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, у розмірі 33 617, 50 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко