Постанова

Іменем України

17 березня 2020 року

м. Київ

справа № 194/1276/15-ц

провадження № 61-8614св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - кредитна спілка «Союз-Дніпро»,

відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року у складі судді Солодовник І. С. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О.,

Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року кредитна спілка «Союз-Дніпро» (далі - КС «Союз-Дніпро») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 22 жовтня

2013 року між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2737/13 про надання кредиту у сумі 62 900,00 грн строком на

36 місяців, починаючи з 22 жовтня 2013 року по 21 жовтня 2016 року.

Строк дії кредитного договору закінчився 21 жовтня 2016 року, але ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору і несвоєчасно сплачувала заборгованість по кредиту та відсоткам за його використання, в зв`язку з чим, має заборгованість в сумі 209 222,27 грн, яка складається з наступного: залишок по кредиту - 44 180,35 грн, проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів - 165 041,92 грн.

В якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед позивачем по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом і сум штрафних санкцій, було укладено договір поруки № 2737/13 від 22 жовтня 2013 року між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли на себе зобов`язання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобов`язанням ОСОБА_1 , визначених кредитним договором, тому вони відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Представники позивача неодноразово спілкувалися з відповідачами, вимагали погасити суму наявної заборгованості, та попереджали, що у разі невиконання даних вимог, позивач буде вимушений звернутися до суду, але відповідачі жодних дій на виконання своїх зобов`язань не вчинили.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, на адресу відповідачів направлялися претензії з вимогами погасити існуючу заборгованість, але відповідачі проігнорували вимоги позивача та самоусунулись від виконання зобов`язань.

КС «Союз-Дніпро» просила стягнути солідарно з відповідачів на користь КС «Союз-Дніпро» заборгованість у сумі 209 222,27 грн за кредитним договором № 2737/13 від 22 жовтня 2013 року та судовий збір в сумі

3 138,33 грн.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з зустрічними позовними вимогами до КС «Союз-Дніпро» про визнання кредитного договору та договору поруки неукладеними.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 22 жовтня 2013 року між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2737/13, згідно умов якого їй були надані грошові кошти в сумі 62 900,00 грн строком на 36 місяців починаючи з 22 жовтня 2013 року. Розрахунком по кредитному договору № 2737/13 підтверджено погашення суми займу у розмірі

36 358,00 грн. Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору відповідач зобов`язувався надати їй грошові кошти в сумі 62 900,00 грн за умови сплати процентів в день надання кредиту із розрахунку 20,51 %, сума яких становила 12 900,00 грн. Дана сума у графіку погашення кредиту ніде не зафіксована, в рахунок яких коштів вона повинна була сплатити ці проценти інформації відповідач не надав. Письмова інформація надана лише у вигляді додатку № 1 не завіреному відповідачем, яка є неповною та не надає інформації про умови кредитування, фактичну сплату процентів, розрахунку та інше. При розгляді справи відповідач підтвердив стягнення з ОСОБА_1 в момент отримання кредиту суми 12 900,00 грн, та цей факт не заперечує. Їй в порушення пункту 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в письмовій формі не надано повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору. Вважає, що умови кредитного договору є несправедливими в цілому та суперечить принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним, а тому і договір поруки є недійсним. Крім того, в кредитному договорі немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, оскільки кінцева сума лише тільки одних відсотків перевищить суму кредиту у два рази, враховуючи додаткові нарахування відсотків за користування коштами збільшується, є дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту, тощо.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили визнати кредитний договір

№ 2737/13 від 22 жовтня 2013 року укладений між ОСОБА_1 та

КС «Союз-Дніпро» та договір поруки № 2737/13 від 22 жовтня 2013 року укладений між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 неукладеними; стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області

від 20 червня 2017 року об`єднано цивільну справу № 194/1276/15-ц за позовом КС «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором з цивільною справою

№ 194/1143/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до

КС «Союз-Дніпро» про визнання кредитного договору та договору поруки неукладеними в одне провадження (судова справа № 194/1276/15-ц).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області

від 24 жовтня 2017 року уточнену позовну заяву КС «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь

КС «Союз-Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 2737/13

від 22 жовтня 2013 року станом на 20 жовтня 2016 року в розмірі

209 222,27 грн, з яких: залишок по кредиту - 44 180,35 грн, відсотки нараховані за прострочення платежів - 165 041,92 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Союз-Дніпро» судовий збір у розмірі 1 046,11 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КС «Союз-Дніпро» судовий збір у розмірі 1 046,11 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КС «Союз-Дніпро» судовий збір у розмірі 1 046,11 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 до КС «Союз-Дніпро» про визнання кредитного договору та договору поруки неукладеними відмовлено.

Застосувавши положення статей 553 554 610 526-527 530 625 1050 1054 1056 ЦК України суд першої інстанції дійшов до висновку, що уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі та підлягає стягненню в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 на користь КС «Союз-Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 2737/13 від 22 жовтня 2013 року станом на 20 жовтня

2016 року в розмірі 209 222,27 грн, з яких: залишок по кредиту -

44 180,35 грн, відсотки нараховані за прострочення платежів -

165 041,92 грн.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції керувався частиною першою статті 203, частиною першою статті 215, частиною першою статті 638, частиною першою статті 628, статтею 629, частиною першою, другою статі 640 ЦК України, пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та виходив із того, що зміст кредитного договору та договору поруки не суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідач ОСОБА_1 користувалася та користується зазначеним кредитом, сплачувала заборгованість за кредитом, а тому вимога про визнання кредитного договору № 2737/13 від 22 жовтня 2013 року, договору поруки № 2737/13 від 22 жовтня 2013 року неукладеними не підлягає задоволенню, так як чинним законодавством не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання договору неукладеним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області

від 24 жовтня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

22 квітня 2019 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, з урахуванням уточнень, просять скасувати рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року в частині задоволення позовних вимог КС «Союз-Дніпро» до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, заявники не були належним чином повідомлення про час, дату та місце розгляду справи як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції.

Суди не застосували правила частини четвертої статті 559 ЦК України щодо припинення поруки.

Доводи інших учасників справи

16 серпня 2019 року КС «Союз-Дніпро» через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзиви, у яких просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити, рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року поновлено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

Зупинено виконання рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року, в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КС «Союз-Дніпро» заборгованості за кредитним договором від 22 жовтня 2013 року

№ 2737/13 станом на 20 жовтня 2016 року в розмірі 209 222,27 грн, з яких: залишок по кредиту - 44 180,35 грн, відсотки нараховані за прострочення платежів - 165 041,92 грн та в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КС «Союз-Дніпро» судового збору у розмірі по 1 046,11 грн з кожного до закінчення касаційного провадження.

У серпні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області

від 24 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

За правилами пункту 7 частини першої статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

У частині третій статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 369 України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого

2018 року призначений розгляд справи з повідомленням учасників справи.

Із оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що справа була розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без участі учасників справи.

У пункті 1 частині першій статті 176 ЦПК України закріплено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову в справі, що переглядається, становить 209 222,27 грн.

Таким чином, розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися з повідомленням учасників справи у порядку загального позовного провадження і колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про можливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження без участі учасників справи.

Отже, з урахуванням того, що предметом апеляційного перегляду було судове рішення у справі з ціною позову більше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційний суд, розглянувши справу без виклику учасників справи, відомості про належне повідомлення яких у матеріалах справи відсутні, та у порядку спрощеного позовного провадження, порушив норми процесуального права. До того, призначаючи справу до судового розгляду, апеляційний суд мав намір здійснювати розгляд справи з повідомленням учасників справи.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про судове засідання, яка відбулося 24 жовтня 2017 року.

Довідки про доставку SMS-повідомлення в розумінні статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) не є тим доказом, який забезпечує фіксацію повідомлення або виклику.

Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня

2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня

2018 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев