Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 195/646/19

провадження № 61-23294св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2019 року в складі судді Омеко М. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») на свою користь моральну шкоду у рахунок сплати страхового відшкодування у розмірі 19 200 грн, заподіяну смертю його матері ОСОБА_2 у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

В обґрунтування позову вказав, що 16 серпня 2017 року в районі 312 км автодороги Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя трапилась ДТП за участі транспортного засобу марки «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу марки «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок якої загинула пасажир транспортного засобу марки «ВАЗ 2101» його матір - ОСОБА_2 .

Цивільно-правову відповідальність водія ОСОБА_3 на момент ДТП було застраховано у ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Оскільки у загиблої ОСОБА_2 , крім сина є і донька ОСОБА_5 , то ОСОБА_1 належить 1/2 з загального розміру страхового відшкодування (38 400 грн), а саме 19 200 грн.

Однак, у порушення вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не узгодила з потерпілою особою розмір страхового відшкодування і не виплатила його у встановлений строк. При цьому страхова компанія безпідставно вимагала від нього надання копії постанови суду щодо притягнення до відповідальності винного в ДТП водія, оскільки це суперечить нормам вказаного закону.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на свою користь страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю його матері, у розмірі 19 200 грн та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент звернення позивача до суду не закінчився 90-денний строк для прийняття страховиком рішення щодо виплати страхового відшкодування, передбачений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому страховик підставно відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, а позовні вимоги останнього є необґрунтованими та передчасними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент звернення позивача до суду не закінчився 90-денний строк для прийняття страховиком рішення щодо виплати страхового відшкодування, а тому страховик підставно відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування.

Суд дійшов висновку, що 38 400 грн є обґрунтованим розміром моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 та ОСОБА_5 внаслідок загибелі їх матер ОСОБА_2 у ДТП.

Оскільки ДТП сталася за участю двох транспортних засобів, тобто внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, то обидва водії спільно завдали шкоди смертю пасажира, і, як наслідок, відшкодування моральної шкоди має здійснюватися обома водіями незалежно від вини. Враховуючи, що 24 травня 2019 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 9 600 грн кожному, позовні вимоги останнього є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким стягнути із ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на його користь 9 600 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 4 500 грн витрат на правову допомогу, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Тому позивач, скориставшись своїм правом вибору боржника, звернувся із вимогою до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», у якого була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , а отже, має право на відшкодування заподіяної шкоди у повному обсязі. Оскільки розмір моральної шкоди, завданий загибеллю матері в ДТП становить 38 400 грн, він та його сестра мають право на страхове відшкодування від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» по 19 200 грн кожен, однак він отримав лише 9 600 грн.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 20201 року призначено справу до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 серпня 2017 року близько 13 год. 10 хв. в районі 312 км автодороги Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя відбулася ДТП за участю транспортного засобу ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , у результаті якої загинула пасажир транспортного засобу ВАЗ-2101, р/н НОМЕР_1 , мати позивача - ОСОБА_2 .

Вказане кримінальне правопорушення кваліфіковане за частиною другою статті 286 КК України та відомості про нього внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Цивільно-правову відповідальність водія ОСОБА_3 на момент пригоди було застраховано в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом № АК/1687663 від 18 квітня 2017 року.

06 грудня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернувся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з заявою про виплату страхового відшкодування, моральної шкоди в розмірі 19 200 грн, проте йому було відмовлено у зв`язку із ненаданням заявником копії постанови (вироку) суду або слідчого органу щодо притягнення до відповідальності винної в ДТП особи.

24 травня 2019 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 та його сестри ОСОБА_5 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 9 600 грн кожному.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України, згідно з яким, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їх вини.

За змістом цієї норми обов`язок з відшкодування шкоди покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного з них, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.

Частиною першою статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

В разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом пункту 22.1 статті 22, статті 23 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.

Згідно зі статтею 27 Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.

Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

За змістом пункту 36.3 статті 36 Закону у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Враховуючи зазначене, слід дійти висновку, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Встановивши, що в результаті ДТП, яке сталося за участі забезпеченого ПАТ «НАСК «ОРАНТА» транспортного засобу ВАЗ-2101 під керуванням ОСОБА_3 , загинула пасажир транспортного засобу ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про спричинення у зв'язку із цим ОСОБА_1 моральної шкоди як сину загиблої.

Враховуючи, що максимальний розмір моральної шкоди у таких випадках складає 38 400 грн (12 мінімальних розмірів заробітної плати х 3 200 грн), а право на відшкодування моральної шкоди, крім позивача, має також його сестра ОСОБА_5 , то позивач має право на половину грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі 19 200 грн.

Разом із тим, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншій особі, а тому на підставі частини другої статті 1188 ЦК України особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини та в солідарному порядку з огляду на положення частини першої статті 1190 ЦК України. У такому випадку позивач має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх володільців транспортних засобів разом, так і від будь-кого з них окремо.

За вказаних обставин суди дійшли помилкового висновку про те, що страховик ПАТ «НАСК «ОРАНТА» має обов`язок відшкодувати позивачу та його сестрі моральну шкоду у рахунок сплати страхового відшкодування, заподіяну смертю його матері ОСОБА_2 у результаті дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 19 200 грн, а іншу частину має відшкодовувати ОСОБА_4 , оскільки у ПАТ НАСК «ОРАНТА» як страховика ОСОБА_1 і ОСОБА_4 або його страховика виник солідарний обов`язок боржників, тому в силу положень частини першої статті 543 ЦК України ОСОБА_1 має право вимагати виконання обов`язку повністю як від усіх боржників разом, так і від ПАТ НАСК «ОРАНТА» окремо.

Аналогічного висновку в справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суду у постанові від 10 січня 2019 року (справа № 274/4882/17-ц, провадження № 61-38295св18).

Вказаних положень закону суди попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи суди попередніх інстанцій не врахували, та неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшли безпідставного висновку про недоведеність позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Враховуючи межі позовної заяви, у якій ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на свою користь страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю його матері, у розмірі 19 200 грн та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500 грн, а також виплату 24 травня 2019 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на його користь страхового відшкодування у розмірі 9 600 грн, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 9 600 грн (19 200 грн - 9 600 грн) в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 2 250 грн.

Керуючись статтями 400 412 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 9 600 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 250 гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович