ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 198/236/21

провадження № 61-9673св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Дніпропетровської обласної прокуратури - Савенка Олександра Анатолійовича на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2024 року в складі колегії суддів Барильської А. П.,Демченко Е. Л., Макарова М. О.

в справі за позовом ОСОБА_1 до Вербківської об`єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Вербківської об`єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позов мотивований тим, що в період із січня 1999 року до серпня 2000 року позивачка була членом Колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) «ім. Фрунзе», яке отримало державний акт на право колективної власності на землю ще до прийняття її до членів КСП.

27 березня 2000 року на загальних зборах КСП «ім. Фрунзе» було прийнято рішення про надання їй права на отримання земельної частки (паю) із земель підприємства як новоприйнятому члену, а 01 квітня 2003 року їй видано свідоцтво про право власності також і на майновий пай члена КСП.

ОСОБА_1 вважала, що набула право на отримання земельної частки (паю) із земель КСП «ім. Фрунзе», однак земельну ділянку в натурі вона не отримала.

ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати за нею право на отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) площею 6,9400 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель колишнього КСП «ім. Фрунзе» в адміністративних межах Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної інстанцій, Верховного Суду

07 вересня 2021 року рішенням Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) площею 6,9400 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель колишнього КСП «ім. Фрунзе» в адміністративних межах Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області.

04 серпня 2022 року додатковим рішенням Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Вербківської об`єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь

ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 099,00 грн.

05 вересня 2022 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду поновлено Павлоградській окружній прокуратурі Дніпропетровської області

в інтересах держави в особі Вербківської об`єднаної територіальної громади

в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області строк на апеляційне оскарження рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2021 року. Відкрито апеляційне провадження в справі.

21 червня 2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської об`єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області задоволено. Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

17 квітня 2024 року постановою Верховного Суду (провадження № 61-11119св23) касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Верховний Суд керувався тим, що 30 червня 2022 року Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської об?єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області подала апеляційну скаргу на рішення Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2021 року та просила поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що про існування оскаржуваного рішення стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень. Апеляційний суд вказав, що «зважаючи на конкретні обставини, клопотання про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню». Тобто, апеляційний суд, поновивши строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не зазначив поважної причини його пропуску та не навів належного обґрунтування поновлення такого строку, порушив норму статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція).

07 червня 2024 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської об`єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2021 року.

Ухвала мотивована тим, що початок строку на апеляційне оскарження прокурором, який не приймав участі у справі, в інтересах держави в особі учасника справи (органу місцевого самоврядування) рішення суду першої інстанції починається за правилами, встановленими для учасника справи статтею 354 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України. Тобто, в разі подання апеляційної скарги прокурором, який не брав участі в справі, в інтересах держави в особі учасника справи (органу місцевого самоврядування) питання про поновлення строку має вирішуватися стосовно належного суб`єкта (учасника справи), а не прокуратури. Доводи клопотання про те, що не слід поширювати на прокуратуру вимоги подати апеляційну скаргу у строк, який обраховується з дня отримання копії судового рішення відповідачем, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для поновлення строку.

Обґрунтовані обставини причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, з урахуванням його отримання відповідачем, в інтересах якого діє Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області, - 14 вересня 2021 року, в клопотанні не зазначені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 липня 2024 року представник Дніпропетровської обласної прокуратури - Савенко О. А. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2024 року, в якій просить її скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд обмежив прокурору доступ до правосуддя. ОСОБА_1 не була членом КСП на час отримання ним державного акта на право колективної власності на землю, тому рішення суду першої інстанції є незаконним.

Подання прокурором апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення свідчило б про заміну суб`єкта владних повноважень, уповноваженого державою представляти її інтереси у відповідних правовідносинах. Це б суперечило субсидіарній ролі прокурора щодо захисту інтересів держави, адже належний суб`єкт владних повноважень може оскаржити рішення суду в межах встановленого строку самостійно. У цій справі прокурор подав апеляційну скаргу у зв`язку з неналежним виконанням Вербківською об`єднаною територіальною громадою в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області своїх повноважень, зокрема щодо оскарження рішення суду першої інстанції. У такому випадку прокурор є самостійним заявником та строк на апеляційне оскарження рішення суду обраховується з моменту, коли прокурор дізнався про оскаржуване судове рішення.

Позиція позивачки

У відзиві на касаційну скаргу позивачка зазначає, що стала практика Верховного Суду в справах щодо поновлення прокурору строку на оскарження рішення суду, якщо він не приймав участь у них участь, полягає в тому, що питання поновлення строку має вирішуватися стосовно учасника справи, інтереси якого представляє прокурор. У цій справі обґрунтовані обставини причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, з урахуванням його отримання відповідачем, в інтересах якого діє Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області, - 14 вересня 2021 року, в клопотанні не зазначені.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої частиною другою статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (справа «Дія97» проти України», № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (справа «Пономарьов проти України», № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (справа «Устименко проти України», № 32053/13, § 46-53, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).

У цій справі у червні 2022 року Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської об?єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області подала апеляційну скаргу на рішення Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2021 року та просила поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що про існування оскаржуваного рішення прокуратура дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень у травні 2022 року.

Прокурор уважає себе самостійним заявником та вказує, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції обраховується з моменту, коли прокурор дізнався про оскаржуване судове рішення, а не Вербківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, в інтересах якої він звернувся з апеляційною скаргою.

Верховний Суд вважає безпідставними наведені доводи та погоджується з висновком апеляційного суду про те, що початок строку на апеляційне оскарження прокурором, який не приймав участі в справі, в інтересах держави в особі учасника справи (органу місцевого самоврядування), рішення суду першої інстанції починається за правилами, встановленими для учасника справи, за статтею 354 ЦПК України. Тобто в разі подання апеляційної скарги прокурором, який не брав участі у справі, в інтересах держави в особі учасника справи (органу місцевого самоврядування) питання про поновлення строку має вирішуватися стосовно належного суб`єкта (учасника справи), а не прокуратури.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема Конституцією України та Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII«Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII в редакції, чинній на час подання прокурором апеляційної скарги, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У постанові від 15 жовтня 2019 року в справі № 903/129/18 (провадження

№ 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ (пункт 6.43).

У справі, що розглядається, прокурор, звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідно до вимог статті 23 Закону № 1697-VII, частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що визнання рішенням суду першої інстанції за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) із земель, розташованих на території Вербської сільської ради Павлоградського району, за відсутності правових підстав порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю сільськогосподарського призначення та майнові інтереси держави щодо володіння й розпорядження землею. Уповноваженим органом є Вербківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, яка не вжила будь-яких заходів до оскарження судового рішення, що свідчить про неналежне здійснення радою своїх повноважень та є підставою для втручання органів прокуратури та здійснення представництва інтересів держави.

Однак такі обставини самі собою не становлять безумовну підставу поновлення прокурору пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ, свідчить, що апеляційний суд під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама собою вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі № 219/10482/16 (провадження № 61-10487св19) міститься висновок про те, що посилання прокурора на те, що про ухвалення оскаржуваного рішення суду йому стало відомо лише 06 лютого 2019 року, не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки прокурор звернувся з апеляційною скаргою в інтересах Новолуганської сільської ради Бахмутського району Донецької області (відповідача в справі), яка отримала оскаржуване рішення 03 квітня 2019 року, а тому для прокурора як представника зазначеного органу місцевого самоврядування перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду розпочався з цієї дати, а не з часу виявлення ним оскарженого рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 травня 2024 року в справі № 171/2012/21 (провадження № 61-13674св23), від 06 березня 2024 року в справі № 190/1031/22 (провадження № 61-11015св23), від 18 серпня 2023 року в справі № 200/15210/18 (провадження № 61-12142св22) та в постанові від 17 квітня 2024 року в цій справі.

Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 417 ЦПК України).

У постановах Верхового Суду від 19 червня 2020 року в справі № 926/1037-б/15 та від 14 червня 2022 року в справі № 904/3541/15 зазначено, що клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відносити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції урахував указані висновки Верховного Суду, реалізував надані йому законом дискреційні повноваження, належно мотивував відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження, визнавши причини пропуску заявником строку на апеляційне оскарження неповажними.

Апеляційний суд встановив, що Вербківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області отримала рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2021 року 14 вересня 2021 року, а прокурор, звернувшись у липні 2022 року з апеляційною скаргою в інтересах відповідача, не навів мотивів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, пославшись виключно на неналежне виконання радою повноважень. Не змінив прокурор обґрунтування підстав пропуску строку й після попереднього касаційного перегляду справи.

Доводи заявника про те, що подання прокурором апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення свідчило б про заміну суб`єкта владних повноважень, уповноваженого державою представляти її інтереси у відповідних правовідносинах, суперечило б субсидіарній ролі прокурора щодо захисту інтересів держави, адже належний суб`єкт владних повноважень може оскаржити рішення суду в межах встановленого строку самостійно, свідчать про помилкове тлумачення норм процесуального й матеріального права.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків ухвали апеляційного суду не впливають та їх не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 389 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Дніпропетровської обласної прокуратури - Савенка Олександра Анатолійовича залишити без задоволення.

УхвалуДніпровського апеляційного суду від 07 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська