ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 199/2682/18

провадження № 61- 6515св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , колективне підприємство «Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма «Славутич»,

третя особа - комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Лабовкіна Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року в складі колегії суддів Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , КП Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма «Славутич» і просила визнати недійсним ордер від 17 листопада 2015 року № 074 серії А, виданий КП «Дніпропетровською виробничо-торгівельною фірмою «Славутич» у частині надання права ОСОБА_3 на проживання в кімнаті АДРЕСА_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , а також визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування вказаною кімнатою.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указувала, що з 23 липня 1986 року вона працює в ДПШО «Славутич» і 29 жовтня 1992 року як працівник підприємства була вселена на підставі ордеру в кімнату АДРЕСА_3 , в цій кімнаті вона зареєстрована та проживає й кімната є єдиним її житлом.

У березні 2018 року позивачеві стало відомо, що КП Дніпропетровською виробничо-торгівельною фірмою «Славутич» видало на ім`я ОСОБА_2 ордер на право зайняття жилої площі в гуртожитку, а саме кімнат № НОМЕР_1 іАДРЕСА_5 , хоча фактично вона мешкає в кімнаті № 212.

Позивач уважала, що ордер на ім`я ОСОБА_2 на кімнату № 209 виданий незаконно, оскільки ця кімната не є вільною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що в позивача не виникло право користування на кімнату АДРЕСА_3 , оскільки ордер на спірне приміщення їй не видавався.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано недійсним ордер від 17 листопада 2015 року № 074 серії А, виданий КП «Дніпропетровською виробничо-торгівельною фірмою «Славутич» у частині надання права ОСОБА_2 на кімнату № НОМЕР_1 у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що КП«Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма «Славутич» визнало апеляційну скаргу ОСОБА_1 та не заперечують, що ОСОБА_2 не видавався ордер на зайняття кімнати № НОМЕР_1 і такий номер в ордері підроблений.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26 березня 2019 року представник ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач просить оскаржувану постанову апеляційного суду в частині задоволення позову скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Указує, що суд не має права позбавляти її єдиного житла, в якому вона проживає разом із онукою.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на дану касаційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що з 23 липня 1986 року ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з ДПШО «Славутич» і 29 жовтня 1992 року вселена у кімнату АДРЕСА_3 .

17 листопада 2015 року КП «Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма «Славутич» видала ордер № 074 серії А, відповідно до якого ОСОБА_2 надане право на зайняття житлової площі, а саме кімнат АДРЕСА_1 і АДРЕСА_6 .

20 вересня 2018 року генеральний директор КП «Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма «Славутич» у відповіді на адвокатський запит указав: «на момент підписання мною ордеру « 074 серія А від 17.11.2015 р. номеру кімнати 209 в ньому не зазначалося. Номер кімнати 209 в ордері було підроблено після його видачі невідомими особами. ОСОБА_2 не видавався ордер на право зайняття кімнати з номером АДРЕСА_3 ».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Згідно зі статтею 61 ЖК УРСР користування житловим приміщенням у будинках державного й громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем і наймачем, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до вимог статті 128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Стаття 129 ЖК Української РСР передбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

У пункті 10 Примірного положення (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Отже, ордер на жилу площу в гуртожитку може бути видано лише на вільну жилу площу за спільним рішенням адміністрації та відповідного профспілкового комітету підприємства, установи, організації, і цей ордер є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення.

Ордер на житлове приміщення може бути визнаний недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень (стаття 59 ЖК УРСР).

Установивши, що установа, яка видала ордер, визнає та не заперечує обґрунтованість вимог позивача й указує, що ордер на кімнату АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не видавався та не міг бути виданий, оскільки в спірній кімнаті проживає ОСОБА_1 , апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність правових підстав для визнання такого ордеру недійсним у частині надання ОСОБА_2 права на зайняття кімнати № 209 у гуртожитку.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що визнання недійсним ордеру позбавляє її малолітню онуку єдиного житла, не заслуговують на увагу, оскільки ордер у частині надання ОСОБА_2 права на зайняття другої кімнати № 212 є чинним.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката Лабовкіна Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Колективного підприємства Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма «Славутич», третя особа Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради, про визнання ордеру недійсним залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук