Постанова
Іменем України
05 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 199/4081/18
провадження № 61-6365св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут»,
третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2020 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»), третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вони проживають у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_1 - у квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 - у квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 - у квартирі АДРЕСА_4 ,
ОСОБА_4 - у квартирі АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 - у квартирі АДРЕСА_6 , та
є споживачами природного газу.
Вони звернулися до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз»
(далі - ПАТ «Дніпрогаз»), правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», із заявою про безкоштовне встановлення індивідуальних лічильників газу у своїх квартирах.
Вважають, що ПАТ «Дніпрогаз» необґрунтовано відмовило їм у встановленні індивідуальних лічильників газу і повідомило, що 11 квітня 2016 року було виконано роботи щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу.
Вважали, що встановлення загальнобудинкового лічильника обліку газу у процесі споживання газу не відображає об`єм фактичного його споживання кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, унаслідок чого нараховуються суми за споживання газу, який насправді не використовувався споживачами. Договори між окремими побутовими споживачами, а саме ними як власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу, та відповідачами, зокрема щодо встановлення загальнобудинкового лічильника і проведення оплати за показниками такого лічильника, також не укладалися. Вказаними протиправними діями відповідачів порушено їхні права та їм завдано моральної шкоди.
Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 просили суд:
- визнати дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» і ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» неправомірними щодо нарахування їм
з липня 2017 року обсягу та плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового газового лічильника;
- зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» та
ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» здійснити ОСОБА_1 за його особовим рахунком № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 за її особовим рахунком
№ НОМЕР_2 , ОСОБА_3 за його особовим рахунком № НОМЕР_3 , ОСОБА_4 за його особовим рахунком № НОМЕР_4 , ОСОБА_5 за її особовим рахунком № НОМЕР_5 , перерахунок плати за газ, починаючи
з липня 2017 року, виходячи із чинних протягом вказаного періоду норм споживання газу для громадян у квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники;
- стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн
у рівних частках на користь кожного з позивачів;
- зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» встановити кожному з них індивідуальні лічильники газу;
- та визнати неправомірними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» у частині невстановлення індивідуальних лічильників у їхніх квартирах.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 04 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-7661св20).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо нарахування ОСОБА_1 з липня 2017 року обсягу та плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового газового лічильника, розташованого за адресою:
АДРЕСА_7 .
Визнано неправомірними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо нарахування ОСОБА_2 з липня 2017 року обсягу та плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового газового лічильника, розташованого за адресою:
АДРЕСА_8 .
Визнано неправомірними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо нарахування ОСОБА_3 з липня 2017 року обсягу та плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового газового лічильника, розташованого за адресою:
АДРЕСА_9 .
Визнано неправомірними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо нарахування ОСОБА_5 з липня 2017 року обсягу та плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового газового лічильника, розташованого за адресою:
АДРЕСА_10 .
Зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» здійснити перерахунок плати за газ ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_7 , починаючи з липня 2017 року та виходячи із чинних протягом вказаного періоду норм споживання газу, для громадян
у квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники.
Зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» здійснити перерахунок плати за газ ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_8 , починаючи з липня 2017 року та виходячи із чинних протягом вказаного періоду норм споживання газу для громадян в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники.
Зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» здійснити перерахунок плати за газ ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_9 , починаючи з липня 2017 року та виходячи із чинних протягом вказаного періоду норм споживання газу для громадян в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники.
Зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» здійснити перерахунок плати за газ ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_10 , починаючи з липня 2017 року та виходячи із чинних протягом вказаного періоду норм споживання газу для громадян в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники.
Визнано неправомірними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо невстановлення індивідуального лічильника газу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_7 .
Визнано неправомірними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо невстановлення індивідуального лічильника газу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_8 .
Визнано неправомірними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо невстановлення індивідуального лічильника газу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_9 .
Визнано неправомірними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо невстановлення індивідуального лічильника газу ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_10 .
Зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» встановити індивідуальний лічильник газу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_7 .
Зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» встановити індивідуальний лічильник газу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_8 .
Зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» встановити індивідуальний лічильник газу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_9 .
Зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» встановити індивідуальний лічильник газу ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_10 .
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28 грудня 2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу»(з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1 000 куб. м природного газу. В структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені
1 000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком
№ 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню
за розподілені 1 000 куб. м становлять 25,20 грн.
Таким чином, позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 доведено, що вони виконували обов`язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню.
Загальнобудинковий вузол обліку природного газу було встановлено за ініціативи ПАТ «Дніпрогаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», без погодження з мешканцями будинку, тому встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачами та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів. Визнання за кожним позивачем права на забезпечення індивідуальним газовим лічильником за рахунок відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» та встановлення надалі такого лічильника забезпечить оплату позивачам саме того об`єму газу, який ними спожитий.
Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити за свій рахунок встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» залишено без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що загальнобудинковий вузол обліку природного газу було встановлений за ініціативою ПАТ «Дніпрогаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», без погодження з мешканцями будинку, а тому встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачами та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів, оскільки у процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку,
у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами.
Також апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що саме на АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» покладено обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду,
АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити
у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, не врахував того, що відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи (АТ «Дніпрогаз») не може провадити діяльність з постачання природного газу. На виконання вимог законодавства з 01 липня 2015 року ПАТ «Дніпрогаз» постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 21 травня 2015 року № 1587 анульовано дію ліцензії на право провадження господарської діяльності
з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом усім категоріям споживачів, та здійснює лише діяльність з розподілу природного газу.
Натомість, взаємовідносини оператора газорозподільних систем
(АТ «Дніпрогаз») із суб`єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання
у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року
№ 2494.
Також судами попередніх інстанцій всупереч фактичним обставинам справи досліджено документ, якого не існує, а саме графіки оснащення квартир
і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів Українивід 25 квітня 2012 року
№ 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу».
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 676/6971/17 (провадження № 61-19397св19).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити.
Зазначає, що позивачі не надали суду жодного належного доказу
щодо наявності у ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повноважень встановлювати режими нарахування об`ємів спожитого природного газу,
а також, що саме ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» встановив позивачам режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно
з показаннями загальнобудинкового приладу обліку газу.
ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не чинило дій, які порушують права позивачів, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивачі проживають у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_1 - у квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 - у квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 - у квартирі АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 - у квартирі АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 - у квартирі АДРЕСА_6 , та є споживачами природного газу.
11 квітня 2016 року ПАТ «Дніпрогаз» у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 були виконані роботи зі встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу.
Щодо до побутових споживачів ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» є постачальником, а АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» - розподільником, Оператором ГРМ.
Позивачі звернулись до ПАТ «Дніпрогаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», із заявою про безкоштовне встановлення індивідуальних лічильників газу у своїх квартирах.
ПАТ «Дніпрогаз» відмовило позивачам у встановленні індивідуальних лічильників газу і повідомило, що 11 квітня 2016 року було виконано роботи щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 19 червня
2017 року № 816 про видачу ліцензії на розподіл природного газу,
ПАТ «Дніпрогаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сіл Любимівка, Перше травня, Балівка, Зоря, Маївка, Степове, Партизанське, Чумаки, радгоспу «Дзержинець») Дніпропетровської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПАТ «Дніпрогаз» (на тепер - АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз»).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Як зазначено в преамбулі Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1875-IV), цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1875-IV державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Тарифи на газопостачання належать до першої групи.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV).
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору)
є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У пункті 1.4 Типового договору розподілу природного газу вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС).
Суди встановили, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживали природний газ та сплачували рахунки за спожитий природний газ.
Права та обов`язки споживачів визначені Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов`язки споживача» та розділом VI «Права і обов`язки постачальника».
Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ «Дніпрогаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій (частина перша статті 30 Закону № 1875-IV).
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС, Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у йоговласності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є споживачами природного газу, а ПАТ «Дніпрогаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3533-VI фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно зі статтею 6 Закону № 3533-VI та графіками оснащення квартир
і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28 грудня
2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу»
(з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.
Згідно з додатком № 1 до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили
6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року
№ 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.
Зважаючи на те, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виконували обов`язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, суд першої інстанції, із висновками якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що вимоги статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язують АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.
Відмова АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства та порушує права позивачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження
№ 14-347цс18).
Відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620
(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.
Власник (власники)будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 7 глави 7 розділу Х Кодексу ГРС одразу після встановлення повіреного засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) (або його повірки на місці встановлення) Оператор ГРМ забезпечує пломбування встановленого (повіреного на місці) ЗВТ та складає акт про пломбування, який має бути підписаний споживачем. Перед пломбуванням ЗВТ Оператор ГРМ має право за власний рахунок та з використанням еталонних або зразкових (контрольних) ЗВТ перевірити похибку вимірювання встановленого ЗВТ та/або всього комерційного вузла обліку природного газу.
Загальнобудинковий вузол обліку природного газу був встановлений за ініціативою ПАТ «Дніпрогаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», без погодження з мешканцями будинку, а тому встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачами та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів.
АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» не уклало договору
з окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) на зняття показань будинкового вузла обліку.
Відповідно до вимог частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, врахувавши вказівки, викладені у постанові Верховного Суду
від 15 липня 2020 року (провадження № 61-7661св20), задовольняючи позов у частині визнання дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу
у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 незаконними, дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивача, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами. Унаслідок бездіяльності АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» споживачі газу в одному будинку поставлені у нерівне становище.
Зазначений висновок відповідає правовим висновкам, викладеним
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року
у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) від 26 жовтня
2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21).
Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що задоволення вимог позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивача з отримання послуги із газопостачання; встановлення позивачу індивідуального лічильника забезпечить оплату ним саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року
у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21) зазначено, що згода мешканців будинку є обов`язковою для встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу, а у разі втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, такі норми споживання застосовуються незалежно від чинності постанови до набрання чинності новою постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджені відповідні норми.
Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку, оскільки мав у договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.
З урахуванням викладеного безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» правомірно встановило загальнобудинковий вузол обліку згідно з вимогами законодавства.
Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суди правильно керувалися частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Саме на АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, як встановив суд першої інстанції, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.
Зазначене узгоджєується з правовими висновками, викладеними
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року
у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), від 26 жовтня
2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21) та постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 20 лютого 2019 року у справі № 212/5712/17 (провадження
№ 61-116св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 214/5776/17, (провадження № 61-13554св19), від 04 березня 2020 року у справі
№ 211/2131/18 (провадження № 61-22726св19), від 17 квітня 2020 року
у справі № 215/2712/18-ц (провадження № 61-2509св20), від 20 липня
2020 року у справі № 212/1796/18-ц (провадження № 61-23124св19).
Доводи касаційної скарги, що право позивача як споживача на забезпечення та встановлення лічильника природного газу за рахунок суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу, визнано та закріплено положеннями закону із визначенням чіткого строку, до якого має бути встановлено лічильник, оскільки цей строк не настав, не порушено, є необґрунтованими з огляду на викладені мотиви та висновки у цій постанові.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального
і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 402 416 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 18 березня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець