Постанова

Іменем України

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 199/4590/19

провадження № 61-7407св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 24 березня 2020 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Дніпровської міської ради

від 29 липня 2011 року затверджено Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, який відповідно до частини першої статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання на території м. Дніпро.

Об`єкт будівництва розміщений у АДРЕСА_1 , замовником якого є відповідач ОСОБА_1 , не підпадає під дію частини четвертої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Позивач вказував, що з декларації про готовність до експлуатації об`єкта вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено реконструкцію навісу під гараж загальною площею 712,7 кв. м, розташованого у АДРЕСА_1 , та до прийняття об`єкта в експлуатацію договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між Дніпровською міською радою та ним не укладався.

Зазначав, що з метою виконання вимог законодавства, департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради листом від 19 грудня 2018 року №10/15-856 було направлено на адресу ОСОБА_1 два примірники проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра по об`єкту «Реконструкція навісу під гараж» для ознайомлення та підписання.

Посилаючись на те, що договір не укладено, кошти пайової участі не сплачено, об`єкт експлуатується без укладеного договору пайової участі, що призводить до неотримання міським бюджетом коштів, в той час коли він є необхідним, оскільки визначає величину пайової участі, права та обов`язки сторін та інші істотні умови, а ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь, є порушенням зобов`язання, яке прямо передбачено чинним законодавством, позивач просив суд визнати укладеним договір між Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та

ОСОБА_1 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра укладеним на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 29 липня 2011 року №5/14.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2019 року у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснено реконструкцію навісу під гараж, а тому враховуючи Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 березня 2007 року №6/11, з подальшими змінами, затвердженими рішенням міської ради від 29 липня 2011 року №5/14, підстав для укладання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра у даному випадку не вбачається.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2019 рокускасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено. Визнано укладеним договір між Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра укладеним на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 29 липня 2011 року № 5/14.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач без достатніх правових підстав ухиляється від укладення з Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, обов`язкового згідно із законом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Дніпра, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції, зокрема матеріали справи не містять доказів вручення судового повідомлення на 03 та 24 березня 2020 року та ухвали про відкриття апеляційного провадження. Оскільки ця справа не належала до тих категорій, які апеляційний суд розглядає без учасників справи, розглянувши справу без належного повідомлення апеляційний суд порушив вимоги статті 372 ЦПК України і обмежив його доступ до правосуддя, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що міська рада звільнила осіб, які будують або реконструюють інші будови під гаражі, від залучення їх коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, що передбачено Порядком залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 березня 2007 року №6/11, з подальшими змінами, затвердженими рішенням міської ради від 29 липня 2011 року №5/14.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником 18/100 частин будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт

від 18 квітня 2018 року ОСОБА_1 здійснював реконструкцію навісу під гараж.

Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта - реконструкція навісу під гараж за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 712,7 кв. м визнано готовність об`єкту до експлуатації (а.с.95-103).

До прийняття зазначеного об`єкта в експлуатацію відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідач із позивачем не уклав.

19 грудня 2018 року відповідачу було надіслано лист про необхідність укладання відповідного договору та проект договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра

на 10 аркушах.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням процесуального права.

Задовольняючи позов Дніпровської міської ради, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач без достатніх правових підстав ухилявся від укладення з Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, обов`язкового згідно із законом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Дніпра.

Проте такі висновки суду апеляційної інстанції передчасні, оскільки до них апеляційний суд дійшов у порушення принципу змагальності сторін, розглянувши справу за відсутності відповідача ОСОБА_1 без доказів його належного повідомлення про місце, дату та час судового засідання.

Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

У статті 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369цього Кодексу.

Згідно зі статтею 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Частиною першою статті 8 ЦПК України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Згідно із пунктом 4 частини п`ятої зазначеної статті суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція).

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня

2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року закінчено проведення підготовчих дій у справі та призначено її до розгляду

на 03 березня 2020 року. Доказів відправлення та отримання ОСОБА_1 судової повістки про виклик на судове засідання, призначене на 03 березня 2020 року матеріали справи не містять.

Відповідно до протоколу судового засідання від 03 березня 2020 року суд апеляційної інстанції вирішив відкласти розгляд справи на 24 березня

2020 року для виклику відповідача (а. с. 157, 158).

Доказів повідомлення відповідача про розгляд справи 24 березня 2020 року матеріали справи не містять.

Відповідно до протоколу судового засідання від цього ж числа ніхто з учасників справи в судове засідання не з`явився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача та прийняв постанову про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення про задоволення позову Дніпровської міської ради

(а. с.163).

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутність осіб, що не з`явились, суд апеляційної інстанції виходив із того, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.

Проте такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить матеріалам справи, які не містять доказів повідомлення ОСОБА_1 про судові засідання, призначені на 03 та 20 березня 2020 року.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина перша статті 372 ЦПК України).

Із наведеної норми слідує, що можливість розгляду справи по суті обумовлена фактом належного повідомлення учасників про розгляд справи. У протилежному випадку суд зобов`язаний відкласти розгляд справи.

Вирішивши спір за відсутності відповідача, суд апеляційної інстанції порушив право останнього знати про час і місце судових засідань (частина друга статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що в силу статті 369 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії, яку можна розглядати у відсутність сторін, отже судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128 372 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, розглянувши справу за відсутності відповідача, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки його у судове засідання не з`ясував, чим порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати суду докази та навести міркування з приводу позовної заяви та апеляційної скарги, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення (частина четверта статті 401 ЦПК України).

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи, що заявник обґрунтовував свою касаційну скаргу в тому числі і порушенням судом статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 401 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара