Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 199/4788/19

провадження № 61-4878св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука 0. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння та земельної ділянки в натурі, визнання права власності, припинення спільної часткової власності, встановлення сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду, з уточненим 05 серпня 2020 року, позовом до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння та земельної ділянки в натурі, визнання права власності, припинення спільної часткової власності, встановлення сервітуту, мотивуючи його тим, що вона є власником 18/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 18 серпня 2003 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мішекіним В. В. за реєстром № 3049.

Посилаючись на те, що має право на виділ своєї частки в натурі в судовому порядку та, беручи до уваги висновок експертизи, просила суд ухвалити рішення, яким:

припинити право спільної часткової власності на спірне домоволодіння; поділити домоволодіння в натурі між співвласниками; виділити їй в натурі в домоволодінні АДРЕСА_1 , в житловому будинку літ. А1, прибудові літ. А2, прибудові А5, мансарді над А5, терасі а6 наступні приміщення: квартиру АДРЕСА_2 з прим. 2-1 (8,2 кв. м) - коридор, прим. 2-2 (3,5 кв. м) - санвузол, прим. 2-3 (0,9 кв. м) - кладова, прим. 2-4 (12,4 кв. м) - кухня, прим. 2-5 (1,7 кв. м) - котельня, прим. 2-6 (9,0 кв. м) - житлова, прим. 2-7 (13,3 кв. м) - житлова, прим. 2-8 (15,1 кв. м) - житлова, прим. 2-9 (5,2 кв. м) - сходи, прим. 2-10 (18,2 кв. м) - житлова, прим. 2-11 (2,6 кв. м) - гардеробна, а також надвірні будівлі та споруди: ганок літ. а7, сарай літ. Б1, цоколь № 1, хвіртки № 2, № 4, ворота № 3, огорожі № 1, № 5, № 10, № 11, мостіння І та визнати право власності на 18/25 частин домоволодіння, які складаються з квартири АДРЕСА_3 (8,2 кв. м) - коридор, прим. 2-2 (3,5 кв. м) - санвузол, прим. 2-3 (0,9 кв. м) - кладова, прим. 2-4 (12,4 кв. м) - кухня, прим. 2-5 (1,7 кв. м) - котельня, прим. 2-6 (9,0 кв. м) - житлова, прим. 2-7 (13,3 кв. м) - житлова, прим. 2-8 (15,1 кв. м) - житлова, прим.2-9 (5,2 кв. м) - сходи, прим. 2-10 (18,2 кв. м) - житлова, прим. 2-11 (2,6 кв. м) - гардеробна, а також надвірні будівлі та споруди: ганок літ. а7, сарай літ. Б1, цоколь № 1, хвіртки № 2, № 4, ворота № 3, огорожі № 1, № 5, № 10, № 11, мостіння І;

виділити ОСОБА_2 в натурі в домоволодінні АДРЕСА_1 , в житловій прибудові літ. А1, прибудові літ. А3, прибудові літ. А4: квартиру АДРЕСА_4 з прим. № 1-1 (3,5 кв. м) - коридор, прим. 1-2 (4,7 кв. м) - коридор, прим.1-3 (6,2 кв. м) - житлова, прим. 1-4 (13,1 кв. м) - житлова, прим. 1-5 (6,1 кв. м) - житлова, прим. 1-6 (6,8 кв. м) - кухня, прим. 1-7 (1,9 кв. м) - туалет, прим. 1-8 (2,2 кв. м) - душова, а також надвірні будівлі та споруди: душ літ. Л1, сарай літ. М1, огорожі № 6, № 7, хвіртки № 8, № 9; мостіння II. Визнати за ним право власності на 7/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , які складаються з наступних приміщень: квартири АДРЕСА_4 з приміщеннями № 1-1 (3,5 кв. м) - коридор, прим. 1-2 (4,7 кв. м) - коридор, прим. 1-3 (6,2 кв. м) - житлова, прим.1-4 (13,1 кв. м) - житлова, прим. 1-5 (6,1 кв. м) - житлова, прим.1-6 (6,8 кв. м) - кухня, прим.1-7 (1,9 кв. м) - туалет, прим. 1-8 (2,2 кв. м) - душова, а також надвірні будівлі та споруди: душ літ. Л1, сарай літ. М1, огорожі № 6, № 7, хвіртки № 8, № 9; мостіння II;

припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 ;

виділити у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 324 кв. м під будівлями: квартира АДРЕСА_2 , сараєм літ. Б - 120,30 кв. м, під ділянкою вільною від забудови - 196,6 кв. м;

виділити у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 126 кв. м під будівлями: квартирою АДРЕСА_4 , сараєм літ. М. - 36,44 кв. м, під ділянкою вільною від забудови - 89,56 кв. м;

встановити земельний сервітут для обслуговування частини зовнішньої стіни житлової прибудови літ. А1 та проходу до неї ОСОБА_2 площею 7,10 кв. м.

Зазначала, що ОСОБА_2 є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчено 01 липня 1980 року Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2-2350.

Вказувала, що в 2005 році особисто за власні кошти нею було проведено добудову та надбудову до житлового будинку А-l, а ОСОБА_2 надав їй свою згоду на прибудову до будинку та внутрішні переобладнання.

Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до готовності житлового будинку (літ. А-1) з житловою прибудовою (літ. А3-2), житловою мансардою (літ м\с) та навісом (літ. а3-1) за адресою: АДРЕСА_1 , вважати закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації.

Домоволодіння АДРЕСА_1 розташовано на земельній ділянці площею 450 кв. м, яка передана у їх спільну сумісну власність.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 12 листопада 2020 року під головуванням судді Руденко В. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.

Поділив домоволодіння, розташоване на АДРЕСА_1 , в натурі між власниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно варіанту висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 15 червня 2020 року, проведеної експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а саме:

виділив ОСОБА_1 в натурі 18/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 - квартиру АДРЕСА_2 , площею 90,1 кв. м, (на плані зафарбовано жовтим кольором): з наступними приміщеннями в житловому будинку літ. А1, прибудові літ. А2, прибудові А5, мансарді над А5, терасі а6: прим. 2-1 (8,2 кв. м) - коридор, прим. 2-2 (3,5 кв. м) - санвузол, прим. 2-3 (0,9 кв. м) - кладова, прим. 2-4 (12,4 кв. м) - кухня, прим. 2-5 (1,7 кв. м) - котельня, прим. 2-6 (9,0 кв. м) - житлова, прим. 2-7 (13,3 кв. м) - житлова, прим. 2-8 (15,1 кв. м) - житлова, прим. 2-9 (5,2 кв. м) - сходи, прим. 2-10 (18,2 кв. м) - житлова, прим. 2-11 (2,6 кв. м) - гардеробна, а також надвірні будівлі та споруди: ганок літ. а7, сарай літ. Б1, цоколь № 1, хвіртки № 2, № 4, ворота № 3, огорожі № 1, № 5, № 10, № 11, мостіння І;

виділив ОСОБА_2 в натурі 7/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 - квартиру АДРЕСА_4 , площею 44,5 кв. м (на плані зафарбовано зеленим кольором), з наступними приміщеннями в житловій прибудові літ. А1, прибудові літ. А3, прибудові літ. а4: прим. 1-1 (3,5 кв. м) - коридор, прим. 1-2 (4,7 кв. м) - коридор, прим. 1-3 (6,2 кв. м) - житлова, прим. 1-4 (13,1 кв. м) - житлова, прим. 1-5 (6,1 кв. м) - житлова, прим. 1-6 (6,8 кв. м) - кухня, прим. 1-7 (1,9 кв. м) - туалет, прим.1-8 (2,2 кв. м) - душова, а також надвірні будівлі та споруди: душ літ. Л1, сарай літ. М1, огорожі № 6, № 7, хвіртки № 8, № 9; мостіння II;

провів розподіл земельної ділянки в натурі на АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 15 червня 2020 року, проведеної експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а саме: виділив у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 324 кв. м (під будівлями: квартира АДРЕСА_2 , сараєм літ. Б - 120,30 кв. м, під ділянкою вільною від забудови - 196,6 кв. м (на плані зафарбована жовтим кольором); виділив у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 126 кв. м (під будівлями: квартирою АДРЕСА_4 , сараєм літ. М - 36,44 кв. м, під ділянкою вільною від забудови - 89,56 кв. м (на плані зафарбована зеленим кольором);

встановив земельний сервітут для обслуговування частини зовнішньої стіни житлової прибудови літ. А1 та проходу до неї ОСОБА_2 площею 7,10 кв. м (на плані зафарбована жовтим кольором та заштрихована).

В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції взяв до уваги висновки експертизи, факт того, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, наявність технічної можливості поділу домоволодіння та земельної ділянки у відповідності до часток кожного із співвласників домоволодіння та земельної ділянки.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння та земельної ділянки в натурі, визнання права власності, припинення спільної часткової власності, встановлення сервітуту відмовив.

Вирішив питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що нерухоме майно на яке ОСОБА_1 просить визнати право власності є самочинне, а тому дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на самовільно збудований об`єкт нерухомості.

Апеляційний суд вказував, що позивач не використала свого права у позасудовому порядку вирішити вказаний спір та звернулася до суду, щоб спростити чи уникнути встановленої законодавством досить тривалої в часі та фінансово затратної процедури оформлення прав на реконструйоване майно. Оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і зазначений вище позов заявлений формально не для визнання, а для набуття права власності, задоволений він бути не може. У зв`язку з відсутністю правових підстав для поділу домоволодіння та виділу в натурі його частин з подальшим визнанням права власності відсутні і підстави для виділення у власність земельної ділянки, оскільки сторони у справі не позбавлені можливості на підставі рішення міської ради, яким їм було виділено земельну ділянку у спільну сумісну власність, отримати відповідний державний акт на земельну ділянку.

Дніпровський апеляційний суд додатковою постановою від 16 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Доповнив постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року абзацом наступного змісту: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката в розмірі 10 740,34 грн».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржену постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі заявник зазначає, що правові висновки Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16-ц та постанові від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17 свідчать про неоднакове застосування положень статті 364 ЦК України, а тому позивач має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, що передбачено статтею 364 ЦК України.

Доводом касаційної скарги є те, що апеляційний суд неправильно встановив фактичні обставини у справі, а тому дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Вказує, що відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28 березня 2019 року добудова та надбудова до частини житлового будинку прийняті в експлуатацію, а тому вона має право на виділ в натурі своєї частки майна.

Вказує, що у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 760/21223/17-ц зроблено правовий висновок, що відповідно до статті 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Апеляційний суд на цей висновок належної уваги не звернув, декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28 березня 2019 року належної правової оцінки не надав, як і не надав належної оцінки технічному паспорту на нерухоме майно де зафіксовано відсутність об`єктів самочинного будівництва.

Вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірне домоволодіння не перебуває у спільній частковій власності є неправильним.

Аргументом касаційної скарги є також те, що висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивач не зверталась у передбаченому законом порядку до компетентних органів для оформлення своїх прав та не позбавлена права на таке звернення є хибним, адже внаслідок конфлікту, який виник між сторонами, відповідач відмовляється від підписання договору співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна. З огляду на вищенаведене позивач змушена звернутись за захистом своїх прав до суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому у її задоволенні просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість доводів позивача.

Відповідач вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, адже у позивача відсутні жодні дозволи, погодження чи письмові звернення до нього як іншого співвласника спірного домоволодіння.

Вважає висновок суду апеляційної інстанції про неможливість поділу нерухомого майна через самовільне будівництво правильним та таким, що відповідає як нормам матеріального права так і встановленим у справі фактичним обставинам.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.

22 квітня 2021 року цивільна справа № 199/4788/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 18/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 18 серпня 2003 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мішекіним В. В. за реєстром № 3049.

Відповідач ОСОБА_2 є співвласником 7/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчено 01 липня 1980 року Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2-2350.

Судом першої інстанції у справі була призначена судова будівельно-земельно-технічна експертиза, якою був запропонований один варіант розподілу житлового будинку, господарських будов та споруд домоволодіння АДРЕСА_1 згідно до того порядку користування, що склався між співвласниками та відповідно до 18/25 та 7/25 частки, з незначним відступом від п.5.19 вимог ДБН В.2.2-15:2019.

ОСОБА_2 пропонувалося виділити в натурі 7/25 частин домоволодіння - квартиру АДРЕСА_4 , площею 44,5 кв. м, (на плані зафарбовано зеленим кольором), з наступними приміщеннями в житловій прибудові літ. А1, прибудові літ. А3, прибудові літ. а4: прим. 1-1 (3,5 кв. м) - коридор, прим. 1-2 (4,7 м2) - коридор, прим. 1-3 (6,2 кв. м) - житлова, прим. 1-4 (13,1 кв. м) - житлова, прим.1-5 (6,1 кв. м) - житлова, прим. 1-6 (6,8 кв. м) - кухня, прим. 1-7 (1,9 кв. м) - туалет, прим.1-8 (2,2 кв. м) - душова, а також надвірні будівлі та споруди: душ літ. Л1, сарай літ. М1, огорожі № 6, № 7, хвіртки № 8, № 9, мостіння II.

ОСОБА_1 пропонувалось виділити в натурі 18/25 частин домоволодіння - квартиру АДРЕСА_2 , площею 90,1 кв. м, (на плані зафарбовано жовтим кольором): з наступними приміщеннями в житловому будинку літ. А1, прибудові літ. А2, прибудові А5, мансарді над А5, терасі а6: прим. 2-1 (8,2 кв. м) - коридор, прим. 2-2 (3,5 кв. м) - санвузол, прим. 2-3 (0,9 кв. м) - кладова, прим. 2-4 (12,4 кв. м) - кухня, прим. 2-5 (1,7 кв. м) - котельня, прим. 2-6 (9,0 кв. м) - житлова, прим. 2-7 (13,3 кв. м) - житлова, прим. 2-8 (15,1 кв. м) - житлова, прим. 2-9 (5,2 кв. м) - сходи, прим. 2-10 (18,2 кв. м) - житлова, прим. 2-11 (2,6 кв. м) - гардеробна, а також надвірні будівлі та споруди: ганок літ. а7, сарай літ. Б1, цоколь № 1, хвіртки № 2, № 4, ворота № 3, огорожі № 1, № 5, № 10, № 11, мостіння І.

Місцевим судом зазначалось, що проти даного варіанту розподілу домоволодіння сторони в судовому засіданні не заперечували.

Відповідно до експертного висновку від 15 червня 2020 року було запропоновано два варіанти розподілу земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 згідно часток у праві власності на домоволодіння (7/25 та 18/25 частки), з урахуванням визначених варіантів поділу вказаного домоволодіння, відповідно кадастрових меж земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:217:0016. З огляду на те, що відповідачем не надано належних доказів технічної можливості перенесення газового лічильника, експертом дана можливість також не досліджувалась, що остання підтвердила в судовому засіданні, а тому місцевий суд вважав за необхідне провести розподіл земельної ділянки в натурі відповідно до першого варіанту висновку експертизи, а також встановити земельний сервітут для обслуговування частини зовнішньої стіни житлової прибудови літ. А1 та проходу до неї відповідача площею 7,1 кв. м (на плані зафарбована жовтим кольором та заштрихована).

Апеляційним судом встановлено, що у договорі дарування 18/25 частин домоволодіння, на підставі якого позивач і є власником цієї частини спірного домоволодіння, зазначено, що вказані 18/25 частин розташовані на земельній ділянці площею 679 кв. м та складають у житловому будинку А-1 прим. 2-4, 2-5, житлову прибудову А'-1, веранду а'-1, ганок а', сарай Б, сарай В, убиральню Г, погріб з шийкою Д, душ Ж, зливну яму К, інші споруди № 1-6, 11, 12.

В договорі купівлі-продажу 7/25 частин домоволодіння, на підставі якого відповідач є власником цієї частини спірного домоволодіння, зазначено, що в користування набувача надходять: в житловому будинку АДРЕСА_5 , в загальному користуванні туалет.

На підставі рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 183/24 сторонам передано у спільну сумісну власність для обслуговування жилих будинків та споруд земельну ділянку загальною площею 0,0450 га.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку, з самостійним виходом (квартиру), яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилася.

При поділі житлового будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також які підсобні будівлі передаються власнику.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннями статті 358 ЦК України регламентовано правила здійснення правомочностей співвласниками об`єкта права спільної часткової власності. Зокрема, передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Отже, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна має враховуватись правова природа такої власності, адже співвласникам належать ідеальні частки у праві власності на спільне майно, які є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частку майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

При вирішенні спору щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, який перебуває у власності кількох осіб, необхідно виходити з розміру часток кожного зі співвласників нерухомого майна, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо між сторонами немає погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою, порядок користування встановлюється з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Частиною третьою статті 364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до положень статей 186 381 ЦК України самочинне будівництво є приналежністю до основної речі - будинку та зведені позивачем після набуття права власності на частину цього будинку.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За змістом статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).

При розгляді справ, пов`язаних із самочинним будівництвом, слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про містобудування», спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 18/25 частин домоволодіння на підставі договору дарування, а відповідач ОСОБА_2 є власником 7/25 частин домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції було встановлено, що після набуття права власності за договором дарування, ОСОБА_1 здійснила самочинне будівництво.

Позивач не зверталась у передбаченому законом порядку до компетентних органів для оформлення своїх прав на зазначене вище майно.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2019 року Управлінням державного архітектурного будівельного контролю Дніпровської міської ради за № ДП 181190870427 було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (будинку АДРЕСА_1 ) (а. с. 23, 24 том 1).

Стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Згідно частини першої якої, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03 липня 2018 року № 158 (далі - Порядок № 158).

Наведений Порядок № 158 встановлює процедуру проведення технічного обстеження та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельних ділянках відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, у тому числі індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 300 квадратних метрів, збудованих у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року.

Пунктом першим розділу третього Порядку № 158 передбачено, що прийняття в експлуатацію об`єктів здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання відповідної заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об`єкти, за результатами технічного обстеження цих об`єктів шляхом реєстрації поданої ними декларації про готовність об`єкта до експлуатації за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку.

На вищенаведене суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув, а тому дійшов передчасного висновку про те, що після набуття права власності за договором позивач здійснила самочинне будівництво.

Отже аналогічні за змістом доводи касаційної скарги колегія суддів вважає обґрунтованими.

В акті від 11 березня 2020 року, складеному на виконання договору про надання послуг на виконання технічної інвентаризації майна, серед іншого зазначено, що без документів, що дають право на виконання будівельних робіт у 2010 році збудовано сарай літ. М1 (а. с. 148 том 1).

Як вбачається із матеріалів справи вказану споруду виділено відповідачу ОСОБА_2 .

Крім того рішеннями державних реєстраторів від 15 квітня 2019 року № 46468197 та від 08 травня 2019 року № 46766156 розгляд заяв ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було зупинено. 15 квітня 2019 року у зв`язку із відсутністю у технічному паспорті: сараю - літ. В, убиральні - літ. Г, погребу з шийкою літ. - Д, душу - літ. Ж, зливної ями - літ. К., а 08 травня 2019 року у зв`язку із відсутністю письмової заяви або договору співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (а. с. 108, 109 том 1).

Отже, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд на наведене вище уваги не звернув, не врахував, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11 (провадження № 61-1070св19) зауважував, що за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають врахуванню при поділі (виділі) об`єкта нерухомого майна ті приміщення, які є самочинно збудованими (реконструйованими, перепланованими).

Таким чином суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що місцевий суд, дійшовши висновку про наявність підстав для виділення відповідачу сараю літ. М1, не встановив ким він був збудований, не перевірив можливість виділення в натурі збудованих приміщень без врахування самочинно збудованого об`єкту.

Крім того, суд першої інстанції здійснив розподіл земельної ділянки, однак обставини правильності її розподілу та висновки суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не перевірялись, правова оцінка не надавалась.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до підпунктів 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та/або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції й передачі справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, під час якого суду належить урахувати вищевикладене й ухвалити судове рішення відповідно вимог закону.

Колегія суддів також зазначає, що оскільки постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 16 березня 2021 року підлягає скасуванню також.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук