Постанова
Іменем України
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 199/481/19
провадження № 61-13616св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів:
Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - АТ «СГ «ТАС» (приватне)) про захист прав споживача, стягнення невиплаченого страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 03 вересня 2018 року між ним та
АТ «СГ «ТАС» (приватне) укладено договір добровільного страхування майна № FO-00184965 (далі - договір), за умовами якого застрахована конструкція з оздобленням, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .10 вересня 2018 року він у повному розмірі сплатив страховий платіж - 13 600 грн.
Позивач вказував, що 17 жовтня 2018 року будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зазнала неправомірного вторгнення третіх осіб, які викрали зовнішню частину системи вентиляції та кондиціювання повітря, викрали решітку, побили шифер на будівлі, пошкодили стіну, тобто настав страховий випадок, передбачений умовами договору.
Зазначав, що після виявлення крадіжки він повідомив про даний факт Амур-Нижньодніпровський відділ поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (далі - Амур-Нижньодніпровський ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області), який прийняв повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, та 17 жовтня 2018 року зареєстрував цей факт у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлено про вчинення кримінального правопорушення.
17 жовтня 2018 року на місце події прибув аварійний комісар АТ «СГ«ТАС» (приватне), який засвідчив крадіжку та пошкодження майна.
18 жовтня 2018 року він прибув до Дніпровської регіональної дирекції
АТ «СГ«ТАС» (приватне), заповнив письмову заявку про подію, надав всю необхідну інформацію, зокрема оригінали витребуваних відповідачем документів, передбачених умовами договору, склав письмову заяву про виплату страхового відшкодування.
Стверджував, що 23 жовтня 2018 року передав відповідачу оригінали документів, що підтверджують вартість пошкодженого та викраденого майна, а саме: бухгалтерську довідку фізичної особи-підприємця
ОСОБА_1 № 478, складену 23 жовтня 2018 року, за якою загальна вартість збитків на момент скоєння злочину становила 253 721,80 грн.
29 грудня 2018 року, згідно з ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2018 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за № 12018040630002288, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України), розпочато досудове розслідування.
На виконання умов договору, після виявлення наслідків кримінального правопорушення, він звернувся до відповідача з повідомленням про подію. При цьому до огляду представником відповідача та складення акта огляду, він зберігав незмінним пошкоджене майно та місце події, яка мала ознаки страхового випадку.
Стверджував, що виконав усі зобов`язання за договором страхування, однак відповідач зобов`язання за договором страхування не виконав.
Посилаючись на порушення прав, ОСОБА_1 просив суд захистити його право як споживача та стягнути з АТ «СГ«ТАС» (приватне) на його користь суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 253 721,80 грн та завдану моральну (немайнову) шкоду у розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2019 року, ухваленим у складі судді Богун О. О., позов
ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ «СГ«ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 253 721,80 грн, а також моральну шкоду у розмірі 2 500,00 грн, а всього - 256 221,80 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з АТ «СГ«ТАС» (приватне) на користь держави судовий збір
у розмірі 2 562,22 грн.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що страховик не виконав вимоги пункту 8.2 договора добровільного страхування майна щодо негайного, але не пізніше ніж протягом трьох робочих днів, проведення огляду місця страхування, складення акта огляду пошкодженого/знищеного застрахованого майна, отже, належним чином не з`ясував причин, обставин та завданих страхувальнику збитків. Тому, посилавшись на положення статей 526 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнув суму страхового відшкодування, розмір якої підтверджено належними доказами.
Частково задовольняючи позов про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог, засад розумності та справедливості.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, апеляційну скаргу АТ «СГ «ТАС» (приватне) задоволено.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «СГ «ТАС» (приватне) судовий збір
у розмірі 5 709,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2018 року до Єдиного реєстру досудового розслідування (далі - ЄРДР) внесено відомості про вчинення злочину, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України, та розпочато досудове розслідування. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції проігнорував заперечення відповідача щодо пункту 5.12.6 договора, за змістом якого не є страховим випадком та/або знищення застрахованого майна внаслідок дій, які згідно з КК України хоч і кваліфікуються як злочин, але не підпадають під кваліфікацію крадіжка з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, грабіж, розбій.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що згідно з наданим позивачем витягом з ЄРДР, заявлена подія взагалі не може бути визнана страховим випадком, оскільки не кваліфікована за частиною третьою статті 185 КК України. Жодного документа за фактом проведеного досудового розслідування позивачем не надано, хоча всі терміни відповідно до вимог статті 219 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) спливли.
При цьому, пославшись на вимоги розділу 10 договору, вказав, що бухгалтерська довідка, на яку як доказ розміру матеріального збитку послався суд першої інстанції, не може вважатися доказом у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня
2020 року, залишити в силі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2019 року.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
21 вересня ухвалою Верховного Суду у складі судді Коломієць Г. В. касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
19 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Коломієць Г. В. продовжено строк дії ухвали Верховного Суду від 21 вересня 2020 року.
25 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам, тому дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
Заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно тлумачить поняття «приміщення», «сховище», «проникнення» та в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі
№ 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), від 27 лютого 2019 року
у справі № 755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18), від 26 березня 2018 року у справі № 916/4613/15, від 10 жовтня 2018 року у справі
№ 308/8358/15-ц (провадження № 61-5518св18), від 09 грудня 2018 року
у справі № 644/525/17 (провадження № 61-35003св18).
Посилаючись на порушення вимог статті 27 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», заявник вказує, що суд апеляційної інстанції довільно трактує положення договора, зокрема пункти 5.12.1 та 5.12.2. Пункт 5.12.1 не містить у собі кваліфікуючої ознаки частини третьої статті 185 КК України (проникнення у житло, інше приміщення чи сховище), а лише вказує на крадіжку з проникненням.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи йому у задоволенні позову, не надав оцінку доводам щодо настання страхового випадку відповідно до пункту 5.12.2, тобто пошкодження застрахованого майна.
Крім того, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог статті 9 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 3 ЦПК України, оскільки переклав обов`язок страховика щодо встановлення розміру вартості відшкодування, визначеного розділом 10 договору, на нього та відступив від принципу рівності сторін у процесі.
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом касаційної інстанції строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «СГ «ТАС» (приватне) укладений договір добровільного страхування майна № FO-00184965 (далі - договір), яким застраховано конструкцію з оздобленням у будівлі, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
17 жовтня 2018 року в журналі єдиного обліку Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області зареєстровано повідомлення представника ОСОБА_1 за фактом крадіжки майна за адресою:
АДРЕСА_1 .
18 жовтня 2018 року представник страхувальника ОСОБА_1 звернувся до страховика із заявою про настання події із застрахованим майном, яка настала 17 жовтня 2018 року , за фактом виявлення відсутності системи кондиціювання виробничого приміщення та витяжки. Згідно із заявою, стіна, де була встановлена система, пошкоджена, дах у тому місці розбитий, шифер поламаний. Система кондиціювання розташована ззовні будівлі.
Відповідно до бухгалтерської довідки ФОП ОСОБА_1 від 23 жовтня
2018 року № 478, загальна вартість збитків, завданих ОСОБА_1 унаслідок страхового випадку, складає 253 721,80 грн.
29 грудня 2018 року, на підставі ухвали слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2018 року, до ЄРДР за № 12018040630002288 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 17 жовтня 2018 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України, та розпочато досудове розслідування.
З урахуванням пояснень аварійного комісара та умов договору, зокрема пунктів 3.2.4, 13.7, 13.9, AT «СГ «ТАС» (приватне) листом від 12 листопада 2018 року не визнало подію, що відбулася 17 жовтня 2018 року, страховим випадком та відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування
у повному обсязі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -
в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Тлумачення статей 990 991 ЦК України, частини другої статті 8, частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» свідчить, що обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.
Згідно з частинами шістнадцятою - вісімнадцятою статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до правової позиції, що міститься у постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2012 року у справі № 6-101цс11, обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає
у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов`язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.
Страховим випадком відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.
Згідно з пунктом 2.6 частини другої договору, страховим випадком за цим договором є подія, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику на умовах цього договору.
Пунктом 6.1 частини першої договору передбачено, що страховими випадками є: «Вогонь», «Стихійні явища», «Дія води», «ПДТО», «Транспорт».
Як на підставу виплати страхового відшкодування внаслідок страхового випадку позивач посилається на настання страхового ризику «ПДТО» - протиправні дії третіх осіб.
Згідно з пунктом 5.2 частини першої договору, застрахованим майном є конструкція з оздобленням.
Пункт 3.2.2 частини другої договору вказує на те, що конструкція - це конструктивні елементи будівлі/споруди/приміщення, що включають: фундаменти, несучі і не несучі стіни, перекриття, дах, вікна та вхідні двері, їх засклення, балкони, сходи, ліфтові шахти; невід`ємні інженерні мережі: опалення (включаючи батареї); водопостачання, водовідведення, дренажу, каналізації, газифікації (включаючи лічильники води, газу, електроенергії, електричні щити, розподільники); мережі внутрішньої і зовнішньої проводки і включаючи щитове обладнання). Кабельні мережі (телевізійні, телефонні, комп`ютерні та інші); системи вентиляції та кондиціонування повітря, ліфти; і вмонтовані системи пожежогасіння (спринклери, дренчерні).
Відповідно до розділу 5 договору «Протиправні дії третіх осіб» страховим випадком є пошкодження та/або знищення застрахованого майна, внаслідок:
пункт 5.12.1 крадіжки, поєднаної з проникненням, грабежу, розбою (або їх спроби);
пункт 5.12.2 умисного знищення або пошкодження застрахованого майна третіми особами, у тому числі підпалу.
Пунктом 5.12.6 договору визначено, що не є страховим випадком дії, які згідно з КК України, хоч і кваліфікуються як злочин, але не підпадають під кваліфікацію крадіжка з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, грабіж, розбій.
Також, згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування», статтею 979 ЦК України договір страхування за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Отже, до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Встановлено, що 17 жовтня 2018 року, внаслідок протиправних дій третіх осіб, викрадено та пошкоджено застраховане майно, власником якого
є ОСОБА_1 . Отже, настав страховий випадок, передбачений підпунктами 5.12.1, 5.12.2 договору страхування.
ОСОБА_1 вчинив дії, передбачені умовам договору страхування: повідомив поліцію, звернувся до страховика із заявою про настання події із застрахованим майна та подав перелік документів, необхідних для виплати страхового відшкодування.
Свою відмову у виплаті страхового відшкодування, страховик обґрунтував тим, що подія не є страховим випадком у відповідності до Розділу 5 договору, оскільки крадіжка не кваліфікована як крадіжка з проникненням, згідно з КК України (пункт 5.12.6).
Однак, внаслідок крадіжки майна третіми особами було пошкоджено застраховане майно страхувальника, чого не врахував страховик,
а положення пункту 5.12.6 договору є нечіткими та двозначними, що згідно з частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» слід трактувати на користь споживача.
Зокрема, в пункті 5.12.6 договору йдеться про дії третіх осіб, які не підпадають під кваліфікацію крадіжка з проникненням (пункт 5.12.1),
і не сказано про дії, передбачені пунктом 5.12.2 договору, тобто умисне знищення або пошкодження застрахованого майна.
Таким чином, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, що
17 жовтня 2018 року настав страховий випадок, передбачений умовами договору добровільного страхування майна, укладеного 03 вересня
2018 року між АТ «СГ «ТАС» (приватне)та ОСОБА_1 .
Тому, згідно з вимогами статті 8 Закону України «Про страхування»,
статей 979 988 ЦК України у АТ «СГ «ТАС» (приватне) настав обов`язок здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) на користь
ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанцій, скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на те, що судом з`ясовано фактичні обставини справи, надано оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення у відповідності до вимог
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно.
За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2020 року скасувати, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 22 жовтня 2019 року залишити в силі.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.
За розгляд справи у суді касаційної інстанції з АТ «СГ«ТАС» (приватне) на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 7 074, 44 грн
(3 537,22 грн х 200%).
Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2020 року скасувати, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2019 року залишити в силі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь держави судовий збір у розмірі 7 074,44 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець