Постанова

Іменем України

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 199/6848/16-ц

провадження № 61-605св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Вето»,

треті особи: ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2017 року у складі судді Якименко Л. Г. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» (далі - ТОВ «Вето»), треті особи: ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (далі - ПАТ «СК «Країна») про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 19 серпня 2015 року приблизно о 05:15 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Рено Дастер», д.н.з. НОМЕР_1 , почав виконувати маневр розвороту. В цей час в попутному напрямку по суміжній смузі рухався автомобіль «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який, щоб уникнути зіткнення з автомобілем «Рено Дастер», різко повернув ліворуч та у стані заносу виїхав на зустрічну смугу, де відбулось зіткнення з автомобілем «Дайхатсу Териос», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .

В результаті ДТП позивачу були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а саме: закрита тупа травма грудної клітини з переломами 1-го, 2-го, 3-го, 4-го та 10-го ребер ліворуч без зміщення уламків, переломи 5-го, 6-го, 7-го, 8-го та 11-го ребер ліворуч зі зміщенням уламків з явищами лівостороннього гемотораксу, забій обох легенів та підшкірна емфізема м`яких тканин грудної клітини ліворуч з переходом на шию, закрита тупа травма черева з розривом зовнішнього контуру правої долі печінки, розрив селезінки у її ніжки, забій лівої нирки, поза черевної гематоми ліворуч з явищами внутрішньочеревної кровотечі (1000 мл. крові в черевній порожнині).

Вина водія ОСОБА_2 у зазначеній ДТП встановлена та підтверджується вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2016 року.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Вето», цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу була застрахована за полісом №А1/6280661 в ПАТ «СК «Країна».

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2016 року, яке не набрало чинності, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «Вето», про стягнення додаткових витрат на придбання ліків та санаторно-курортне лікування, відшкодування моральної шкоди були задоволені частково, зокрема, стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПАТ «СК «Країна» у відшкодування додаткових витрат на лікування 10 044,89 грн та у відшкодування моральної шкоди - 502,24 грн.

Позивач зазначає, що діями третьої особи ОСОБА_2 , який на час скоєння ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах, йому завдано значної моральної шкоди, що виразилося в фізичному болю та стражданнях від їх прояву, довгому лікуванні у лікарні, труднощах післяопераційного періоду внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень. На даний час позивач не може повноцінно вести господарство та налагоджувати побут, його стан вимагає постійного стороннього нагляду та допомоги і подальшого постійного лікування.

У відшкодування завданої моральної шкоди позивач просив суд стягнути з ТОВ «Вето» 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Вето» на користь ОСОБА_1 70 000,00 грн моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди ОСОБА_1 у сумі 70 000,00 грн, що є співмірним завданим моральним стражданням, понесеним внаслідок отримання позивачем тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя на час їх заподіяння.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Вето» відхилено, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та встановлення розміру завданої позивачу моральної шкоди саме у сумі 70 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У січні 2018 року ТОВ «Вето» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не в повній мірі доведений розмір моральної шкоди, яку він зазнав в результаті ДТП, у зв`язку з чим судами попередніх інстанцій значно завищений ступінь моральних страждань. Позивач вже використав своє право щодо відшкодування йому моральної шкоди в порядку цивільного провадження по справі №199/5948/16-ц, тому повторне звернення тієї ж особи з тих самих підстав є неправомірним. Також посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема: посилання на факти, встановлені рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2016 року у цивільній справі №199/5948/16-ц, яке на той час не набрало законної сили; витребування з власної ініціативи та без клопотання про це сторін матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 ; прийняття заяви позивача про уточнення позовних вимог, зі змісту якої вбачається зміна підстави та предмету позову.

Відзив до суду касаційної інстанції не поданий

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 199/6848/16-ц з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 09 серпня 2015 року приблизно о 05:15 год, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Рено Дастер», д.н.з. НОМЕР_1 , та здійснюючи рух по проїжджій частині прос. ім. газети «Правда» у м. Дніпропетровську з боку вул. Спортивної в напрямку Центрального мосту, під`їжджаючи до ресторану швидкого харчування «МакДональдс» на пішохідному переході, почав виконувати маневр розвороту. В цей час в попутному напрямку по суміжній смузі ліворуч від автомобіля «Рено Дастер», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався автомобіль «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який, щоб уникнути зіткнення з автомобілем «Рено Дастер», різко повернув ліворуч та у стані заносу виїхав на зустрічну смугу, де відбулось зіткнення з автомобілем «Дайхатсу Териос», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .

В результаті ДТП позивачу були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а саме: закрита тупа травма грудної клітини з переломами 1-го, 2-го, 3-го, 4-го та 10-го ребер ліворуч без зміщення уламків, переломи 5-го, 6-го, 7-го, 8-го та 11-го ребер ліворуч зі зміщенням уламків з явищами лівостороннього гемотораксу, забій обох легенів та підшкірна емфізема м`яких тканин грудної клітини ліворуч з переходом на шию, закрита тупа травма черева з розривом зовнішнього контуру правої долі печінки, розрив селезінки у її ніжки, забій лівої нирки, поза черевної гематоми ліворуч з явищами внутрішньочеревної кровотечі (1000 мл. крові в черевній порожнині), які на час їх заподіяння були небезпечні для життя, що встановлено висновком судово-медичної експертизи № 4005е від 03 березня 2015 року.

Вина водія ОСОБА_2 у зазначеній ДТП встановлена та підтверджена вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2016 року.

ОСОБА_2 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Вето», цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу була забезпечена за полісом № А1/6280661 в ПАТ «СК «Країна».

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Вето», про стягнення додаткових витрат на придбання ліків та санаторно-курортне лікування, відшкодування моральної шкоди були задоволені частково, зокрема стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПАТ «СК «Країна» у відшкодування додаткових витрат на лікування 10 044,89 грн та у відшкодування моральної шкоди 502,24 грн.

Вказаним рішенням та вироком суду встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, зареєстрованим власником автомобіля «RENAULTDUSTER», д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 , який за нотаріально-посвідченим договором оренди транспортного засобу від 11 серпня 2015 року передав зазначений транспортний засіб в оренду TOB «Вето» строком на три роки. Наказом по TOB «Вето» № 137 від 11 серпня 2015 року автомобіль «RENAULT DUSTER», д.н.з. НОМЕР_1 , закріплений за водієм ОСОБА_2 .

З копії трудової книжки ОСОБА_2 та копії наказу по TOB «Вето» № 14-373к від 02 грудня 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 з 02 грудня 2014 року прийнятий до TOB «Вето» в підрозділ Відділу систем електронної безпеки на посаду водія автотранспортних засобів. На момент ДТП ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «RENAULT DUSTER», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходився при виконанні трудових обов`язків.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до аналізу змісту глави 82 ЦК України законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Суди попередніх інстанцій встановили, що TOB «Вето» на час ДТП було володільцем джерела підвищеної небезпеки, з яким винна особа - водій ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах, оскільки на відповідній правовій підставі (договір оренди) володіло транспортним засобом, тому дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди саме з ТОВ «Вето».

Частинами першою - третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, урахував ступінь вини ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Вето», глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень, та із застосуванням принципів розумності і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ «Вето» 70 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги щодо недоведеності позивачем розміру понесеної ним моральної шкоди, яку він зазнав в результаті ДТП, спростовуються вищевикладеним та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм процесуального права також не знайшли свого підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов