№ 199/7977/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

07 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 199/7977/16

провадження № 61-3899св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович,

стягувач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2022 року в складі судді Авраменка А. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року в складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р. в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича про арешт коштів боржника, стягувач - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, на обґрунтування якої посилалась на те, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М. О. при здійсненні в рамках виконавчого провадження № 63695772 примусового виконання заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2017 року в справі № 199/7977/16-ц на підставі виконавчого листа 22 грудня 2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника. На підставі цієї постанови було накладено арешт на грошові кошти боржника в розмірі 10 975,08 грн, які містяться на відкритому у АТ «Райффайзен Банк» картковому рахунку, призначеному для зарахування заробітної плати боржника. В рамках цього виконавчого провадження приватним виконавцем виносились постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, про зупинення виконавчого провадження.

29 грудня 2021 року представник боржника подав приватному виконавцю клопотання про зняття арешту із вказаного карткового рахунку, однак клопотання розглянуто не було.

За таких обставин, посилаючись на те, що картковий рахунок боржника, на який їй зараховується заробітна плата, є рахунком зі спеціальним режимом використання (спеціальним рахунком), який за законом не підлягає арешту, вказуючи, що приватним виконавцем вже звернено стягнення на заробітну плату боржника шляхом направлення відповідної постанови за місцем роботи боржника, кошти на арештованому рахунку є майном боржника, заявник просила суд: визнати неправомірними дії приватного виконавця в частині накладення арешту на кошти, які знаходяться на вищевказаному банківському рахунку; скасувати постанову приватного виконавця в частині накладення арешту на такі кошти: визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо не зняття спірного арешту; зобов`язати приватного виконавця зняти спірний арешт з карткового рахунку боржника.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2022 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що викладені у скарзі вимоги є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними. Накладаючи арешт на грошові кошти, що містяться на спірному рахунку банківської установи на ім`я боржника, на який боржник отримує від свого роботодавця заробітну плату, приватний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та які належать боржнику. АТ «Райффайзен Банк» постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконало, що свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Тому суд дійшов висновку про те, що рахунок № НОМЕР_1 (платіжна картка Visa Gold № НОМЕР_2 , термін дії до 31 грудня 2024 року) не належить до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу. Суд посилався на висновки, які викладені в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року в справі № 6-535цс15, постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року в справі № 756/1927/15, від 30 вересня 2021 року у справі № 2-812/11.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що оскільки приватним виконавцем в постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено, що приватний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику, а також приватний виконавець зазначив, що арешт можливо зняти з рахунку після надання боржником даних по рахунку у формі IBAN, проте скаржник цих даних до приватного виконавця не подав, то висновки суду про відмову у задоволенні вимог заявника є правильними.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

26 квітня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги в повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, а саме суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року в справі № 161/8759/20.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, відмовляючи у задоволенні скарги, не звернули увагу на те, що у матеріалах справи міститься довідка від 28 грудня 2021 року № 81-23/2/11547, видана АТ «Райффайзен Банк», відповідно до якої рахунок скаржника № НОМЕР_1 (Visa Gold № НОМЕР_2 ) відкритий для зарахування виключно заробітної плати. Доказів зарахування коштів з іншим цільовим призначенням на вказаний рахунок матеріали справи не містять, що підтверджується наданою до апеляційної скарги банківською випискою від 17 січня 2022 року.

Також суди не врахували, що приватним виконавцем вже було звернено стягнення на заробітну плату скаржника шляхом направлення відповідної постанови за її місцем роботи, де з неї здійснюється відрахування із заробітної плати не більше 20 відсотків заробітної плати.

Доводи інших учасників справи

У липні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов М. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів попередніх інстанцій - законними та обґрунтованими. Тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Справа надійшла до Верховного Суду у липні 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 10 квітня 2017 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за наслідками розгляду справи № 199/7977/16-ц (провадження № 2/199/491/17) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Після набрання вказаним рішенням законної сили, Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 24 липня 2017 року видано виконавчий лист, на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М. О. відкрито виконавче провадження № 63695772, боржником за яким є ОСОБА_1 , а стягувачем - ОСОБА_2

07 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М. О. в рамках виконавчого провадження № 63695772 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

22 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М. О. в рамках виконавчого провадження № 63695772 винесено постанову про арешт коштів боржника, а саме постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Арешт постановлено накласти в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 1 120 321,55 грн.

За наслідками виконання вищевказаної постанови приватного виконавця про арешт грошових коштів, за твердженнями сторони боржника, було арештовано грошові кошти в розмірі 10 975,08 грн, які знаходяться на картковому рахунку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 (платіжна картка Visa Gold № НОМЕР_2 , термін дії до 31 грудня 2024 року), відкритому у АТ «Райффайзен Банк», на який боржник отримує від свого роботодавця заробітну плату.

30 грудня 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. зупинено виконавче провадження № 63695772 у зв`язку із оскарженням ОСОБА_1 заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2017 року в справі № 199/7977/16-ц (провадження № 2/199/491/17).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення не відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу незгоди скаржника з постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на рахунок, на який здійснюється нарахування її заробітної плати.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то відповідно до статті 36 Закону № 1404-VIII розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (абзац перший частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому частини перша та друга статті 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Законом № 1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина восьма статті 48).

У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції.

Аналіз вище зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Отже, частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернено стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції, відповідно до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відрахування, зокрема із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і відповідно частини першої статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови), а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) викладено висновки про те, що, передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М. О. в рамках виконавчого провадження № 63695772 винесено постанову про арешт коштів боржника, а саме постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Арешт постановлено накласти в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 1 120 321,55 грн.

За наслідками виконання вказаної постанови приватного виконавця про арешт грошових коштів, за твердженнями сторони боржника, було арештовано грошові кошти в розмірі 10 975,08 грн, які знаходяться на картковому рахунку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 (платіжна картка Visa Gold № НОМЕР_2 , термін дії до 31 грудня 2024 року), відкритому у АТ «Райффайзен Банк», на який боржник отримує від свого роботодавця заробітну плату.

Відповідно до довідки, яка міститься в матеріалах справи від 28 грудня 2021 року № 81-23/2/11547, видана АТ «Райффайзен Банк», рахунок скаржника № НОМЕР_1 (платіжна картка Visa Gold № НОМЕР_2 ) відкритий для зарахування заробітної плати та інших платежів відповідно до законодавства (а. с. 6). При цьому відповідно до виписок з банківського рахунку за період з 15 червня 2021 року до 30 грудня 2021 року на вказаний рахунок заявник отримує заробітну плату.

29 грудня 2021 року представник боржника подав приватному виконавцю клопотання про зняття арешту із вказаного карткового рахунку, до якого було додано довідку від 28 грудня 2021 року № 81-23/2/11547, видана АТ «Райффайзен Банк». Однак арешт знятий не був.

Крім того, суди встановили, що 07 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М. О. в рамках виконавчого провадження № 63695772 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Отже, оскільки на вказані рахунки в АТ «Райффайзен Банк», відкриті на ім`я боржника, зараховується заробітна плата (грошове забезпечення); державним виконавцем раніше було звернено стягнення на доходи боржника шляхом відрахування із доходів боржника відповідно до законодавства у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу; боржник звертався до приватного виконавця з клопотанням про зняття арешту з коштів на цьому рахунках, на які зараховується заробітна плата, то не зняття арешту з цього рахунку порушує право заявника на своєчасне одержання винагороди за працю, яка захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Виходячи з викладеного, встановивши, що арешт накладений на грошові кошти на рахунку банківської установи, які належать до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання рахунок, кошти на рахунку призначені для виплати боржнику заробітної плати, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки приватним виконавцем в постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено, що приватний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику, однак постанова банком виконана, що свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення, то рахунок № НОМЕР_1 (платіжна картка Visa Gold № НОМЕР_2 , термін дії до 31 грудня 2024 року) не належить до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу, є помилковими, оскільки, спростовуються матеріалами справи щодо статусу зазначеного рахунку.

Крім того, як вже зазначалось вище, передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

За таких обставин суди не врахували, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України), зокрема, шляхом встановлення законом граничних розмірів відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника залежно від видів стягнення (стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження»). Тому звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад такі розміри заборонено законом, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі на підставі повідомлення боржника.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що помилковим є посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 24 червня 2015 року в справі № 6-535цс15, оскільки зазначений висновок зроблено у справі за позовом спадкоємця померлої до банку про отримання коштів, що знаходяться на рахунку спадкодавця поза процедурою спадкування, як коштів, що є соціальною виплатою, що виплачена спадкодавцеві за життя. У зазначених правовідносинах Верховний Суд України зробив висновок, що після перерахування соціальних виплат на банківські рахунки отримувача для банку та отримувача статус коштів втрачається, і зазначені кошти є коштами вкладу, а не соціальними виплатами.

Щодо посилання судом першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 лютого 2021 року в справі № 756/1927/16, то колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) відступила від зазначеного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року в справі № 756/1927/16.

За змістом статті 451 ЦПК України у разі обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови приватного виконавця від 22 грудня 2021 року в частині накладення арешту на картковий рахунок скаржниці, який відкрито в АТ «Райффайзен Банк», визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо не зняття спірного арешту, зобов`язання приватного виконавця зняти спірний арешт з карткового рахунку боржника є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог скаржника в частині визнання неправомірними дії приватного виконавця в частині накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківському рахунку, відкрито в АТ «Райффайзен Банк», оскільки, накладаючи арешт на спірний рахунок, приватний виконавець визначив порядок виконання постанови про арешт коштів боржника, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Доводи ОСОБА_1 та установлені обставини не містять відомостей, що на момент винесення оскаржуваної постанови приватний виконавець мав інформацію, що відповідні рахунки в АТ «Райффайзен Банк», відкриті на ім`я скаржника, є «зарплатні» та/або на них зараховується заробітна плата (грошове забезпечення) і розмір коштів, що складають заробітну плату на цих рахунках.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення вимог скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо винесення постанови від 22 грудня 2022 року в частині арешту коштів за відповідним рахунком скаржника в АТ «Райффайзен Банк».

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року в справі № 211/4347/15-ц (провадження № 61-20177св21).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди встановили фактичні обставини справи, однак неправильно застосували до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з постановленням нової постанови про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги та ухваленням нового рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , понесені судові витрати за подання, касаційної скарги у розмірі 372,15 грн слід стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та постанову приватного виконавця задовольнити частково.

Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича від 22 грудня 2021 року у виконавчому провадженні № 63695772 в частині накладення арешту на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (Visa Gold № НОМЕР_2 , термін дії до 31 грудня 2024 року), який відкрито у Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк» для зарахування заробітної плати.

Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича щодо не зняття арешту у виконавчому провадженні № 63695772 на картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (Visa Gold № НОМЕР_2 , термін дії до 31 грудня 2024 року), який відкрито у Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк» для зарахування заробітної плати.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича зняти арешт у виконавчому провадженні № 63695772 з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ( Visa Gold № НОМЕР_2 , термін дії до 31 грудня 2024 року), який відкрито у Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк» для зарахування заробітної плати.

В іншій частині відмовити.

Стягнути зі приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 372,15 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді: С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. В. Пророк В. А. Стрільчук