№ 199/8880/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 199/8880/18

провадження № 61-575св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2020 року в складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Свистунової О. В., Городничої В. С., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила:

- виділити їй у спільному майні подружжя наступне майно: легковий автомобіль марки SUZUKI, Модель - SX-4, 2011 року випуску, червоного кольору; грошову компенсацію у розмірі 461 195, 69 грн від частки спільного майна подружжя та Ѕ частку від статутного внеску товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС-АГРО» (далі - ТОВ «АТЛАС-АГРО») у розмірі 125 000, 00 грн;

- залишити ОСОБА_2 наступне майно: легковий автомобіль Марка - LEXUS, Модель - NX 300Н, 2016 року випуску; водонагрівач Осмокс 5 RO-K1GS з баком; камін № 09-11/3; мебель L/DC-13 стілець 4 шт.; мебель L/DC-13 стілець 2 шт.; змішувач МВ-2 хром 1 шт.; мийку SCHOCK GENIVS; змішувач ARC 1 шт.; дзеркало 564 фацет 1 шт.; тубу Глорія 1 шт.; комплект меблів BERLIN, бардоліно; батут; орбітри; спалну; витяжку FAGOR 3CFT-MAXA кількість 1 шт.; ванну акрил, гідромас; профілактор Евнінова; перила сходів; виготовлення та монтаж пластикових конструкцій із профілю, заміна склопакетів вартість яких складає 20 545, 00 грн; пенал на ніжках з кошиком; сифон МІНОР; бра Аltalusse; АВД - К5; фільтр R+М; електропилу ECS2000/40, модель 41AZ060678; будівельні матеріали відповідно до товарного чеку № BDV-100823-007 загальною вартістю 5 627, 63 грн; будівельні матеріали відповідно до товарного чеку № BDV-100823-007 загальною вартістю 5 627, 63 грн; будівельні матеріали відповідно до товарного чеку № BDV-101104-021 загальною вартістю 146, 53 грн; кераміко-гранітну плитку Soluble salt; керамічну плитку Алехандрія гріс; товари відповідно до фіскального чеку № 0084 від 09 лютого 2013 року вартість яких складає 3 144, 76 грн; товари відповідно до фіскального чеку № 0159 від 20 вересня 2010 року вартість яких складає 1 076, 85 грн; товари відповідно до фіскального чеку № 0160 від 18 листопада 2010 року вартість яких складає 1 079, 68 грн; тафтингове поліпропіленове ворсове покриття для підлоги; кахель відповідно до товарного чеку № ЧП-036056 від 23 жовтня 2010 року; будівельні матеріали відповідно до рахунку фактура № ХХ-0000759; матрац; мебель кухонну. Загальна вартість зазначеного майна складає 135 500, 39 грн, а також 1/2 частки статутного внеску ТОВ «АТЛАС-АГРО», що становить 125 000, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що з 23 липня 2010 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому було придбано вищевказане рухоме та нерухоме майно. Окрім того, ОСОБА_2 з березня 2015 року є співзасновником (кінцевим бенефіціарним власником) Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС-АГРО» (далі - ТОВ «АТЛАС-АГРО») з (розміром статутного внеску 250 000 грн), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

Оскільки все майно відповідно до статей 61 61 70 СК України є спільним майном подружжя, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просив визнати за ним право особистої приватної власності на легковий автомобіль Lexus, модель - NX 300H, 2016 року випуску, коричневого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , та визнати спільним майном подружжя автомобіль Suzuki, модель - SX-4, 2011 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , визнавши за кожним з подружжя право власності на 1/2 частку.

Зустрічний позов мотивовано тим, що у період перебування в шлюбі з ОСОБА_1 , він за власні та позичені ОСОБА_3 грошові кошти придбав автомобіль Lexus, модель - NX 300H, 2016 року випуску. Вказаний транспортний засіб був придбаний для роботи, відповідач жодної участі у його придбанні не брала. Кошти, отримані ним у борг для придбання автомобіля, ще не повернуто.

Автомобіль Suzuki, модель - SX-4, 2011 року випуску, був придбаний у 2013 року за спільні кошти подружжя та зареєстрований за ним, відтак підлягає поділу в рівних частках по Ѕ кожному.

З огляду на наведене, ОСОБА_2 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано автомобіль Suzuki, модель - SX-4, 2011 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , спільним сумісним майном, набутим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу.

У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля Suzuki, модель - SX-4, 2011 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Залишено незмінним право власності на 1/2 частину автомобіля Suzuki, модель - SX-4, 2011 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 за ОСОБА_2 .

Визнано автомобіль Lexus, модель - NX 300H, 2016 року випуску, коричневого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спільним сумісним майном, набутим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу.

У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля «Lexus», модель - NX 300H, 2016 року випуску, коричневого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Залишено незмінним право власності на 1/2 частину автомобіля «Lexus», модель - NX 300H, 2016 року випуску, коричневого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 за ОСОБА_2 .

Судові витрати залишено за сторонами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В іншій частині первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач за первісним позовом не надала належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірне рухоме майно було придбано під час перебування в шлюбі сторонами за спільні кошти подружжя. Надані ОСОБА_1 копії товарних чеків, гарантійних свідоцтв, рахунки-фактури, однак вказані документи не містять прізвища покупців, будь-яких інших ознак придбання зазначених товарів ОСОБА_1 або ОСОБА_2 .

Сторони не надали докази на підтвердження придбання спірних автомобілів за власні кошти, тому за кожною зі сторін підлягає визнанню право власності на Ѕ частину автомобіля Suzuki, державний номерний знак НОМЕР_2 , та Ѕ частину автомобіля Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь грошової компенсації частки спільного майна подружжя у розмірі 461 195, 69 грн задоволенню не підлягають, оскільки компенсація вартості частки особи у майні, яке є спільною сумісною власністю, можливе за умови надання відповідачем згоди на виплату такої компенсації та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. ОСОБА_2 не надавав згоду на виплату грошової компенсації вартості частки ОСОБА_1 у спільному майні, а ОСОБА_1 відповідні кошти на депозитний рахунок суду не внесла.

Вимоги про стягнення половини вартості статутного внеску до ТОВ «АТЛАС-АГРО» задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 не надала докази на підтвердження реального внесення ОСОБА_2 до статутного фонду товариства грошових коштів у розмірі 250 000 грн, які вона вважає спільним майном подружжя (зокрема, бухгалтерські або банківські документи).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив частково скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2020 року та скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03 червня 2015 року в справі № 6-38цс15, постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 532/402/16-ц (провадження № 61-5523св19), від 06 серпня 2020 року в справі № 2018/2-4010/11 (провадження № 61-21695св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦК України).

Окрім того, оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказувала, що залишення неподільної речі у спільній сумісній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації. Частина п`ята статті 71 СК України не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, де про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Відповідно до Інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру підприємств, об`єднань та установ, 26 березня 2015 року зареєстровано ТОВ «АТЛАС-АГРО», у розділі «дані про розмір статутного капіталу(статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування» зазначено: розмір (грн) 1 000 000 грн; дата закінчення формування: 20 березня 2015 року. Додатковим підтвердженням внесення ОСОБА_2 до статутного капіталу грошових коштів під час перебування з нею у зареєстрованому шлюбі є відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про суму виплачених доходів від 04 лютого 2019 року (про отримання в 2018 року дивідендів від ТОВ «АТЛАС-АГРО» в розмірі 20 000 грн).

Якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

01 квітня 2021 року справа № 199/8880/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ОСОБА_2 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання автомобіля Lexus, модель NX 300Н, державний номерний знак НОМЕР_1 , його особистою приватною власністю в касаційному порядку не оскаржувалися та не переглядаються.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу № 199/8880/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 03 червня 2015 року, провадження № 6-38цс15, та від 02 жовтня 2013 року, провадження № 6-79цс13, про те, що якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу грошові кошти або майно, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна або грошових коштів в разі поділу майна подружжя.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу та поділ спільного майна подружжя повернуто на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 липня 2010 року. На час розгляду справи шлюб розірвано.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що у період перебування в шлюбі вона з ОСОБА_2 придбала наступне майно та будівельні матеріали: морозильну камеру вартістю 4 599,00 грн; пилосос орієнтовною вартістю 4 150,00 грн; пральну машину орієнтовною вартістю 3 800,00 грн; дзеркало орієнтовною вартістю 300,00 грн; водонагрівач Осмокс 5 RO-K1GS з баком вартістю 1 600,00 грн; камін №09-11/3 з баком вартістю 7 225,00 грн; меблі L/DC-13 стілець 4 шт. вартістю 2 708,00 грн; меблі L/DC-13 стілець 2 шт. вартістю 1 354,00 грн; змішувач МВ-2 хром вартістю 1 005,00 грн; мийку SCHOCK GENIVS вартістю 1 995,00 грн; змішувач ARC вартістю 2 862,00 грн; дзеркало 564 фацет вартістю 521,25 грн; туба Глорія вартістю 3 027,22 грн; комплект меблів BERLIN, Бардоліно вартість 1 468,90 грн; батут, орбітри, спална загальною вартістю 6 600,00 грн; витяжку FAGOR 3CFT-MAXA вартістю 3 456,00 грн; ванну вартістю 6 999,75 грн; профілактор Евнінова вартістю 1 970,00 грн; перила сходів вартістю 30 000,00 грн; склопакети вартістю 20 545,00 грн; пенал на ніжках з кошиком вартістю 2 968,42 грн; сифон МІНОР вартістю 46,66 грн; бра Altalusse вартістю 791,50 грн; АВД - К5 вартістю 2 599 грн; фільтр R+M вартістю 140,00 грн; електропилу ECS2000/40, модель 41AZ060678 орієнтовною вартістю 2 472,00 грн; будівельні матеріали згідно товарного чеку № BDV-100823-007 вартістю 5 627,63 грн; будівельні матеріали згідно товарного чеку № BDV- 100823- 007 вартістю 5 627,63 грн; будівельні матеріали згідно товарного чеку № BDV-101104-021 вартістю 146,53 грн; кераміко-гранітну плитку Soluble salt вартістю 1 059,84 грн; керамічну плитку Алехандрія гріс вартістю 1 504,72 грн; товари згідно фіскального чеку № 0084 вартістю 3 144,76 грн; товари згідно фіскального чеку № 0159 вартістю 1 076,85 грн; товари згідно фіскального чеку № 0160 вартістю 1 079,68 грн; тафтингове поліпропіленове ворсове покриття для підлоги вартістю 3 744,00 грн; кахель згідно товарного чеку № ЧП- 036056 вартістю 1 118,25 грн; будівельні матеріали згідно рахунку-фактури № ХХ-0000759 вартістю 1 283,43 грн; матрац вартістю 3 360,00 грн; меблі кухонні вартістю 10 000,00 грн, а всього загальною вартістю 148 349,39 грн.

Окрім того, у період перебування в шлюбі сторони придбали автомобіль Suzuki SX- 4, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіль Lexus NX 300H, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру підприємств, об`єднань та установ 26 березня 2015 року зареєстровано ТОВ «АТЛАС-АГРО». ОСОБА_5 є співзасновником (кінцевим бенефіціарним власником) вказаного товариства. Його розмір внеску до статутного фонду товариства становить 250 000 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Згідно зі статтями 69 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, потрібно застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі, коли жоден з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, суд повинен розділити в натурі спірний об`єкт, а у разі спору щодо неподільної речі - визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 405/1343/15-ц (провадження№ 6-2565цс16), від 07 червня 2017 року у справі 199/7266/14-ц (провадження № 6-2670цс16).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76 77 ЦПК України).

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Встановивши, що ОСОБА_1 не надала належні докази на підтвердження придбання у період перебування у шлюбі нею чи ОСОБА_2 спірного рухомого майна (меблів, побутової техніки, будівельних матеріалів), суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення її вимог про визнання за відповідачем права власності на вказане майно та виплату їй грошової компенсації у розмірі Ѕ його вартості. Обґрунтованими також є висновки судів про поділ автомобілів шляхом визнання за сторонами права власності на Ѕ їх частин за кожним з подружжя виходячи з презумпції спільності права власності подружжя на майно, яка не спростована учасниками справи.

Щодо вимог про стягнення грошової компенсації Ѕ частки внеску до статутного капіталу товариства

Звертаючись до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію Ѕ частини внеску до статутного капіталу ТОВ «АТЛАС- АГРО», ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_2 з березня 2015 року є співзасновником вищевказаного товариства та у період перебування в шлюбі здійснив внесок до його статутного фонду в розмірі 250 000 грн. З огляду на вказані обставини вона має право на Ѕ частину розміру внеску до статутного капіталу у розмірі 125 000 грн.

За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України «Про господарські товариства», товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі статтею 115 ЦК України та статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Висновок щодо застосування зазначених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічного висновку Верховний Суд України дійшов у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року), а також Верховний Суд у справі № 161/19023/17 провадження № 61-16823св19 (постанова від 11 березня 2020 року).

Згідно зі статтею 52 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, яка діяла на час реєстрації товариства) статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вкладу, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення зі складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є засновником ТОВ «АТЛАС-АГРО», розмір внеску до статутного фонду - 250 000 грн. Дата закінчення формування статутного капіталу - 20 березня 2015 року.

З огляду ту обставину, що ОСОБА_2 було внесено до статутного фонду ТОВ «АТЛАС-АГРО» 250 000 грн у період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , відтак частка у статутному капіталі товариства сформована за рахунок коштів подружжя, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення Ѕ частки від статутного внеску товариства у розмірі 125 000 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, однак судами порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення Ѕ частки розміру внеску до статутного фонду ТОВ «АТЛАС-АГРО», оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

В іншій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення Ѕ частки розміру внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС-АГРО» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення Ѕ частки розміру внеску до статутного капіталу товариства задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 125 000 грн як компенсацію Ѕ частки внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС-АГРО».

В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов