Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 199/9133/18

провадження № 61-4132св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 ,

треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_9 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року у складі судді Якименко Л.Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернулась з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, про виселення, вселення та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позов мотивований тим, що позивачу на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року на праві власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 .

Квартира АДРЕСА_1 станом на квітень 2008 року належала батькові позивача ОСОБА_12

20 лютого 2008 року ОСОБА_12 надав ОСОБА_3 довіреність на розпорядження квартирою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 помер.

Незважаючи на те, що дія довіреності у зв`язку зі смертю ОСОБА_12 припинилася, 24 червня 2008 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_6 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (прізвище дитини « ОСОБА_7 » було змінено на « ОСОБА_7 »), квартиру АДРЕСА_1 .

У квартиру АДРЕСА_1 вселилися відповідач ОСОБА_6 з малолітньою дитиною ОСОБА_7 та 20 жовтня 2009 року зареєстрували своє місце проживання за вказаною адресою.

На момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання за нею права власності у січні 2012 року у спірній квартирі мешкала також ОСОБА_3 .

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 20 червня 2008 року між ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої 08 лютого 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шабашовим В., реєстровий № 700, від імені ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , яка діяла від в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., зареєстрований в реєстрі за № 6506. Також, вказаним рішенням скасовано державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

При розгляді вказаної справи судом встановлено, що у ОСОБА_12 окрім ОСОБА_1 було ще троє малолітніх дітей, які мають право на спадщину після його смерті, тому за позивачем визнано право власності тільки на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 . Інші спадкоємці на час подання позову не оформили свої спадкові права.

Після ухвалення рішення апеляційним судом Дніпропетровської області відповідач ОСОБА_6 зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_7 припинили проживати у спірній квартирі, однак залишилися зареєстрованими за цією адресою.

Позивач неодноразово намагалася вселитися в спірну квартиру, але це було неможливо. Як з`ясувалося, в спірній квартирі без достатніх на те правових підстав проживають ОСОБА_3 , її син ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які самоправно вселилися у квартиру та перешкоджають ОСОБА_1 та її малолітній доньці ОСОБА_2 користуватися спірною квартирою.

Позивач просила:

визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 ;

виселити із квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без надання іншого житлового приміщення;

вселити ОСОБА_1 та її малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року, позов ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про вселення, виселення та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задоволено частково.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виселено із квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Вселено ОСОБА_1 та малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги про вселення позивача та її малолітньої доньки у спірну квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 на праві власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 , однак, на цей час позивач позбавлена можливості вільно користуватись своєю власністю через перешкоди з боку відповідачів.

Задовольняючи позовні вимоги про виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі спірної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі вселилися у спірну квартиру самовільно без будь-яких правових підстав,вони зареєстровані за іншою адресою, що забезпечує їхнє право на житло та їх виселення із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення не порушить це право.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що вони вселилися у спірну квартиру та зареєструвалися за цією адресою на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який був визнаний недійсним рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року. Також, вказаним рішенням скасовано державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживають у спірній квартирі. Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживають в спірній квартирі з поважних причин, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 та її донька ОСОБА_7 набули право власності або право постійного користування іншим житловим приміщенням, позивачем не надано. Суд першої інстанції зробив висновок, що визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування спірною квартирою, призведе до неспівмірного втручання в право на житло та необґрунтованого позбавлення їх житла. Крім того, ОСОБА_9 , яка є законним представником малолітніх дітей, які прийняли спадщину після ОСОБА_12 , не заперечує проти проживання у квартирі ОСОБА_6 разом зі своєю донькою.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2022 року ОСОБА_9 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Рішення прийняте без дослідження наданих доказів по справі, без уважного та повного вивчення матеріалів, які додавалися учасниками справи, а також нормативно-правової бази. Суди не сприяли учасникам справи в реалізації їхніх прав.При розгляді даної справи інтереси ОСОБА_9 , дружини ОСОБА_12 , та їх спільних неповнолітній дітей, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_8 не були враховані судом. Її повнолітня донька ОСОБА_8 не була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, мала обмаль часу для підготовки до засідання. Суд першої інстанції проігнорував та не задовольнив клопотання ОСОБА_8 про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 199/8960/19. Суд першої інстанції витребував з Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори відомості стосовно того, чи зверталася ОСОБА_9 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину в своїх інтересах та своїх дітей. Однак, суд першої інстанції не відреагував на заявлене усне клопотання ОСОБА_9 про витребування спадкової справи після смерті її чоловіка ОСОБА_12 з Новомосковської районної нотаріальної контори Дніпропетровської області, до якої зверталась ОСОБА_9 , в своїх інтересах та в інтересах своїх дітей. Не всі учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи та не мали можливості взяти участь у судовому засіданні. ОСОБА_9 та її представник подали до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення судового засідання в зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання, однак, суд не врахував воєнний стан, ті обставини, що транспортне сполучення було відсутнє, виїзд був заборонений. Вона багатодітна мати, яка має шестеро дітей. Вважає, що були підстави для відкладення розгляду справи. Також, ні вона, ні її представник не писали заяву про проведення судового засідання без їхньої участі.

В позовній заяві позивач підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_3 в спірній квартирі з 2007 року. На думку ОСОБА_9 , ОСОБА_3 вселилась у спірну квартиру на законних підставах, як член сім`ї ОСОБА_6 , яка є її рідною сестрою. Іншого житла ОСОБА_3 не має, отже вона набула охоронюване законом право на мирне володіння майном у законний спосіб, оскільки законодавством не передбачена можливість виселення члена сім`ї її колишнього власника без надання іншого житлового приміщення.

Доказів створення відповідачами перешкод у користуванні спірною квартирою позивач не надала. Спадкоємцями та власниками спірної квартири також є ОСОБА_9 , її діти: ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .Позивач у спірній квартирі ніколи не проживала, мала місце реєстрації та місце проживання протягом усього життя за іншою адресою, тому відсутні підстави стверджувати, що позивач не має де проживати. Також немає підтвердження тому факту, що позивач винаймає житло.

Суд першої інстанції не застосував Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду. Суд апеляційної інстанції також не перевірив всі факти.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2022 року ОСОБА_8 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_9 , у якому просить касаційну скаргу задовольнити.

Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції проігнорував та не задовольнив її клопотання про зупинення провадження до розгляду справи № 199/8960/19. Суд першої інстанції не відреагував на заявлене усне клопотання ОСОБА_9 про витребування спадкової справи після смерті її чоловіка ОСОБА_12 з Новомосковської районної нотаріальної контори Дніпропетровської області, до якої зверталась ОСОБА_9 , в своїх інтересах та в інтересах дітей.ОСОБА_8 та її представником були подані клопотання про відкладення судового засідання в зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання. Однак, суд не врахував усі умови воєнного стану та об`єктивні обставини. Згідно із статтею 49 ЦПК України, вона має процесуальні права та обов`язки сторін. Проте, ухвала про залучення ОСОБА_8 в якості самостійної третьої особи та копія позовної заяви їй не надсилалися. Суд не отримав підтвердження про повідомлення всіх учасників справи належним чином, вона не була повідомлена про дату судового засідання. Однак, незважаючи на ці обставини, суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив рішення. Такі дії є порушенням її процесуальних прав, оскільки вона не могла взяти участь у розгляді справи. При розгляді справи апеляційною інстанцією також не були перевірені всі факти порушення в суді першої інстанції.

У листопаді 2022 року ОСОБА_6 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_9 , у якому просить касаційну скаргу задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що її представник через хворобу не міг подати заяву про відкладення судового засідання, також він не отримував повістки до суду, а суд першої інстанції не отримав підтвердження про повідомлення належним чином всіх учасників. ОСОБА_3 також не була присутня у судовому засіданні 25 травня 2021 року з поважних причин та надала суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з хворобою справи. Також, в якості третьої особи була залучена ОСОБА_8 , лише 14 квітня 2021 року, яка ухвалу суду з додатками не отримувала, та не мала можливості та часу мати свого адвокат, а отже висловити свої заперечення, міркування та докази, щодо позовних вимог.Суд першої інстанції не розглянув заяву ОСОБА_8 про зупинення провадження.Суд першої інстанції належним чином не оформив запит до Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори про надання Витягу (інформаційної довідки) зі Спадкового реєстру, в якому б були зазначені відомості, що відкрита спадкова справа саме в Новомосковській районній державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області. Суддя Якименко Л. Г. незаконно відмовила у задоволенні заяви про відвід судді. При розгляді справи апеляційною інстанцією також не були перевірені всі факти порушення в суді першої інстанції. Позбавивши її взяти участь у розгляді справи, судами були порушені вимоги щодо вільного доступу до правосуддя, суди не сприяли захисту її прав.

У листопаді 2022 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_9 , у якому просить касаційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

У листопаді 2022 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_9 , у якому просить касаційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_9 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року ОСОБА_9 продовжено строк на усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_6 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року поновлено ОСОБА_9 строк на касаційне оскарження рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року; клопотання ОСОБА_9 про звільнення від сплати судового збору задоволено; звільнено ОСОБА_9 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 199/9133/18, витребувано справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2022 року справа № 199/9133/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 20 червня 2008 року між ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої 08 лютого 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шабашовим О. В. реєстровий № 700, від імені ОСОБА_12 , та ОСОБА_6 , яка діяла за себе особисто та за малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., зареєстрований в реєстрі за № 6506, та скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Також вказаним рішенням визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_12 , померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 18 січня 2014 року ОСОБА_1 уклала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

26 червня 2014 року ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .

19 травня 2015 року ОСОБА_1 разом зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без реєстрації проживають у квартирі АДРЕСА_1 . Через наявні конфліктні ситуації з приводу користування квартирою та права власності ОСОБА_1 разом зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_2 позбавлені можливості проживати за місцем реєстрації та вимушені винаймати інше житло.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року встановлено, що ОСОБА_3 24 червня 2008 року продала ОСОБА_6 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартиру АДРЕСА_1 .

Після реєстрації права власності квартири за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вони вселилися у спірну квартиру та 20 жовтня 2009 року зареєстрували своє місце мешкання у спірній квартирі. Вказана квартира є їх єдиним житлом, іншого житла ані у власності, ані у користуванні вони не мають.

Малолітня ОСОБА_7 навчається у коледжі Хосе Марія у м. Давао, Філіппіни, у зв`язку з її навчанням за кордоном ОСОБА_6 вимушена на період навчання проживати разом з нею.

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради надано висновок про недоцільність визнання дитини ОСОБА_7 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позиція Верховного Суду

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_9 не навела переконливих доводів, яким чином оскаржені судові рішення, якими ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виселено із квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення, та вселено ОСОБА_1 та малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у квартиру АДРЕСА_1 , порушують її права та інтереси, за умови що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з касаційною скаргою не звертались, тобто погодились з судовими рішеннями.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно того, що апеляційним судом порушено право ОСОБА_9 на доступ до правосуддя, оскільки вона просила перенести розгляд справи, призначений на 23 березня 2022 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року справа призначена до апеляційного розгляду на 15 грудня 2021 року з викликам учасників справи (т. 5 а.с. 101).

Справу було відкладено на 09 грудня 2022 року, а потім на 23 березня 2022 року.

Представник ОСОБА_9 - ОСОБА_20 була повідомлена про відкладення розгляду справи на 23 березня 2022 року, що підтверджується її підписом (т. 5 а.с.187).

ОСОБА_9 була надіслана повістка-повідомлення про розгляд справи 23 березня 2022 року (т. 5 а.с.188).

26 лютого 2022 року ОСОБА_9 отримала судову повістку-повідомлення про виклик у судове засідання на 23 березня 2022 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 5, а. с. 193).

Отже, ОСОБА_9 була належним чином повідомлення про розгляд справи апеляційним судом 23 березня 2022 року. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

В касаційній скарзі ОСОБА_9 не обгрунтувала, яким чином виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири та вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушує її права, враховуючи, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з касаційною скаргою не звертались, тобто погодились з судовими рішеннями.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скарги залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_9 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року в частині позовних вимогОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виселення та вселення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук