Постанова

Іменем України

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 199/9763/21

провадження № 61-12789св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління-служба у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Амур-Нижньодніпроського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2022 року у складі судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління-служба у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 із 06 грудня 2002 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .

Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 мають двох доньок: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час перебування у шлюбі було придбано нерухоме майно, а саме трикімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У вказаній квартирі зареєстрували своє місце мешкання: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано.

Після розірвання шлюбу позивачка ОСОБА_2 народила дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який також зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Також після припинення між сторонами подружніх стосунків та розірвання шлюбу ОСОБА_2 разом із дітьми продовжила проживати у вказаній квартирі, однак у період часу з 02 травня 2020 року по 09 травня 2020 року ОСОБА_5 змінив замки в квартирі та почав перешкоджати їм користуватися квартирою, яка на підставі статті 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя, в результаті чого ОСОБА_2 була вимушена звернутись до Амур-Нижньодніпровського відділу поліції, про що складений відповідний висновок від 26 травня 2020 року.

Так, через особисті неприязні стосунки між сторонами вони позбавлені можливості вільно користуватись єдиним житлом, а саме спірною квартирою, у зв`язку з чим із травня 2020 року вони вимушені винаймати житло для проживання.

Враховуючи наведене з урахуванням уточнених позовних вимог просили суд:

зобов`язати ОСОБА_5 не чинити позивачам перешкоди у користуванні власністю, а саме кв. АДРЕСА_2 , яка була придбана під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя;

вселити у кв. АДРЕСА_2 : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, позов задоволено частково.

Вселено у кв. АДРЕСА_2 : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Враховуючи те, що позивачі зареєстровані у спірній квартирі, яка є їхнім єдиним житлом, місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та вселення позивачів у спірну квартиру.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_5 не чинити позивачам перешкоди у користуванні спірною квартирою, яка була придбана під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, суд дійшов висновку, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки судове рішення не може здійснювати захист можливого порушеного права у майбутньому.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_5 .

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без розгляду.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 727/2050/21, провадження № 61-19606св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17, провадження № 61-9545сво21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на невідповідність позовної заяви вимогам ЦПК України, а саме: позов не підписаний позивачем ОСОБА_1 або її представником (частина друга статті 175 ЦПК України); до позову не додано довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження позивача ОСОБА_2 (частина сьома статті 177 ЦПК України); у позовній заяві не вказані відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем ОСОБА_1 (пункт 6 частини третьої статті 175 ЦПК України); у позовній заяві не вказані відомості про фактичне місце проживання чи перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не вказані відомі номери засобів зв`язку (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Таким чином, на думку заявника, суди мали врахувати вказані недоліки та застосувати положення пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України та зашити позовну заяву без розгляду.

Крім того, оскільки позов подано ОСОБА_2 без належних повноважень також в інтересах ОСОБА_1 , тому мали б застосовуватись положення пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Також вказує, що позивачем було подано інший позов до суду з тим самими предметом та однакових підстав, а отже суди мали залишити вказану позовну заяву без розгляду відповідно до пункту 11 частини першої статті 257 ЦПК України.

При цьому, враховуючи вищевказані недоліки позовної заяви, заявник вважає, що суди мали б застосувати положення пунктів 1 та 6 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Заявник посилається також на те, що за результатами розгляду його заяви про відвід судді Якименко Л. Г. суддею Спаї В. В. було відмовлено у задоволенні його заяви, проте оригінал ухвали судді Спаї В. В. не підписано.

Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 із 06 грудня 2002 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу, виданим 06 грудня 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Амур-Нижньодніпровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис №111.

Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 мають двох доньок: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час перебування у шлюбі було придбано нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 .

У спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як уповноважений власник; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 20 січня 2006 року; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 20 січня 2006 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 21 лютого 2007 року, що підтверджується довідкою № 316 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетрвоська від 16 липня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 народила дитину - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 01 липня 2020 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 742.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 08 липня 2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_3 . Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що судові рішення оскаржуються лише в частині порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, тому в іншій частині судові рішення не переглядаються.

Щодо невідповідності позовної заяви вимогам ЦПК України

У грудні 2021 року ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звернулись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі.

Постановляючи вказану ухвалу, місцевий суд зазначив, що позовна заява подана з додержанням вимог статей 175-177 ЦПК України.

ОСОБА_5 , подаючи відзив на позовну заяву в січні 2022 року, зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175-177 ЦПК України.

Місцевий суд, керуючись положеннями частини одинадцятої статті 187 ЦПК України, ухвалою від 26 січня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали.

Місцевий суд зазначив, що відповідно до статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також роз`яснено, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Отже, постановляючи вказану ухвалу, місцевий суд зазначив вимоги до позовної заяви, які передбачені статтею 175 ЦПК України, та також вказав, що позивачами у позовній заяві зазначено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 , однак подана позовна заява підписана лише одним позивачем ОСОБА_2 .

На виконання вимог ухвали місцевого суду у лютому 2022 року ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_1 подали до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2022 року у справі призначено підготовче засідання на 28 березня 2022 року.

Постановляючи вказану ухвалу, місцевий суд зазначив, що ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_1 надали до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи, що провадження у справі відкрито ухвалою від 08 грудня 2021 року, приймаючи до уваги зміст заяви позивачів від 07 лютого 2022 року, є всі підстави для призначення судового засідання по справі.

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи положення частини одинадцятої статті 187 ЦПК України, після відкриття провадження у справі, виявивши недоліки позовної заяви, правомірно залишив позовну заяву без руху та у зв`язку із усуненням недоліків позивачами позовної заяви, визначених ухвалою від 26 січня 2022 року, обґрунтовано призначив підготовче засідання по справі.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відхиляє посилання заявника у касаційній скарзі на невідповідність позовної заяви вимогам статей 175 та 177 ЦПК України й, відповідно, наявності підстав застосовувати положення пунктів 2 та 8 частини першої статті 257 ЦПК України, які визначають підстави для залишення позовної заяви без розгляду, або пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, яким визначено підстави повернення позовної заяви.

Щодо доводів заявника про подання позивачами іншого позову до суду з тим самими предметом та однакових підстав

Обґрунтовуючи вказані підстави у касаційній скарзі заявник послався на порушення пункту 6 частини четвертої статті 185 ЦПК України та пункту 11 частини першої статті 257 ЦПК України.

Згідно із положеннями пункту 6 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Пунктом 11 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України кожному гарантується право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє вказані посилання заявника та вважає їх безпідставними, оскільки у справі № 199/7280/21 за позовом ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпрі ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення до житлового приміщення, позовну заяву повернуто позивачу за її клопотанням, тобто розгляд вказаної справи по суті не відбувся, провадження у справі не відкривалось, тому звернення із вказаним позовом не суперечить ЦПК України, а отже відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Щодо заявленого відводу судді місцевого суду

У січні 2022 року ОСОБА_5 подав до суду заяву про відвід судді Якименко Л. Г.

Заяву обґрунтована тим, що суддею не враховано невідповідність позовної заяви вимогам статті 175 та 177 ЦПК України.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2022 року зупинено провадження у справі на час розгляду заяви про відвід судді Якименко Л. Г. відповідно до статті 40 ЦПК України.

Також судом зазначено, що із мотивування заяви про відвід не вбачається обґрунтувань, які можуть бути підставою для відводу судді, виходячи зі змісту статей 36 37 ЦПК України.

При цьому зазначено, що судом було постановлено ухвалу від 26 січня 2022 року про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку із її невідповідністю положенням статей 175 та 177 ЦПК України.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2022 року у складі судді Спаї В. В. у задоволенні заяви ОСОБА_5 про відвід судді Якименко Л. Г. відмовлено.

Колегія суддів погоджується із тим, що підстави для відводу судді Якименко Л. Г. відсутні з огляду на таке.

У частині першій статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

Оскільки наявність обставин, передбачених статтею 36 ЦПК України як підстав для відводу судді Якименко Л. Г.не встановлено, правильним є висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді.

При цьому доводи касаційної скарги про те, що за результатами розгляду його заяви про відвід судді Якименко Л. Г. суддею Спаї В. В. було відмовлено у задоволенні його заяви, проте оригінал ухвали судді Спаї В. В. не підписано, відхиляються колегією суддів та спростовуються матеріалами справи. Вказана ухвала знаходиться у виділених матеріалах справи (а. с. 17).

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги, дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, під час розгляду справи порушення норм процесуального права не встановлено, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпроського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян