П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 1-10/02

провадження № 51-93км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами обставини

Вироком Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2002 року, зокрема, ОСОБА_7 було визнано винуватим та засуджено за ст. 69, п. п. «а», «г», «і» ст. 93, ч. 3 ст. 142 КК (у редакції 1960 року), ч. 1 ст. 263 КК (у редакції 2001 року) до остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 42 КК (у редакції 1960 року) у виді довічного позбавлення волі.

Ухвалою Верховного Суду України (далі - ВСУ) від 16 вересня 2004 року вирок апеляційного суду залишено без зміни.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали ВСУ від 16 вересня 2004 року щодо нього повернуто останньому.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить передати вказане провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС, за результатами якого скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог ОСОБА_7 посилається на норми як КПК (у редакції 1960 року), так і на норми чинного КПК, якими регулюються підстави та порядок здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами, і вказує про те, що:

- відповідно до вимог КПК (у редакції 1960 року) судом першої інстанції, який ухвалював вироки щодо осіб засуджених до вищої міри покарання, був апеляційний суд, а судом другої інстанції - Верховний Суд України, який іменувався касаційною інстанцією, однак був наділений повноваженнями суду апеляційної інстанції щодо дослідження доказів та надання їм оцінки;

- згідно з нормами чинного КПК судом другої інстанції для перегляду таких вироків стали апеляційні суди, а Верховний Суд відповідно до вимог статей 433 438 КПК не наділений повноваженнями щодо надання оцінки доказам, у тому числі й тим, які раніше були відсутні у матеріалах кримінального провадження, а лише перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права;

- зі змісту його заяви про перегляд ухвали ВСУ від 16 вересня 2004 року за нововиявленими обставинами убачається, що вимоги цієї заяви обґрунтовуються наявністю нових доказів, які необхідно дослідити та оцінити, що за правилами чинного КПК віднесено до повноважень суду апеляційної інстанції;

- у ч. 1 ст. 463 КПК йдеться про інстанцію, а не назву суду, до якого повинна звертатися особа.

З урахуванням викладеного засуджений вважає, що інстанційна підсудність щодо розгляду його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 16 вересня 2004 року повинна визначатися за судом апеляційної інстанції.

Крім того, засуджений посилається на різні підходи касаційного суду щодо вирішення порушеного ним питання у постановах ККС ВС, а тому вважає за необхідне передати вказане провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, вважав ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою і просив залишити її без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, перевірила матеріали провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, Апеляційний суд Черкаської області відповідно до вимог ст. 34 КПК (у редакції 1960 року, яка діяла на момент розгляду справи у суді) здійснив розгляд кримінальної справи № 1-10/02 як суд першої інстанції, за результатами якого 14 червня 2002 року постановив, у тому числі, щодо ОСОБА_7 вирок.

Надалі на підставі положень ст. 383 КПК (у редакції 1960 року, яка діяла на момент розгляду справи судом) Верховний Суд України здійснив перегляд вказаного вироку апеляційного суду за касаційними скаргами захисників та засуджених, у тому числі й за касаційною скаргою ОСОБА_7 , та ухвалою від 16 вересня 2004 року залишив вказані касаційні скарги без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у цій справі порушень вимог Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки засудженим, у тому числі й ОСОБА_7 , було забезпечено гарантоване ст. 2 цього Протоколу право на апеляційне оскарження постановленого щодо нього вироку, а також право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним та винесеного йому вироку.

Предметом перегляду у касаційному суді є порушене засудженим питання про те, який суд повинен здійснювати розгляд його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали ВСУ від 16 вересня 2004 року щодо нього. Засуджений вважає, що є підстави для передачі вказаного провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС. Однак колегія суддів відхиляє такі доводи з огляду на таке.

Об`єднана палата ККС ВС вже зробила висновок про те, що відповідно до вимог п. 21 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 33 КПК Верховний Суд наділений повноваженнями щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України, стосовно рішення апеляційного суду, постановленого останнім, як судом першої інстанції за КПК 1960 року (постанова від 15 квітня 2024 року у справі № 1-33/04).

Таким чином у ККС ВС сформовано єдину позицію щодо питання, яке піднімається у касаційній скарзі, підстав для відступу від цього висновку колегія суддів не вбачає.

Твердження засудженого про істотне порушення апеляційним судом вимог КПК Суд також відхиляє з огляду на таке.

Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, мотивуючи своє рішення про повернення ОСОБА_7 заяви про перегляд ухвали ВСУ від 16 вересня 2004 року за нововиявленими обставинами, суд констатував, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 463 КПК засуджений звернувся із вказаною заявою не до того суду, який, на його думку, першим допустив помилку внаслідок незнання про існування нововиявлених обставин. Водночас, апеляційний суд роз`яснив засудженому, що вказане рішення не перешкоджає реалізації його права на звернення з такою заявою до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 посилається на безпідставність повернення його заяви, оскільки вважає, що за КПК (у редакції 1960 року) судом першої інстанції, який виносив вироки щодо осіб засуджених до вищої міри покарання був апеляційний суд, а судом другої інстанції - Верховний Суд України, а за чиним КПК судом другої інстанції для перегляду таких вироків стали апеляційні суди. Таким чином, саме Черкаський апеляційний суд має здійснити перегляд ухвали ВСУ щодо нього за нововиявленими обставинами.

Проте такі посилання засудженого не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Положеннями ч. 1 ст. 463 КПК визначено, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.

ОП ККС у вищезгаданій постанові зазначила, що одним із принципів побудови судоустрою України є інстанційність, в рамках якої систему судоустрою складають місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд (частини 1, 3 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та судова система в Україні організована таким чином, щоб забезпечити право на перегляд судом вищої інстанції рішення суду нижчої інстанції (а не навпаки) під час судових проваджень з перегляду судових рішень (принцип інстанційності).

Згідно з цим підходом КПК 1960 року та чинний КПК не передбачали і не передбачають можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами судом нижчої інстанції.

Покладення на суд апеляційної інстанції обов`язку здійснити перегляд рішення, ухваленого судом вищої інстанції, буде суперечити інстанційності побудови судоустрою України та не узгоджуватиметься із чинними вимогами процесуального закону.

На підставі вищенаведеного, зазначена ухвала апеляційного суду про повернення засудженому ОСОБА_7 заяви про перегляд ухвали ВСУ від 16 вересня 2004 року щодо нього є законною і обґрунтованою.

Таким чином, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому оскаржуване судове рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_7 - без задоволення.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року про повернення ОСОБА_7 його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 16 вересня 2004 року щодо нього залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3