ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа №1.380.2019.000118
адміністративне провадження № К/9901/6231/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 1.380.2019.000118
за первісним позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2
третя особа: Львівське комунальне підприємство «Старий Львів»
про зобов`язання до вчинення дій
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради
про визнання протиправним та скасування розпорядження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року (колегія у складі: головуючого судді: Курильця А. Р., суддів: Кушнерика М. П., Мікули О. І.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2019 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просила:
- зобов`язати відповідачів співвласників квартири АДРЕСА_1 за власні кошти привести квартиру № 4 до попереднього стану: демонтувати самовільно влаштовану надбудову, сходи, відновити перекриття конструкції даху та покрівлю над житловою кімнатою пл.19,2 кв. м. квартири АДРЕСА_1 .
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила про те, що відповідачі за первісним позовом здійснили будівельні роботи без дозвільної документації та не виконали в добровільному порядку розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради «Про приведення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану», а тому позивач за первісним позовом звернувся з відповідним позовом до суду.
3. У травні 2019 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв до провадження зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 05 листопада 2018 року № 367.
4. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили про те, що оскаржуване розпорядження є незаконним, оскільки позивач за первісним позовом просить привести до первинного стану, який на даний час існує - отвір зі сходами для виходу на горище, над кімнатою, площею 19 кв. м. Відповідачі за первісним позовом здійснили ремонт покрівлі за власні кошти у власній квартирі і жодних будівельних робіт не проводили, оскільки горище під дахом і дах існували у квартирі завжди. Жодних погіршень умов не відбулось, а навпаки стан будинку і даху покращився. Крім цього, розпорядження прийняте за відсутності у позивача повноважень та без належних доказів, а також за відсутності відповідачів за первісним позовом. Позивач за первісним позовом порушив процедуру під час прийняття оскарженого розпорядження. До того ж, оскільки вихід на горище є лише з кімнати відповідачів за первісним позовом площею 19 кв.м., то прав інших осіб такий не порушує та не загрожує навколишньому середовищу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 05 листопада 2018 року № 367 «Про приведення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану».
6. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Галицька районна адміністрація Львівської міської ради та Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» не встановили фактів, що самочинне будівництво ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, а також проведене з істотним порушенням будівельних норм і правил. Позивач за первісним позовом також не звертався до суду з позовом про проведення перебудови об`єкта самочинного будівництва. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач за первісним позовом не встановив обставин, які передують зверненню до суду із позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва.
7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року скасовано та прийнято постанову, якою позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за власні кошти привести квартиру АДРЕСА_1 до попереднього стану, а саме демонтувати самовільно влаштовану надбудову, сходи, відновити перекриття конструкції даху та покрівлю над житловою кімнатою, площею 19, 2 кв. м. квартири АДРЕСА_1 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
8. Суд апеляційної інстанції приймаючи таке рішення виходив з того, що горище та несучі конструкції будинку є спільною сумісною власністю співвласників, пошкодження несучої конструкції чи приєднання без згоди інших співвласників будинку горища є порушенням прав кожного зі співвласників будинку, незалежно від місця розташування його квартири в будинку та від того, чи заподіяно шкоди безпосередньо цій квартирі.
Отже, якщо проведення такої перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням об`єкта нерухомості до попереднього стану.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. 04 березня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року, в якій скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року.
10. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, судом не враховано, що ремонт даху на горищі, який є над квартирою позивачів за зустрічним позовом не є переплануванням, переобладнанням чи будівництвом, яке потребує будь-якого дозволу. Жодних погіршень умов не відбулось, а навпаки внаслідок проведення ремонту стан будинку і даху покращився, що дало змогу уникнути негативних наслідків.
Крім того, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради в силу наданих законом повноважень, не вправі звертатись з відповідним позовом щодо здійснення права приватної власності і проведення ремонту власниками квартири.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04 березня 2020 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
12. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 11 серпня 2021 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 12 березня 1996 року № НОМЕР_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64.4 кв. м.
15. 04 жовтня 2018 року Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» склало акт обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 . В акті зазначено про самочинне проведення надбудови із пробиттям перекриття в кімнаті пл.19.2 кв. м. із влаштуванням сходів.
16. 23 жовтня 2018 року згідно з витягом із протоколу № 37 засідання міжвідомчої комісії Галицького району вирішено: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - співвласникам квартири АДРЕСА_1 за власні кошти привести квартиру № 4 до попереднього стану: демонтувати самовільно влаштовану надбудову, сходи, відновити перекриття конструкції даху та покрівлю над житловою кімнатою пл. 19. 2 кв. м. квартири АДРЕСА_1 .
17. 05 листопада 2018 року розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 367 «Про приведення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану» (далі - оскаржене розпорядження) зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - співвласників квартири АДРЕСА_1 за власні кошти привести квартиру №4 до попереднього стану: демонтувати самовільно влаштовану надбудову, сходи, відновити перекриття конструкції даху та покрівлю над житловою кімнатою пл. 19.2 кв.м. квартири АДРЕСА_1 в термін до 20.11.2018.
18. 23 листопада 2018 року Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» скерувало попередження № 782 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про добровільний порядок приведення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану.
19. 23 листопада 2018 року Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» склало акт про те, що співвласниками квартири АДРЕСА_2 не виконано розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 05 листопада 2018 року № 367.
20. У зв`язку з невиконанням в добровільному порядку розпорядження, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася з позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно зі п. 1.1 Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Львівської міської ради від 01 листопада 2016 року № 977 (далі - Положення №977) Галицька районна адміністрація Львівської міської ради (надалі - районна адміністрація) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали Львівської міської ради від 26 травня 2016 року № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У вказаному Положенні передбачені повноваження Галицької районної адміністрації, до яких, зокрема, належать:
- здійснення контролю за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам (п.4.34.);
- звернення до судових органів з позовними заявами, скаргами щодо справ про виселення громадян з жилих приміщень, у яких вони незаконно проживають; визнання осіб такими, які втратили право на користування жилими приміщеннями; щодо фактів самочинного будівництва; з інших справ, які виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень (п.4.66.).
24. Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, як орган місцевого самоврядування відповідно до ст. 25 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) правомочна розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, вказаним та іншими законами до їх відання.
25. За приписами ст. 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
26. Відповідно до ст. 4 16 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
До компетенції виконавчих органів місцевих рад віднесено здійснення державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду (ч. 1 ст. 30); керування житловим господарством, забезпечення правильної експлуатації і схоронності жилих будинків, що є у віданні Ради, організація їх капітального і поточного ремонту.
27. Отже, виконавчий орган органу місцевого самоврядування - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради - у межах своїх повноважень має право на звернення до суду про демонтаж самочинного будівництва для забезпечення правильної експлуатації та схоронності вказаного майна згідно з делегованими Львівською міською радою повноваженнями.
28. Згідно зі ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (ч.1 ст.325 ЦК України).
29. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .
30. Положеннями ч. 2, 5 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
31. За приписами ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом за наявності хоча б однієї із таких умов:
1) вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
2) вони збудовані або будуються без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи;
3) вони збудовані або будуються без належно затвердженого проекту;
4) вони збудовані або будуються з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
32. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до суду із цим позовом для приведення до попереднього стану квартири. В оскарженому розпорядженні позивач за первісним позовом зазначає про відсутність дозвільних документів на проведення будівельних робіт.
Крім того, виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будівельних робіт підтверджується актом обстеження технічного стану будинку (квартири) АДРЕСА_1 від 04 жовтня 2018 року, в якому зазначено про самочинне проведення надбудови із пробиттям перекриття в кімнаті площею 19,2 кв.м із влаштуванням сходів.
33. Поряд з цим, судами попередніх інстанцій не становлено та відповідачами за первісним позовом не надано належних та достатніх доказів, які б спростували доводи позивача за первісним позовом про відсутність у них дозвільних документів на проведення будівельних робіт.
34. Відповідно до постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові у справі про адміністративне правопорушення від 10 травня 2017 року № 0006-вих-2238/95 ОСОБА_1 згідно з даними реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, станом на момент проведення перевірки відомості про видачу дозволу на право проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_3 -відсутні, що в свою чергу, кваліфікується як виконання будівельних робіт без дозволу про початок виконання зазначених робіт, чим порушені вимоги п. 3 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 4 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466. З таких підстав, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
35. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, що проведені відповідачами за первісним позовом будівельні роботи у квартирі АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом.
36. Статтею 5 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування» (далі - Закон № 2780-XII) передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.
37. Відповідно до ст. 7, 18 Закону № 2780-ХІІ державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Будівництво об`єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних Рад.
38. Положеннями ст. 9 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» встановлено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальним ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.
39. Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено, що під час проведення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 самочинної реконструкції місця загального користування (горища багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 ) шляхом проведення надбудови із пробиттям перекриття в кімнаті пл. 19.2 кв. м. із влаштуванням сходів у них були відсутні дозвільні документи на проведення такої реконструкції. При цьому, факт самочинної реконструкції зазначеного місця загального користування не заперечується і самими відповідачами.
40. Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням об`єкта нерухомості до попереднього стану.
41. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - співвласників квартири АДРЕСА_1 за власні кошти привести квартиру № 4 до попереднього стану: демонтувати самовільно влаштовану надбудову, сходи, відновити перекриття конструкції даху та покрівлю над житловою кімнатою пл. 19.2 кв.м. квартири АДРЕСА_1 , а відтак оскаржуване розпорядження голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 05 листопада 2018 року № 367 «Про приведення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану» є законним та скасуванню не підлягає.
42. Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 1527/14472/12.
43. Посилання скаржників на те, що таке самочинне будівництво не суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб є необгрунтованими та безпідставними.
44. Так, згідно Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
45. За таких обставин, оскільки горище та несучі конструкції будинку є спільною сумісною власністю співвласників, пошкодження несучої конструкції чи приєднання без згоди інших співвласників будинку горища є порушенням прав кожного зі співвласників будинку, незалежно від місця розташування його квартири в будинку та від того, чи заподіяно шкоди безпосередньо цій квартирі.
46. Доводи скаржників щодо порушення Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради строків звернення до суду є необгрунтованими, оскільки вказане питання було перевірено судом першої інстанції під час відкриття провадження у справі.
Крім того, підставою для звернення Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до суду 29 грудня 2018 року із цим позовом стало невиконання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 розпорядження позивача за первісним позовом від 05 листопада 2018 року № 367, що свідчить про відсутність порушення строку звернення до суду.
47. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
48. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
49. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
50. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
51. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
52. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
53. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваному судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
54. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л. В. Тацій