ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №1.380.2019.001555
адміністративне провадження №К/9901/36483/19, К/9901/372/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (прийняте судом у складі судді Брильовського Р.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Хобор Р.Б., суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.) та Громадської організації «За рівні права та можливості» (далі - Громадська організація) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Хобор Р.Б., суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.) у справі за позовом Громадської організації до Львівської міської ради про визнання протиправною і скасування ухвали, зобов`язання до вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року Громадська організація звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради № 4650 від 14.02.2019 року «Про відмову громадській організації «За рівні права та можливості» у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вулиці П. Карманського (між будинками 4а, 6 та 6а)»;
- зобов`язати Львівську міську раду надати Громадській організації дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вулиці П. Карманського (між будинками 4а, 6 та 6а) орієнтовною площею 0,542 га, для облаштування і обслуговування майданчику дозвілля та спорту для дітей з особливими потребами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 25 вересня 2019 року позов задовольнив.
Визнав протиправною та скасував ухвалу Львівської міської ради № 4650 від 14.02.2019 "Про відмову Громадській організації "За рівні права та можливості" у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П. Карманського (між будинками 4-а,6 та 6-а)».
Зобов`язав Львівську міську раду надати Громадській організації "За рівні права та можливості" дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Карманського (між будинками 4-а, 6 та 6-а) орієнтовною площею 0,542 га, для облаштування і обслуговування майданчику дозвілля та спорту для дітей з особливими потребами.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову - про задоволення позову частково.
Визнав протиправною та скасував ухвалу Львівської міської ради № 4650 від 14.02.2019 року «Про відмову громадській організації «За рівні права та можливості» у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П. Карманського (між будинками 4-а, 6 та 6-а)».
Зобов`язав Львівську міську раду повторно розглянути клопотання громадської організації «За рівні права та можливості» від 28.03.2017 року та 10.05.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки на вулиці Карманського між будинками 4а, 6 та 6а у м. Львові, орієнтовною площею 0,542 га, для облаштування і обслуговування майданчику дозвілля та спорту для дітей з особливими потребами, на відповідність вимогам абзацу 1 частини 3 статті 123 ЗК України.
Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що така підстава для відмови у наданні особі дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у постійне користування, як обов`язковість продажу земельної ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах), не передбачена серед переліку виключних підстав для відмови у наданні дозволу, які наведені в абзаці 1 частини 3 статті 123 ЗК України. Тому відповідач, приймаючи ухвалу № 4650 від 14.02.2019 року «Про відмову громадській організації «За рівні права та можливості» у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вулиці П. Карманського (між будинками 4а, 6 та 6а)», діяла не відповідно до норм Земельного кодексу України, а тому цю ухвалу Львівської міської ради належить скасувати.
Проте, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для справи. Суд першої інстанції не з`ясував ту обставину, що відповідач не перевірив клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на відповідність вимогам абзацу 1 частини 3 статті 123 ЗК України, а тому належним способом захисту порушеного права у цьому спорі є скасування оскарженої ухвали міської ради та зобов`язання Львівської міської ради повторно розглянути клопотання громадської організації «За рівні права та можливості» від 28.03.2017 та 10.05.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки на вулиці Карманського між будинками 4а, 6 та 6а у м. Львові, орієнтовною площею 0,542 га, для облаштування і обслуговування майданчику дозвілля та спорту для дітей з особливими потребами, на відповідність вимогам абзацу 1 частини 3 статті 123 ЗК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 грудня 2019 року Львівська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
У скарзі посилається на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права.
Зазначає, що судами не взято до уваги положень частин першої - третьої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК), які передбачають, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Продаж прав на земельну ділянку на аукціоні передбачає найбільш ефективне використання земельного фонду міста, впровадження відкритих економічних методів регулювання земельних відносин, розвитку інфраструктури первинного ринку землі, залучення додаткових коштів для виконання програм соціально-економічного розвитку міста.
Судами не враховано Порядок скликання сесій Львівської міської ради, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень Ради та з інших процедурних питань, встановлений Регламентом Львівської міської ради 7-го скликання, який затверджений ухвалою міської ради від 17.03.2016 № 260 «Про регламент Львівської міської ради 7-го скликання».
У відзиві на цю касаційну скаргу Громадська організація просить залишити її без задоволення.
02 січня 2020 року Громадська організація звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У скарзі посилається на те, що постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Львівської міської ради надати Громадській організації дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для облаштування і обслуговування майданчику дозвілля та спорту для дітей з особливими потребами, є незаконною.
Зазначає, що є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, а тому повноваження Львівської міської ради не є дискреційними. Твердження апеляційного суду про те, що відповідач не перевірив подану позивачем заяву на відповідність вимогам зазначеним в абзаці1 частини третьої статті 123 ЗК, є недостовірним, оскільки спростовується, як рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі № 813/1678/18 так і постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі № 857/4524/18, а також змістом поданих до суду скарг відповідачем в яких викладене власне бачення на положення частини третьої статті 123 ЗК.
За наслідками вирішення клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач неодноразово відмовляв позивачу у прийнятті рішення на його користь. Щоразу це ставало причиною його звернень до суду з проханням скасувати відповідні рішення відповідача та зобов`язати його повторно розглянути клопотання і кожного разу судові рішення бути прийняті на користь позивача.
Отже, судові рішення виконувались і відповідач приймав рішення, хоч і негативні для позивача.
Підстав відмови, які передбачені частини третьої статті 123 ЗК, відповідачем не доведено.
У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовані частиною третьою статті 123 ЗК, умови за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
З огляду на це, саме зобов`язання ради надати дозвіл є найбільш ефективним способом захисту порушеного права.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями та передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08 січня 2020 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1, судді: Берназюк Я.О., Кравчук В.М.
Верховний Суд ухвалами від 22 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами Львівської міської ради та Громадської організації.
У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади у зв`язку із поданням заяви про відставку на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року № 632/0/78-20 відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Т.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
28.03.2017 Громадська організація звернулася до Львівського міського голови із клопотанням № 10 про погодження вибору розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування на вул. Карманського між будинками 4а, 6 та 6а у м. Львові, орієнтовною площею 0,542 га.
До клопотання позивач додав: план земельної ділянки (масштаб 1:500 000); довідку відділу Держгеокадастру у м. Львові від 08.11.2016 року; копію статуту громадської організації «За рівні права та можливості»; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо громадської організації «За рівні права та можливості»; довідку Управління архітектури та урбаністики Департамент містобудування Львівської міської ради від 24.01.2017.
Департамент містобудування Львівської міської ради, розглянувши клопотання та долучені до нього документи, листом № 2403-2164 від 12.04.2017 року повідомив позивача про те, що клопотання громадської організації не може бути вирішене, оскільки вільні від забудови земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис) підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).
10 травня 2017 року Громадська організація повторно звернулася до Львівського міського голови із аналогічним клопотанням № 2-11658/АП-24, однак 12 травня 2017 року Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради надіслало позивачу лист, в якому Управління просить керівника Громадської організації надати інформацію про можливість підготовки відповідного проекту ухвали, враховуючи статті 92 та 134 Земельного кодексу України, положення Закону України «Про громадські об`єднання», статуту громадської організації «За рівні права та можливості» та чи остання є громадською організацією інвалідів.
У подальшому, листом від 23.03.2018 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради надало відповідь у якій роз`яснила, що з метою якісного та своєчасного обслуговування дитячих, дитячо-спортивних і спортивних майданчиків, які знаходяться на території м. Львова утворено робочу групу щодо визначення місць розташування та встановлення балансоутримувачів дитячих, дитячо-спортивних і спортивних майданчиків, які знаходяться на території м. Львова, в тому числі для осіб з обмеженими можливостями. У разі позитивного рішення робочою групою питання розташування дитячого майданчика на вул. Карманського між будинками 4а, 6 та 6а у м. Львові міською радою будуть внесені зміни до ухвал від 12.02.2004 року № 1060 «Про розміщення дитячих та спортивних ігрових майданчиків на території м. Львова» та від 26.01.2006 року № 3092 «Про затвердження Схеми розміщення дитячих та спортивних ігрових майданчиків на території Сихівського району м. Львова» про включення земельної ділянки до Схеми. Тому, за наведених підстав, клопотання позивача від 10 травня 2017 року не може бути розглянуто.
Не погодившись з такими діями відповідача, Громадська організація «За рівні права та можливості» звернулася в суд з позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у справі № 813/1678/18 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду клопотання Громадської організації «За рівні права та можливості» від 28.03.2017 та 10.05.2017 року щодо погодження вибору розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки на вулиці Карманського між будинками 4а, 6 та 6а у м. Львові, орієнтовною площею 0,542 га для облаштування і обслуговування майданчику дозвілля та спорту для дітей з особливими потребами. Зобов`язано Львівську міську раду повторно розглянути клопотання громадської організації «За рівні права та можливості» від 28.03.2017 року та 10.05.2017 року і вирішити питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки на вулиці Карманського між будинками 4а, 6 та 6а у м. Львові, орієнтовною площею 0,542 га, для облаштування і обслуговування майданчику дозвілля та спорту для дітей з особливими потребами або надати мотивовану відмову у його наданні.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у справі № 813/1678/18 змінено в частині мотивів часткового задоволення позову. В решті рішення залишено без змін.
На виконання судових рішень, Львівська міська рада прийняла ухвалу № 4650 «Про відмову громадській організації «За рівні права та можливості» у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Карманського (між будинками 4а, 6 та 6а)», у зв`язку з обов`язковістю продажу земельної ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах).
Вважаючи рішення відповідача протиправним, Громадська організація звернулася до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційних скарг, перевірив повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права і дійшов висновку про таке.
Як встановили суди, підставою для відмови відповідача, яка викладена в ухвалі Львівської міської ради № 4650 від 14.02.2019 "Про відмову ГО "За рівні права та можливості" у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П. Карманського (між будинками 4-а,6 та 6-а) є мотивація про те, що в подальшому земельна ділянка на вул. П. Карманського (між будинками 4-а, 6 та 6-а) згідно зі статтею 134 ЗК, підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:
розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;
використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;
надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;
надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;
розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;
надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;
будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);
будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);
передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;
надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;
поновлення договорів оренди землі;
передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;
надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;
надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 136 ЗК передбачено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови. Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Аналіз приписів статті 136 ЗК свідчить про те, в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Однак, Львівською міською радою на час розгляду справи у суді не надано перелік земельних ділянок, в який була би включена земельна ділянка на вул. Карманського (між будинками 4-а, 6 та 6-а), які виставляються на земельні торги.
На момент розгляду клопотання Громадської організації про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки на вулиці Карманського між будинками 4а, 6 та 6а у м. Львові, орієнтовною площею 0,542 га, для облаштування і обслуговування майданчику дозвілля та спорту для дітей з особливими потребами та прийняття відповідачем рішення з цього питання, земельна ділянка щодо якої позивачем було подано клопотання (спірна земельна ділянка) не була включена до переліку земельних ділянок, які виставляються на земельні торги окремими лотами, що в силу приписів статті 136 Земельного кодексу України не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відмова відповідача, яка викладена в ухвалі Львівської міської ради № 4650 від 14.02.2019 "Про відмову Громадській організації "За рівні права та можливості" у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. П. Карманського (між будинками 4-а,6 та 6-а)" ґрунтується на підставах, що не передбачені Земельним кодексом України, тому спірне рішення є протиправним.
Також суди дійшли правильного висновку про те, що повноваження відповідача у цих правовідносинах не є дискреційними.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;
2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, як правильно зазначили суди.
Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано абзацом 1 частини 3 статті 123 ЗК України. Водночас, відповідач не перевірив подану позивачем заяву на відповідність вимогам зазначеним в абзаці 1 частини 3 статті 123 ЗК України.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду, що належним способом захисту порушеного права у цьому спорі є скасування оскарженої ухвали міської ради та зобов`язання Львівської міської ради повторно розглянути клопотання громадської організації «За рівні права та можливості» від 28.03.2017 року та 10.05.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки на вулиці Карманського між будинками 4а, 6 та 6а у м. Львові, орієнтовною площею 0,542 га, для облаштування і обслуговування майданчику дозвілля та спорту для дітей з особливими потребами, на відповідність вимогам абзацу 1 частини 3 статті 123 ЗК України.
Доводи касаційних скарг не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.
Слід також зазначити, що за змістом частин першої та другої статті 341 КАС (в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційні скарги Львівської міської ради та Громадської організації «За рівні права та можливості» залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко