ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.006595
адміністративне провадження № К/9901/24165/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Губської О.А.
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, прийняте у складі судді Крутько О.В., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Бруновської Н.В. (головуючий), ОСОБА_2 , Улицького В.З.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) , в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування ОСОБА_1 при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2013-2018 роки загальним терміном 41 календарний день;
1.2. стягнути із Львівського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2013-2018 роки загальним терміном 41 календарний день у сумі 12803,07 грн.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що наказом начальника Львівського прикордонного загону від 07.11.2018 №303-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби через сімейні обставини та наказом начальника цього ж загону від 12.11.2018 №307-ос виключено із списків особливого складу, усіх видів забезпечення. На момент звільнення з військової служби та виключення позивача зі списків особового складу військової частини відповідач не провів із ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2013-2018 роки загальним терміном 41 календарний день, чим порушив його права. Позивач вважає, що до спірних правовідносин з виплати компенсації за невикористану під час проходження військової служби вказану вище додаткову відпустку можуть бути застосовані за аналогією права висновки щодо застосування норм матеріального права викладені Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 по справі №620/4218/18, залишеної без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом №303-ос від 07.11.2018 «По особовому складу», згідно Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби старшого техніка групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » І категорії (тип Б), в запас на підставі пункту «г» (через сімейні обставини або поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу) : наявні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
5. Відповідно до наказу №307-ос від 12.11.2018 «По особовому складу» згідно Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України виключено зі списків особового складу всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби старшого техніка групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » І категорії (тип Б), в запас на підставі пункту «г» (через сімейні обставини або поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу): наявні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
6. 20.02.2019 представник позивача звернувся ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) із запитом про надання інформації, зокрема щодо не проведення позивачу своєчасного та повного розрахунку при звільненні в частині нездійснення (несвоєчасне здійснення) виплат.
7. 28.02.2019 ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) листом за №44/2130 надав відповідь представнику позивача та витребуванні ним документи.
8. Позивач вважає, що відповідачем протиправно на момент звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини не проведено із ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а відтак звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково.
9.1. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищенням нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я з 2014 по 2018 рік, станом на день звільнення зі служби.
9.2. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищенням нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2014 року по 12.11.2018 пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
9.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що норми України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Тобто на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.202 № 702.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
12. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
12.1. Скаржник також зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдності правозастосовчої практики.
12.2. При цьому, позивач посилається на те, що оскільки під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв`язку з цим, додаткова відпустка, що не надавалася в особливий період не вважається такою, що є не використаною.
12.3. Під час дії особливого періоду відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на відпустку передбачену частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у військовослужбовця не виникає. У зв`язку з чим така відпустка компенсації не підлягає.
12.4. Але судом, як першої так і другої інстанції, до спірних правовідносин по аналогії, застосований висновок щодо до застосування норм права, викладений у рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 по справі № 620/4218/18, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019. Предметом розгляду у справі № 620/4218/18 було визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень (військової частини) щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У вказаній справі Суд зазначив, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Скаржник вказав, що висновок Верховного Суду не може бути застосований до спірних правовідносин у цій справі тому, що додаткова відпустка військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням передбачена частиною 4 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і порядок її надання регулюється саме цим Законом, а не іншим Законом України, що в свою чергу не дає можливості здійснити порівняння «із іншими особами».
12.5. Відповідач зазначає, що слід дійти висновку, що норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у взаємозв`язку з пунктом 203 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 обмежують та припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
12.6. Також відповідач зазначає, що суд другої інстанції при розгляді справи застосував до спірних правовідносин Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 дія якого не поширюється на Державну прикордонну службу України. В даному випадку до спірних правовідносин належить застосовувати Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за№ 854/32306).
13. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
14. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
16. Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
17. Згідно з абзацом 3 підпункту 1 пункту 203 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення), у мирний час військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або кадрову військову службу, надається додаткова відпустка за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я.
18. Згідно з пунктом 207 Положення, перелік місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах встановлюються Кабінетом Міністрів України.
18.1. Військовослужбовцям за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
19. Відповідно до абзацу 3 підпункту 3 пункту 306 Положення, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану, під час дії воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки у порядку, визначеному Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
20. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).
21. Відповідно до пункту четвертого ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
21.1. Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
18.2. Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
22. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 затверджено переліки військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5.
23. Додаток 4 до вказаної постанови містить перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.
23.1. Відповідно до пункту четвертого додатку 4 інспектор прикордонної служби 1, 2, 3 категорії має право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.
24. Згідно з пунктом 8 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
24.1. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
25. Абзацом третім пункту 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
26. Відповідно до пункту 17 ст. 10-1 Закону № 2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
27. Згідно з пунктом 18 ст. 10-1 Закону № 2011-XII в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
28. Відповідно до пункту 19 ст. 10-1 Закону № 2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
VI. Висновок Верховного Суду
29. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 02 грудня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
31. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що під час дії особливого періоду відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на відпустку передбачену частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у військовослужбовця не виникає, у зв`язку з чим така відпустка компенсації не підлягає.
32. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
33. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи посади, визначені у Переліку № 702, під час проходження служби мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ст. 10-1 Закону № 2011-XII за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я. Вказана відпустка не надавалась позивачу з 2013 року до моменту звільнення з військової служби в особливий період.
34. Визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).
35. За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
36. Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
37. Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
38. Аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.
39. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
40. Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
41. Норми Закону №2011-XII не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
42. Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
43. Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 по справі № 620/4218/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019.
44. Так, у вказаній зразковій справі предметом спору була виплата позивачу грошової компенсації лише за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте Суд зазначає, що висновки, висловлені у вказаній справі також можуть бути застосовані і щодо спору про виплату грошової компенсації за невикористані інші додаткові відпустки, в тому числі, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII, оскільки правовий висновок Верховного Суду у справі № 620/4218/18 стосується права військовослужбовців на виплату компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки в особливий період, право на яку він набув за період проходження ним військової служби, а не конкретно грошової компенсації за невикористані дні лише додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказані відпустки є різними за правовою природою і підставами надання та не є взаємозамінними чи взаємовиключними.
45. Таким чином, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.
46. Крім того, суд касаційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
47. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
48. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
49. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
VII. Судові витрати
50. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006595 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО. А. Губська
СуддіМ. В. Білак
Л.О. Єресько