№ 200/11250/19-а - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 200/11250/19-а

адміністративне провадження № К/9901/36022/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколов В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №200/11250/19-а

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Донецькій області

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ НП в Донецькій області), у якому просив визнати протиправними та скасувати накази від 14 серпня 2019 року № 2102 та № 332 о/с, поновити позивача на посаді та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що повідомлення про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення не є законною підставою для його звільнення зі служби в поліції. Позивач вважає, що комісією порушено процедуру службового розслідування, оскільки у порушення статті 18 Дисциплінарного статуту йому не роз`яснено його права у процедурі службового розслідування, його не запрошували на засідання дисциплінарної комісії та не ознайомили з висновком і матеріалами службового розслідування.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. У період з 26 грудня 2005 року до 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року до 14 серпня 2019 року у НП України, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

4. ОСОБА_1 під підпис ознайомлено із його посадовими (функціональними) обов`язками, інформацією щодо стану дисципліни та законності, інформацією щодо виконання вимог антикорупційного законодавства та щодо засудження поліцейських за корупційні правопорушення.

5. Наказом ГУ НП в Донецькій області від 29 липня 2019 року № 1956 призначено службове розслідування за фактом отримання неправомірної вигоди інспектором СРПП № 1 Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області капітаном поліції ОСОБА_1 . Цього ж дня, наказом за № 303 о/с позивача відсторонено від виконання службових обов`язків.

6. 02 серпня 2019 року в ході службового розслідування ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення щодо фактів вчинення дисциплінарних проступків, а також надано пам`ятку із роз`ясненням його прав. Однак від надання пояснень позивач відмовився на підставі статті 63 Конституції України.

7. У висновку службового розслідування від 05 серпня 2019 року, затвердженому начальником ГУ НП у Донецькій області, зазначено, що в ході цього розслідування встановлено таке:

7.1. за графіком несення служби сектору реагування патрульної поліції Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області на 28 липня 2019 року, затвердженим начальником цього відділу, ОСОБА_1 з 08.00 год до 19.00 год заступив до несення служби по здійсненню охорони публічного порядку на блокпосту «Бугас» та отримав автоматичну зброю АКСУ, 4 магазина та 120 патронів;

7.2. приблизно об 11 год 40 хв 28 липня 2019 року ОСОБА_1 , знаходячись на стаціонарному посту поліції, що розташований на 178 кілометрі автодороги Слов`янськ-Донецьк-Маріуполь, де ніс службу, зупинив автомобіль на якому рухався ОСОБА_2 .. Маючи умисел на одержання неправомірної вигоди позивач, не пояснюючи ОСОБА_2 причини зупинки, витребував у останнього його документи, а саме: паспорт громадянина України, водійські права, технічний паспорт на автомобіль та наказав останньому пройти до приміщення стаціонарного посту. Далі ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, повідомив ОСОБА_2 , що в разі складання протоколів про адміністративні правопорушення за порушення правил дорожнього руху, ОСОБА_2 загрожує позбавлення прав управління транспортними засобами, а також великий штраф. Після цього, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про те, що останній повинен надати йому неправомірну вигоду в сумі 4000,00 грн за нескладання відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення. ОСОБА_2 відповів, що у нього із собою є тільки 1000,00 грн та 2000,00 російських рублів, на що ОСОБА_1 повідомив його, що цієї суми недостатньо та доки останній не принесе грошові кошти, паспорт громадянина України він не поверне. У зв`язку з цим, ОСОБА_2 вимушено погодився надати неправомірну вигоду. А приблизно о 13 год 00 хв. 28 липня 2019 року, ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 3000,00 грн та 2000,00 російських рублів;

7.3. в подальшому, приблизно о 13 год 15 хв 28 липня 2019 року, ОСОБА_1 одержав від іншої особи - ОСОБА_2 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 500,00 грн;

7.4. цього ж дня до УКЗ ГУНП в Донецькій області з Волноваського ВП надійшла інформація про затримання ОСОБА_1 працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, та Донецького управління ДВБ НП України в рамках кримінального провадження №62019050000000170, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Під час затримання та особистого огляду позивача працівниками ТУ ДБР на стаціонарному посту поліції в кишені одягу ОСОБА_1 виявлено та вилучено грошові кошти в національній та іноземній валюті;

7.5. ОСОБА_1 28 липня 2019 року затримано у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) з подальшим утриманням під вартою, а 29 липня 2019 року йому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України;

7.6. ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 30 липня 2019 року у справі № 234/13157/19 відносно позивача обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 28 липня 2019 року з можливістю внесення застави у розмірі 153680,00 грн;

7.7. після внесення застави 01 серпня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з під варти;

7.8. стосовно ОСОБА_1 неодноразово надходили скарги від громадян щодо неправомірних дій останнього. Матеріали перевірок за скаргами направлено до ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську. Вказане підтверджується копіями листів Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області від 12 квітня 2019 року № 4359/501/01-2019 та від 23 липня 2019 року № 8705/501/01-2019;

7.9. тричі адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності громадян за частиною першою статті 30, частиною першою статті 126 України про адміністративні правопорушення, складені позивачем, скасовано у судовому порядку, що підтверджується відповідними постановами судів;

7.10. у 2019 році позивача двічі заслухано на засіданнях комісії з питань дотримання дисципліни та законності Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області за прорахунки, допущені у службовій діяльності у 2019 році (протоколи від 13 травня 2019 року № 80 та від 24 липня 2019 року № 120). За результатами нарад позивачу зменшено премію у травні 2019 року на 10 % та у липні 2019 року на 18 %;

7.11. наказом ГУ НП в Донецькій області від 07 червня 2019 року № 1460 ОСОБА_1 оголошено догану за наслідками проведеного службового розслідування, 18 червня 2019 року позивача ознайомлено особисто під підпис з цим наказом;

7.12. відносно ОСОБА_1 відкривалося також інше кримінальне провадження. Так, прокуратурою Донецької області у межах кримінального провадження №42017050000000510 позивачу оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

8. Як слідує із цього висновку службового розслідування, під час проведення службового розслідування посадовими особами ГУ НП в Донецькій області встановлені допущені ОСОБА_1 порушення:

8.1. пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійного виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

8.2. пункту 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, а саме: утримуватися від дій, які підривають авторитет НП України;

8.3. пункту 5 розділу І Правил поведінки щодо дотримання поліцейським законодавства та основоположних принципів.

9. У вступній частині цього висновку службового розслідування зазначено, що дисциплінарна комісія розглядала матеріали службового розслідування в порядку письмового провадження.

10. Наказом ГУ НП в Донецькій області від 14 серпня 2019 року № 2102 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області та їх покарання» прийнято рішення, зокрема, щодо звільнення ОСОБА_1 за особисту недисциплінованість, порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, та скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції України.

11. При цьому, у наказі указано, що факти, встановлені службовим розслідуванням, свідчать про систематичне порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, неналежне виконання службових та функціональних обов`язків та постійне нехтування ним вимогами законодавства України, що регламентує діяльність поліції, а також враховано, що позивач уже притягувався до дисциплінарної відповідльності у вигляді догани наказом ГУНП в Донецькій області від 07 червня 2019 року № 1460.

12. Наказом ГУ НП в Донецькій області від 14 серпня 2019 року № 332 о/с інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Волноваського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

13. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

14. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ключовою підставою для звільнення позивача було скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції України, а підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування, розпочатого за інформацією про його затримання посадовими особами Державного бюро розслідувань у порядку статті 208 КПК України у рамках кримінального провадження, розпочатого за частиною третьою статті 368 КК України.

14.1. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у спірному випадку відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку, які виразилися у скоєнні поступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

14.2. Доводи позивача стосовно того, що підставою для його звільнення зі служби в поліції є лише повідомлення про підозру за відсутності на час звільнення позивача вироку суду, який набрав законної сили, суд першої інстанції визнав необґрунтованими та указав, що позивача звільнено не за вчинення злочину, а за фактом порушення службової дисципліни. При цьому, дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише встановила факт порушення службової дисципліни у вигляді вчинення протиправних дій.

14.3. Доводи позивача про незазначення у висновку службового розслідування обставин, які пом`якшують ступінь та характер відповідальності чи знімають безпідставні звинувачення з позивача, суд першої інстанції відхилив на підставі того, що наявність у позивача відзнаки Президента України «За участь в антитерористичній операції», згідно з указом Президента України від 17 лютого 2016 року №53/2016, та статусу учасника бойових дій, не спростовує висновків службового розслідування в частині встановлених порушень, вчинених позивачем.

14.4. Судом першої інстанції не встановлено у діях комісії порушень порядку під час проведення службового розслідування.

15. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 200/11250/19-а задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Донецькій області від 14 серпня 2019 року № 2102 про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Донецькій області від 14 серпня 2019 року № 332 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 14 серпня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Волноваського відділу поліції у спеціальному званні капітана поліції з 15 серпня 2019 року. Стягнуто з ГУ ПН в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 серпня 2019 року по 24 листопада 2020 року в сумі 117168,25 грн з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повідомлення позивачу про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення є лише законною підставою для проведення службового розслідування по цьому факту.

16.1. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем частини другої статті 14, статтю 18 Дисциплінарного статуту та пункт 1 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань проведення службового розслідування, оскільки дисциплінарна комісія однобічно підійшла до збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок, внаслідок чого службове розслідування було проведено не повно та не об`єктивно, не були з`ясовані всі обставини, а викладені в наказі обставини не конкретні, внаслідок чого відсутня можливість їх перевірити. Не зазначено обставин, які пом`якшують ступінь та характер відповідальності чи знімають безпідставні звинувачення з позивача, чим порушено пункт 4 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань.

16.2. Одночасно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення комісією права позивача на захист, передбаченого статтею 18 Дисциплінарного статуту, та зазначив, що позивачу не було роз`яснено його права у процедурі службового розслідування, його не запрошували на засідання дисциплінарної комісії та не проінформували: коли, де та яким саме чином це засідання комісія буде проводитися, відкрито або в письмовому проваджені, внаслідок чого позивач був позбавлений права приймати участь на засіданні комісії з адвокатом, ставити запитання особам, які надали пояснення (усні або письмові), спростовувати їх, надавати докази щодо відсутності своєї провини, або на спростування висунутих обвинувачень. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачу не надали для ознайомлення висновок комісії та матеріали службового розслідування.

16.3. Щодо висновку відповідача про систематичне порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, неналежне виконання службових та функціональних обов`язків та постійне нехтування ним вимогами законодавства України, що регламентує діяльність поліції, суд апеляційної інстанції зазначив, що у спірному наказі від 14 серпня 2019 року № 2102 міститься лише один факт, що не спростовано, а саме стягнення у виді догани від 07 червня 2019 року на підставі наказу ГУНП в Донецькій області № 1460, але по цьому факту позивача вже притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Отже, спірний наказ від 14 серпня 2019 року № 2102 за висновком суду апеляційної інстанції суперечить цій статті Конституції України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

17. 28 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ НП в Донецькій області, в якій скаржник просить постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року скасувати та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року.

18. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 та постановах Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі №260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19, відповідно до яких презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка по суті є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі, а відтак зазначена гарантія не може бути поширена на інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

18.1. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07 лютого 2020 року у справі №260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі №804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19, скаржник доводить, що підставою для притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є порушення дисципліни або вчинення дисциплінарного проступку. Для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення або факт вчинення проступку. Скаржник наполягає на тому, що дисциплінарний проступок ОСОБА_1 виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби в поліції.

18.2. Скаржник уважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно поставлено у провину відповідачу порушення відносно позивача вимог статті 61 Конституції України при застосуванні дисциплінарного покарання, оскільки застосування дисциплінарних стягнень провадилося за різні дисциплінарні проступки. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано, що звільнення з поліції, як вид стягнення, може провадитися як за систематичне порушення дисципліни, так і за вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі. Отже, виходячи з фактичних обставин скоєного проступку, та особи порушника, в даному випадку, начальник ГУНП в Донецькій області мав законодавчо передбачене дискреційне право застосувати до ОСОБА_1 крайній захід дисциплінарного впливу. Скаржник наполягає, що судом апеляційної інстанції невірно надано оцінку систематичності порушень ОСОБА_1 службової дисципліни.

18.3. Скаржник наполягає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано указано про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, оскільки таке проведено відповідно до вимог Дисциплінарного статуту та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 і права ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування порушені не були.

19. 28 грудня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

21. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 29 вересня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

22. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ НП в Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 200/11250/19-а ОСОБА_1 отримано 23 березня 2021 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ «Укрпошта», ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102932205391.

23. Однак позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Джерела права й акти їх застосування

24. Правові засади організації та діяльності НП України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

25. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

26. Частинами першою та другою статті 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

27. За приписами пунктів 6, 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, серед іншого, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

28. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частини друга статті 77 Закону № 580-VIII).

29. Відповідно до пункту 5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 (далі - Правила етичної поведінки поліцейського, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі № 580-VIII, інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

30. Згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

31. Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського, зокрема, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6).

32. За змістом пункту 7 частини шостої статті 1 Дисциплінарного статуту під час виконання службових обов`язків поліцейський має право, серед іншого: ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення.

33. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту).

34. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

35. Згідно з частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

36. Частинами першою - четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

37. За змістом частини першої, пункту 1 частини дев`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право, зокрема, одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб

38. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією (частина десята статті 15 Дисциплінарного статуту).

39. Згідно із частинами першою - третьою статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

40. Частинами першою, третьою та четвертою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; попередня бездоганна поведінка; високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

41. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (частина сьома статті 19 Дисциплінарного статуту).

42. Відповідно до пунктів 2, 3 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807 (далі - Порядок №893, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право, зокрема: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами;

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.

43. Пунктом 4 розділу V Порядку № 893 визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

44. Згідно з пунктом 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

45. Відповідно до пункту 17 розділу V Порядку № 893 факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення. В акті обов`язково зазначаються відомості про дату, час і місце його складення, посади, звання, прізвища, імена, по батькові осіб, які його склали, прізвище, ім`я, по батькові особи, якій було запропоновано надати пояснення та яка відмовилася це зробити, а також (у разі повідомлення) - причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови.

46. Згідно з пунктами 1, 2 розділу VІІ Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

47. Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Спір у цій справі виник у зв`язку із застосуванням до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за особисту недисциплінованість, порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, пункту 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейського, та скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, що пов`язано з подіями, за наслідками яких стосовно позивача розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

49. Як слідує із змісту оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що дисциплінарною комісією порушено процедуру службового розслідування, неповно досліджено обставини, які стали підставою для дисциплінарного провадження стосовно позивача, у зв`язку з чим комісія прийшла до передчасного висновку про скоєння позивачем дисциплінарного проступку.

50. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, колегія суддів виходить з наступного.

51. Аналіз положень пунктів 2, 3 розділу IV Порядку № 893 у взаємозв`язку із положеннями пункту 7 частини шостої статті 1, частин першої, дев`ятої статті 15 та частин першої - третьої статті 18 Дисциплінарного статуту свідчить про те, що член дисциплінарної комісії, який проводить службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни має право, зокрема, одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування. У свою чергу, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування має право на захист шляхом участі у службовому розслідуванні, у тому числі надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи. Водночас поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, наділено також правом відмовитися від надання пояснень.

52. При цьому, положення частини десята статті 15 Дисциплінарного статуту та пункту 7 розділу V Порядку № 893 свідчать, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження та лише на підставі окремого рішення керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. Лише у випадку розгляду справи у відкритому засіданні поліцейський, який притягається до відповідальності, повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. У разі ж розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

53. Отже у тих випадках, коли рішенням керівника, який призначив службове розслідування, не призначено розгляд дисциплінарною комісією справи у відкритому засіданні, поліцейський може реалізувати право на захист шляхом надання відповідних пояснень з доданими до них документами та матеріали. У поясненнях також може бути заявлено клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи.

54. Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, дисциплінарна комісія розглядала матеріли службового розслідування у порядку письмового провадження. При цьому, в ході службового розслідування ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення щодо фактів вчинення дисциплінарних проступків, а також надано пам`ятку із роз`ясненням його прав. Однак від надання пояснень позивач відмовився, будь-яких клопотань про залучення або витребування доказів у ході службового розслідування не заявляв, а отже не скористався своїм правом на захист.

55. Відтак Верховний Суд вважає такими, що знайшли підтвердження доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції про те, що в ході службового розслідування позивачу не було роз`яснено його права та порушено право позивача на захист.

56. Верховний Суд також звертає увагу, що положеннями пункту 2 розділу IV Порядку № 893 та пункту 7 частини шостої статті 1, частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено саме право поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, ознайомлюватися з висновками службового розслідування та матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, а не обов`язок дисциплінарної комісії пропонувати поліцейському ознайомитися з цими документами.

57. Беручи до уваги обізнаність позивача про факт провадження щодо нього службового розслідування, позивач не був обмежений у праві подати рапорт (клопотання) про ознайомлення з матеріалами та висновком службового розслідування. У свою чергу, позивачем не надано до суду доказів звернення до відповідача із відповідним рапортом про ознайомлення з висновком та матеріалами службового розслідування, а судом таких доказів не встановлено.

58. З огляду на наведене, колегія суддів уважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про ненадання позивачу для ознайомлення висновку комісії та матеріалів службового розслідування.

59. Оцінюючи у межах доводів касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанцій щодо передчасного висновку відповідача про скоєння позивачем дисциплінарного проступку, Верховний Суд зазначає таке.

60. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НП України. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

61. Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ).

62. Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

63. Отже такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

64. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі №260/1118/18, від 26 листопада 2020 року у справі №580/1415/19 та інш.

65. У цій справі Верховний Суд також ураховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

66. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

67. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

68. Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

69. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

70. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

71. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19 та інш.

72. У касаційній скарзі скаржник наголошує, що під час проведення службового розслідування відповідач установив порушення позивачем пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VІІІ в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; пункту 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту щодо утримання від дій, які підривають авторитет НП України; пункту 5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейського, який покладає на поліцейського обов`язок здійснювати свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі № 580-VIII, інших законодавчих актах України.

73. Тож відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону №580-VІІІ, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби у НП України.

74. Оцінюючи доводи касаційної скарги колегія суддів враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

75. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

76. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

77. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

78. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

79. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Ці комісії за наслідком службового розслідування складають висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також стосовно його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону. У висновку вказується вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. На підставі цього висновку уповноважений керівник особи, яка вчинила правопорушення, вирішує питання про накладення дисциплінарного стягнення.

80. При цьому, як слідує з аналізу змісту пункту 4 розділу V, пункту 4 розділу VІ, пункту 1 розділу VІІ Порядку №893, у висновку службового розслідування обов`язково зазначається про обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Висновок дисциплінарної комісії про наявність таких обставин повинен підтверджуватися належними та допустимими доказами.

81. Поряд із цим вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях. Тож адміністративний суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

82. Верховний Суд наголошує, що відомості, необхідні дисциплінарній комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел, зокрема і з матеріалів кримінальних проваджень, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики.

83. Отже суди попередніх інстанцій повинні були дослідити та надати оцінку висновку службового розслідування та зібраним в ході цього службового розслідування доказам, та оцінити доведеність матеріалами службового розслідування наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, що стало підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

84. Водночас суд апеляційної інстанції, зазначаючи про те, що повідомлення позивачу про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення є лише законною підставою для проведення службового розслідування по цьому факту, фактично не надав оцінку ані матеріалам службового розслідування, ані висновками службового розслідування, які ґрунтувалися на оцінці цих матеріалів.

85. Суд апеляційної інстанції помилкового виходив з порушення відповідачем у межах спірних правовідносин статті 61 Конституції України, позаяк обставина притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 07 червня 2019 року № 1460, відповідачем враховувалася поряд з іншими обставинами (скарги громадян щодо неправомірних дій ОСОБА_1 ; зменшення премії ОСОБА_1 у травні 2019 року на 10 % та у липні 2019 року на 18 % за результатами нарад засідань комісії з питань дотримання дисципліни та законності Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області та інш) як обставина, що у розумінні вищенаведених приписів Порядку № 893 характеризує попередню поведінку ОСОБА_1 , його ставлення до служби для цілей визначення характеру (суворості) дисциплінарного стягнення.

86. При цьому, вдавшись до аналізу спірного наказу на предмет доведеності систематичності порушень ОСОБА_1 службової дисципліни, суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач був звільнений не за систематичне порушення дисципліни, а за вчинення дій, що підривають авторитет поліції України.

87. Тож судом апеляційної інстанції не надано оцінки по суті дисциплінарного проступку позивача відповідно до його кваліфікації дисциплінарною комісією через призму правил професійної етики.

88. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції в частині встановлення наявності або відсутності складу дисциплінарного проступку у діях позивача, який полягає у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції України, є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак оскаржуване судове рішення в цій частині не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановлених статтею 242 КАС України.

89. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору у частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування спірних наказів відповідача.

90. За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

91. З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

92. Під час нового розгляду справи у цій частині суду апеляційної інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку наявності/відсутності у діяннях позивача дисциплінарного проступку відповідно до його кваліфікації, для чого дослідити питання чи досліджував відповідач в рамках службового розслідування інші документи/докази, окрім письмового повідомлення про підозру, і які у своїй сукупності доводять наявність в діях позивача склад саме такого дисциплінарного проступку, як вчинення дій, що підривають авторитет поліції України, та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

93. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області задовольнити частково.

2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 200/11250/19-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов