ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 200/11701/20-а
адміністративне провадження № К/9901/30021/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року (прийняту в складі: головуючого судді Голубої В.Б.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Міронвої Г.М.)
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою ( з урахуванням уточнень) до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просив: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 23.11.2020 № Ф-170114-45 на суму 30332,50 гривень; зобов`язати здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення відомостей про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску за 2017, 2018, 2019 роки та січень 2020 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на нього розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у частині звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 по 12.02.2020.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
4. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, оскільки на дату прийняття спірної вимоги норма пункту 9-4 розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закон № 2464-VІ не діяла.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. 13 серпня 2021 року Позивач не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо відмови задоволення позовних вимог, просить рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №200/2618/20-а стало оскарження судових рішень, наведених у підпункті 1 та 3 пункту частини четвертої статті 328 КАС України.
5.2. Так, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму підпункту "у" пункту 83 Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 №440-ІХ (далі - Закон №440-ІХ), відповідно до якої у розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI виключено пункт 9-4, до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом №440-ІХ, що порушує принцип юридичної визначеності та гарантії, встановлені статтею 58 Конституції України.
6. Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
7. 31 серпня 2021 року справа №200/11701/20-а надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Суди попередніх інстанцій установили, що Позивач 28.09.2011 року отримав свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 4046 (а.с. 16) та 05.10.2011 року зареєструвався як платник податків (особа, що здійснює незалежну професійну діяльність), про що свідчить довідка № 533/29-014-6 від 06.10.2011 року (а.с. 17).
9. Позивач значиться на обліку Покровсько-Добропільського управління ДПС у Донецькій області як платник єдиного податку.
10. Згідно облікових даних інтегрованої картки позивача заборгованість з єдиного внеску з самостійно узгоджених зобов`язань станом на 31 жовтня 2020 року складає 30332,50 гривень.
11. 23.11.2020 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-170114-45 на суму недоїмки в розмірі 30332,50 гривень (а.с. 18).
12. Відповідачем в ІКП позивача з єдиного внеску було проведено нарахування як платнику єдиного внеску, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування з 2 кварталу 2018 року по жовтень 2020 року, про що свідчить розрахунок недоїмки за вимогою від 23.11.2020 (а.с. 75).
13. Уважаючи, що спірна вимога податкового органу прийнята із порушенням норм чинного законодавства позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Позиція Верховного Суду
14. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
18. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
19. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само).
20. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
21. Згідно з пунктами 1 і 12 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
22. За приписами абзаців першого та другого частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
23. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 вказаного Закону недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
24. Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, частина перша якої передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
25. Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII унесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме: підпункт "б" розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
26. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
27. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
28. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична, операція визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
29. Відповідно до Закону України від 02.03.2015 № 219-VIII пункт 9-3 вважається пунктом 9-4 розділу VIII Закону № 1669-VII.
30. Пунктом 28 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІI, але його положення були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VI, а зміни безпосередньо до Закону № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) пункту 9-4 розділу VIII цього Закону внесені не були.
31. Разом з тим, пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI виключено згідно із Законом N 440-IX, який набрав чинності з 13.02.2020.
32. З огляду на вищевикладене, законодавець передбачив пільгові умови щодо застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, в яких здійснюється антитерористична операція (АТО/ООС).
33. Виходячи зі змісту пункту 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, застосування відповідної пільги пов`язується з моментом закінчення антитерористичної операції оскільки диспозиція відповідної норми передбачає, що підставою для її застосування є факт подачі заяви таких платників до контролюючого органу, але не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
34. Водночас недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у відповідних контролюючих органах визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
35. Виходячи з комплексного аналізу норм пункту 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, можна зробити висновок, що, хоча звернення із відповідною заявою передбачено як підстава для звільнення від виконання обов`язку щодо сплати єдиного внеску, останнє є додатковою умовою для реалізації права на списання недоїмки і в подальшому не нарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов`язань по єдиному внеску. На користь цього свідчить те, що диспозиція норм зазначеного пункту адресована, в першу чергу, саме суб`єктам владних повноважень щодо не незастосування до визначених в цьому пункті осіб заходів відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
36. Відповідний висновок підтверджується і постановами Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 812/292/18, від 10 лютого 2021 у справі 805/3362/17-а.
37. Таким чином, ураховуючи дію норми пункту 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, що запроваджує відповідну пільгу починаючи з моменту набрання законної сили Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 до набрання законної сили Законом № 440-IX, механізм реалізації відповідного інституту поширювався на період з 14 квітня 2014 року до 12 лютого 2020 року.
38. Отже, починаючи з 13 лютого 2020 року скасовано встановлений Законом № 2464-VI механізм пільгового оподаткування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платників податків, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція.
39. Відповідно до статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
40. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
41. Відповідно до абзацу 3 пункту 5 статті 11 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
42. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратило чинність), від 02.12.2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено, м.Покровськ (м.Родинське) Донецької області.
43. Судами встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Покровсько-Добропільського управління ДПС у Донецькій області, місцем її проживання м. Покровськ (м. Родинське) Донецької області, так само, як і впродовж періоду часу з 02.05.2018 по 19.10.2020, за який їх визначено до сплати борг (недоїмка) з єдиного внеску згідно з вимогою від 23 листопада 2020 року № Ф-170114-45.
44. Таким чином, зазначеною вимогою (період з 02.05.2018 по 19.10.2020) позивачу визначено обов`язок сплатити єдиний внесок, у тому числі за період з 02.05.2018 по 20.01.2020, упродовж якого він, відповідно до пункту 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI від виконання обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, був звільнений.
45. Указана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2021 у справі 360/1594/20 а також висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 805/3362/17а.
46. Суд звертає увагу на те, що судом першої та апеляційної інстанції указане залишено поза увагою.
47. Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось не дослідженим розрахунок недоїмки (періоди та суми) за оскарженою вимогою, а також судові рішення у справі №200/10672/19, 200/2993/20-а, які набрали законної сили стосовно скасування вимог №Ф-170114-45 від 11 червня 2018 року на суму 8448, 00 грн., №Ф-170114-45 від 21 травня 2019 року на суму 21030,90 грн., та №Ф-170114-45 від 11 лютого 2020 року на суму 29293,44 грн.
48. Разом з тим, визнання рішенням суду, що набрало законної сили, неправомірною вимоги, виключає правомірність дій контролюючого органу щодо направлення нової вимоги на цю ж суму, оскільки в силу статті 129-1 Конституції України рішення суду є обов`язковими до виконання. Обов`язковість судового рішення також закріплена нормою статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
49. Натомість ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору та входять до предмета доказування в даній справі.
50. Суд касаційної інстанції, з огляду на вимоги статті 341 КАС України, не може самостійно усунути вказані недоліки та встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
51. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
52. За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
53. Згідно з частиною 4 статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
54. З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином усіх обставин справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
55. Оскільки за наслідками касаційного перегляду судових рішень у цій справі колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат згідно з частиною шостою статті 139 КАС України не здійснюється.
56. Керуючись статтями 341 345 353 355 356 359 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі №200/11701/20-а скасувати, справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко
Згідно з оригіналом
помічник судді Олег Супрун