ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
справа №200/11827/19-а
адміністративне провадження №К/9901/14701/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року (головуючий суддя: Сіваченко І.В., судді: Гаврищук Т.Г., Блохін А.А.)
у справі №200/11827/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Донецької області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. 28 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу прокурора Донецької області №251-к від 25 березня 2019 року в частині виплати їй премії за березень 2019 року у розмірі 50 % від встановленого у пункті 1 цього наказу.
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року позов задоволено.
3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
6. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з позовом і підстави для його поновлення відсутні.
7. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції.
8. Зазначає, що відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України в постанові апеляційного суду відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що надає їй законні підстави для оскарження зазначеної постанови апеляційного суду в касаційному порядку, а зазначені в ній висновки Верховного Суду та рішення Європейського суду з прав людини мають зовсім інші предмети судового спору, що взагалі робить постанову апеляційного суду такою, що не має законної юридичної обґрунтованості.
9. Скаржник вказує на те, що апеляційний суд застосував «подвійні стандарти» в галузі чинного законодавства України, як до неї так і до Прокуратури Донецької області, а саме доводи її заяви про поновлення строку звернення до суду визнано «голослівними» і їй відмовлено в поновленні строку, а строк звернення до суду Прокуратурі Донецької області поновлено, не зважаючи на те, що з заявою про поновлення строку не зверталась та не зазначено жодної причини, що завадила їй своєчасно подати апеляційну скаргу.
10. Додатково зазначає, що апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень, оскільки в апеляційній скарзі не ставилось питання про скасування ухвали про поновлення строків звернення до суду.
11. Також звернула увагу на те, що апеляційний суд скасувавши рішення суду першої інстанції, постановив ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви, що не передбачено жодною статтею КАС України, оскільки ухвала суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду не підлягає оскарженню, а тому є законною , більше того її навіть не скасували.
12. Відповідач не погоджується з касаційною скаргою позивача, вважає її необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
13. Зазначає, що з спірним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 1 квітня 2019 року, що підтверджується відповідною відміткою та її особистим підписом. З позовом до суду позивач звернулася лише 28 вересня 2019 року, тобто, майже через 6 місяці з дати ознайомлення зі спірним наказом, а значить - з дати, коли вона повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. Зазначені підстави пропущення нею строку звернення до суду з позовом (у вигляді вчиненого на неї начебто тиску) не підтверджено жодними доказами.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
15. Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
17. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
18. Відповідно до частини третьої 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
20. Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 статті 4 КАС України).
22. Предметом розгляду справи є визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу прокурора Донецької області №251-к від 25 березня 2019 року в частині виплати їй премії за березень 2019 року у розмірі 50 % від встановленого у пункті 1 цього наказу.
23. Отже, розглядуваний спір є спором щодо проходження публічної служби, тому строк звернення до суду з вказаним позовом становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
24. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
25. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
26. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
27. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
28. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
29. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
30. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
31. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
32. Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
33. Отже, з метою встановлення факту дотримання чи порушення процесуального строку, відведеного на подання позовної заяви, необхідно встановити момент, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та моменту її звернення до суду з позовом.
34. Як встановлено апеляційним судом, зі спірним наказом прокурора Донецької області від 25 березня 2019 року № 251-к ОСОБА_1 ознайомлена 1 квітня 2019 року, що підтверджується відповідною відміткою та її особистим підписом.
35. Водночас до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернулася 28 вересня 2019 року, тобто, майже через шість місяців з дати ознайомлення зі спірним наказом, а значить з дати, коли вона повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав.
36. Суд першої інстанції під час розгляду цієї справи встановлював позивачу строк для усунення недоліків у позовній заяві, для надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
37. ОСОБА_1 подала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовуючи її тим, що підставою для невиплати їй премії став рапорт, підписаний начальником управління підтримання державного обвинувачення в суді ОСОБА_2 та начальником відділу підтримання державного обвинувачення в апеляційному суді Максименко Н.Г. , складений з метою здійснення на неї адміністративного тиску для подальшого переведення до іншого структурного підрозділу прокуратури Донецької області. Зазначила, що не могла звернутись до суду з вказаним позовом раніше, оскільки отримувала від вказаних вище осіб погрози та тиск щодо зменшення їй заробітної плати та взагалі перебування її в органах прокуратури. У подальшому їй все ж прийшлось написати заяву про переведення до іншого структурного підрозділу прокуратури Донецької області, щоб не бути постійно позбавленої заробітної плати. 13 вересня 2019 року прокурора Донецької області ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади, а 19 вересня 2019 року призупинено дію членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України до 1 вересня 2021 року. Вказані події, як зазначає ОСОБА_1 надали їй можливість безперешкодно та без обтяжливих наслідків для своєї подальшої професійної діяльності зібрати документи, підготувати позовну заяву та через два тижні, 28 вересня 2019 року, після зазначеного вище, звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.
38. Суд першої інстанції, дійшов висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є поважними, у зв`язку з чим вирішив позовні вимоги по суті.
39. Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що наведені в заяві ОСОБА_1 підстави для поновлення строку, в тому числі й щодо здійснення на неї будь-якого тиску, не підтверджені жодними доказами. Що стосується переведення ОСОБА_1 до іншого відділу, то це було здійснено на підставі її письмової заяви, про що вона не заперечувала.
40. У зв`язку з чим, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ухвала суду першої інстанції про поновлення позивачу строку звернення до суду постановлена без дотримання вимог процесуального закону щодо її законності та обґрунтованості.
41. У справі, що розглядається, позивач як під час звернення до суду, так і в апеляційній та касаційній скаргах не наводить будь-яких інших обставин і не надає відповідних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом.
42. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку, що позивач пропустила місячний строк звернення до суду з позовом, що остання не заперечує.
43. Частиною першою статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
44. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
45. За змістом частин третьої-четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
46. За таких обставин, а також за відсутності обґрунтованих підстав для поновлення процесуального строку, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду, скасувавши рішення суду першої інстанції.
47. В касаційній скарзі скаржник зазначив, що апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень, оскільки в апеляційній скарзі не ставилось питання про скасування ухвали про поновлення строків звернення до суду.
48. Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до частин другої та третьої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
49. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
50. Статтею 294 КАС України передбачено перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
51. Вказаний перелік ухвал, на які може бути подано апеляційну скаргу, не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду про поновлення пропущеного строку звернення до суду, водночас заперечення проти неї могли бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції.
52. Із матеріалів справи вбачається, що скаржник скористалася цим правом, виклавши в апеляційній скарзі свої заперечення проти ухвали суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
53. Щодо доводів касаційної скарги про те, що апеляційний суд поновив відповідачу строку звернення до суду з апеляційною скаргою, незважаючи на те, що з заявою про поновлення строку він не звертався та причини, що завадила своєчасно звернутися зі скаргою не зазначив, необхідно зазначити таке.
54. Як видно з матеріалів справи, в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що 5 лютого 2020 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду першої інстанції, а повний текст рішення отримано 10 березня 2020 року, що також підтверджується поштовим повідомленням про вручення. У зв`язку з чим, відповідач в апеляційній скарзі, відповідно до вимог 295 КАС України, просив поновити строк звернення на апеляційне оскарження.
55. Тому твердження скаржника про те, що відповідач не звертався з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження є безпідставним.
56. Що ж стосується аргументів скаржника на відсутність в ухвалі про відкриття апеляційного провадження посилання про поновлення вказаного строку, то таке порушення апеляційного суду не може вплинути на результат вирішення спору.
57. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (частина друга статті 350 КАС України).
58. З огляду на викладене, відсутні порушення норм процесуального права, які б могли привести до неправильного вирішення справи.
59. Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції про необхідність залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 не спростовують та не свідчать про незаконність рішення суду апеляційної інстанції.
60. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.
61. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
62. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 350 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №200/11827/19-а - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак О.А. Губська О.В. Калашнікова