№ 200/1197/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 200/1197/23

адміністративне провадження № К/990/6341/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Смоковича М.І., Мацедонської В.Е.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 200/1197/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи - військової частини НОМЕР_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мандриком Владиславом Володимировичем, на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року, прийняте в складі: головуючого судді Кочанова П.В., та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), за участю третьої особи - військової частини НОМЕР_2 (далі - третя особа, ВЧ НОМЕР_2 ), з вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність (дії) ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 26.09.2022 по 31.12.2022 у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах;

1.2. зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період 26.09.2022 по 31.12.2022 у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує на те, що у спірний період його направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - НОМЕР_3 прикордонний загін; ВЧ НОМЕР_2 ), у якій він виконував бойові завдання на кордоні з республікою білорусь на підставі бойових наказів (розпоряджень), які видавалися начальником НОМЕР_3 прикордонного загону. У зв`язку з цим позивач уважає, що за цей період він набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка відповідачем протиправно не виплачена.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, проходив військову службу в НОМЕР_4 прикордонному загоні Держприкордонслужби України (далі - НОМЕР_4 прикордонний загін; ВЧ НОМЕР_1 ).

4. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 11.07.2022 №153-ВВ позивач вибув у службове відрядження до НОМЕР_5 прикордонного загону Держприкордонслужби України ( НОМЕР_5 прикордонний загін; ВЧ НОМЕР_6 ) АДРЕСА_1 , з метою проведення заходів визначених розпорядженням, з 11.07.2022 до особового розпорядження на підставі: бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 27.06.2022 №106 (гриф).

5. Відповідно до розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби України від 16.09.2022 №(гриф)/25-2075-Е позивача передислоковано з НОМЕР_5 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_3 прикордонного загону; позивач з 26.09.2022 по 09.01.2023 перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону.

6. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 10.01.2023 №7-ВВ 09.01.2023 позивач прибув із службового відрядження до НОМЕР_4 прикордонного загону і приступив до виконання обов`язків 10.01.2023.

7. З архівної відомості виплати грошового забезпечення позивачу з січня по грудень 2022 року вбачається, що в період з квітня по серпень 2022 року йому нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода до 100 000 грн, передбачена Постановою № 168. Починаючи з вересня по грудень 2022 року, така додаткова винагорода виплачувалася у розмірі 30 000 грн.

8. 10.01.2023 представник позивача звернувся до ВЧ НОМЕР_1 і до ВЧ НОМЕР_2 з адвокатськими запитами щодо підстав і причин ненарахування та невиплати позивачу збільшеної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за його безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за спірний період.

9. Листом від 22.01.2023 №14-434-23-вих НОМЕР_4 прикордонним загоном повідомлено про те, що позивачу підвищена додаткова винагорода не виплачувалася за період перебування у відрядженні на ділянці НОМЕР_3 прикордонного загону, оскільки відсутні документи (інформація), які підтверджують його безпосередню участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168». На адресу НОМЕР_4 прикордонного загону надійшов лист від начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, в якому зазначено про відсутність підтверджуваної інформації щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій.

10. Листом від 20.01.2023 №22/462-23-вих НОМЕР_3 прикордонним загоном повідомлено про те, що відповідно до бойових розпоряджень начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 19.09.2022 № 276/гриф (скасоване), від 25.09.2022 № 1348/гриф (скасоване) та від 25.10.2022 № 1697/дск позивач у складі НОМЕР_7 відділу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_1 ) приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні 105 прикордонного. Бойові розпорядження від 19.09.2022 № 276/гриф (скасоване), від 25.09.2022 № 1348/гриф (скасоване) та від 25.10.2022 № 1697/дск надати немає можливості через обмежений гриф доступу. Крім того, повідомлено, що списки, передбачені додатком 2 до наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», на адресу НОМЕР_4 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_1 ) не направлялися, адже відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.04.2022 №21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» визначено, що збільшення додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у тому числі безпосередньому перебуванні цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілами.

11. Також у листі від 20.01.2023 №22/462-23-вих зазначено, що довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області молодшим сержантом ОСОБА_1 від 07.01.2023 №3552, НОМЕР_3 прикордонним загоном видана керівництву НОМЕР_7 відділу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_1 ) в одному примірнику.

12. 25.11.2022 начальник НОМЕР_4 прикордонного загону звернувся із запитом №22/2811-22-вих, зокрема до начальника НОМЕР_3 прикордонного загону про надання інформації щодо днів безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених Постановою №168 та наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», за формою, наведеною у додатку №2 цього наказу за період виконання завдань протягом вересня та жовтня 2022 року стосовно військовослужбовців (прикордонної комендатури швидкого реагування № НОМЕР_8 , прикордонної комендатури швидкого реагування № НОМЕР_7 , відділу прикордонної служби № НОМЕР_7 ), що виконують завдання на ділянці НОМЕР_3 прикордонного загону.

13. Листом від 29.11.2022 №22/4820-22 вих НОМЕР_3 прикордонний загін, за результатом розгляду звернення начальника НОМЕР_4 прикордонного загону, повідомлено, що підрозділи Держприкордонслужби, які знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойових завдань на лінії зіткнення, у зв`язку з чим довідки про військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі ВЧ НОМЕР_2 , не опрацьовувалися. Як зазначено у вказаному листі, копії відповідних рапортів про виплату додаткової винагороди були надіслані до відповідача.

14. Уважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати за період з 26.09.2022 по 31.12.2022 збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн, відповідно до Постанови № 168, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

15. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024, у задоволенні позову відмовлено.

16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах. Сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з республікою білорусь під час перебування у відрядженні в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.

17. Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду про витребування доказів, а саме довідки про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області молодшим сержантом ОСОБА_1 від 07.01.2023 №3552, відповідачем надані пояснення, в яких, зокрема, зазначено, що за результатом здійснення пошукових заходів зазначеної довідки встановлено, що така не надавалася і не надходила на адресу ВЧ НОМЕР_1 ані від НОМЕР_3 прикордонного загону, ані від керівництва 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону, ані від позивача. ВЧ НОМЕР_1 зазначена довідка не розглядалася та не приймалися будь-які рішення щодо цієї довідки.

18. Суди попередніх інстанцій уважали, що правомірність бездіяльності начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 ) щодо не складання та не направлення відповідачу інформації та документів (в тому числі довідок), передбачених наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», щодо позивача не є предметом спору у цій справі, а тому відповідні обставини не досліджуються судом під час розгляду цієї справи.

19. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» та 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ) підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку, якої, однак, не пройшли. Отож не пройшли правової експертизи і не набули чинності у порядку, встановленому законодавством. Додали також, що зазначені накази не є регуляторними актами, у значенні Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»(далі - Закон № 1160-IV).

20. На основі цього суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що під час визначення порядку та умов виплати спірної додаткової винагороди необхідно застосовувати Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.03.2016 за № 488/28618; далі - Інструкція № 188).

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

21. 19.02.2024 до Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2023 і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024.

22. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

23. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

24. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначив, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 2-1 Постанови №168; пунктів 2, 3, 4, 5, 6 Інструкції № 188 щодо визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

25. Скаржник уважає, що єдиним нормативно-правовим актом для регулювання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану є Постанова № 168. Накази Адміністрації Держприкордонслужби України не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки не пройшли державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень Інструкції № 188 також є помилковим, адже прийняття цієї інструкції передувало прийняттю Постанови № 168, отож вона не спрямована на реалізацію її положень.

26. Скаржник переконує, що фактично позивач зі свого боку набув право та дотримався усіх умов для виплати йому додаткової винагороди, однак реалізація цього права обмежена власними діями відповідача в частині дотримання ним формальних процедур для прийняття остаточного рішення про виплату, а тому вважає, що у цьому випадку на позивача не може бути покладено тягаря негативних наслідків за недотримання однією з військових частин встановленого Держприкордонслужбою України порядку, адже цим порушуватиметься суть гарантованого законом права на отримання належного грошового забезпечення в повному обсязі.

27. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Смоковичу М.І.

28. Суд ухвалою від 08.03.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

29. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

30. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03.04.2003 №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

32. Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

33. Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

34. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

35. У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

36. Згідно з абзацами 1 і 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

37. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

38. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні», постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

39. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжено до сьогоднішнього дня.

40. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

41. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168.

42. Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

43. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Постанова №793) до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці 1 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

44. У решті зміст пункту 1 Постанови № 168, у частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України на час виникнення спірних правовідносин (з 26.09.2022 по 31.12.2022), не змінювався.

45. Адміністрацією Держприкордонслужби України 30.07.2022, з посиланням на пункт 21 Постанови № 168, було видано наказ №392-/0/81-22-АГ.

46. Пунктом 2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 грн пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

47. У пункті 4 наказу від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

48. Згідно з пунктом 5 наказу від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

49. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

50. У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджувальні документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

51. Адміністрацією Держприкордонслужби України з 01.12.2022 уведено в дію наказ від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, в якому змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, зокрема відряджених, у таких бойових діях або заходах.

VI. Позиція Верховного Суду

52. Спірні правовідносини склалися у цій справі у зв`язку з невиплатою відповідачем на користь позивача як військовослужбовця Держприкордонслужби України додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за період з 26.09.2022 по 31.12.2022.

53. Суд у контексті спірних правовідносин уважає за необхідне зазначити таке.

54. З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що військовослужбовцям Держприкордонслужби України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.

55. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі їхня безпосередня участь у бойових діях і заходах повинна бути підтверджена документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ.

56. Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

57. З наведеного Суд дійшов висновку, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченою Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які, у розумінні Постанови № 168, означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

58. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності в матеріалах справи доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів, що давало б йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн.

59. Суди попередніх інстанцій зазначили, що факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з республікою білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 ), не є достатньою підставою для нарахування та виплати підвищеної додаткової грошової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.

60. Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що відсутня копія довідки про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області.

61. Суди попередніх інстанцій вважали незастосовними до спірних правовідносин накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ та спиралися під час вирішення цього спору на приписи Інструкції №188.

62. У постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на це, Верховний Суд констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби України вимог законодавства під час прийняття зазначених наказів.

63. Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є аналогічним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби України визначали механізм реалізації Постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України під час дії воєнного стану.

64. Верховний Суд також указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби України фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби України, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.

65. Виходячи з цього, Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 дійшов висновку, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою № 168, у спірний період.

66. У постанові від 26.06.2024 у справі № 200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.

67. Так, у справі № 200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним органам і їхнім керівникам унормувати умови і підстави виплати певним категоріям військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

68. Адміністрація Держприкордонслужби України, з огляду на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови № 168).

69. Цим рішенням (у широкому розумінні) стали вказані накази від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які були спрямовані сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби України, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

70. Отже, з огляду на наведене, Верховний Суд у справі № 200/216/23 уважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) зі сторони Адміністрації Держприкордонслужби України шляхом видання наказів від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби України на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

71. Щодо застосовності Інструкції № 188, то Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 зазначив, що вона була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. У зв`язку з цим Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 дійшов висновку, що Інструкція № 188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, а тому її положення при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану Постановою № 168, не можуть бути застосовані.

72. Таким чином, позиція судів попередніх інстанцій про застосування Інструкції № 188 під час застосування порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та про незастосовність до спірних правовідносин наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ є помилковою.

73. Щодо твердження судів попередніх інстанцій по суті позовних вимог то, на думку Суду, такий висновок є передчасним, скільки не ґрунтується на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.

74. У цій справі встановлено, що позивач проходить військову службу в НОМЕР_4 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_1 ). Зокрема, у період з 26.09.2022 по 09.01.2023 позивач перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 ).

75. За період з 26.09.2022 по 31.12.2022 позивач отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 30 000 грн.

76. Позивач наполягав, що він має право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн, відповідно до Постанови №168, також за період з 26.09.2022 по 31.12.2022, стверджуючи, що під час перебування у відрядженні до НОМЕР_3 прикордонного загону він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

77. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі, відповідач посилався на відсутність підстав для здійснення позивачу такої виплати з тих причин, що НОМЕР_3 прикордонним загоном не надано підтверджувальних документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях і заходах.

78. У цій справі, відповідно до бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 16.09.2022 №165/гриф, позивача в складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону направлено в оперативне підпорядкування НОМЕР_3 прикордонного загону. Відповідно до бойових розпоряджень начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 19.09.2022 № 276/гриф (скасоване), від 25.09.2022 № 1348/гриф (скасоване) та від 25.10.2022 № 1697/дск позивач у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону (а.с. 47-48).

79. З матеріалів справи встановлено, що НОМЕР_3 прикордонним загоном були надані письмові пояснення в справі (а.с. 61-63), в яких проінформовано, що бойові накази (розпорядження) видавалися стосовно підрозділу НОМЕР_4 прикордонного загону в цілому. Копії з журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу (документів, які підтверджують виконання бойових завдань позивачем), надати не має можливості, адже їх облік та ведення безпосередньо здійснюються у прикордонній комендатурі швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_1 ).

80. З переписки, що велася між 11 та НОМЕР_3 прикордонними загонами, та відповідей на адвокатський запит судами попередніх інстанцій встановлено, що на запит про участь позивача у спірний період у бойових діях або заходах у листі від 29.11.2022 №22/4820-22 вих НОМЕР_3 прикордонний загін указав на те, що підрозділи Держприкордонслужби України, які знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойових завдань на лінії зіткнення, у зв`язку з чим довідки про військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі ВЧ НОМЕР_2 , не опрацьовувалися. Як зазначено у вказаному листі, копії відповідних рапортів про виплату додаткової винагороди були надіслані до відповідача.

81. Водночас у листі від 20.01.2023 №22/462-23-вих НОМЕР_3 прикордонний загін указує на те, що довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області позивачем від 07.01.2023 №3552 видана керівництву НОМЕР_7 відділу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_1 ) в одному примірнику.

82. Суд першої інстанції, витребувавши від НОМЕР_4 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_1 ) інформацію/докази щодо позивача, залишив поза увагою суперечливі пояснення від НОМЕР_3 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 ): спочатку про те, що така довідка для виплати підвищеної додаткової винагороди до 100 000 грн підрозділу НОМЕР_4 прикордонного загону за час їх перебування у відрядженні на ділянці НОМЕР_3 прикордонного загону взагалі не надавалася; потім про те, що довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області позивачем від 07.01.2023 №3552 НОМЕР_3 прикордонним загоном видана керівництву НОМЕР_4 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_1 ) в одному примірнику.

83. Водночас з`ясування цих розбіжностей та встановлення того чи НОМЕР_3 прикордонним загоном було видано вказану довідку мало вирішальне значення для визначення права позивача на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

84. Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23 дійшов висновку, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях щодо забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.

85. Оскільки єдиною підставою для відмови у задоволенні позову суди зазначили відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або здійсненні відповідних заходів у спірний період, то без відповіді судів першої та апеляційної інстанцій залишилося головне питання, з якого власне й виник спір, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Йдеться про те, які саме завдання, за якою посадою і де виконував в спірний період позивач, якого було відправлено в службове відрядження в оперативне підпорядкування НОМЕР_3 прикордонного загону, та чим це підтверджується.

86. Отже, якщо позивач, протягом періоду, щодо якого виник спір (з 26.09.2022 по 31.12.2022), проходив військову службу, перебуваючи на підставі бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби України у відрядженні НОМЕР_3 прикордонного загону, проте не виконував бойових чи інших завдань, які, в розумінні пункту 1 Постанови №168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн, то які завдання він у такому випадку виконував протягом цього часу та де конкретно проходив службу у цей час.

87. Cуди попередніх інстанцій не дослідили документи (накази/розпорядження), які стали передумовою для відрядження позивача для виконання відповідних завдань до НОМЕР_3 прикордонного загону, починаючи з 26.09.2022 (зокрема бойовий наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 16.09.2022 №165/гриф).

88. Не проаналізували суди попередніх інстанцій також бойові розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 19.09.2022 №276/гриф (скасоване), від 25.09.2022 №1348/гриф (скасоване) та від 25.10.2022 №1697/дск, згідно з якими позивач приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону.

89. Не дослідили суди попередніх інстанцій також записи журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу, не перевірили чи містять вони згадки про позивача та його безпосередню участь бойових діях та заходах за зазначений позивачем період.

90. Поза увагою залишили суди попередніх інстанцій також питання чи складався визначений пунктом 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ рапорт щодо позивача за час його перебування у відрядженні в НОМЕР_3 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_2 ) у заявлений період, адже оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення цього спору. Так, згідно з пунктом 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не зведено винятково до їхньої сукупності.

91. У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

92. Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову позивачу.

93. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

94. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

95. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

96. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

97. За наведеного Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, не встановлено фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

98. Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

99. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

100. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

101. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

102. Скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, а справу №200/1197/23 направити на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

103. Судові витрати не розподіляються.

104. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: В.Е. Мацедонська

М.І. Смокович