№ 200/1210/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року

м. Київ

справа №200/1210/24

адміністративне провадження № К/990/45756/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 (колегія суддів: Казначеєв Е.Г., Блохін А.А., Геращенко І.В.) у справі №200/1210/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУПФУ в Донецькій області) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми заборгованості з пенсії, -

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУПФУ в Донецькій області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ в Донецькій області щодо невиплати обрахованої у вересні 2023 року заборгованості з виплати пенсії в належному розмірі ОСОБА_1 ;

- стягнути з ГУПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплати в належному розмірі пенсії в сумі 303584,31 грн.

2. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 31.05.2024 позов задовольнив:

- визнав протиправною бездіяльність ГУПФУ в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої у вересні 2023 року заборгованості з виплати пенсії.

- стягнув з ГУПФУ в Донецькій на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплати в належному розмірі пенсії в сумі 303584 (триста три тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 31 копійка.

- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2428 (дві тисячі чотириста двадцять вісім) гривень 67 копійок.

3. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 28.10.2024 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №200/1210/24 скасував.

Закрив провадження у справі №200/1210/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з пенсії.

4. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі позивач вказує, що предмет та підстави позову у заявленій справі відрізняються від наведених у справі № 200/1275/23, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Також вказує, що судом допущено порушення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, оскільки сума пенсії у розмірі 303584,31 грн. нарахована, проте не виплачена, що призводить до погіршення матеріальних умов позивача.

5. Верховний Суд ухвалою від 17.12.2024 відкрив касаційне провадження.

6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить її залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Суди встановили, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУПФУ в Донецькій області, отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) з 14.04.2013.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 200/2175/23 визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Донецькій області від 25.04.2023 № 0503011826 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років позивачу, зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки ДУ "ТМО МВС України по Львівській області" від 07.04.2023 № 6130/Д, з урахуванням виплачених сум.

Перший апеляційний адміністративний суд від 29.08.2023 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2023 залишив без змін.

У вересні 2023 року на виконання рішення суду відповідач провів перерахунок пенсії позивачу з 01.12.2019 згідно з новою довідкою про розмір грошового забезпечення позивача від 07.04.2023 № 6130/Д.

З наданих відповідачем матеріалів з електронної пенсійної справи №0503011826 (МВС), вбачається, що починаючи з 01.10.2023 розмір пенсії позивача за наслідками цього перерахунку склав 17057,14 грн, сума доплати до пенсії внаслідок перерахунку за період з грудня 2019 року по вересень 2023 року склала 303584,31 грн.

Листом від 16.10.2023 № 0500-0202-8/87969 ГУПФУ в Донецькій області повідомило про те, що доплата до пенсії в сумі 303584,31 грн. облікована відповідачем та буде виплачена позивачу на умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165, після затвердження відповідних бюджетних призначень.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати нарахованої, але не виплаченої заборгованості з пенсійних виплат в розмірі 303584,31 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що гарантовані законом виплати неможливо поставити в залежність від видатків бюджету, а тому невиплата пенсії в повному обсязі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право мирно володіти своїм майном.

10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі апеляційний суд дійшов висновку, що предметом спору у цій справі є саме невиконання/неналежне виконання органом державної влади судового рішення у справі № 200/2175/23. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України або звернутись із відповідною заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду. Суд вказав, що наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду судів у інших провадженнях, проте, на стадії виконання таких судових рішень.

IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

11. Верховний Суд, перевіривши і оцінивши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

12. Як убачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись із цим позовом, фактично просить суд зобов`язати відповідача виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 200/2175/23, на підставі якого позивачу здійснено перерахунок пенсії та донараховано 303584,31 гривень.

13. Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

14. Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

15. Частиною п`ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

16. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

17. За частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

18. Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

19. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі № 816/2016/17.

20. Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

21. Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

22. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

23. Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

24. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

25. Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

26. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

27. Верховний Суд звертає увагу, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення у справі № 200/2175/23 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.

28. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має право звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не шляхом подання нового адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, від 16.03.2023 у справі № 640/12697/21 та від 30.11.2023 у справі № 420/6135/22.

29. Відтак, суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, обґрунтовано виходив з того, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

30. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

31. У постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

32. Колегія суддів не приймає доводи позивача щодо порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, оскільки сума пенсії у розмірі 303584,31 грн. нарахована позивачу та буде виплачена в порядку черговості.

33. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

34. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

35. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

36. Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

37. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що провадження у цій справі підлягає закриттю.

38. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Н.В. Коваленко

А.І. Рибачук