№ 200/1575/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 200/1575/23

адміністративне провадження № К/990/32232/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Смоковича М.І., Загороднюка А.Г.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 200/1575/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, - військової частини НОМЕР_2 - про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), за участю третьої особи - військової частини НОМЕР_2 (далі - третя особа, ВЧ НОМЕР_2 ), з вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 26.09.2022 по 07.01.2023 пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

1.2. зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 26.09.2022 по 07.01.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням раніше виплачених сум.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що у спірний період, перебуваючи у підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_2 ; далі - ІНФОРМАЦІЯ_2), він виконував бойові завдання на кордоні з республікою білорусь на підставі бойових наказів начальника. У зв`язку з цим позивач уважає, що за цей період він набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), яка відповідачем протиправно не виплачена.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_5 Держприкордонслужби України (ВЧ НОМЕР_1 ; далі - ІНФОРМАЦІЯ_3).

4. Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 02.05.2023 № 12/1000 ОСОБА_1 вибув у службове відрядження на ділянку ІНФОРМАЦІЯ_6 Південного регіонального управління відповідно до бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 27.06.2022 № 106 (гриф). Відповідно до розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби України від 16.09.2022 № (гриф)/25-2075-Е позивача передислоковано на ділянку ІНФОРМАЦІЯ_4, а тому у період з 26.09.2022 по 08.01.2023 він перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_4.

5. Як убачається з архівної відомості з січня по грудень 2022 року, позивач за спірний період отримував додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн.

6. Листом від 25.11.2022 № 22/2811-12-вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 з приводу надання інформації щодо відряджених військовослужбовців.

7. У відповідь листом від 29.11.2022 № 22/4820-22-вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що підрозділи Держприкордонслужби України, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення і тому підпункт 7 пункту 2 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81/22/АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» не застосовується. Довідки про військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі ВЧ НОМЕР_2 , не опрацьовувалися.

8. На запит адвоката позивача щодо виплати позивачеві збільшеної додаткової грошової винагороди ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 21.12.2022 № 21-3287-22-вих повідомив, що в період з 27.09.2022 по сьогоднішній день підвищена додаткова винагорода до 100 000 грн позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, оскільки начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 не надано інформацію про дні безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачену пунктом 2 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81/22/АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», за формою наведеною у додатку 2 до цього наказу.

9. Уважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати за період з 26.09.2022 по 07.01.2023 збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн, відповідно до Постанови № 168, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

10. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2023 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, в період з 26.09.2022 по 07.01.2023 пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у період з 26.09.2022 по 07.01.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням раніше виплачених сум.

11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» містить норми, які зачіпають права військовослужбовців Держприкордонслужби України на отримання додаткової винагороди, а також встановлює організаційно-правовий механізм реалізації права на таку допомогу, отож такий наказ мав пройти державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Оскільки цей наказ державну реєстрацію не проходив, то він уважається таким, що не набрав чинності і не може бути застосовані до спірних правовідносин.

12. Оцінка правомірності дій відповідача щодо виплати позивачу додаткової винагороди у спірному періоди має здійснюватися виключно з огляду на положення пункту 1 Постанови № 168.

13. Щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірному періоді, суд першої інстанції зазначив, що Постановою № 168 не визначені конкретні форми документів, якими має підтверджуватися безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

14. У письмових поясненнях, наданих третьою особою на адресу суду, указано, що відповідно до довідки про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії від 07.01.2023 № 3509 позивач, який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , брав безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у період з 27.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 09.11.2022, з 15.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 07.01.2023. Також указано про направлення цієї довідки, яка складена в одному екземплярі, до ІНФОРМАЦІЯ_5.

15. За таких обставин суд дійшов висновку, що надіслана відповідачу довідка ВЧ НОМЕР_2 від 07.01.2023 № 3509 про прийняття безпосередньої позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області є належним документом, який має прийматися командуванням до уваги при призначенні підвищеної додаткової винагороди на підставі Постанови № 168.

16. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2023 скасовано та у задоволенні позовних вимог відмовлено.

17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду визначений Інструкцією, яка затверджена наказом МВС України від 18.03.2016 № 188 і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

18. Незареєстровані в Міністерстві юстиції України накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» не набули чинності у порядку, встановленому законодавством, і не можуть створювати юридичних наслідків.

19. Підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_4 охороняють ділянку державного кордону з російською федерацією та республікою білорусь у межах Чернігівської області. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами), Чернігівська та Сумська області віднесені до територій «можливих» бойових дій.

20. Водночас матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача в спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

21. Суд відхилив твердження позивача, що підтвердженням його безпосередньої участі у бойових діях та відповідних заходах під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 є бойові накази (розпорядження) начальника, оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом виконання та безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.

22. Також суд апеляційної інстанції не прийняв як доказ довідку ВЧ 2253 від 07.01.2023 № 3509, адже вказана довідка не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Як зазначено судом, наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

23. 25.09.2023 до Суду надійшла касаційна скарга позивача на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023.

24. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, просить його скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

25. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

26. Зокрема, скаржник зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме: щодо застосування пунктів 1, 2-1 Постанови №168 у взаємозв`язку з частинами 1, 2 розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, пунктами 2, 3, 4, 5, 6 розділу IV Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом МВС України від 18.03.2022 № 188 і пунктами 2, 3, 4, 11 наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 №392/0/81/22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» та від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168».

27. Скаржник указує, що нормативно-правовим актом для регулювання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану є Постанова № 168. Він уважає, що застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом МВС України від 18.03.2022 №188, свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, оскільки її прийняття передувало прийняттю Постанови №168. Отже, ця інструкція не спрямована на реалізацію положень Постанови № 168.

28. Скаржник звертає увагу на те, що аналіз пункту 1 Постанови № 168 свідчить про те, що для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України у розмірі 100 000 грн достатньо встановлення таких обставин як період дії воєнного стану; статус військовослужбовця; безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

29. Отож для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн не є обов`язковою лише безпосередня участь у бойових діях, адже положення пункту 1 Постанови № 168 передбачають також здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів як підставу для такої виплати.

30. Також скаржник звертає увагу на те, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, «території можливих бойових дій» та «території активних бойових дій» відносяться до спільної категорії - «територій, на яких ведуться (велися) бойові дії».

31. Доказів на спростування заявлених позовних вимог про те, що у спірний період він брав безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області відповідачем надано не було.

32. Суд ухвалою від 05.10.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

33. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

34. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

36. Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

37. Статтею 16 Закону № 661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

38. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

39. У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

40. Згідно з абзацами 1 і 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

41. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

42. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні, постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

43. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжено до сьогоднішнього дня.

44. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

45. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168.

46. Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

47. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Постанова №793) до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці 1 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

48. У решті зміст пункту 1 Постанови № 168, у частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України на час виникнення спірних правовідносин (з 01.08.2022 до 31.12.2022), не змінювався.

49. 30.07.2022 Адміністрацією Держприкордонслужби України, з посиланням на пункт 2-1 Постанови № 168, було видано наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ), який уведено в дію з 01.08.2022.

50. Пунктом 2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 грн пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

51. У пункті 4 наказу від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

52. Згідно з пунктом 5 наказу від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

53. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

54. У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджувальні документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

55. З 01.12.2022 Адміністрацією Держприкордонслужби України уведено в дію наказ від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ), в якому було змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

VI. Позиція Верховного Суду

56. За обставинами цієї справи позивач проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_5 (ВЧ НОМЕР_1 ). Зокрема, у період з 26.09.2022 по 08.01.2023 позивач перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_2 ).

57. За вказаний період позивач отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 30 000 грн.

58. Однак позивач пояснює, що він набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн, відповідно до Постанови № 168, за спірний період (з 26.09.2022 по 07.01.2023), стверджуючи, що під час перебування у відрядженні до ІНФОРМАЦІЯ_4 він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

59. Отож спірні правовідносини склалися у цій справі у зв`язку з невиплатою відповідачем за період з 26.09.2022 по 07.01.2023 на користь позивача збільшеної додаткової винагороди.

60. З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що військовослужбовцям Держприкордонслужби України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривен, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.

61. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях і заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ.

62. Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

63. З наведеного Суд дійшов висновку, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченою Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які, у розумінні Постанови № 168, означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

64. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав незастосовними до спірних правовідносин положень наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ. При цьому визнав, що безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом спірного періоду підтверджена довідкою ВЧ НОМЕР_2 від 07.01.2023 № 3509, згідно з якою позивач брав безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у період з 27.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 09.11.2022, з 15.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 07.01.2023.

65. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції відхилив вказану довідку та виходив з відсутності в матеріалах справи доказів безпосередньої участі позивача у період з 26.09.2022 по 07.01.2023 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн. Водночас зазначив, що підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_2 ) охороняли ділянку державного кордону з російською федерацією та республікою білорусь у межах Чернігівської області, яка віднесена до територій «можливих» бойових дій.

66. Суд апеляційної інстанції застосував при вирішенні цього спору приписи Інструкції № 188, а не наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ.

67. З приводу цього Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 розглядав питання застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ та Інструкції №188, у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою № 168.

68. У постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на це, Верховний Суд констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби України вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.

69. Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є подібним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби України визначали механізм реалізації Постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України під час дії воєнного стану.

70. Також Верховний Суд указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби України фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби України, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.

71. Виходячи з цього, Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 дійшов висновку, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період.

72. У постанові від 26.06.2024 у справі № 200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.

73. Так, у справі № 200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

74. Адміністрація Держприкордонслужби України, з огляду на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та, заразом, відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови № 168).

75. Цим рішенням (у широкому розумінні) стали згадувані накази від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які були спрямовані сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

76. Отже, з огляду на наведене, Верховний Суд у справі № 200/216/23 уважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) зі сторони Адміністрації Держприкордонслужби України шляхом видання наказів від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

77. Щодо застосовності Інструкції № 188, то Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 зазначив, що вона була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно з цього Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 дійшов висновку, що Інструкція № 188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, а тому її положення при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України № 168, не можуть бути застосовані.

78. Таким чином, позиція суду апеляційної інстанції про застосування Інструкції № 188 при вирішенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та судів попередніх інстанцій про незастосовність до спірних правовідносин наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ є помилковою.

79. Щодо твердження судових інстанцій по суті позовних вимог, то, на думку Суду, такі висновки є передчасним, оскільки не ґрунтуються на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.

80. Обґрунтовуючи правомірність дій щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі, відповідач посилався на відсутність підстав для здійснення позивачу такої виплати з тих причин, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 не надано підтверджувальних документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях і заходах.

81. З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 були надані письмові пояснення в справі (а.с. 32-36), в яких проінформовано, що відповідно до довідки про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії від 07.01.2023 № 3509 позивач, який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , брав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у період з 27.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 09.11.2022, з 15.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 07.01.2023. Надати довідку не має можливості, оскільки ця довідка видана в одному екземплярі та направлена до ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_5.

82. Також у письмових пояснення ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що позивач у період з 27.09.2022 по 07.01.2023 брав безпосередньо участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у складі прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_5. Відповідно до вимог наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ супровідним листом від 04.12.2022 № 22/4928-22 вих «Про надання інформації» до 11 прикордонному загону направлено копію рапорту щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_5.

83. Суд першої інстанції виходив з того, що оформлена стосовно позивача довідка військової частини ВЧ НОМЕР_2 від 07.01.2023 № 3509 підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначена довідка не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою №168.

84. Водночас суди не перевіряли, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах цією в окреслений ним період довідкою у сукупності з іншими доказами у справі.

85. Суди попередніх інстанцій не дослідили документи (накази / розпорядження), які були передумовою для відрядження позивача для виконання відповідних завдань до ІНФОРМАЦІЯ_4 у період з 26.09.2022 по 07.01.2023 (бойовий наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 16.09.2022 № (гриф)/25-2075-Е). Відсутній в матеріалах справи і наказ про направлення позивача в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_4 у складі комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_5.

86. Без відповіді судів першої та апеляційної інстанцій залишилося і головне питання, з якого власне й виник спір, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Йдеться про те, які саме завдання, за якою посадою і де виконував в спірний період позивач, якого було відправлено в службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_4, та чим це підтверджується.

87. Отже, якщо позивач, протягом періоду щодо якого виник спір (з 26.09.2022 по 07.01.2023), проходив військову службу, перебуваючи на підставі бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби України у відрядженні ІНФОРМАЦІЯ_4, проте не виконував бойових чи інших завдань, які, в розумінні пункту 1 Постанови №168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, то які завдання він у такому випадку виконував протягом цього часу та де конкретно проходив службу у цей час.

88. Поза увагою залишили суди попередніх інстанцій також копію рапорту (на який указав у своїх поясненнях ІНФОРМАЦІЯ_2) щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_5 в контексті того, чи були випадки нарахування / виплати (за спірний період) додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі іншим прикордонникам, які в той самий період, що й позивач, були у складі ІНФОРМАЦІЯ_4 і несли службу на тій самій території (ділянці), що й позивач, якщо так, то чим це було зумовлено.

89. Суд критично оцінює посилання суду апеляційної інстанції на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, застосовуючи приписи якого, суд апеляційної інстанції указав, що Чернігівська область, у межах якої 105 прикордонним загоном здійснювалася охорона ділянки державного кордону з російською федерацією та республікою білорусь, віднесена до територій можливих бойових дій.

90. Так, у період з 01.09.2022 до 31.12.2022 Чернігівська область входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» № 262 від 01.10.2022, № 282 від 01.11.2022, № 311 від 02.12.2022, № 1 від 02.01.2023.

91. За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України», бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

92. Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 200/551/23.

93. У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

94. Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд уважає передчасними їхні висновки щодо наявності / відсутності підстав для задоволення позову позивачу.

95. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

96. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

97. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

98. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

99. За наведеного, Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, не встановлено фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

100. Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

101. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

102. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

103. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

104. Скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року, а справу № 200/1575/23 направити на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

105. Судові витрати не розподіляються.

106. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: М.І. Смокович

А.Г. Загороднюк