№ 200/16065/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

23 вересня 2022 року

місто Київ

справа № 200/16065/17

провадження № 61-19484св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,

правонаступник відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк», банк), третя особа - ОСОБА_2 про визнання іпотеки припиненою.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 21 березня 2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» (далі - АБ «Факторіал-Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № П_099/52_08, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 150 000,00 дол. США на задоволення поточних потреб, зі сплатою за користування кредитом 14,5 процентів річних, на термін до 20 березня 2015 року включно.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 21 березня 2008 року між нею та АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрований у реєстрі за № 3975, згідно з умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка складається з:

1-коридор, 2, 3 ,4, 5-житлові, 6-санвузол, 7-кухня, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 5-2916, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим № 65-130 в реєстровій книзі № 311п.

Відповідно до відомостей, викладених у витязі з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 грудня 2007 року № 17242923, виданому Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», загальна площа складає 76,8 кв. м, вартість предмета іпотеки - 230 400,00 дол. США.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року у справі № 202/5837/15-ц у задоволенні позову ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено у зв`язку з недоведеністю позивачем наявності та розміру заборгованості.

Тому вважає, що на цей час відповідач не має законних підстав та можливостей для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки зобов`язання за кредитним договором фактично припинилися, а тому припиняється і право майнової застави ПАТ «Фідобанк» за договором іпотеки.

З метою припинення іпотеки, вона звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міщенко М. В., однак06 вересня 2017 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації припинення іпотеки на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Посилаючись на наведене, позивач просила визнати припиненим іпотечний договір від 21 березня 2008 року, укладений між нею та АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк».

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано іпотечний договір від 21 березня 2008 року, укладений між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 , припиненим 20 лютого 2017 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що основне зобов`язання за кредитним договором припинилося з моменту набрання законної сили рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року, а тому припинилося і право майнової застави ПАТ «Фідобанк» за договором іпотеки.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі - ТОВ «Спектрум Ессетс») про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року залишено без задоволення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Спектрум Ессетс» задоволено, заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для припинення основного зобов`язання, а отже, і похідного від нього зобов`язання за іпотечним договором від 21 березня 2008 року. Аналіз положень статті 17 Закону України «Про іпотеку» та статей 526 599 ЦК України дає підстави для висновку, що законом визначено вичерпний перелік підстав для припинення іпотеки, жодної з яких позивачем у заявленому позові не наведене та не встановлено колегією суддів під час розгляду справи. Відмова у задоволенні позову про стягнення заборгованості не є окремою підставою для припинення іпотеки. Укладаючи договір іпотеки, позивач свідомо та у визначений законодавством спосіб обмежила своє право власності на предмет іпотеки та передбачала ймовірність звернення стягнення на належне їй майно у примусовому порядку, а тому наявність або відсутність волевиявлення кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки не впливає та не порушує прав іпотекодавця.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , у якій вона просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначила:

1) пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України -неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах

- Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-118цс16;

- Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17;

- Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 308/10886/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 758/3453/16-ц, від 25 березня 2019 року у справі № 569/12619/15-ц від 03 квітня 2019 року у справі № 368/923/17, від 01 жовтня 2020 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі

№ 753/20537/18, від 14 липня 2021 року у справі № 5010/2403/2011-14/120,

від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 08 вересня 2021 року у справі № 569/17667/19, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 910/8852/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 185/6442/18.

2) пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) - суд не дослідив зібрані у справі докази.

Касаційна скарга заявника у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що:

- ТОВ «Спектрум Ессетс» не є іпотекодержателем, що призводить до «абстрактної» іпотеки, а тому у нього відсутні процесуальні права у цій справі. Суд апеляційної інстанції фактично не вирішував питання про заміну відповідача у справі його правонаступником (відповідна ухвалу суду відсутня у матеріалах справи), також у Державному реєстрі Іпотек відсутній запис про те, що ТОВ «Спектрум Ессетс» є іпотекодержателем спірної квартири;

- укладення між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Спектрум Ессетс» договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 25 вересня 2020 року № 1218 відбулося з порушенням вимог підпункту 3 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки нерухоме майно, що є предметом іпотеки, підпадає під дію мораторію;

- оскільки на дату звернення до суду з цим позовом сплив строк кредитування за основним зобов'язанням, то згідно з частиною п'ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека припинилася у зв'язку з припиненням основного зобов'язання;

- ПАТ «Фідобанк» не скористалося правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі з урахуванням його обізнаності про зазначену справу, а отже, його правонаступник - ТОВ «Спектрум Ессетс» пропустило як строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, так і на подання апеляційної скарги, тоді як безпідставне поновлення судами процесуальних строків є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшли заперечення (відзив) на касаційну скаргу від ТОВ «Спектрум Ессетс», у яких товариство просило залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Зазначило, що до ТОВ «Спектрум Ессетс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги від 25 вересня 2020 року № GL3N218881. Право вимоги щодо зазначеного активу було придбано на відкритих електронних торгах (аукціоні) відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк». Оскільки згідно з договором, укладеним між ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» Білої І. В. та ТОВ «Спектрум Ессетс», про відступлення прав за договором іпотеки, відступлені права ПАТ «Фідобанк» (процедура ліквідації) належні йому як іпотекодержателю та узгоджені з іпотекодавцем за договором іпотеки, тому відсутні порушення пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» при укладенні зазначеного договору. Такий спосіб продажу активів неплатоспроможного банку узгоджується з пунктом 5.4 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, яке затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, пунктом 3 розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 388. Зважаючи на викладене, відсутні підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу (відступлення) прав за кредитним та іпотечним договорами.

16 листопада 2020 року, проводячи моніторинг відступлених кредитних справ та Єдиного державного реєстру судових рішень щодо наявності судових проваджень та опублікованих процесуальних рішень, що порушують/можуть порушувати права ТОВ «Спектрум Ессетс», товариством виявлено заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року, що свідчить про те, що ТОВ «Спектрум Ессетс» є обізнаним з оскаржуваним заочним рішенням та аргументами його ухвалення з 16 листопада 2020 року. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Спектрум Ессетс» про перегляд заочного рішення суду. Тому, зважаючи на положення статті 287 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження рішення суду почав відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання іпотеки припиненою, оскільки Закон України «Про іпотеку» не передбачає такої підстави для припинення іпотеки як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням. Щодо посилань третьої особи на невнесення запису про іпотекодержателя ТОВ «Спектрум Ессетс» до Державного реєстру Іпотек, то оскільки згідно із заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року вилучено запис про іпотекодержателя, тому до скасування рішення суду, на підставі якого такий запис було внесено, відсутні підстави для реєстрації нового іпотекодержателя.

Матеріали справи надійшли до Верховного Суду у січні 2022 року.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 21 березня 2008 року між АТ«Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № П_099/52_08, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 150 000,00 дол. США на задоволення поточних потреб, зі сплатою за користування кредитом 14,5 процентів річних, на термін до 20 березня 2015 року включно.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 21 березня 2008 року між АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрований у реєстрі за № 3975, відповідно до пункту 1.1. якого цей договір забезпечує виконання ОСОБА_2 зобов`язань в повному обсязі перед Іпотекодержателем, що випливають з договору кредиту від 21 березня 2008 року № П_099/52_08 щодо поверненню суми кредиту у розмірі 150 000,00 доларів США в строк з 21березня 2008 року до 20 березня 2015 року, сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати комісійних, можливих неустойок та збитків у порядку та на умовах, передбачених договором кредиту.

Згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка складається з:

Відповідно до відомостей, викладених у витязі з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 грудня 2007 року № 17242923, виданому Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», загальна площа квартири складає 76,8 кв. м, вартість предмета іпотеки - 230 400,00 дол. США.

Рішенням Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року у справі № 202/5837/15-ц, яке набрало законної сили 20 лютого 2017 року у задоволенні позову ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Фідобанк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання правочинів (кредитного та іпотечного договорів) недійсними відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову в частини вимог ПАТ «Фідобанк», суд виходив з недоведеності позивачем заявлених позовних вимог, оскільки ПАТ «Фідобанк» не виконав ухвалу суду від 21 грудня 2016 року про витребування доказів, а саме не надав детальногорозрахунку кредитної заборгованості із зазначенням періоду та розміру заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та штрафними санкціями.

Залишаючи без задоволення зустрічний позов ОСОБА_2 , суд зазначив, що укладаючи кредитний договір сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема, визначили суму кредиту - 150 000,00 дол. США, що на момент отримання кредиту було еквівалентно 757 500,00 грн, строк, на який надається кредит - з 21 березня 2008 року до 20 березня 2015 року, розмір відсоткової ставки за користування кредитом - 14,5 процентів річних, а також щомісячні платежі в іноземній валюті (доларах США), які підлягають сплаті позичальником у рахунок повернення кредиту згідно з графіком погашення. Під час укладення кредитного договору банк надав позичальнику всю необхідну інформацію, передбачену частинами 2 та 4 статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, сторони погодили загальну вартість кредиту - 242 697,97 дол. США, в тому числі суму, що підлягає сплаті в рахунок погашення процентів за користування кредитом, - 92 697,97 дол. США.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міщенко М. В. від 06 вересня 2017 року № 36945522 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію припинення іпотеки на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_2 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо заміни сторони у зобов'язанні правонаступником ТОВ «Спектрум Ессетс»

Вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта права до іншого суб'єкта права є сингулярним правонаступництвом.

Отже, до ТОВ «Спектрум Ессетс» як сингулярного правонаступника перейшли права і обов'язки ПАТ «Фідобанк».

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

У справі, яка переглядається, із заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції, а після залишення такої без задоволення, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, звернулося ТОВ «Спектрум Ессетс» вказуючи на те, що воно набуло право вимоги ПАТ «Фідобанк» до позичальника ОСОБА_2 та іподекодавця ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 25 вересня 2020 року № GL3N218881, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., зареєстрованого у реєстрі за № 1218, укладеного між ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» Білої І. В. та ТОВ «Спектрум Ессетс».

Перевіривши обставини переходу до ТОВ «Спектрум Ессетс» прав у матеріальних правовідносинах, суд першої інстанції допустив зазначене товариство до участі у справі як процесуального правонаступника відповідача - ПАТ «Фідобанк». Відсутність у матеріалах справи окремого процесуального рішення про залучення ТОВ «Спектрум Ессетс» до участі у справі як правонаступника відповідача на підставі статті 55 ЦПК України (зважаючи на те, що звукозапис судового засідання від 10 лютого 2021 року у суді першої інстанції не зберігся з технічних причин (а.с. 72а)) не дає підстав для висновку, що судом не вирішувалося питання про правонаступництво ТОВ «Спектрум Ессетс» у спірних правовідносинах.

Колегія суду також погоджується з доводами ТОВ «Спектрум Ессетс», викладеними у заперечення (відзиві) на касаційну скаргу ОСОБА_2 про те, що огляду на набрання законної сили рішення суду першої інстанції у цій справі, яким визнано припиненим іпотечний договір від 21 березня 2008 року, укладений АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 , новий кредитор (ТОВ «Спектрум Ессетс») до моменту скасування зазначеного судового рішення був позбавлений можливості внести до Державного реєстрі Іпотек запис про те, що він є новим іпотекодержателем.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо фактичного допуску ТОВ «Спектрум Ессетс» до участі у справі як правонаступника відповідача ПАТ «Фідобанк» узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, про те, що «суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує»; у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 про те, що «належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором»; у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 5010/2403/2011-14/120 про те, що «вирішуючи питання про правонаступництво, суд досліджує обставини передачі прав кредитора новому кредитору та встановлює відповідність їх підставам, визначеним законодавством. У процесі дослідження цих обставин судом може бути встановлено недійсність передання кредитором своїх прав іншій особі (наприклад, нікчемність відповідного договору відступлення права вимоги)».

Не заслуговують на увагу і посилання заявника на нікчемність договору про відступлення права вимоги від 25 вересня 2020 року № GL3N218881, з підстав того, що такий укладено з порушенням підпункту 3 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки, як правильно зауважило ТОВ «Спектрум Ессетс», товариство набуло права вимоги за кредитним та іпотечним договорами у порядку придбання на електронних торгах активів неплатоспроможного банку - ПАТ «Фідобанк».

Відповідно до пункту 7 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (у редакції, чинній на дату укладення договору про відступлення права вимоги від 25 вересня 2020 року № GL3N218881) дія підпункту 3 пункту 1 цього Закону не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у частині уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги про наявність для визнання недійсним в силу вимог закону (нікчемним) договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами є безпідставними.

Щодо пропуску ТОВ «Спектрум Ессетс» строку звернення із заявою про перегляд заочного рішення/подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції

Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У листопаді 2020 року ТОВ «Спектрум Ессетс» звернулося до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року, у якій одночасно просило поновити строк для подання такої. На обґрунтування зазначеної заяви вказувало, що про існування заочного рішення суду першої інстанції дізналося 16 листопада 2020 року за наслідками моніторингу відступлених кредитних справ та Єдиного державного реєстру судових рішень щодо наявності судових проваджень та опублікованих процесуальних рішень, що порушують/можуть порушувати права ТОВ «Спектрум Ессетс».

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»).

У справі «Белле проти Франції» ЄСПЛ визначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Установивши, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення ПАТ «Фідобанк» та отримання ним копії заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності визначених процесуальним законом підстав для поновлення ТОВ «Спектрум Ессетс» строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Ураховуючи, що за змістом частини четвертої статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, і в такому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, тому строк на апеляційне оскарження ТОВ «Спектрум Ессетс» не пропущено.

Сам по собі факт обізнаності ПАТ «Фідобанк» щодо перебування у провадженні суду першої інстанції зазначеної справи (до закінчення її розгляду ухваленням судового рішення) не може слугувати достатньої правовою підставою для відмови правонаступнику відповідача (ТОВ «Спектрум Ессетс») у доступі до правосуддя, а саме оскарження рішення суду першої інстанції, докази отримання копії якого ПАТ «Фідобанк» у матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів заявника про неправильне вирішення апеляційним судом спору по суті

Відповідно до частин першої-другої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Норми глави 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України визначають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Натомість, закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: (1) припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; (2) реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; (3) визнання іпотечного договору недійсним; (4) знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; (5) з інших підстав, передбачених Законом України «Про іпотеку».

Таким чином, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов`язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися і є діючими до повного виконання основного зобов`язання.

У пункті 6.1 іпотечного договору сторони погодили, що іпотечний договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань за договором іпотеки. Іпотека припиняється у разі: повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором; реалізації предмета іпотеки відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України; розірвання цього договору за згодою сторін, яка посвідчується нотаріально; з інших підстав, передбачених чинним законодавством України (пункт 6.2 іпотечного договору).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не підтвердила належне виконання ОСОБА_5 зобов`язань за кредитним договором, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Фідобанк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у справі відсутні передбачені статтею 17 Закону України «Про іпотеку» підстави для визнання іпотечного договору припиненим.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо припинення основного зобов`язання, з посиланням на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 рокуу справі № 202/5837/15-цза позовом ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено, оскільки висновок суду у зазначеній справі щодо недоведеності банком позову за наявності дійсного кредитного договору не дає підстави стверджувати, що ОСОБА_2 належно виконала зобов`язання за цим договором.

У зазначеному контексті, як правильно зауважує заявник, необхідно розрізняти поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов`язання», про що зазначила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Водночас, настання строку виконання основного зобов'язання, яке належним чином боржником не виконано, не має наслідком припинення основного зобов'язання.

За таких обставин ОСОБА_2 не спростувала висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та не довела неправильне застосування судом норм матеріального та/або порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки апеляційного суду у справі, що переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-118цс16, постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 368/923/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 308/10886/15-ц про те, що за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості зобов`язання за кредитним договором припиняється.

Не є спроможними і посилання заявника у доводах касаційної скарги на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 569/17667/19.

Так, у справі № 569/17667/19 заявлено позов про визнання припиненими зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди. Рішенням суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задоволено частково; визнано такими, що припинилися з 12 березня 2018 року, зокрема: основне зобов`язання позичальника за кредитним та іпотечним договорам; зобов`язано іпотекодержателя вчинити дії щодо припинення обтяження іпотечного майна, а також дії щодо внесення відповідних записів про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зняття заборони на відчуження зазначеної житлової квартири. Погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що визнання судами в цій справі припиненими зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами не припинило правовідносин сторін кредитного договору і не припинило зобов`язання в цілому та не позбавило кредитора права на отримання сум, визначених статтею 625 ЦК України, однак вказані правовідносини та зобов`язання продовжують існувати в силу закону, а не договору, тоді як договірні зобов`язання є припиненими.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що у разі невизнання іпотекодержателем права іпотекодавця на припинення зобов`язання, таке право підлягає захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки.

Наведений правовий висновок сформульовний Верховним Судом України у постанові від 04 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14 та підтриманий Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 126/1056/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 438/350/17.

Доводи заявника про недослідження зібраних у справі доказів за своєю суті зводяться до непогодження з оцінкою встановлених апеляційним судом обставин у справі та переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 .

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

А. С. Олійник

В. В. Яремко