№ 200/167/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 200/167/23

адміністративне провадження № К/990/33732/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 200/167/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович,

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року, ухвалене суддею Абдукадировою К.Е.,

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Геращенка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у розмірі до 100000 грн з 26.09.2022 по 30.11.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

1.2. зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу таку додаткову винагороду за вказаний період.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № 165 гриф. у складі другого відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) його було направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), в якому на підставі бойових розпоряджень та наказів він виконував бойові завдання на кордоні з білорусією, а тому набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн відповідно до Постанови № 168. Проте, відповідач, ігноруючи вимоги вказаної постанови в період з 26.09.2022 по дату звернення до суду здійснював виплату додаткової винагороди у розмірі до 30000,00 грн, посилаючись на відсутність підстав для виплати винагороди у збільшеному розмірі згідно з наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392-АГ «Про реалізацію вимог постанови КМУ від 28.02.2022 № 168».

2.1. Позивач уважає, що наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-АГ не є регуляторним актом у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», цей наказ не було зареєстровано та оприлюднено, у встановлений законом спосіб, а тому, на його переконання, позивач не може бути позбавлений на підставі цього наказу підвищеної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.06.2018 № 154-ОС ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу, на всі види забезпечення та призначено сержанта ОСОБА_1 , який наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 24.05.2018 № 467-ОС зарахований у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_4 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) з 18.06.2018, інспектором прикордонної служби 3 категорії - помічником гранатометника 1 відділення інспекторів прикордонного служби мобільної прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

4. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.04.2020 № 113-ОС призначено ОСОБА_1 інспектором прикордонної служби 3 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » 1 категорії (тип Б).

5. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби від 13.07.2021 № 267-ОС, призначено головного сержанта ОСОБА_1 інспектором прикордонної служби 3 категорії - дозиметристом 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип Б).

6. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби від 11.07.2022 № 153-ВВ, вибув у службове відрядження головний сержант ОСОБА_1 , інспектор прикордонної служби 3 категорії - дозиметрист 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип Б), до НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_6 ), АДРЕСА_2 , з метою проведення заходів визначених розпорядженням, з 11.07.2022 до особового розпорядження на підставі: бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 27.06.2022 № 106 (гриф).

7. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби від 09.09.2022 № 372-ОС, призначено головного сержанта ОСОБА_1 інспектором прикордонної служби 3 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави відділу прикордонної служби №2, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 3 категорії - дозиметриста 1 відділення інспектора прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип Б).

8. У вересні 2022 року позивач був направлений у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 , далі - НОМЕР_7 прикордонний загін Держприкордонслужби).

9. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби від 29.10.2022 № 240-ВВ надано відпустку за сімейними обставинами із збереженням грошового забезпечення головному сержанту ОСОБА_1 , тривалістю 5 календарних днів з 31.10.2022, приступити до виконання службових обов`язків 05.11.2022.

10. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби від 01.12.2022 № 268-ВВ надано відпустку за сімейними обставинами із збереженням грошового забезпечення головному сержанту ОСОБА_1 , тривалістю 5 календарних днів з 04.12.2022, приступити до виконання службових обов`язків 09.12.2022.

11. Згідно з наказом командира НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби від 09.01.2023 № 7-ВВ позивач прибув зі службового відрядження та приступив до виконання службових обов`язків.

12. Із архівної відомості виплати грошового забезпечення позивачу з січня по листопад 2022 року слідує, що у період з квітня по серпень 2022 року йому нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода до 100 000 грн, передбачена Постановою № 168. Починаючи з вересня по листопад 2022 року така додаткова винагорода виплачувалася у розмірі 30 000 грн.

13. Представник позивача 13.12.2022 звернувся до військової частини НОМЕР_8 із адвокатським запитом щодо підстав і причин не нарахування та не виплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 військовослужбовцю ОСОБА_1 за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з вересня по сьогоднішній день.

14. Листом від 25.12.2022 №21-3390-22-вих., військовою частиною НОМЕР_8 повідомлено про те, що Адміністрацією Держприкордонслужби було видано наказ від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168» (далі - Наказ № 392-АГ), який набрав чинності з 01.08.2022 та застосовувався до 30.11.2022, пунктами 2 та 3 якого визначені заходи, які відносяться до безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Крім того, пунктом 4 Наказу № 392 визначені вимоги до документів, які підтверджують виконання заходів, передбачених пунктами 2, 3 цього наказу.

14.1. Додатково для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, крім документів, зазначених у пункті 4 наказу №392-АГ, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до вказаного наказу. Ця довідка видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (він) бойові дії та до якого для виконання завдань відрядженні військовослужбовці із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Підвищена додаткова винагорода за період перебування військовослужбовця у відрядженні на ділянці НОМЕР_7 прикордонного загону Держприкордонслужби не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки начальником цього загону у встановлені строки не надано інформації про дні безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 Наказу №392 за формою, наведеною у додатку 2 до нього.

14.2. Також вказано, що на адресу відповідача надійшов лист НОМЕР_7 прикордонного загону Держприкордонслужби від 04.12.2022 № 22/4928-22 вих, в якому зазначено про відсутність інформації щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, у зв`язку з чим відсутні підстави для внесення військовослужбовця в наказ про збільшення розміру виплати додаткової винагороди до 100 000,00 грн.

15. Окрім того, на запит представника позивача від 13.12.2022, листом від 04.01.2023 НОМЕР_7 прикордонний загін Держприкордонслужби повідомив, що позивач перебуває в його оперативному підпорядкуванні, проходить службу ти виконує завдання відповідно до бойових розпоряджень начальника НОМЕР_7 прикордонного загону Держприкордонслужби від 19.09.2022 № 276/гриф (скасоване), від 25.09.2022 № 1348/гриф (скасоване) та від 25.10.2022 № 1697/дск по теперішній час. У наданні бойових наказів позивачу було відмовлено через обмежений гриф доступу. Крім того повідомлено, що передбачені наказом № 392-АГ списки військовослужбовців для виплати підвищеної нагороди за місцем проходження служби позивачем не направлялися. При цьому, листом Адміністрації Держприкордонслужби від 17.04.2022 №21-1215-2022 визначено, що збільшення додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у тому числі безпосередньому перебуванні цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілами.

16. Відповідно до листа військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) від 29.11.2022 №22/4820-22 вих. за результатом розгляду звернення начальника НОМЕР_2 прикордонного загону, в якому повідомлено, що підрозділи Держприкордонслужби, які знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії зіткнення, у зв`язку з чим довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_3 не опрацьовувалися. Як зазначено у вказаному листі, копії відповідних рапортів про виплату додаткової винагороди були надіслані до відповідача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

17. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

17.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

17.2. Так, за висновком судів, додаткова винагорода в розмірі до 100 000 грн, передбачена пунктом 1 Постанови № 168 є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється в період дії воєнного стану та залежить від певних умов: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а її розмір залежить від днів участі у таких діях та заходах.

17.3. Отже, право на нарахування та виплату вказаної додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн згідно із пунктом 1 Постанови № 168, має бути підтверджено допустимими, достовірними та достатніми доказами: 1) безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; 2) безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

17.4. Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

17.5. Однак, прийнятий на виконання означеного пункту Адміністрацією Державної прикордонної служби України наказ № 392-АГ, що застосовувався з 01.08.2022 та врегульовував порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України не може прийматися до виконання та не викликає правових наслідків, оскільки не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, не пройшов правової експертизи і не набув чинності у порядку, встановленому законодавством.

17.6. При цьому, доводи позивача, що наказ № 392-АГ є регуляторним актом в розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV, судами попередніх інстанцій було відхилено, позаяк сфера дії цього Закону включає в себе: господарські відносини та адміністративні відносини - відносини між регуляторними органами та суб`єктами господарювання та/або між іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

17.7. Крім того, як зазначили суди, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин і затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 №196/39252 «Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», оскільки він введений в дію з 01.02.2023.

17.8. З огляду на вказане, суди попередніх інстанцій, із посиланням на частину шосту статті 7 КАС України, дійшли висновку, що у цьому випадку підлягають застосуванню положення Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.03.2016 № 188, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.2016 № 488/28618 (далі - Інструкція № 188).

17.9. Урахувавши положення вказаної Інструкції, суди обох інстанцій дійшли висновку, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

17.10. Безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції № 188 визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження) начальника органу Держприкордонслужби; запису в журналі службово-бойових дій (книзі прикордонної служби) прикордонного підрозділу; рапорту (донесення) начальника (командира) прикордонного підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з числа доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях.

17.11. Водночас, на переконання судів лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), не є правовою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн за пунктом 1 Постанови № 168.

17.12. Твердження позивача, що підтвердженням його безпосередньої участі у бойових діях є бойові накази (розпорядження), на думку судів є хибними, оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є беззаперечним свідченням його виконання військовослужбовцем та безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях.

17.13. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що довідка військової частини НОМЕР_3 без дати, номеру, наданої на виконання ухвали апеляційного суду від 13.07.2023, про проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та того, що він брав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області не є належним та допустимим доказом для нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу за відсутності документів, передбачених пунктом 3 розділу IV Інструкції.

17.14. При цьому, судами зауважено, що правомірність бездіяльності начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не складення та не направлення відповідачу інформації та документів (в тому числі довідок), передбачених наказом № 392-АГ, стосовно позивача не є предметом спору у цій справі, а тому відповідні обставини не досліджуються під час розгляду цієї справи.

17.15. Судами попередніх інстанцій також враховано, що підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) охороняють ділянку державного кордону з російською федерацією та Республікою Білорусь у межах Чернігівської області. Згідно «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 (із змінами), Чернігівська область віднесена до територій можливих бойових дій.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

18. Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, до Верховного Суду (далі - Суд) надійшла касаційна скарга на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі № 200/167/23, в якій сторона позивача просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

18.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

(1) пункту 1 Постанови № 168:

- в цілому Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309,

- в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв?язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, внаслідок віднесення конкретних населених пунктів, районів чи областей (де військовослужбовець бере безпосередню участь у бойових діях чи забезпечує здійснення заходів із захисту Батьківщини) саме до територій «можливих», а не «активних» бойових дій протягом спірного періоду;

(2) пункту 2-1 Постанови № 168:

- в цілому Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом МВС України від 18.03.2016 №188,

- в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв?язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, а саме:

визначення вичерпного переліку документів, обов?язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

(3) пункту 2-1 Постанови № 168:

- в цілому наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168»;

- в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв?язку із застосуванням положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168.

18.2. Касатор зазначив, в контексті наведених судами обов?язкових умов виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн не є обов?язковою лише безпосередня участь у бойових діях, оскільки пункт 1 Постанови № 168 передбачає також здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як підставу для такої виплати.

18.3. Сторона позивача вважає, що останній набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до Постанови №168, оскільки ним виконувалися бойові завдання саме на підставі бойових наказів та розпоряджень, що є підставою для виплати вказаної винагороди.

18.4. У цьому ж зв`язку касатор зауважив, що судами не враховано ту обставину, що навіть сам характер проходження служби на території кордону з державою агресором та Республікою Білорусь, передбачає здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, тим більше, що такі функції позивач виконував на підставі бойових розпоряджень (наказів). Саме таким заходом, за твердженнями сторони позивача, і є виконання бойових завдань на підставі бойових наказів на кордоні із Республікою Білорусь.

18.5. При цьому, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції було безпідставно покладено саме на позивача обов`язок доказування, зокрема щодо факту прийняття участі у бойових діях або безпосередньої особистої участі у заходах з оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

18.6. Касатор також указував на помилковість застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень Інструкції № 188, як нормативно-правового акту, що визначає порядок і умови виплати додаткової винагороди в розумінні пункту 2-1 Постанови № 168, позаяк вона прийнята ще до початку оголошення воєнного стану, а саме 18.03.2016, та регулює відносини участі військовослужбовців Держприкордонслужби у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції в умовах особливого періоду.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.10.2023 відкрите касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

20. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.10.2023 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 отримано 16.10.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до його «Електронного кабінету». Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

21. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 16.10.2024 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Оцінка Верховним Судом висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

22. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

23. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

24. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

25. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю, який проходить службу в Держприкордонслужбі, збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, за період відрядження до інших органів Держприкордонслужби.

26. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

27. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

28. Частиною другою статті 2 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 №1777-XII передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

29. Прикордонний загін є органом охорони державного кордону, призначений для охорони визначеної ділянки державного кордону, а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України.

30. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби.

31. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Держприкордонслужби визначаються законодавством.

32. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

33. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

34. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

35. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

36. Держприкордонслужба входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

37. Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306.

38. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

39. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

40. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

41. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

42. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

43. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін, внесених постановою від 09.08.2023 № 836) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з 19.07.2022 з набранням чинності постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 01.06.2022) (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

44. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

45. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

46. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

47. З 01.02.2023 ці питання врегульовані Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 01.09.2023 № 726, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, яким замість цього Порядку затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, що із змінами та доповненнями діють і дотепер).

48. А до того означені порядок та умови визначалися, зокрема, наказами Адміністрації Держприкордонслужби «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, прийняті на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на виконання пункту 2-1 Постанови № 168.

49. Протягом усього періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду [з 09.10.2022 по 30.11.2022 (включно)] діяв наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», уведений в дію з 01.08.2022 (далі - Наказ № 392-АГ).

50. У пункті 2 цього Наказу конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

(1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

(2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

(3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

(4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

(5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

(6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

(7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

(8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

51. Пунктом 4 Наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

(1) бойового наказу (бойового розпорядження);

(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

52. Згідно з пунктом 5 Наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

53. Відповідно до пункту 10 Наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

54. Відповідно до пункту 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).

54.1. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).

55. Згідно з пунктом 12 Наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

56. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності в матеріалах справи доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн.

57. При цьому суди попередніх інстанцій вважали незастосовними до спірних правовідносин наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ, виходячи з того, що цей наказ містить норми, які зачіпають права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди, встановлює організаційно-правовий механізм реалізації таких прав, але він не зареєстрований в установленому для нормативно-правових актів порядку в Міністерстві юстиції України, а тому він не може вважатися таким, що набрав чинності та не може змінювати правове регулювання відносин щодо вказаної вище додаткової винагороди.

58. Натомість, застосовуючи при вирішенні цього спору пункт 1 Постанови КМУ №168 з аналізу змісту положень якого можна виділити обов`язкову сукупність умов для виплати означеної додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби у розмірі до 100000 грн: (1) період дії воєнного стану; (2) безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, (3) перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій; (4) наявність наказу командира, а також виходячи з того, що частиною 4 статті 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, суди попередніх інстанцій на підставі частини шостої статті 7 КАС України з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди за пунктом 1 Постанови № 168 уважали за можливе за аналогією застосувати до спірних правовідносин положення Інструкції № 188.

59. Після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформував висновки щодо застосування положень пункту 1 Постанови № 168, наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ та Інструкції № 188, які мають бути враховані і в цій справі в силу частини третьої статті 341 КАС України, за змістом якої суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

60. Так, питання застосовності у подібних правовідносинах наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ та Інструкції № 188 вирішувалися, зокрема, у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших.

61. У постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23 Верховний Суд висловив позицію, що Інструкція № 188, положення якої визначали порядок виплати винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, не може застосовуватися до правовідносин, які стосуються додаткової винагороди, виплата якої встановлена Постановою № 168 і пов`язана з дією воєнного стану.

62. Необхідно підкреслити, що Верховний Суд уже неодноразово зауважував, що аналогія закону та аналогія права допускається для застосування адміністративним судом виключно з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та лише у випадку взагалі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини. Водночас, за приписами останнього речення частини шостої статті 7 КАС України аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування (постанови від 17.02.2020 у справі №826/1376/18, від 11.03.2021 року у справі № 640/23179/19 ті інші).

63. Тож і в цій справі слід констатувати, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин за аналогією закону на підставі частини шостої статті 7 КАС України Інструкцію № 188.

64. Вирішуючи питання застосовності у подібних правовідносинах наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 01.12.2022 №628/0/81-22-АГ, Верховний Суд у наведених вище справах виходив з того, що ці накази встановлюють порядок і умови виплат, які виникають у зв`язку із застосуванням/реалізацією приписів пункту 1 цієї Постанови № 168.

65. У постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 01.12.2022 №628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на що констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.

66. Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є аналогічним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації Постанови №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану. Позиція Верховного Суду з цього приводу, яка висловлена у справі № 200/193/23, стисло полягає у такому: « документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100000 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 до правовідносин, що вже відбулися.

66.1. За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.

66.2. Таким чином, відповідаючи на поставлені перед судом касаційної інстанції питання (пункти 2 і 3 аргументів касаційної скарги), Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди ».

67. У справі № 200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди та зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови №168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категоріям військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

67.1. У цій справі Верховний Суд звернув увагу на те, що адміністрація Держприкордонслужби, з уваги на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та заразом відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови №168).

67.2. Цим рішенням (у широкому сенсі) стали згадувані накази від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань/ заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

67.3. Тож з уваги на наведене Верховний Суд у справі № 200/216/23 вважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

67.4. З цієї позиції, за текстом постанови Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №200/216/23, видання зазначених наказів [Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ] не можна вважати (сприймати) як вияв свавілля чи як неправомірний спосіб обмежити (позбавити) отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168. Знову таки, накази, про які йде мова, видані для того, щоб реалізувати приписи пункту 1 Постанови № 168, адже виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн передбачена за участь у бойових діях або здійсненні заходів, які, аби військовослужбовець був належно і заслужено винагороджений, повинні мати документальне оформлення. Відповідно приписи, які містять згадувані накази Адміністрації Держприкордонслужби, проєктовані передовсім на органи (військові частини) і їхніх посадових осіб, на яких покладається таким чином обов`язок вести облік військовослужбовців, документувати факти їхньої залученості до бойових дій та/або заходів, за які встановлена додаткова винагорода у розмірі до 100000,00 грн, а також надсилати ці документи за належністю з метою виплати військовослужбовцям заслуженої винагороди.

67.5. Інакше кажучи, як зазначено далі у цій постанові касаційного суду, приписи наказів Адміністрації Держприкордонслужби не встановлюють додаткових зобов`язань чи правил поведінки для тих військовослужбовців, які мають (набули) право на додаткову винагороду у розмірі до 100000,00 грн, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, яке [право] виникає у них з настанням відповідних обставин (ситуацій, умов), які, в значенні згадуваних приписів Постанови № 168, є підставою для виплати цієї винагороди. Тому уніфікація розуміння (змістовного наповнення) цих «обставин» не покладає на військовослужбовців - у відносинах, що виникають у зв`язку з виконанням наказів командирів (начальників), надто в умовах воєнного стану - додаткових обов`язків (вимог) як умови для отримання додаткової винагороди. Приписи згадуваних наказів Адміністрації Держприкордонслужби, якщо зважити також на підстави і мету їх видання, виконують радше забезпечувальну роль (функцію) щодо норм, які встановлюють право на додаткову винагороду (у цьому контексті мовиться про пункт 1 Постанови № 168), або, іншими словами, є похідними від останніх.

67.6. Наприкінці касаційний суд у постанові від 26.06.2024 у справі № 200/216/23 зазначив, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн. З тих самих міркувань касаційний суд, вторуючи позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, вважав правомірним застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби до правовідносин, які пов`язані з виплатою додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн військовослужбовцям Держприкордонслужби, зокрема у період з 26.09.2022 по 31.12.2022.

68. Підтримуючи наведену позицію, Верховний Суд у постановах від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 урахував, що Постанова № 168 прийнята Кабінетом Міністрів України на виконання:

68.1. Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», пунктом 2 якого постановлено військовому командуванню, до якого, серед інших, віднесено і Держприкордонслужбу, запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а пунктом 6 Кабінету Міністрів України постановлено невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України;

68.2. Указу Президента України від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію», пунктом 6 якого Президент України доручив Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

69. На основі цього, зважаючи на недостатню визначеність цитованого вище положення пункту 1 Постанови № 168 (особливо в первинній редакції) з урахуванням періоду прийняття цього акту (п`ятий день повномасштабної агресії, тобто період особливо гострої напруженості) та відсутність інших нормативно-правових актів, які б визначали порядок та умови виплати встановленої цією постановою додаткової винагороди, Верховний Суд у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 констатував, що умови та порядок виплати означеної додаткової грошової винагороди, що виконує стимулювальну функцію та, крім патріотизму, є потужною мотивацією для військовослужбовців, які забезпечують оборону держави в особливий період воєнного стану, очевидно належить до питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану, а тому конкретизація таких умов і порядку її виплати була достатньо оперативно здійснена керівниками відповідних державних органів чи командувачами військових формувань, зокрема, Міністр оборони України видав директиву (оформлену телеграмою від 25.03.2022 та інші), Адміністрація Держприкордонслужби видала накази від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ та інші, якими, серед іншого:

69.1. надано тлумачення змісту терміну «безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» у вигляді конкретних форм діяльності військовослужбовця (виконання конкретних завдань);

69.2. визначено акти документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах;

69.3. уповноважено на видання відповідних наказів командирів (начальників) військових частин та керівників вищих органів військового управління;

69.4. вирішено інші питання виплати додаткової винагороди.

70. Тому, враховуючи особливості правового режиму воєнного стану, який характеризується розширенням повноважень органів військового командування, за обставин особливого періоду воєнного часу, Верховний Суд у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 дійшов висновку, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ необхідно сприймати як акти військового командування з питань забезпечення оборони та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які в силу частини другої статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 15.05.2015 № 389-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є обов`язковими до виконання.

71. У постанові від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23 Верховний Суд констатував, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само собою не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 з урахуванням наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 01.12.2022 № 628/0/81-22-АГ означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та документального підтвердження цих обставин (пункти 4 та 5 наказу від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ, пункти 3 та 7 наказу від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ).

72. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що з мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень слідує, що суди попередніх інстанцій побудували свої висновки - за наслідками оцінювання доказів, які є у справі, - на приписах Інструкції № 188.

73. У підсумку ці суди констатували, що участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, відповідно і кількість днів участі у таких діях та заходах - не підтверджена належними доказами.

74. З аргументації судів попередніх інстанцій можна зрозуміти, що «належність» доказів зіставлялася з приписами Інструкції № 188 (а саме: пунктів 2, 3, 4, 6 розділу IV), а не наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, які, з погляду цих судів, не могли застосовуватися до правовідносин, які вони [накази] були покликані регламентувати.

75. З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших, а також на наведені вище мотиви з цього приводу, колегія суддів вважає, що оцінювання доказів, які стосувалися наявності підстав для виплати додаткової винагороди через призму приписів нормативного акту, який до цих правовідносин не може застосовуватися, є помилковим, що вплинуло й на висновки, яких ці суди дійшли за наслідками оцінювання обставин справи. Водночас саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) слугує для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168. Позаяк протягом спірного в цій справі періоду умови і підстави для реалізації приписів зазначеного пункту визначали накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ, то саме вони [накази] мали бути застосовані за описаної в цій справі ситуації під час оцінювання того, чи мав позивач право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн у період з 26.09.2022 по 31.12.2022.

76. Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що стосовно спірного періоду [з 09.10.2022 по 30.11.2022] суди попередніх інстанцій установили лише те, що позивач у вересні 2022 року був направлений у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 , у періоді відрядження перебував у відпустці тривалістю 5 календарних днів з 31.10.2022 та зрештою повернувся із службового відрядження та приступив до виконання службових обов`язків згідно з наказом командира НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби від 09.01.2023 № 7-ВВ.

77. Водночас поза увагою судів залишилися головні питання, відповіді на які лежать в основі правильного вирішення спору у цій справі, а саме:

до якого саме підрозділу був відряджений позивач та у якому підрозділі перебував на обліку особового складу протягом спірного періоду [26.09.2022 по 31.11.2022];

чи віднесена територія, де знаходився підрозділ, до якого був відряджений позивач, до переліку територій, на яких у вказаному періоді ведуться (велися) бойові (активні чи можливі) дії або тимчасово окупованих;

чи включений підрозділ, до якого у спірному періоді був відряджений позивач, до складу органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, що визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 11 Наказу № 392-АГ);

які саме завдання на підставі яких бойових наказів (розпоряджень) та за якою посадою виконував позивач у цьому періоді;

чи свідчать виконувані позивачем завдання про «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії» у розумінні пунктів 2 Наказу № 392-АГ;

чи складалися підрозділом, до якого був відряджений позивач у вказаному періоді, документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах військовослужбовця, відповідно до пунктів 4, 5 Наказу № 392-АГ;

якими документами підтверджуються викладені обставини.

78. Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам, для проведення таких виплат.

79. Не відповівши на означені вище питання (пункт 77 цієї постанови) суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про невідповідність позивача умовам виплати додаткової винагороди за пунктом 1 Постанови №168.

80. При цьому необхідно врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, за змістом якої Суд дійшов висновку, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.

81. Обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 4, 5, 11 Наказу від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, які є підставою для нарахування і виплати коштів, покладено на начальників (керівників) органів Держприкордонслужби (командирів військових частин), які ведуть (вели) бойові дії, та до яких були відряджені військовослужбовці.

82. Тож, з`ясувавши до якого органу (підрозділу) Держприкордонслужби та в оперативне підпорядкування якого командира був відряджений позивач, судам доцільно було б вирішити питання про можливість залучення до участі в справі цей орган (підрозділ), як такий який мав обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 4, 5, 11 Наказу від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, оскільки тільки цей орган (підрозділ) може надати достовірну відповідь на питання чи створювали такі документи стосовно позивача, якщо так, то кому (до якого органу (підрозділу) направлялися відповідні відомості, а якщо не направлялися то яка була тому причина.

83. Це має значення у контексті надання оцінки предмету цього позову - бездіяльності НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби, у якому позивач на час відрядження залишався на фінансовому забезпеченні, та обрання ефективного способу захисту прав позивача, у випадку встановлення судом їх порушення, виходячи з того, який з вищевказаних органів допустив дійсну бездіяльність, якщо така буде встановлена судом.

84. У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

85. Недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час збирання та дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення, оскільки очевидно, що у цій справі сторона позивача зіштовхнулася з труднощами в отриманні та наданні доказів суду, позаяк у відповідь на адвокатські запити військові частини посилаються на неможливість надання окремих наказів (розпоряджень) через наявність на них грифу обмеження доступу, а із наданих відповідачем наказів взагалі незрозуміло куди саме направлявся у відрядження позивач у спірному періоді [з 09.10.2022 по 30.11.2022].

86. Своєю чергою, в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

87. Отже наведені вище допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення унеможливлюють розгляд та оцінку Верховним Судом наведених в касаційній скарзі доводів по суті спору.

88. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

89. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

90. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

91. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

92. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, задовольнити частково.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 200/167/23 скасувати, справу № 200/167/23 направити на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов