ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
справа №200/1691/23
касаційне провадження №К/990/2034/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2023 (суддя - Духневич О.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 (колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Сіваченко І.В.) у справі №200/1691/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
I. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 7 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 18.11.2022 №271 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині призначення ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_10 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 у розмірі частини 15000000 грн, у сумі 7500000 грн;
- зобов`язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_10 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 недоплачену другу частину одноразової грошової допомоги 15000000 грн, у сумі 7500000 грн;
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 7 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 18.11.2022 № 271 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_10 року внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини 15000000,00 грн, в сумі 7500000,00 грн; зобов`язано Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_10 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 недоплачену другу частину одноразової грошової допомоги 15000000,00 грн, в сумі 7500000,00 грн.
3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, 04.04.2022 отримала сповіщення сім`ї №09/2323 від ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому зазначено, що її син (сержант) - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час виконання військової служби у м. Миколаїв загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 від тупої поєднаної травми тіла внаслідок вибуху.
5. Родинні зв`язки позивачки та ОСОБА_3 підтверджуються свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 27.04.1978.
6. Факт смерті сина позивачки ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про його смерть, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного Міського управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 29.04.2022, серія НОМЕР_2 (повторно).
7. ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву із відповідними додатками про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю сина, що настала під час виконання ним обов`язків військової служби.
8. 14.09.2022 начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 листом №8731 повідомив директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, що на підставі поданих документів керівництво вважає, що мати ОСОБА_1 має право на одержання одноразової грошової допомоги. Також повідомлено, що загиблий ОСОБА_3 з 2012 року проживав з цивільною дружиною ОСОБА_2 , 1979 року народження, яка у липні 2022 року звернулась до Голованівського районного суду Кіровоградської області із заявою про встановлення факту спільного проживання чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.
9. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатом одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 18.11.2022 №271, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги: матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_10 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 04.04.2022 та листа Кадрового центру Збройних Сил України від 03.10.2022 №321/КЦ/12267 - в розмірі 1/2 частини 15000000 грн, в сумі 7500000 грн.
10. Представником ОСОБА_1 10.01.2023 подано до Міністерства оборони України та Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України заяву про виплату залишку одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю сина - військовослужбовця ОСОБА_3 .
11. Листом від 03.03.2023 №737/2/Вих3ВГ/22 помічник командувача - начальник фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України повідомив, що відповідно до рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол від 18.11.2022 №271) посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 виплачено матері загиблого одноразову грошову допомогу у розмірі 7500000,00 грн, а другу частину одноразової грошової допомоги у розмірі 7500000,00 грн зарезервовано для цивільної дружини ОСОБА_3 , яка проживала разом з ним з 2012 року та подала до суду позовну заяву щодо встановлення факту проживання з ним як чоловік та дружина.
12. Не погодившись із відповіддю відповідача, позивачка звернулась до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачка має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) її сина, військовослужбовця у розмірі 15000000 грн відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Право на отримання одноразової грошової допомоги у ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , виникло з ІНФОРМАЦІЯ_10, вона є єдиним членом сім`ї загиблого. Будь-яких інших членів сім`ї або особи, які б проживали із загиблим (померлим) та вели спільне господарство у ОСОБА_3 на день його загибелі не було і немає на час судового розгляду справи і прийняття рішення по суті спору.
14. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає положення пунктів 3, 4 та підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
15. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 10 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975) у взаємозв`язку з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) та Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №176/39232 (далі - Порядок №45).
16. Скаржник у касаційній скарзі доводить, що позивачкою під час звернення про виплату другої частини одноразової грошової допомоги не дотримано Порядку №975, оскільки це звернення було направлено без належного оформлення відповідних документів безпосередньо до Міністерства оборони України, що своєю чергою дає підстави вважати, що позовні вимоги до Міністерства оборони України є передчасними, а Міністерство оборони України не може вважатися належним відповідачем у цій справі у розумінні вимог КАС України, що не було досліджено судами попередніх інстанцій.
17. Відповідач, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.12.2018 у справі №803/1252/17, від 13.02.2018 у справі №826/1460/16, зауважує про неврахування судами, що у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то відсутні підстави для задоволення такого позову. Вважає, що позивачем у позовній заяві не зазначено, яке право позивача порушено саме Міністерством оборони України, якими саме діями, бездіяльністю, рішеннями Міністерство оборони України з огляду на критерії частини 2 статті 2 КАС України у контексті обраного способу захисту порушеного права відповідно до статті 5 КАС України. Наполягає на передчасності позовних вимог до Міністерства оборони України.
18. Скаржник вважає, що вимоги щодо зобов`язання Міністерства оборони України виплатити одноразову грошову допомогу є втручанням в дискреційні повноваження Міністерства, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.06.2018 у справі №П/9901/59/18.
19. Відповідач посилається на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 28.02.2020 у справі №372/1259/16-а щодо дискреційності його повноважень.
20. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
21. Позивач зазначає, що суди дійшли правильного висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України, прийнятого через утворену ним Комісію, відображене у протоколі від 18.11.2022 №271.
22. Позивач посилається на те, що вимоги про зобов`язання виплатити одноразову грошову допомогу не є втручанням в дискреційні повноваження Міністерства, а є ефективним засобом правового захисту у цих правовідносинах.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, у межах повноважень, визначених частинами першою, другою статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку аргументам, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
24. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
25. Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.
26. Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
27. Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
28. Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
29. Згідно з частинами першою, восьмою, дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
30. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
31. Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абзац 1 пункту 2).
32. Абзацами 2-4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
33. На виконання вимог Закону №2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
34. Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
35. Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
36. За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.
37. Спірним у цій справі є правомірність виплати одноразової грошової допомоги матері загиблого (померлого) військовослужбовця.
38. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», указами Президента України (частина 3 статті 16 Закону №2011-XII).
39. Відповідач як на підставу зменшення позивачці розміру одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця покликається на наявність окрім матері загиблого ще цивільної дружини померлого, що є підставою для резервування половини одноразової грошової допомоги.
40. Як установлено судами, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивачки, матері загиблого військовослужбовця виникло з ІНФОРМАЦІЯ_10. ОСОБА_1 , мати померлого військовослужбовця ОСОБА_3 є єдиним членом сім`ї загиблого.
Будь-які інші члени сім`ї або особи, які б проживали із загиблим (померлим) та вели спільне господарство у ОСОБА_3 на день його загибелі відсутні.
41. Відповідно до надісланих на запит суду ухвали Голованівського районного суду Кіровоградської області від 28.07.2022 у цивільній справі 386/702/22 заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , Міністерство оборони України, про встановлення факту спільного проживання чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу залишено без розгляду. Ухвалою суду від 16.06.2022 у цивільній справі № 386/641/22 повернуто заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про встановлення факту спільного проживання чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.
42. Відомості про інші судові провадження про встановлення факту спільного проживання з померлим станом на дату прийняття спірного рішення, де стороною є ОСОБА_2 , вказана відповідачем в якості цивільної дружини померлого, у матеріалах цієї справи відсутні.
43. Судом додатково здійснено перевірку наявності судових проваджень за позовом ОСОБА_2 на офіційному веб-порталі Судової влади України, за результатами якої жодних записів, у тому числі судових рішень, які б встановлювали певні юридичні факти зі спірного приводу, також відсутні.
44. Під час судового розгляду справи, залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , жодних пояснень та/або заяв по суті спору не надала.
45. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії з будинкової книги, даних паспорту самого загиблого ОСОБА_3 (копія паспорта засвідчена належним чином посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 ), ОСОБА_3 з 20.03.1996 був зареєстрований і постійно проживав разом із своєю матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , який належить позивачеві.
46. Листом від 24.06.2022 №481-22.5-30 на запит начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлено, що у Голованівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відсутні записи про шлюб, народження дітей відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 по Голованівському району.
Даний факт відображений також у пункті 8 додатку до висновку ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, де вказано про відсутність актових записів цивільного стану.
47. За таких обставин, наявність цивільної дружини померлого або будь-якого судового провадження про встановлення факту спільного проживання третьої особи з померлим не знайшли підтвердження під час судового розгляду цієї справи.
48. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачка є єдиним членом сім`ї загиблого, ОСОБА_1 має право на призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000,00 грн з урахуванням раніше виплаченої їй допомоги.
49. Колегія суддів зазначає, що судами надано оцінку доводам відповідача щодо неналежного відповідача Міністерства оборони України, з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Колегія суддів враховує, що спірним в цій справі є саме пункт 7 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 18.11.2022 №271 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, тому позивачем вірно визначено відповідача.
50. Щодо дискреційних повноважень Міністерства оборони України при прийнятті спірного пункту рішення, колегія суддів зазначає наступне.
51. Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
52. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
53. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
54. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
55. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
56. Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, позивачка звернулась до суду із позовом про визнання протиправним та скасування пункту 7 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 18.11.2022 №271 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення ОСОБА_1 , матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_10 внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини 15000000,00 грн, в сумі 7500000,00 грн та зобов`язання Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 , матері загиблого внаслідок смерті, пов`язаної із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_3 недоплачену другу частину одноразової грошової допомоги 15000000,00 грн, в сумі 7500000,00 грн.
57. Такий спосіб захисту колегія суддів не вважає втручанням у дискреційні повноваження Міністерства оборони України, оскільки судовим розглядом справи встановлені обставини беззаперечного права позивача на отримання повної суми одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000,00 грн та єдиним рішенням, яке позбавило позивачку цього права є пункту 7 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 18.11.2022 №271 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
58. В контексті встановлених обставин у цій справі, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачка має право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі сина, військовослужбовця солдата ОСОБА_3 під час дії воєнного стану відповідно до пункту 2 Постанови №168 у розмірі 15000000,00 грн з підстав того, що його смерть пов`язана із захистом Батьківщини.
59. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій і погоджується з їх висновками.
60. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
61. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
62. З огляду на те, що ухвалою Верховного Суду від 05.03.2024 зупинено виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2023 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі №200/1691/23 до закінчення їх перегляду у касаційному порядку, з врахуванням положень частини третьої статті 375 КАС, відповідно до якої суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії), Суд дійшов висновку про поновлення виконання (дії) рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2023 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 у цій справі.
Керуючись статтями 341 350 356 375 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі №200/1691/23 - без змін.
Поновити виконання (дію) рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2023 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі №200/1691/23.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб