ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 200/17709/21

адміністративне провадження № К/990/34469/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №200/17709/21

за позовом ОСОБА_1

до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку

на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року (головуючий суддя: Компанієць І.Д., судді: Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, у якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 5 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно;

зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 5 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року позов задоволено:

визнано протиправною бездіяльність Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 5 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно;

зобов`язано Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 5 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом направлення на адресу Першого апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням підстав для такого поновлення, та доказів сплати судового збору.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у задоволенні клопотання Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року у справі №200/17709/21 відмовлено.

Цією ж ухвалою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року у справі №200/17709/21.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку звернувся із касаційною скаргою на неї до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 6 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач не подав свого відзиву на касаційну скаргу. Ухвала Суду і матеріали касаційної скарги направлялись позивачеві засобами поштового зв`язку, проте повернулись із відміткою «за закінчення терміну зберігання». У подальшому, ОСОБА_1 про відкриття касаційного провадження був повідомлений телефонограмою, у якій також зазначив, що не потребує повторного надсилання касаційної скарги і ухвали суду про відкриття касаційного провадження на його адресу.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

З матеріалів цієї справи вбачається, що 8 лютого 2022 року суд першої інстанції розглянув цю справу й ухвалив у ній рішення у порядку письмового провадження (а.с. 39-41).

Відповідно до супровідного листа від 10 лютого 2022 року, окружний суд направив копію рішення суду Донецькому зональному відділу Військової служби правопорядку засобами поштового зв`язку (а.с. 42).

25 червня 2022 року скаржник подав до Першого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення окружного суду (а.с. 43-45). Одночасно скаржник подав клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Проте, відповідно до довідки Першого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року указана апеляційна скарга Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку надійшла до суду на електронну адресу і не була підписана кваліфікованим електронним підписом (а.с. 48).

Зважаючи на вказану обставину, ухвалою від 23 серпня 2022 року Перший апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу скаржникові (а.с. 49). Копія цієї ухвали була направлена на поштову адресу скаржника.

16 вересня 2022 року на адресу Першого апеляційного адміністративного суду надійшла повторна апеляційна скарга Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку із проханням поновити пропущений процесуальний строк на її подання (а.с. 51). Скаржник повторно поставив перед судом клопотання про відстрочення від сплати судового збору (а.с. 53-54).

Ухвалою апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року ця апеляційна скарга також була повернута скаржникові з тих самих підстав.

Тоді відповідач подав третю апеляційну скаргу, яка надійшла до апеляційного суду 18 жовтня 2022 року аналогічного змісту двом попереднім вже із застосуванням КЕП (а.с. 56-58), і саме на підставі її розгляду суд постановив оскаржувану у цій справі ухвалу.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник ставить перед судом питання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою. Це клопотання скаржник обґрунтував тим, що відповідач здійснює заходи із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, виконує свій обов`язок, визначений статтею 65 Конституції України.

31 жовтня 2022 року Перший апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою у задоволенні клопотань скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку відмовив, а також відмовив у відстроченні сплати судового збору. Тож, суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу відповідача без руху, надавши десятиденний строк з моменту вручення на усунення недоліків апеляційної скарги (а.с. 63-64).

На виконання вимог ухвали суду, Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку подав нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення окружного суду (а.с. 71).

У цьому клопотанні відповідач наголосив повторно на введеному в країні воєнному стані, зауважив, що відповідач є структурним підрозділом Збройних Сил України, особовий склад якого проходить військову службу. Зазначив, що особовий склад Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку не вибув за межі Донецької області. Підсумував, що у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації повноцінно здійснити захист свої прав у цій справі у відповідача не було фактичної можливості.

20 лютого 2023 року Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року (а.с. 74-75).

Вчетверте подану апеляційну скаргу Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, яка надійшла до суду 4 жовтня 2022 року (а.с. 89-91), Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 жовтня 2022 року повернув скаржникові (а.с. 97-98).

З огляду на наведені фактичні обставини, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Варто зазначити, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності та є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Як вже зазначалось суд першої інстанції ухвалив рішення у цій справі 8 лютого 2022 року.

Матеріалами справи підтверджено, що скаржник двічі намагався подати апеляційну скаргу, а саме 25 червня 2022 року і 16 вересня 2022 року. Проте, з причин неналежного її оформлення (відсутність електронного кваліфікованого підпису) ці апеляційні скарги були повернуті скаржникові. Указане також підтверджується матеріалами електронної справи №200/17709/21.

Втретє зі скаргою апелянт звернувся вже 17 жовтня 2022 року, за наслідками розгляду якої апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Одночасно із поданням цієї апеляційної скарги апелянт звернувся до суду із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку.

Основною підставою для визнання причин пропуску процесуального строку на звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою скаржник визначив введення в країні воєнного стану.

У контексті наведеного варто зауважити про таке.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 6 лютого 2023 року № 58/2023, від 1 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 6 листопада 2023 року № 734/2023. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, тобто він діє і дотепер.

Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносилось.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Тож, колегія суддів зауважує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

У клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку скаржник покликався (окрім як на неотримання копії судового рішення), зокрема, на введення в Україні воєнного стану, а також на залучення відповідача до процесу оборони і захисту України.

Між тим, Верховний Суд нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (за для визнання поважною причини пропуску процесуального строку) має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є необґрунтованими, адже не містять жодного підтвердження доказами. Ба більше, саме по собі покликання на особливий статус відповідача під час дії воєнного стану не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки вчасно. Насамкінець, факт можливості подання апеляційної скарги відповідачем підтверджений неодноразовими спробами це зробити. Проте, допущення процесуальних помилок як то непідписання електронний кваліфікований підписом цих скарг, свідчить лише про неналежне здійснення відповідачем своїх процесуальних прав, адже за умови належного підписання ще першої скарги саме вона була б предметом розгляду апеляційним судом.

Тож, доводи скаржника про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги з огляду на проаналізовані обставини, Верховний Суд вважає необґрунтованими й погоджується із висновком апеляційного суду щодо недоведення скаржником поважності причин пропуску строку на звернення до суду.

Відтак, Суд констатує, що дійсно, введення в країні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, скаржник не зазначає та не надає.

Отже, наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції постановлено законну і обґрунтовану ухвалу, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку залишити без задоволення.

Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі №200/17709/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду