Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 200/19530/18

провадження № 61-18139св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап» на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2018 року в складі судді Єлісєєвої Т. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап» (далі - ТОВ ТГ «Інтерпап») про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ТОВ ТГ «Інтерпап» оскаржило її в апеляційному порядку з підстав порушення правил підсудності.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ ТГ «Інтерпап» залишено без задоволення, а ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2018 року без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що позивач правомірно пред`явила позов за місцем свого проживання, скориставшись правом альтернативної підсудності, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відкриття провадження у справі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ТОВ ТГ «Інтерпап» через свого представника Шульгу В. С. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що пред`являючи позов до суду за зареєстрованим місцем проживання, позивач вказувала, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , однак зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки, як стало відомо товариству під час розгляду іншої господарської справи, ОСОБА_1 станом на день подачі позову вже не була зареєстрована за цією адресою, а отже не мала права пред`являти позов до Бабушкінського районного суду м. Дніпра.

Однак, суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі, не перевірив, а апеляційний суд не взяв до уваги, вказані обставини, чим порушив правила територіальної підсудності, адже у разі відсутності в позивача зареєстрованого місця проживання цей спір повинен розглядатися за місцезнаходженням відповідача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

29 листопада 2019 року справа № 200/19530/18 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються в редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпретровська з позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України.

Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Згідно з частиною другою статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, коли позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних в законі судів. Така процесуальна пільга встановлена законодавцем для позивачів лише в деяких категоріях справ, коли доцільно або необхідно зробити судовий захист суб`єктивних прав більш зручним для позивача.

Згідно із частиною першою статті 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Встановлено, що місцем проживання позивача ОСОБА_1 є квартира АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Бабушкінського районного суду м. Дніпретровська.

Ураховуючи наведене, при відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дотримався правил альтернативної підсудності, оскільки позов подано до суду за місцем проживання позивача відповідно до положень частини третьої статті 28 ЦПК України, а тому оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції не перевірив чи дійсно позивач зареєстрована за вищевказаною адресою не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи міститься копія паспорта позивача з відомостями про реєстрацію її місця проживання, яка була долучена до позовної заяви та врахована судом першої інстанції під час відкриття провадження у справі.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до власного тлумачення норм цивільно-процесуального законодавства, переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ ТГ «Інтерпап» залишити без задоволення, а ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап» залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук