№ 200/232/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 200/232/23

адміністративне провадження № К/990/26139/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 200/232/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович,

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року, ухвалене суддею Шинкарьовою І.В.

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діяла адвокатка Гайструк Анастасія Сергіївна, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність (дії) військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу збільшеної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у розмірі 100000 грн, у зв`язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 09.10.2022 по 30.11.2022 (включно) в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вищевказану додаткову винагороду період з 09.10.2022 по 30.11.2022 (включно).

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що з 09.07.2022 був відряджений до НОМЕР_2 прикордонного загону, а з 10.10.2022 продовжив відрядження відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України (Держприкордонслужби) від 16.09.2022 № 165 гриф у складі прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) направлений в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ). Під час проходження військової служби, перебуваючи у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ), виконував бойові завдання на кордоні з білорусією на підставі бойових наказів (розпоряджень), які видавалися начальником цього прикордонного загону, у зв`язку з чим уважає, що набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до Постанови № 168.

2.1. Не погоджуючись із доводами відповідача у відповідях на адвокатські запити представника позивача, за змістом яких військова частина повідомляє про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу означеної додаткової винагороди через ненадання начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки з інформацією про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 «Про реалізацію вимог постанови КМУ від 28.02.2022 № 168» за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, ОСОБА_1 наголошує, що цей наказ не зареєстрований та не оприлюднений у встановлений законом спосіб, а тому не є актом Адміністрації Держприкордонслужби у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». У цьому зв`язку позивач наполягає, що він не може бути на підставі цього наказу позбавлений підвищеної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Головний сержант ОСОБА_1 проходить військову службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_1 ) Держприкордонслужби.

4. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Держприкордонслужби від 09.07.2022 № 152-ВВ головного сержанта ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника групи розвідки відділення розвідки прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відряджено до НОМЕР_2 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_5 ), АДРЕСА_1 , до особового розпорядження.

5. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Держприкордонслужби від 09.09.2022 № 372-ОС ОСОБА_1 звільнено з попередньої посади та призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії - кулеметника групи розвідки відділення розвідки прикордонної комендатури швидкого реагування № 1.

6. Згідно з наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Держприкордонслужби від 17.11.2022 № 256-ВВ у листопаді 2022 року позивачу надана відпустка за сімейними обставинами із збереженням грошового забезпечення тривалістю 10 діб з 18.11.2022.

7. Згідно з наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Держприкордонслужби від 10.01.2023 № 8-ВВ позивач повернувся з відрядження до НОМЕР_3 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) з ділянки НОМЕР_6 прикордонного загону.

8. 08.12.2022 позивач через свого представника звернувся із запитом до військової частини НОМЕР_1 із проханням надати інформацію щодо підстав і причин не нарахування та не виплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, за його безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з вересня по день запиту, а також надати відповідні підтверджуючі документи, що стали умовою для ненарахування та невиплати вищевказаної додаткової винагороди.

9. У відповідь військова частина НОМЕР_1 у листі від 21.12.2022 за № 21-3284-22-вих. пояснила, що збільшену винагороду позивачу не нарахували через відсутність підстав для виплати та відмовила надати позивачу довідку про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони через те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_4 ) не надав документів, які б підтверджували його безпосередню участь у бойових діях, натомість надала архівну відомість про виплачену позивачу заробітну плату.

10. 30.12.2022 позивач через свого представника звернувся із запитом до військової частини НОМЕР_4 (місце відрядження позивача) з проханням надати інформацію, ідентичну попередньому запиту військовій частині НОМЕР_1 .

11. У відповідь військова частина НОМЕР_4 у листі № 22/135-23-вих від 06.01.2023 відповіла, що позивач в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_4 ) проходить службу, виконує завдання за бойовим розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.10.2022 № 1697/дск, перебуваючи в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_6 прикордонного загону. Володілець інформації про грошове забезпечення (додаткові виплати та компенсації) позивача - НОМЕР_3 прикордонний загін, де військовослужбовець залишається на грошовому забезпеченні, довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії позивачу не видавалась - військовослужбовцю необхідно звернутися з рапортом встановленим порядком.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

12.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сам лише факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з республікою білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.

12.2. Вирішуючи цей спір, суди обох інстанцій погодилися з доводами сторони позивача про те, що оскільки наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ містить норми, які зачіпають права громадян - військовослужбовців на отримання додаткової винагороди, встановлює організаційно-правовий механізм реалізації таких прав, але він не зареєстрований в установленому для нормативно-правових актів порядку в Міністерстві юстиції України, то він не може вважатися таким, що набрав чинності та не може змінювати правове регулювання відносин щодо вказаної вище додаткової винагороди, а тому не застосували його положення до спірних правовідносин.

12.3. Тож за відсутності у спірний період затвердженого МВС України порядку і умов виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, за оцінкою судів, єдиним нормативно-правовим актом, що визначає підстави та порядок виплати відповідачем спірної додаткової винагороди є Постанова №168.

12.4. Застосовуючи при вирішенні цього спору пункт 1 Постанови КМУ № 168, суди попередніх інстанцій виділили з аналізу змісту положень цього пункту обов`язкову сукупність умов для виплати означеної додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби у розмірі до 100000 грн:

(1) період дії воєнного стану;

(2) безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії,

(3) перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій;

(4) наявність наказу командира.

12.5. Суди попередніх інстанцій висновували, що якщо перша з цих умов не потребує доказування через свій правовий характер, то наявність інших умов має встановлюватися судом на підставі зібраних у справі доказів.

12.6. Суди виходили з того, що НОМЕР_6 прикордонний загін, до якого був відряджений позивач, не надав підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах та більше того листом від 29.11.2022 № 22/4820-22 вих. начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_4 ) на лист від 25.11.2022 № 22/2811-22-Вих. начальника НОМЕР_3 прикордонного загону повідомив останньому, що підрозділи Держприкордонслужби, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойових завдань на лінії бойового зіткнення і тому підпункт 7 пункту 2 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» не застосовується, у зв`язку з чим довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_4 , не опрацьовувалися.

12.7. Суди обох інстанцій зауважили, що позивач, своєю чергою, такі твердження відповідача не спростував, у позовній заяві прямо не вказував, що приймав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів безпосередньо в районах ведення бойових дій, не навів конкретних періодів часу участі у бойових діях або заходах, що унеможливлює застосування пропорційного підходу до визначення розміру додаткової винагороди, як це передбачено положеннями пункту 1 Постанови № 168.

12.8. Суди як першої, так і апеляційної інстанції не прийняли до уваги доводи позивача з посиланням на те, що виконання ним бойових розпоряджень керівника 105 прикордонного закону Держприкордонслужби надає йому безумовне право на одержання додаткових виплат, передбачених постановою КМУ № 168. Так, за оцінкою судів попередніх інстанцій, виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями. До того ж судами не встановлено дотримання у ситуації позивача такої обов`язкової умови для цілей застосування пункту 1 Постанови № 168 як перебування безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

12.9. Тож, виходячи з того, що судовим розглядом не встановлено обставин безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність обов`язкових умов для виникнення у позивача права на спірні виплати за пунктом 1 Постанови № 168, що виключає задоволення позовних вимог.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

13. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик В.В., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі № 200/232/23 та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

13.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

(1) пункту 1 Постанови № 168:

- в цілому Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309,

- в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв?язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, внаслідок віднесення конкретних населених пунктів, районів чи областей (де військовослужбовець бере безпосередню участь у бойових діях чи забезпечує здійснення заходів із захисту Батьківщини) саме до територій «можливих», а не «активних» бойових дій протягом спірного періоду;

(2) пункту 2-1 Постанови № 168:

- в цілому Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом МВС України від 18.03.2016 №188,

- в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв?язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, а саме:

визначення вичерпного переліку документів, обов?язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

(3) пункту 2-1 Постанови № 168:

- в цілому наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168»;

- в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв?язку із застосуванням положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168.

13.2. Касатор зазначив, в контексті наведених судами обов?язкових умов виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн не є обов?язковою лише безпосередня участь у бойових діях, оскільки пункт 1 Постанови № 168 передбачає також здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як підставу для такої виплати.

13.3. На думку касатора, суди правильно виснували, що здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів є підставою виплати 100 000 грн «бойових», але посилаючись на Постанову № 168, яка не містить переліку можливих доказів здійснення зазначених заходів, суди зробили абстрактний висновок, що без таких доказів право отримати 100 000 грн «бойових» - відсутнє. Це, за твердженням касатора, і зумовило необхідність отримання висновків Верховного Суду щодо прогалини в законодавстві, яке регулює спірні правовідносини.

13.4. Висновки судів, що виконання бойових розпоряджень керівника НОМЕР_6 прикордонного загону Держприкордонслужби не надає позивачу безумовного права на одержання додаткових виплат через відсутність доказів його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, на переконання касатора, нівелюють інститут судового захисту та можливість звернутися до суду за захистом прав, адже презюмують неможливість відповідача вчиняти будь-які протиправні дії у відношенні позивача по справі.

13.5. Касатор наполягає, що надані ним докази є належними та достатніми і у співвідношенні з доказами відповідача мають, на його думку, перевагу як по кількості, так і по їх значенню, а враховуючи, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, то, на переконання касатора, суди попередніх інстанцій безпідставно встановили для позивача надзвичайні та заздалегідь недосяжні стандарти доказування, що призводить до порушення права на справедливий суд, передбачене частиною першою статті 2 КАС України.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.08.2023 відкрито касаційне провадження №К/990/26139/23 за цією скаргою.

15. Згідно з довідкою про доставку електронного листа ухвала про відкриття касаційного провадження доставлена до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 07.08.2023 о 18.23. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20.09.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Оцінка Верховним Судом висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

17. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

18. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

20. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю, який проходить службу в Держприкордонслужбі, збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, за період відрядження до інших органів Держприкордонслужби.

21. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

22. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

23. Частиною другою статті 2 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 №1777-XII передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

24. Прикордонний загін є органом охорони державного кордону, призначений для охорони визначеної ділянки державного кордону, а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України.

25. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби.

26. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Держприкордонслужби визначаються законодавством.

27. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

28. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

29. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

31. Держприкордонслужба входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

32. Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306.

33. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

34. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

35. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

36. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

37. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

38. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін, внесених постановою від 09.08.2023 № 836) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з 19.07.2022 з набранням чинності постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 01.06.2022) (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

39. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

40. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

41. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

42. З 01.02.2023 ці питання врегульовані Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 01.09.2023 № 726, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, яким замість цього Порядку затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, що із змінами та доповненнями діють і дотепер).

43. А до того означені порядок та умови визначалися, зокрема, наказами Адміністрації Держприкордонслужби «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, прийняті на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на виконання пункту 2-1 Постанови № 168.

44. Протягом усього періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду [з 09.10.2022 по 30.11.2022 (включно)] діяв наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», уведений в дію з 01.08.2022 (далі - Наказ № 392-АГ).

45. У пункті 2 цього Наказу конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

(1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

(2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

(3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

(4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

(5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

(6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

(7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

(8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

46. Пунктом 4 Наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

(1) бойового наказу (бойового розпорядження);

(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

47. Згідно з пунктом 5 Наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

48. Відповідно до пункту 10 Наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

49. Відповідно до пункту 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).

50. Згідно з пунктом 12 Наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

51. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності в матеріалах справи доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн.

52. При цьому суди попередніх інстанцій вважали незастосовними до спірних правовідносин наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ, виходячи з того, що цей наказ містить норми, які зачіпають права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди, встановлює організаційно-правовий механізм реалізації таких прав, але він не зареєстрований в установленому для нормативно-правових актів порядку в Міністерстві юстиції України, а тому він не може вважатися таким, що набрав чинності та не може змінювати правове регулювання відносин щодо вказаної вище додаткової винагороди.

53. Водночас, застосовуючи при вирішенні цього спору пункт 1 Постанови КМУ № 168, як єдиного діючого на той час нормативно-правового акту, що визначає підстави та порядок виплати відповідачем спірної додаткової винагороди, суди попередніх інстанцій виділили з аналізу змісту положень цього пункту обов`язкову сукупність умов для виплати означеної додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби у розмірі до 100000 грн: (1) період дії воєнного стану; (2) безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, (3) перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій; (4) наявність наказу командира.

54. На основі цього суди попередніх інстанцій висновували, що якщо перша з цих умов не потребує доказування через свій правовий характер, то наявність інших умов має встановлюватися судом на підставі зібраних у справі доказів.

55. Верховний Суд уважає правильним підхід судів попередніх інстанцій до тлумачення пункту 1 Постанови КМУ № 168 шляхом виділення з аналізу змісту положень цього пункту обов`язкової сукупності умов для виплати означеної додаткової винагороди військовослужбовцям.

56. Однак таке тлумачення не задовольняє потребу у визначенні умови «безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії», конкретизація змісту якої залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець.

57. Протягом спірного періоду [з 09.10.2022 по 30.11.2022 (включно)] актом, яким визначав перелік бойових завдань в районах ведення бойових дій, за умови виконання яких військовослужбовцям Держприкордонслужби мала виплачуватися підвищена додаткова винагорода, був наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ.

58. Після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформував висновки щодо застосування положень пункту 1 Постанови № 168 та наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ, які мають бути враховані і в цій справі в силу частини третьої статті 341 КАС України, за змістом якої суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

59. Так, питання застосовності у подібних правовідносинах наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ вирішувалися, зокрема, у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23 та багатьох інших.

60. У постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 01.12.2022 №628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на що констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.

61. Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є аналогічним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації Постанови №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану. Позиція Верховного Суду з цього приводу, яка висловлена у справі № 200/193/23, стисло полягає у такому: « документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100000 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 до правовідносин, що вже відбулися.

61.1. За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.

61.2. Таким чином, відповідаючи на поставлені перед судом касаційної інстанції питання (пункти 2 і 3 аргументів касаційної скарги), Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди ».

62. У справі № 200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди та зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови №168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

62.1. У цій справі Верховний Суд звернув увагу на те, що адміністрація Держприкордонслужби, з уваги на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та заразом відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови №168).

62.2. Цим рішенням (у широкому сенсі) стали згадувані накази від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови №168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань/ заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

62.3. Тож з уваги на наведене Верховний Суд у справі № 200/216/23 вважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

62.4. З цієї позиції, за текстом постанови Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №200/216/23, видання зазначених наказів [Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ] не можна вважати (сприймати) як вияв свавілля чи як неправомірний спосіб обмежити (позбавити) отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168. Знову таки, накази, про які йде мова, видані для того, щоб реалізувати приписи пункту 1 Постанови № 168, адже виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн передбачена за участь у бойових діях або здійсненні заходів, які, аби військовослужбовець був належно і заслужено винагороджений, повинні мати документальне оформлення. Відповідно приписи, які містять згадувані накази Адміністрації Держприкордонслужби, проєктовані передовсім на органи (військові частини) і їхніх посадових осіб, на яких покладається таким чином обов`язок вести облік військовослужбовців, документувати факти їхньої залученості до бойових дій та/або заходів, за які встановлена додаткова винагорода у розмірі до 100000,00 грн, а також надсилати ці документи за належністю з метою виплати військовослужбовцям заслуженої винагороди.

62.5. Інакше кажучи, як зазначено далі у цій постанові касаційного суду, приписи наказів Адміністрації Держприкордонслужби не встановлюють додаткових зобов`язань чи правил поведінки для тих військовослужбовців, які мають (набули) право на додаткову винагороду у розмірі до 100000,00 грн, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, яке [право] виникає у них з настанням відповідних обставин (ситуацій, умов), які, в значенні згадуваних приписів Постанови № 168, є підставою для виплати цієї винагороди. Тому уніфікація розуміння (змістовного наповнення) цих «обставин» не покладає на військовослужбовців - у відносинах, що виникають у зв`язку з виконанням наказів командирів (начальників), надто в умовах воєнного стану - додаткових обов`язків (вимог) як умови для отримання додаткової винагороди. Приписи згадуваних наказів Адміністрації Держприкордонслужби, якщо зважити також на підстави і мету їх видання, виконують радше забезпечувальну роль (функцію) щодо норм, які встановлюють право на додаткову винагороду (у цьому контексті мовиться про пункт 1 Постанови № 168), або, іншими словами, є похідними від останніх.

62.6. Наприкінці касаційний суд у постанові від 26.06.2024 у справі № 200/216/23 зазначив, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн. З тих самих міркувань касаційний суд, вторуючи позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, вважав правомірним застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби до правовідносин, які пов`язані з виплатою додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн військовослужбовцям Держприкордонслужби, зокрема у період з 26.09.2022 по 31.12.2022.

63. Підтримуючи наведену позицію у цій справі, Верховний Суд уважає за необхідне врахувати також те, що Указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території України запроваджено воєнний стан термін якого продовжений і дотепер. Пунктом 2 цього Указу постановлено військовому командуванню, до якого, серед інших, віднесено і Держприкордонслужбу, запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Пунктом 6 цього Указу Кабінету Міністрів України постановлено невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

64. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни (частина третя статті 4 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII).

65. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 15.05.2015 № 389-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

66. Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Пунктом 6 цього Указу №69/2022 Президент України доручив Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

67. З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII). Після оголошення мобілізації в державі проводяться заходи особливого періоду, які передбачають, крім іншого, призов військовозобов`язаних до Збройних Сил України на військову службу в особливий період.

68. З преамбули Постанови № 168 слідує, що Кабінет Міністрів України прийняв цю постанову на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію».

69. Частиною другою статті 3 Закону № 389-VIII передбачено, що військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

70. Очевидно, що умови та порядок виплати означеної додаткової грошової винагороди, що виконує стимулювальну функцію та, крім патріотизму, є потужною мотивацією для військовослужбовців, які забезпечують оборону держави в особливий період воєнного стану, належить до цієї сфери повноважень.

71. Зважаючи на недостатню визначеність цитованого вище положення пункту 1 Постанови № 168 (особливо в первинній редакції) з урахуванням періоду прийняття цього акту (п`ятий день повномасштабної агресії, тобто період особливо гострої напруженості) та відсутність інших нормативно-правових актів, які б визначали порядок та умови виплати встановленої цією постановою додаткової винагороди, конкретизація таких умов і порядку її виплати була достатньо оперативно здійснена керівниками відповідних державних органів чи командувачами військових формувань, зокрема, Міністр оборони України видав директиву (оформлену телеграмою від 25.03.2022 та інші), Адміністрація Держприкордонслужби видала накази від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ та інші, якими, серед іншого:

71.1. надано тлумачення змісту терміну «безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» у вигляді конкретних форм діяльності військовослужбовця (виконання конкретних завдань);

71.2. визначено акти документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах;

71.3. уповноважено на видання відповідних наказів командирів (начальників) військових частин та керівників вищих органів військового управління;

71.4. вирішено інші питання виплати додаткової винагороди.

72. Тож за описаних умов та обставин особливого періоду воєнного часу накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ необхідно сприймати як акти військового командування з питань забезпечення оборони та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які в силу частини другої статті 3 Закону № 389-VIII є обов`язковими до виконання.

73. При цьому, суди попередніх інстанцій у цій справі не застосовували положення Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188 (далі - Інструкція № 188), як на тому помилково наполягає сторона позивача у касаційній скарзі, а тому відсутні правові підстави для надання оцінки доводам касатора в частині незгоди із застосуванням норм цієї Інструкції у подібних правовідносинах.

74. У постанові від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23 Верховний Суд зауважив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само собою не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 з урахуванням наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 01.12.2022 № 628/0/81-22-АГ означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» та документального підтвердження цих обставин.

75. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що з мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень слідує, що суди попередніх інстанцій побудували свої висновки - за наслідками оцінювання доказів, які є у справі, - виключно на основі аналізу положень пункту 1 Постанови № 168, який, нагадаємо, не містить конкретизованих порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої цим пунктом, у зв`язку з чим доводи відповідача про відсутність документів, які передбачені наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, суди попередніх інстанцій інтерпретували такими, що не варті уваги, позаяк НОМЕР_6 прикордонний загін взагалі не підтвердив участі позивача протягом спірного періоду у бойових діях або у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

76. За змістом позовних вимог позивач у цій справі просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у зв`язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 09.10.2022 по 30.11.2022 (включно), та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому таку винагороду за вказаний період.

77. Із обсягу встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі обставин слідує, що головний сержант ОСОБА_1 проходить військову службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_1 ) Держприкордонслужби та наказом начальника цього прикордонного загону від 09.07.2022 № 152-ВВ відряджено до НОМЕР_2 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_5 ), АДРЕСА_1 , до особового розпорядження. Далі встановлено, що наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 09.09.2022 № 372-ОС звільнено з попередньої посади та призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії - кулеметника групи розвідки відділення розвідки прикордонної комендатури швидкого реагування № 1, а наказом начальника цього ж прикордонного загону від 17.11.2022 № 256-ВВ у листопаді 2022 року позивачу надана відпустка за сімейними обставинами із збереженням грошового забезпечення тривалістю 10 діб з 18.11.2022, і, зрештою, згідно з наказом начальника цього ж прикордонного загону від 10.01.2023 № 8-ВВ позивач повернувся з відрядження до НОМЕР_3 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) з ділянки НОМЕР_6 прикордонного загону.

78. Тобто стосовно спірного періоду [з 09.10.2022 по 30.11.2022 (включно)] суди попередньої інстанції установили лише те, що позивач з 18.11.2022 протягом 10 діб перебував у відпустці за сімейними обставинами на підставі наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 17.11.2022 № 256-ВВ.

79. Водночас поза увагою судів залишилися головні питання, відповіді на які лежать в основі правильного вирішення спору у цій справі, а саме:

куди саме був відряджений позивач протягом спірного періоду [з 09.10.2022 по 30.11.2022 (включно)];

чи відносилася територія, де знаходився підрозділ, до якого був відряджений позивач, до переліку територій, на яких у вказаному періоді ведуться (велися) бойові (активні чи можливі) дії або тимчасово окупованих;

в оперативному підпорядкуванні якого начальника та у якому підрозділі на обліку особового складу перебував позивач у вказаному періоді (пункт 10 Наказу № 392-АГ);

чи включений підрозділ, до якого у спірному періоді був відряджений позивач, до складу органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, що визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 11 Наказу № 392-АГ);

які саме завдання на підставі яких бойових наказів (розпоряджень) та за якою посадою виконував позивач у цьому періоді;

чи свідчать виконувані позивачем завдання про «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії» у розумінні пункту 2 Наказу № 392-АГ;

чи складалися підрозділом, до якого був відряджений позивач у вказаному періоді, документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах військовослужбовця, відповідно до пунктів 4 та 5 Наказу № 392-АГ;

якими документами підтверджуються викладені обставини.

80. Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам, для проведення таких виплат.

81. Не відповівши на означені вище питання (пункт 79 цієї постанови) суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про невідповідність позивача умовам виплати додаткової винагороди за пунктом 1 Постанови №168.

82. При цьому необхідно врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, за змістом якої Суд дійшов висновку, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.

83. Обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 4, 5, 11 Наказу від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, які є підставою для нарахування і виплати коштів, покладено на начальників (керівників) органів Держприкордонслужби (командирів військових частин), які ведуть (вели) бойові дії, та до яких були відряджені військовослужбовці.

84. Тож, з`ясувавши до якого органу (підрозділу) Держприкордонслужби та в оперативне підпорядкування якого командира був відряджений позивач, судам доцільно було б вирішити питання про можливість залучення до участі в справі цей орган (підрозділ), як такий який мав обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 4, 5, 11 Наказу від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, оскільки тільки цей орган (підрозділ) може надати достовірну відповідь на питання чи створювали такі документи стосовно позивача, якщо так, то кому (до якого органу (підрозділу) направлялися відповідні відомості, а якщо не направлялися то яка була тому причина.

85. Це має значення у контексті надання оцінки предмету цього позову - бездіяльності НОМЕР_3 прикордонного загону Держприкордонслужби, у якому позивач на час відрядження залишався на фінансовому забезпеченні, та обрання ефективного способу захисту прав позивача, у випадку встановлення судом їх порушення, виходячи з того, який з вищевказаних органів допустив дійсну бездіяльність, якщо така буде встановлена судом.

86. У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

87. Недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час збирання та дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення, оскільки очевидно, що у цій справі сторона позивача зіштовхнулася з труднощами в отриманні та наданні доказів суду, позаяк у відповідь на адвокатські запити військові частини посилаються на неможливість надання окремих наказів (розпоряджень) через наявність на них грифу обмеження доступу, а із наданих відповідачем наказів взагалі незрозуміло куди направлявся у відрядження позивач у спірному періоді [з 09.10.2022 по 30.11.2022 (включно)].

88. Своєю чергою, в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

89. Отже наведені вище допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення унеможливлюють розгляд та оцінку Верховним Судом наведених в касаційній скарзі доводів по суті спору.

90. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

91. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

92. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

93. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

94. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, задовольнити частково.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року скасувати, а справу № 200/232/23 направити на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько О.А. Губська В.М. Соколов