№ 200/275/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року

м. Київ

справа № 200/275/23

адміністративне провадження № К/990/29641/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №200/275/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року (головуючий суддя Смагар С.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Гаврищук Т.Г., суддів - Блохіна А.А., Сіваченка І.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність (дії) Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) у розмірі 100 000 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 01 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 01 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (відповідач). Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) від 11 липня 2022 року №153- ВВ про особовий склад (службові переміщення) на підставі бойового наказу Адміністрації ДПСУ від 27 червня 2022 року №106 (гриф), 11 липня 2022 року молодшого сержанта ОСОБА_1 було відправлено у службове відрядження до особового розпорядження НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 , з метою проведення заходів визначених розпорядженням.

3. Відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №165 гриф, молодший сержант ОСОБА_1 у складі другого відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 , відповідач) направлений у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ), де продовжує проходити військову службу. Проте, починаючи з 01 серпня 2022 року позивач фактично отримує лише додаткову винагороду у розмірі до 30 000 гривень на місяць.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року, залишеним без змін Постановою першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди зазначили, що обов`язковими умовами виплати військовослужбовцями Держприкордонслужби додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, у розмірі до 100 000 грн у розрахунку на місяць є:

- період дії воєнного стану;

- безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів;

- наявність наказу командира (з 18 жовтня 2022 року).

Якщо перша з цих умов не потребує доказування через свій правовий характер, то наявність інших умов має установлюватися судом на підставі зібраних у справі доказів.

6. Констатували, що позивачем не надано до суду доказів і такі відсутні у матеріалах справи, щодо підтвердження конкретних дат (подій, тощо) у межах спірного періоду, а саме безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення цих заходів, які були б для відповідача підставою для виплати останньому підвищеної додаткової винагороди та застосування пропорційного підходу до визначення її розміру, установленого Постановою №168.

7. Суди констатували, що накази Держприкордонслужби №392-/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, не пройшли правової експертизи, не набули чинності у порядку, установленому законодавством, а тому не можуть братися до виконання, не викликають правових наслідків та не можуть бути застосованими до спірних правовідносин.

8. Разом з тим, суд першої інстанції при вирішенні цього спору керувався лише Постановою №168, а суд апеляційної інстанції вирішив, що оскільки на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судами на території України діє особливий період, то до спірних правовідносин слід застосовувати Інструкцію, яка затверджена наказом Наказ Міністерства внутрішніх справ України 18 березня 2016 року №188, оскільки вона визначає порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Короткий зміст касаційної скарги

9. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

10. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування:

- пункту 1 Постанови №168, в цілому Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 - у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин у зв`язку із невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168;

- пункту 2-1 Постанови №168, Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року №188 - у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, а саме:

1) визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

2) необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

3) порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

- пункту 2-1 Постанови №168, наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» - у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначених Наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови №168.

11. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин Інструкцію №188, оскільки наказ МВС України від 18 березня 2016 року №188 не містить інформації про те, що її дія розповсюджується на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

12. Переконує, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що позивач здійснював заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

13. Зазначає, що відповідач не спростував твердження позивача про те, що той брав безпосередню участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та не надав доказів, які б спростували позовні вимоги.

14. Наголошує, що відповідачу направлялись адвокатські запити з проханням надати копії документів, які підтверджують доводи позивача, однак відповідач у відповідь надав формальну відповідь та копії тих документів, які не у повному обсязі відображають дійсні обставини.

15. Указує, що надав суду апеляційної інстанції довідку про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області солдатом ОСОБА_1 від 07 січня 2023 року №3444. Однак, суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначив, що указана довідка не відповідає певним вимогам.

16. Разом з тим позивач звертає увагу на те, що особою, яка видала указану довідку є відповідач. А позивач, у свою чергу, вчинив усі належні та можливі дії для отримання документів, які підтверджують його участь у бойових діях.

Позиція інших учасників справи

17. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду від сторони відповідача не надходило, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

18. 28 серпня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2023 року для розгляду справи №200/275/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

20. Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №200/275/23 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

21. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2025 року підготовчі дії закінчено, справу №200/275/23 призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

22. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про передачу справи №200/275/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

23. Судами попередніх інстанцій установлено, що молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

24. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) від 11 липня 2022 року №153-ВВ про особовий склад (службові переміщення) на підставі бойового наказу Адміністрації ДПСУ від 27 червня 2022 року №106 (гриф), 11 липня 2022 року молодшого сержанта ОСОБА_1 було відправлено у службове відрядження до НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 , з метою проведення заходів визначених розпорядженням.

25. Відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №165 гриф., молодшого сержанта ОСОБА_1 у складі другого відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ), де позивач продовжує проходити військову службу.

26. 19 грудня 2022 року позивач через свого представника звернувся до Військової частини НОМЕР_1 та до Військової частини НОМЕР_5 з відповідними адвокатськими запитами щодо, зокрема надання інформації про підстави і причини не нарахування і не виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168.

27. Листом НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03 січня 2023 року №14-48-23-вих, окрім іншого, повідомлено, що за період перебування військовослужбовця у відряджені на дільниці ІНФОРМАЦІЯ_1 , підвищена додаткова винагорода не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 не надано інформації про дні безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу №392-АГ, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу №392-АГ.

28. На адресу НОМЕР_2 прикордонного загону надійшов лист від 04 грудня 2022 року №22/4928-22 «Про надання інформації» від начальника НОМЕР_6 прикордонного загону, у якому зазначено, що підтверджуючої інформації (щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій), відповідно до вимог пункту 2, підпунктів 1-8 наказу №392-АГ немає. У НОМЕР_2 прикордонного загону відсутні підстави для внесення позивача в наказ про збільшення розміру виплати додаткової грошової винагороди до 100 000 гривень за період перебування військовослужбовця у відряджені на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29. Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 грудня 2022 року за №22/5575-22-вих позивача, окрім іншого, повідомлено, що списки передбачені додатком 2 до наказу №392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) не направлялись, так як відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 квітня 2022 року №21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» визначено, що збільшення додаткової винагороди визначається лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань військовослужбовцям ДПСУ з відбиття атак (вогневого ураження, бонового контакту з ворогом), збройного нападу па об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у т.ч. перебування безпосередньо цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілом. Довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії позивачу не видавалась. Ураховуючи наведене, указаному військовослужбовцю необхідно звернутися з відповідним рапортом за установленим порядком.

30. Позивач вважає, що за період з 01 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року йому протиправно не нараховано та не виплачено додаткову винагороду у розмірі до 100 000 гривень, визначену Постановою №168, що зумовило звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

31. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

33. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

34. Перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів зазначає таке.

35. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

36. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

37. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

38. У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

39. Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

40. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

41. У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

42. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 в абзаці першому пункту 1 постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

43. У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 27 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.

44. Разом з цим, у постанові від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яка набрала законної сили, Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови №168 у частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

45. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що установлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

46. Водночас реалізація зазначених приписів Постанови №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою установлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, ураховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, не урегульовувала цих питань.

47. Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793.

48. 30 липня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 2-1 Постанови №168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року (далі - Наказ №392).

49. Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю Держприкордонслужби право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

50. У пункті 4 Наказу №392 установлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

51. Згідно з пунктом 5 Наказу №392 для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

52. Відповідно до пункту 10 Наказу №392 облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

53. Відповідно до пункту 11 Наказу №392 склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 наказу).

54. Згідно з пунктом 12 Наказу №392 виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

55. З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Наказ №628).

56. Цей наказ дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

57. Згідно з пунктом 3 Наказу №628 документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;

3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

58. Відповідаючи на поставлене перед судом касаційної інстанції питання щодо необхідності застосування до спірних правовідносин Наказів №392 та №628, колегія суддів ураховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 сформував висновок щодо питання застосування зазначених наказів у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою №168.

59. У вказаній постанові, серед іншого, Верховний Суд зазначив, що у спірний період виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану, адже наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року №36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №196/39252) набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовувався з 01 лютого 2023 року, тобто не підлягав ретроспективному застосуванню до спірних правовідносин.

60. Окрім того, документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100 000 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби №392 та №628 унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 до правовідносин, що вже відбулися.

61. За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.

62. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби №392 та №628.

63. Окрім викладеного слід зауважити, що у межах справи №200/193/23 Верховний Суд зазначив, що Інструкція №188 була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.

64. Верховний Суд констатував, що Інструкція №188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була установлена постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18, у зв`язку з чим її положення не можуть застосовуватись при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, установленої на період дії воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України №168.

65. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції [у цій справі] дійшов помилкового висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень Інструкції №188.

66. Суди попередніх інстанцій мотивували рішення про відмову у задоволенні позову відсутністю доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів [протягом спірного періоду], що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.

67. Колегія суддів зазначає, що цей висновок судів попередніх інстанцій є передчасними і таким, що ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи, які у своїй сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.

68. Так, суди попередніх інстанцій констатували, що позивач не довів, що він брав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що є обов`язковою умовою для виплати підвищеної додаткової винагороди в спірний період.

69. Водночас, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою звернення представника позивача із адвокатськими запитами до Військової частини НОМЕР_1 (том 1, а.с.17-20) та Військової частини НОМЕР_5 (том 1, а.с.21-24) про надання копій документів, які підтверджують участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, виконання ним бойових (спеціальних) завдань, а також відповіді (том 1, а.с.25-28, 32-33) [на адвокатські запити], отримані представником позивача.

70. Зокрема, у листі-відповіді від 02 січня 2023 року №22.24.23-Вих (а.с.18) ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив представника позивача про те, що бойові накази (розпорядження) начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 19 вересня 2022 року №276/гриф, від 25 вересня 2022 року №1348/гриф, від 25 жовтня 2022 року №1697/дск, відповідно до яких ОСОБА_1 виконував завдання в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_6 прикордонного загону, надати немає можливості, оскільки такі мають обмежений гриф доступу.

71. Також, слід зауважити, що у тексті позовної заяви позивач зазначає, що за серпень 2022 року йому не нараховувалась та не виплачувалась збільшена до 100 000 грн додаткова винагорода.

72. У контексті наведеного суди попередніх інстанцій не дослідили надану позивачем [і відповідачем] Архівну відомість з січня 2022 року по грудень 2022 року (том 1, а.с.68), відповідно до якої у серпні 2022 року ОСОБА_1 нараховано «додаткову винагороду 70 тис.» у розмірі 24838 грн 71 коп., не установили підстав її нарахування, зокрема, не з`ясували які завдання та на якій ділянці виконувались позивачем у цей період.

73. Також, представник позивача надав суду апеляційної інстанції довідку від 07 січня 2023 року №3444 (а.с.113), видану Військовою частиною НОМЕР_5 про те, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області 30 вересня 2022 року; з 01 по 31 жовтня 2022 року; з 01 листопада по 20 листопада 2022 року; з 01 по 31 грудня 2022 року; з 01 по 07 січня 2023 року. Указана довідка видана на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України №165гриф від 16 вересня 2022 року.

74. Однак, суд апеляційної інстанції не прийняв указану довідку як доказ, зазначивши, що така не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Указав, що така довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

75. Разом з тим, у контексті обставин цієї справи, судами не надано оцінки підставі видачі Військовою частиною НОМЕР_5 довідки від 07 січня 2023 року №3444 (а.с.113), якою, згідно указаного документа, є бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №165гриф.

76. Слід зазначити, що розподіл обов`язку доказування в адміністративному процесі урегульовано за допомогою:

1) принципу змагальності ? розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 4 частини третьої статті 2, частини першої статті 9 КАС України);

2) принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі - адміністративний суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (пункт 4 частини третьої статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України);

3) приписів частини першої статті 77 КАС України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 КАС України;

4) презумпції винуватості суб`єкта владних повноважень ? в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача і суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).

77. Спеціальні правила обов?язку доказування в адміністративній справі, передбачені принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі й презумпцією винуватості суб`єкта владних повноважень, «урівноважують» процесуальні можливості позивачів ? фізичних, юридичних осіб, яким в адміністративній справі протистоїть відповідач - суб?єкт владних повноважень.

78. Разом з тим у цій справі суди попередніх інстанцій, всупереч частині другій статті 77 КАС України, поклали на позивача обов`язок доказування неправомірності бездіяльності відповідача.

79. Суди не урахували, що позивач вчиняє дії, спрямовані на отримання доказів, які б підтвердили його доводи, зокрема, направляє адвокатські запити відповідачу через свого представника та заявляє до суду клопотання про витребування доказів [у суді апеляційної інстанції].

80. У свою чергу відповідач, стверджуючи про протилежне, не надає до суду жодних доказів, які б підтверджували відсутність протиправної бездіяльності щодо позивача.

81. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

82. Цей припис безпосередньо уповноважує адміністративний суд на доказування в адміністративній справі, наділяє його повноваженнями на збирання доказів в адміністративній справі.

83. У галузі дії принципу офіційності адміністративний суд зобов`язаний дослідити за власною ініціативою важливі для прийняття рішення з правового спору фактичні обставини, залучити їх до провадження та встановити їх правдивість. Таким чином, адміністративний суд поряд з активністю сторін у доведенні їх тверджень бере на себе ініціативу під час розгляду адміністративної справи.

84. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі «змушує» адміністративний суд долучатися до процесу доказування в адміністративній справі.

85. Натомість, якщо в силу певних обставин доказів не надано, суд, застосовуючи принцип офіційного з`ясування обставин справи повинен перевірити достовірність висновків.

86. Отже, відповідно до приписів частини четвертої статті 9 КАС України адміністративний суд вправі здійснювати доказування на власний розсуд, визначати його види та зміст.

87. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України (у редакції чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

88. Разом з тим, за змістом статті 80 КАС України, суд може постановити ухвалу про витребування доказів за власною ініціативою.

89. Частинами першою та другою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

90. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

91. Частиною третьою статті 242 КАС України установлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

92. Верховний Суд зазначає, що без з`ясування обсягу завдань, які виконувались позивачем протягом спірного періоду, тривалості та місця їх виконання, а також документів, якими підтверджуються указані обставини, неможливо установити наявність/відсутність протиправної бездіяльності відповідача.

93. З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що невжиття судами попередніх інстанцій усіх, визначених законом заходів, та не установлення усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи унеможливлює прийняття законного та обґрунтованого рішення, яке б відповідало завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирішення спору, а оскаржені судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності й обґрунтованості, установленим статтею 242 КАС України.

94. Отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

95. Суд касаційної інстанції повторно наголошує на тому, що відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

96. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

97. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

98. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

99. При новому розгляді спору судам необхідно установити обставини, про які мовиться вище, та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв`язку.

IV. Висновки щодо судових витрат

100. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №200/275/23 - скасувати.

3. Справу №200/275/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду