№ 200/3155/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 200/3155/23

адміністративне провадження № К/990/42346/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Смоковича М.І., Мацедонської В.Е.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 200/3155/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мандриком Владиславом Володимировичем, на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року, прийняте в складі: головуючого судді Давиденко Т.В., та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Казначеєв Е.Г., Сіваченко І.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 21.10.2022 по 31.12.2022 у розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

1.2. зобов`язати нарахувати та виплатити додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 21.10.2022 по 31.12.2022 у розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах із врахуванням проведених раніше виплат додаткової винагороди за цей період.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує на те, що у спірний період, перебуваючи у підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_2 ; далі - ІНФОРМАЦІЯ_3), він виконував бойові завдання на кордоні з республікою білорусь на підставі бойових наказів (розпоряджень), які видавалися начальником ІНФОРМАЦІЯ_4. У зв`язку з цим позивач уважає, що за цей період він набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка відповідачем протиправно не виплачена.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 02.10.2022 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_5 Держприкордонслужби України (ВЧ НОМЕР_1 ; далі - ІНФОРМАЦІЯ_6).

4. Відповідно до довідки від 06.04.2023 № 12/818 про відрядження військовослужбовця, виданої ВЧ НОМЕР_1 , позивач з 15.10.2022 по 08.01.2023 перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_4.

5. Позивач 09.01.2023 прибув зі службового відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_6 і приступив до виконання обов`язків, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 09.01.2023 № 7-ВВ.

6. Протягом спірного періоду з 21.10.2022 по 31.12.2022 позивачу виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, в розмірі 30 000 грн, що підтверджується архівною відомістю № 15921 з січня 2022 року по грудень 2022 року.

7. Так, відповідно до зазначеної архівної відомості позивачу нараховано додаткову доплату відповідно до Постанови №168 в таких розмірах: (30 000 грн): листопад 2022 року - 10 645,16 грн; грудень 2022 року - 73 516,13 грн.

8. ІНФОРМАЦІЯ_3 29.11.2022 листом №22/4820-22-Вих надав відповідь на запит відповідача від 25.11.2022 №22/2811-22-Вих «Про надання інформації» щодо безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 для нарахування і виплати підвищеної додаткової винагороди, в якій повідомив, що відповідно до вимог пункту 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо у районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, за виконання у відповідні дні військовослужбовцем.

9. Підрозділи Держприкордонслужби України, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойових завдань на лінії бойового зіткнення і тому підпункт 7 пункту 2 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» не застосовується.

10. Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.04.2022 №21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» збільшення додаткової винагороди до 100 тисяч грн (із розрахунку на місяць) здійснюється військовослужбовцям, які у районах ведення бойових дій здійснюють охорону і оборону об`єктів Держприкордонслужби України (у т.ч. військові містечка, пункти постійної дислокації (пункти управління) органів (підрозділів), місця базування (стоянки) корабельно-катерного складу, стоянки літаків (вертольотів), місця тривалого несення служби, пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон України, інші місця й об`єкти, де особовий склад Державної прикордонної служби України виконує, визначені законодавством України завдання), а також виконують бойові (спеціальні) завдання на бойових позиціях, блокпостах (контрольно-пропускних пунктах, спостережних пунктах, тощо), збільшення додаткової винагороди визначається лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контракту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у т.ч. перебування безпосередньо цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетними обстрілами.

11. У зв`язку з викладеним, довідки про військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі ВЧ НОМЕР_2 , не опрацьовувалися.

12. На звернення позивачу щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі (до 100000 грн) у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 05.04.2023 № 21-2803 повідомив, що у зв`язку з ненаданням ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджуючих документів для виплат на цей час відсутні підстави для внесення військовослужбовця в наказ про збільшення розміру виплат додатковї грошової винагороди до 100 000 грн за період перебування у відряджені на ділянці 105 прикордонного закону.

13. Судом також установлено, що заступником начальника загону - комендантом ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 подано рапорти про виплату, зокрема, позивачу щодо доплати до додаткової винагороди, що передбачена Постановою № 168, в розмірі до 70 000 грн пропорційно часу участі в бойових діях або заходах за жовтень 2022 року та за листопад 2022 року (рапорти вх. №1525 від 03.11.2022, вх. №1893 від 01.12.2022). Така винагорода позивачу виплачена не була.

14. Уважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати за період з 21.10.2022 по 31.12.2022 збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн, відповідно до Постанови № 168, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

15. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023, у задоволенні позову відмовлено.

16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» та 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ), підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку, якої, однак, не пройшли. Отож зазначені накази не можуть вважатися такими, що набрали чинності та підлягають застосуванню.

17. На основі цього суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при визначенні порядку та умов виплати спірної додаткової винагороди необхідно застосовувати Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.03.2016 за № 488/28618; далі - Інструкція № 188) та Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.

18. Аналізуючи приписи вказаної Інструкції №188 та положення Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 у взаємозв`язку з положеннями пункту 1 Постанови №168, суди попередніх інстанцій в цій справі виходили з того, що обов`язковою умовою виникнення права на виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн є підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнний (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

19. ІНФОРМАЦІЯ_3, у якій позивач протягом спірного періоду перебував у відрядженні, повідомив відповідача про те, що підрозділи Держприкордонслужби України, які знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, бойові завдання на лінії бойового зіткнення не виконували; у зв`язку з цим довідки про військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі ВЧ НОМЕР_2 , не опрацьовувалися.

20. До відповідача не надходили належні, допустимі, достовірні та достатні докази безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах у спірний період.

21. Отож за спірний період відповідач правомірно не нарахував та не виплатив позивачу збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану, що передбачена Постановою № 168, у розмірі до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях і заходах.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

22. 15.12.2023 до Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2023 і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023.

23. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

24. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

25. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначив, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пунктів 1, 1-2 Постанови №168 у взаємозв`язку з положеннями Інструкції №188, а також з урахуванням наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби України та командуванням військових частин Держприкордонслужби України стосовно невиплати додаткової винагороди; визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

26. Скаржник уважає, що єдиним нормативно-правовим актом для регулювання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану є Постанова № 168. Застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень Інструкції № 188 є помилковим, адже прийняття цієї інструкції передувало прийняттю Постанови № 168, отож вона не спрямована на реалізацію її положень.

27. Скаржник переконує, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ (які не зареєстровані та не є регуляторними актами), а також Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (яке направлене на забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту) також не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

28. Скаржник уважає, що для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн не є обов`язковою лише безпосередня участь у бойових діях, оскільки положення пункту 1 Постанови №168 передбачають також здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як підставу для такої виплати.

29. Звертаючись із позовом в цій справі, позивач стверджував, що він брав участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях Чернігівської та Сумської областей. Відповідач доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог не надав.

30. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Смоковичу М.І.

31. Суд ухвалою від 09.01.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

32. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

33. На адресу Суду 12.02.2024 надійшло клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 346 КАС України.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

34. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03.04.2003 №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

36. Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

37. Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

38. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

39. У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

40. Згідно з абзацами 1 і 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

41. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

42. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні, постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

43. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжено до сьогоднішнього дня.

44. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

45. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168.

46. Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

47. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Постанова №793) до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці 1 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

48. У решті зміст пункту 1 Постанови № 168, у частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України на час виникнення спірних правовідносин (з 21.10.2022 до 31.12.2022), не змінювався.

49. Адміністрацією Держприкордонслужби України 30.07.2022, з посиланням на пункт 21 Постанови № 168, було видано наказ №392-/0/81-22-АГ.

50. Пунктом 2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 грн пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

51. У пункті 4 наказу від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

52. Згідно з пунктом 5 наказу від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

53. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

54. У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджувальні документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

55. Адміністрацією Держприкордонслужби України з 01.12.2022 уведено в дію наказ від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, в якому змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, зокрема відряджених, у таких бойових діях або заходах.

VI. Позиція Верховного Суду

56. За обставинами цієї справи позивач проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_6 (ВЧ НОМЕР_1 ). Так, у період з 15.10.2022 по 08.01.2023 позивач перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_2 ).

57. За період з 21.10.2022 по 31.12.2022 позивач отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 30 000 грн.

58. Однак позивач пояснює, що він набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн, відповідно до Постанови № 168, за спірний період, стверджуючи, що під час перебування у відрядженні до ІНФОРМАЦІЯ_4 він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

59. Отож спірні правовідносини склалися у цій справі у зв`язку з невиплатою відповідачем за період з 21.10.2022 по 31.12.2022 на користь позивача збільшеної додаткової винагороди.

60. З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривен, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.

61. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі їхня безпосередня участь у бойових діях і заходах повинна бути підтверджена документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ.

62. Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

63. З наведеного Суд дійшов висновку, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченою Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які, у розумінні Постанови № 168, означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

64. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності доказів безпосередньої участі позивача у період з 21.10.2022 по 31.12.2022 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн.

65. Крім того, суди попередніх інстанцій вважали незастосовними до спірних правовідносин накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ та застосували під час вирішення цього спору приписи Інструкції № 188 та Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.

66. З приводу цього Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 розглядав питання застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ та Інструкції №188, у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою №168.

67. У постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на це, Верховний Суд констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби України вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.

68. Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є аналогічним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби України визначали механізм реалізації Постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.

69. Також Верховний Суд указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби України фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.

70. Виходячи з цього, Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 дійшов висновку, що накази Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою № 168, у спірний період.

71. У постанові від 26.06.2024 у справі № 200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.

72. Так, у справі № 200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним органам і їхнім керівникам унормувати умови і підстави виплати певним категоріям військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

73. Адміністрація Держприкордонслужби України, з огляду на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови № 168).

74. Цим рішенням (у широкому розумінні) стали вказані накази від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які були спрямовані сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

75. Отже, з огляду на наведене, Верховний Суд у справі № 200/216/23 уважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) зі сторони Адміністрації Держприкордонслужби України шляхом видання наказів від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

76. Щодо застосовності Інструкції № 188, то Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 зазначив, що вона була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно з цього Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 дійшов висновку, що Інструкція № 188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, а тому її положення при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану Постановою № 168, не можуть бути застосовані.

77. Таким чином, позиція судів попередніх інстанцій про застосування Інструкції № 188 при вирішенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та про незастосовність до спірних правовідносин наказів Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ є помилковою.

78. Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 до спірних правовідносин також не може бути застосоване, оскільки ним врегулювано порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, водночас позивач проходить службу в лавах Держприкордонслужби України.

79. Щодо твердження судів попередніх інстанцій по суті позовних вимог то, на думку Суду, такий висновок є передчасним, оскільки не ґрунтується на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.

80. У справі встановлено, що позивач 15.10.2022 вибув у службове відрядження на ділянку ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_2 ) відповідно до розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби України від 16.09.2022 №(гриф)/25-2075-Е.

81. Позивач наполягав, що він має право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн, відповідно до Постанови №168, за період з 21.10.2022 по 31.12.2022, стверджуючи, що під час перебування у відрядженні до ІНФОРМАЦІЯ_4 він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

82. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі ВЧ НОМЕР_1 (відповідач) посилався на відсутність підстав для здійснення позивачу такої виплати з тих причин, що від ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджуючі документи щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях та заходах не надходили.

83. З матеріалів справи встановлено, що представник позивача звертався з відповідним адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_4, за результатами якого останній листом від 10.01.2023 №22/165-23-Вих. повідомив, що позивач, відповідно до бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 16.09.2022 №165 гриф, у складі 2 відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_6 (ВЧ НОМЕР_1 ) був направлений в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_4. Указав, що, відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.09.2022 №1276/гриф (втратило чинність), від 25.09.2022 №1348/гриф (втратило чинність) та від 25.10.2022 №1697/дск, позивач приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_4. Також звернув увагу на те, що довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії позивачу не видавалася, проте для її отримання відповідному військовослужбовцю необхідно звернутися з відповідним рапортом встановленим порядком (а.с. 37-38).

84. Обмежуючись висновком про відсутність у матеріалах справи доказів безпосередньої участі позивача в бойових діях та заходах у період з 21.10.2022 по 31.12.2022, суди попередніх інстанцій не дослідили документи (накази/розпорядження), які стали передумовою для відрядження позивача для виконання відповідних завдань до ІНФОРМАЦІЯ_4, починаючи з 15.10.2022 (мається на увазі бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № 165 гриф). Не проаналізували суди попередніх інстанцій бойові розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.09.2022 №1276/гриф (втратило чинність), від 25.09.2022 №1348/гриф (втратило чинність) та від 25.10.2022 №1697/дск, згідно з якими позивач приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 .

85. Без відповіді судів першої та апеляційної інстанцій залишилося і головне питання, з якого власне й виник спір, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Йдеться про те, які саме завдання, за якою посадою і де виконував в спірний період позивач, якого було відправлено в службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_4, та чим це підтверджується.

86. Отже, якщо позивач, протягом періоду щодо якого виник спір (з 21.10.2022 по 31.12.2022) проходив військову службу, перебуваючи на підставі бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби України у відрядженні ІНФОРМАЦІЯ_4, проте не виконував бойових чи інших завдань, які, в розумінні пункту 1 Постанови №168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, то які завдання він у такому випадку виконував протягом цього часу та де конкретно проходив службу у цей час.

87. Поза увагою залишили суди попередніх інстанцій також питання чи складався визначений пунктом 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ рапорт щодо позивача за час його перебування у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_2 ) у заявлений період, адже оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення цього спору. Так, згідно з пунктом 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

88. Суди попередніх інстанцій послалися на рапорти начальника - коменданта 2 комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_6 полковника ОСОБА_3 від 03.11.2022 вх. №1525, від 01.12.2022 вх. №1893 про виплату зокрема, позивачу доплати до додаткової винагороди, що передбачена Постановою № 168, в розмірі до 70 000 грн пропорційно часу участі в бойових діях або заходах за жовтень 2022 року та за листопад 2022 року, які в матеріалах справи взагалі в відсутні.

89. У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

90. Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову позивачу .

91. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

92. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

93. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

94. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

95. За наведеного Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, не встановлено фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

96. Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

97. Щодо клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то Суд зазначає таке.

98. Відповідно до частини третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

99. У заяві скаржник викладає аргументи щодо необхідності відступлення від висновку про застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, прийнятого у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. У такому випадку справа може бути передана на розгляд палати, до якої входить така колегія, за умови, що ця колегія уважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

100. Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, Суд не знаходить підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 200/193/23.

101. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

102. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

103. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

104. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

105. Скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, а справу № 200/3155/23 направити на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

106. Судові витрати не розподіляються.

107. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: В.Е. Мацедонська

М.І. Смокович