ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 200/3280/20-а

адміністративне провадження № К/9901/29885/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В.Е.

суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні, як суд касаційної інстанції

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року

(головуючий суддя - Голошивець І.О.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Казначеєв Е.Г., судді: Гайдар А.В., Компанієць І.Д.)

у справі № 200/3280/20-а

за позовом ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України, Державного підприємства "Інформаційні судові системи"

про визнання дій незаконними, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України, відповідач-1), Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (далі - ДП «ІСС», відповідач-2), у якому просив:

- визнати протиправними дії ДСА України щодо дачі вказівок ДП «ІСС» виконувати постанови слідчого, прокурора про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та вживати всіх відповідних технічних заходів для їх виконання до закінчення досудового розслідування та зобов`язати ДСА України утриматися від дачі вказівок ДП «ІСС» виконувати постанови слідчого, прокурора про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та вживати всіх відповідних технічних заходів для їх виконання до закінчення досудового розслідування;

визнати протиправними дії ДП «ІСС» щодо обмеження доступу до судових рішень на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 05 листопада 2019 року, постановленої слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Сергєєвою А.С. та зобов`язати ДП «ІСС» утриматися від обмеження доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень до судових рішень на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 05 листопада 2019 року, постановленої слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Сергєєвою А.С.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу стало відомо про те, що Державною судовою адміністрацією України та Державним підприємством "Інформаційні судові системи" були вчинені дії щодо обмеження доступу позивача до судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Зазначені дії були вчинені на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, постановленої слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Сергєєвого А.С. Позивач зазначив, що обмеження доступу до судових рішень вчинено відповідачами із порушенням Закону України «Про доступ до судових рішень», оскільки жодна з ухвал, до яких відповідач обмежив доступ, не входить до визначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону переліку ухвал, доступ до яких може бути обмежений. Тим самим, службові особи Державної судової адміністрації України та Державного підприємства "Інформаційні судові системи", вчинивши перешкоди суспільству в доступі до судових рішень, які згідно положень Закону «Про доступ до судових рішень» мають бути вільними для ознайомлення, прямо порушили приписи цього Закону. Позивач вважає, що такі дії є протиправними та порушують його права, у зв`язку з чим підлягають визнанню протиправними із зобов`язанням утриматися від вчинення таких дій в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у діях відповідачів відсутні ознаки протиправності, оскільки обмеження доступу до судових рішень відбулося на виконання постанов слідчого, які відповідачі у відповідності до вимог КПК України зобов`язані виконувати.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій відхилили доводи позивача про протиправність постанов слідчого про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року та 05 листопада 2019 року через відсутність можливості надавати їм правову оцінку під час розгляду справи за правилами адміністративного судочинства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що підставами касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року є:

- порушення судами норм процесуального права - статей 80 90 242 КАС України щодо витребування і дослідження доказів для ухвалення законного і обґрунтованого рішення, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі №813/4115/17;

- неправильне застосування норм матеріального права - статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та порушення норм процесуального права - частини 9 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- порушення судами норми процесуального права - частини 6 статті 77 КАС України у взаємозв`язку зі статтею 2 КАС України, у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі №826/22842/15 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

За доводами скаржника, положеннями Закону України «Про доступ до судових рішень» встановлено перелік судових рішень, до яких може бути обмежено доступ.

Водночас указаним Законом не передбачено можливості обмежувати доступ до судових рішень, що ухвалювалися у відкритому судовому засіданні, та які не стосуються проведення обшуку чи негласних слідчих (розшукових) дій, на підставі постанови слідчого про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування.

Позивач зазначає, що вказані постанови слідчого прийняті з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України.

На переконання скаржника, таке обмеження доступу до судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з приводу чого вже висловлювався Європейський суд з прав людини у справі «Рякіб Бірюков проти Росії».

Крім того, позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме частини шостої статті 77, частини дев`ятої статті 79, статей 80 90 242 Кодексу адміністративного судочинства України, які стосуються витребування, надання та оцінки доказів у справі, а також обґрунтованості ухвалених за результатами її розгляду судових рішень.

Відповідачі своїм правом на подачу відзиву на касаційну скаргу позивача, в установлений Судом строк не скористалися, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі №200/3280/20 з підстав, передбачених підпунктами 1, 2, 3 та 4 частини 4 статті 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в попередньому судовому засіданні на 25 травня 2023 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність у складі адвокатського об`єднання «Головань та партнери», що підтверджується відомостями сайту Національної асоціації адвокатів України (web-сторінка https://erau.unba.org.ua/profile/19418).

Державне підприємство «Інформаційні судові системи» є адміністратором Єдиної судової інформаційної системи, віднесене до сфери управління Державної судової адміністрації України.

Постановою про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року, постановленою слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань Козловим М.Б., обмежено загальний та повний доступ користувачів Єдиного державного реєстру судових рішень до судових рішень, винесених у кримінальному провадженні, відомості про яке 27 червня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені за № 62019000000000945.

Листом від 28 жовтня 2019 року №01-17873 постанову направлено на адресу Державної судової адміністрації України для організації її виконання відповідно до частини першої статті 222 КПК України.

Постановою про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 05 листопада 2019 року, прийнятою слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Сергєєвою А.С. обмежено загальний та повний доступ користувачів Єдиного державного реєстру судових рішень до судових рішень, ухвалених у кримінальному провадженні № 62019000000000683 від 21 травня 2019 року.

Листом від 05 листопада 2019 року №01-18514 постанову направлено на адресу Державної судової адміністрації України для організації її виконання відповідно до частини першої статті 222 КПК України.

На виконання указаних постанов ДП «ІСС» (як адміністратором Реєстру) було обмежено в Реєстрі загальний та повний доступ до судових рішень Печерського районного суду міста Києва, а саме: ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року у справі №757/33318/19-к, посилання http://revestr.court.gov.ua/Review/83480020; ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року у справі №757/34319/19-к, посилання http://revestr.court.gov.ua/Review/83083555; ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року у справі №757/34341/19-к, посилання http://revestr.court.gov.ua/Review/83084520; ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2019 року у справі №757/37545/19-к, посилання http://revestr.court.gov.ua/Review/83339229; ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2019 року у справі №757/37664/19-к, посилання http://revestr.court.gov.ua/Review/83972125; ухвали Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року у справі №757/39628/19-к, посилання http://revestr.court.gov.ua/Review/83339305; ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року у справі №757/48268/19-к, посилання http://revestr.court.gov.ua/Review/84302655; ухвали Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2019 року у справі №757/58043/19-к, посилання http://revestr.court.gov.ua/Review/85407992.

Також ДП «ІСС» обмежило до перегляду судові рішення, ухвалені в межах кримінального провадження №62019000000000945 від 27 червня 2019 року.

Адвокатське об`єднання «Головань і Партнери» звернулось зі скаргою від 27 листопада 2019 року на ім`я генерального директора ДП «ІСС», в якій, зокрема, просило провести службову перевірку щодо обмеження доступу до судових рішень у кримінальних провадженнях №62019000000000945 та №62019000000000683.

Листом від 10 грудня 2019 року Державне підприємство «Інформаційні судові системи» повідомило адвокатське об`єднання «Головань та партнери» про те, що дотримання Підприємством в своїй діяльності норм КПК України, зокрема, щодо обов`язковості виконання вимог слідчого, є виключно діяльністю в правовому полі, жодним чином не є порушенням інших актів законодавства, та не порушує права громадян на доступ до судових рішень.

Загальний та повний доступ до матеріалів кримінального провадження №62019000000000945 від 27 червня 2019 року, в рамках якого прийняті судові рішення, в реєстрі обмежено на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року, постановленої слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань Козловим М.Б.

Зазначеним листом ДП «ІСС» також повідомило адвокатське об`єднання «Головань та партнери» про відсутність можливості надання інформації щодо судових рішень, прийнятих в межах кримінального провадження №62019000000000945 від 27 червня 2019 року, а також надати будь-які документи без відповідного дозволу, оскільки вони містять відомості досудового розслідування.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 200/257/20-а ДП «ІСС» повідомило, що доступ до судових рішень, винесених в рамках кримінального провадження №62019000000000683 обмежено на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та від 05 листопада 2019 року, постановленої слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань Сергєєвою А.С.

Відповідно до листа ДСА України від 04 жовтня 2019 року №10-24496/19, який надіслано на адресу Державного підприємства «Інформаційні судові системи», зазначена позиція Державної судової адміністрації України щодо того, що Державне підприємство «Інформаційні судові системи», як адміністратор Єдиного Державного реєстру судових рішень, зобов`язане виконувати постанови слідчого, прокурора про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та вжити всіх відповідних технічних заходів для їх виконання до закінчення досудового розслідування.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

4. Закон України від 22 грудня 2005 року N3262-IV «Про доступ до судових рішень», який визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства (далі - Закон №3262-ІV)

Відповідно до статті 2 Закону №3262-ІV рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.

Статтею 3 Закону №3262-ІV установлено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку.

Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 4 Закону №3262-ІV судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. Загальний доступ до ухвал про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову у задоволенні клопотання про обшук житла чи іншого володіння особи, про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, про відмову у задоволенні клопотання про проведення негласної слідчої (розшукової) дії забезпечується через один рік після внесення таких ухвал до Реєстру.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)

Частиною п`ятою статті 40 КПК України установлено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

За змістом статті 110 КПК України, рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду є процесуальними рішеннями. Рішення слідчого, дізнавача прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Частинами шостою та сьомою статті 110 КПК України передбачено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 242 КАС України з огляду на таке.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із оскарженням дій Державної судової адміністрації України та Державного підприємства «Інформаційні судові системи» щодо обмеження права ОСОБА_1 як користувача на доступ до судових рішень, які внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Суди встановили, що такі дії відповідач вчинив на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року, постановленої слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань Козловим М.Б. та постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 05 листопада 2019 року, постановленої слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Сергєєвою А.С.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій послалися на приписи Кримінального процесуального кодексу Україну у контексті мети збереження таємниці досудового розслідування та дійшли висновку, що в силу норм кримінального процесуального законодавства відповідач, отримавши постанови слідчих від 28 жовтня 2019 року та 05 листопада 2019 року, повинен був їх виконати і ці постанови є чинними.

У цьому контексті Суд зауважує, що судові рішення, які внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень й доступ до яких обмежений, стосуються Державного бюро розслідувань, позаяк саме через постанови слідчих цього органу Державне підприємство «Інформаційні судові системи» обмежило доступ до судових рішень.

Наведене свідчить про те, що результат розгляду справи має безпосередній вплив на права й обов`язки не лише для позивача, але й для Державного бюро розслідувань, однак ця особа до участі у справі не була залучена.

Внаслідок незалучення третьої особи до участі у справі суди вирішили питання щодо забезпечення прав, інтересів та обов`язків останньої стосовно збереження таємниці досудового розслідування.

У цьому контексті Суд зауважує, що правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.

Частиною другою статті 49 КАС України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Відповідно до частини п`ятої статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів фізичних юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.

Правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки і не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.

Інтерес третьої особи щодо задоволення позову (якщо вона бере участь на стороні позивача) або щодо відмови у задоволенні позову (якщо вона бере участь на стороні відповідача) збігається з інтересами, відповідно, позивача або відповідача. Це відрізняє третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, від третьої особи, яка заявляє такі вимоги.

За встановлених обставин справи та з огляду на характер і предмет спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права й обов`язки Державного бюро розслідувань, яке не є учасником справи.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2023 року у справі №200/257/20-а.

У порушення наведених норм процесуального закону та принципів адміністративного судочинства, суд першої інстанції не залучив зазначену особу до участі у справі в якості третьої особи.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що суд першої інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Отже, суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі в справі.

Водночас, процесуальна можливість усунути такі недоліки під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції відсутня.

За правилами частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені, зокрема, пунктом 4 частини третьої статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими й законними, а тому їх належить скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, який має вирішити питання про необхідність залучення Державного бюро розслідувань.

Під час нового розгляду суду слід врахувати наведене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їхній сукупності.

Оскільки Суд встановив порушення судами норм процесуального права, які є обов?язковою підставою для скасування судових рішень, то в межах розгляду цієї скарги не переглядає ці рішення на предмет дотримання вимог норм матеріального права.

V. Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 341 343 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська

Судді Н.А. Данилевич

Н.В. Шевцова