№ 200/3967/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року

м. Київ

справа № 200/3967/23

адміністративне провадження № К/990/35832/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року (головуючий суддя - Ушенко С.В.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року (головуючий суддя - Геращенко І.В., судді: Блохін А.А., Казначеєв Е.Г.)

у справі № 200/3967/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168) у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з квітня по листопад 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою № 168 у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з квітня по листопад 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у період з квітня по листопад 2022 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що підтверджується довідкою військової частини. Однак за цей період йому не було нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до постанови № 168, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями представник позивача - адвокат Мандрик В.В. звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06 квітня 2022 року № 195 солдата ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_1 06 квітня 2022 року, призначено на посаду радіотелефоніста-лінійного наглядача відділення управління взводу управління командира батареї реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .

7. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 , виданої 07 січня 2023 року № 165, позивач з 06 квітня по 04 травня 2022 року та з 22 травня по 01 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в місті Новогродівка Покровського району Донецької області. Підставою зазначено накази командира оперативно-технічного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01 травня 2022 року № 96 та від 10 червня 2022 року № 124, наказ командира оперативно-технічного угруповання «Донецьк» від 08 грудня 2022 року № 122.

8. Довідкою-розрахунком грошового забезпечення підтверджено, що позивач отримував додаткову винагороду відповідно до постанови № 168 в таких розмірах: квітень 2022 року - 25 000 грн (зарахований до списків військової частини 06 квітня 2022 року); травень 2022 року - 49 354,84 грн; червень 2022 року - 80 645,16 грн; липень - листопад 2022 року - по 30 000 грн щомісяця.

9. Додаткова винагорода, передбачена постановою № 168 з розрахунку 100 000 грн позивачу виплачувалась пропорційно дням лікування після поранення в травні та червні 2022 року.

10. На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 24 липня 2024 року про витребування доказів щодо документального підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, військова частина НОМЕР_1 надала пояснювальні записки заступника командира реактивної артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , командира реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 та головного сержанта-командира бойової машини 2 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 .

11. Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн за період з квітня по листопад 2022 року, представник ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції звертав увагу на те, що населений пункт Новогродівка відсутній у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

13. У справі відсутні належні документальні докази безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора , зокрема, у квітні, липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2022 року.

14. Сам факт перебування і виконання позивачем службових обов`язків (несення військової служби) на території Новогродівської міської територіальної громади під час дії воєнного стану не створює для відповідача обов`язку нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для цього є документальне підтвердження.

15. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції.

16. Також суд зазначив про відсутність бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах, так як солдат ОСОБА_1 безпосередньо не приймав участі в бойових діях за період з квітня по листопад 2022 року.

17. В матеріалах справи відсутні належні, достовірні, достатні докази, наявність яких передбачена діючим законодавством, щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, зокрема, у квітні, липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2022 року.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Касаційне провадження за скаргою представника позивача відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328, підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

19. Представник позивача у касаційній скарзі зазначив про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 липня 2024 року у справі № 240/8480/23, від 20 березня 2024 року у справі № 560/3159/23 , від 11 квітня 2024 року у справі № 560/3153/23, від 21 березня 2024 року у справах № 560/3159/23 та № 560/3141/23 щодо застосування пункту 1 постанови № 168.

20. Також представник позивача посилається на порушення норм процесуального права, а саме зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не надали відповіді на всі ключові аргументи сторін, що є порушенням статей 9 242 308 КАС України.

21. Для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн не є обов`язковою виключно безпосередня участь у бойових діях, оскільки положення пункту 1 постанови № 168 передбачають, зокрема, й здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

22. В матеріалах справи є довідка військової частини НОМЕР_1 від 07 січня 2023 року № 165, на підставі якої може бути виплачено збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду.

23. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не з`ясували чи могло бути так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

24. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

25. Вказував, що довідка від 07 січня 2023 року № 165 не може бути доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах, оскільки не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, яка складається з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168. Ця довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

26. Також відповідач зазначив, що Новогродівська міська територіальна громада відноситься до територій можливих бойових дій та ніколи не була територією, на якій ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованою територією.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

28. Спірні правовідносини склалися щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановленої постановою № 168, за період з квітня по листопад 2022 року.

29. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

30. Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

31. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України постановою № 168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

32. Відповідно до пункту 1 постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 07 липня 2022 року № 793 (застосовується з 01 червня 2022 року) (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

33. Правова природа додаткової винагороди невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

34. Конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 доповнено постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

35. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення.

36. Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - порядок № 260), до якого наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

37. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення), якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

38. Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 постанови № 168, шляхом прийняття в межах своїх повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

39. З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністра оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

40. Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23, аналізуючи положення Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, визнав обґрунтованими доводи скаржника, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, від 23 червня 2022 № 912/з/29 підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.

41. У той же час Верховний Суд у вказаній постанові відзначив, що така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови, в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їх юридичної сили.

42. Разом з тим за пунктом 1 директиви № 248/1298 під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

43. Згідно з пунктом 2 директиви № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 грн - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 грн - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

44. За пунктом 3 директиви № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

45. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

46. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

47. Аналогічні за змістом положення містяться й в Окремому доручені, відповідно до пункту 1 якого під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти, зокрема виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

48. У пункті 3 Окремого доручення зазначено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

49. Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

50. Абзацом четвертим пункту 3 Окремого доручення визначено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

51. Абзацом 1 пункту 4 Окремого доручення визначено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.

52. У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.

53. У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

54. Верховний Суд у постанові від 25 липня 2024 року у справі № 340/5934/23 вказав про те, що з аналізу наведених норм законодавства убачається, що встановлена постановою № 168 додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 грн, в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів.

55. Виплата додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.

56. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 22 січня 2024 року № 0989/10/226 позивачу у спірний період нараховувалась додаткова винагорода відповідно до постанови № 168 в таких розмірах: квітень 2022 року - 25 000 грн (зарахований до списків частини 06 квітня 2022 року), травень 2022 року - 49 354,84 грн (поранення), червень 2022 року - 80 645,16 грн (поранення), липень - грудень 2022 року - по 30 000 грн щомісяця.

57. У підтвердження права на виплату додаткової винагороди, ОСОБА_1 надав довідку військової частини НОМЕР_1 від 07 січня 2023 року № 165, згідно якої в період з 06 квітня по 04 травня 2022 року та з 22 травня по 01 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в зв`язку з військовою агресією РФ проти України (м. Новогродівка Покровського району Донецької області). Підставою для такої довідки слугували накази командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01 травня 2022 року № 96, від 10 червня 2022 року № 124 та наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08 грудня 2022 року № 122.

58. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказували на відсутність належних документальних доказів безпосередньої участі позивача за періоди з квітня по листопад 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, які б давали підстави для виплати за цей період додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

59. Проте Верховний Суд вказує на передчасність такого висновку з огляду на те, що він ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи, які у сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.

60. За приписами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

61. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (частина п`ята статті 77 КАС України).

62. Так, абзацом третім пункту 3 Окремого доручення визначено на підставі яких документів здійснюється документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів. Це може бути бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

63. Відповідно суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період без належного з`ясування обставини щодо яких виник спір, а саме: які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач упродовж спірного періоду, та якими доказами це підтверджується.

64. Якщо позивач упродовж періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, але не виконував бойових чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час, а також чи перебував у зоні бойових дій.

65. Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а указав, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення наявності підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди. Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати спірної винагороди.

66. Аналогічного правового висновку за подібних обставин Верховний Суд дійшов у постановах від 05 грудня у справі № 160/23417/23, від 24 січня 2025 року у справі № 280/2840/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 120/13381/23.

67. Судами також не надано оцінки наказам командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01 травня 2022 року № 96 та від 10 червня 2022 року № 124, наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08 грудня 2022 року № 122, які були підставою для видачі довідки від 07 січня 2023 року № 165 (участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України).

68. За наведеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті спору.

69. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

70. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

71. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

72. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

73. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

74. Зважаючи на викладене касаційну скаргу належить задовольнити, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

75. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 200/3967/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

М.В. Білак

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду