№ 200/4104/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року

м. Київ

справа № 200/4104/24

адміністративне провадження № К/990/42233/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2024 (суддя Череповський Є.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 (колегія суддів у складі: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В.) у справі №200/4104/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просила:

визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.06.2024 №05263003776 щодо відмови в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Рішення Конституційного суду від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі 1-5/2018 (746/15);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі 1-5/2018 (746/15), з 05.04.2023.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка послалась на протиправність рішення відповідача від 13.06.2024 №05263003776 щодо відмови в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі 1-5/2018 (746/15). Зазначає, що 13.06.2024 відповідачем, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2024, було прийнято необґрунтоване рішення №052630003776 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі 1-5/2018 (746/15), яке мотивоване тим, що позивачка не досягла пенсійного віку і станом на 01.04.2015 у позивачки не має пільгового стажу за Списком №2. Однак, позивачка вважає, що в неї є необхідний стаж за Списком №2 для її виходу на пільгову пенсію відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 з 06.05.2015 працювала молодшою медичною сестрою по догляду за хворими в Дружківському дитячому будинку-інтернаті. Відповідно до розрахунку стажу до пільгового стажу позивачки передбаченого Списком №2 зараховано період роботи з 06.05.2015 по 31.08.2022, що складає 07 років 03 місяці 26 днів.

4. 05.04.2023 позивачка звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі 1- 5/2018 (746/15) (Список №2).

5. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивачки і прийняло рішення від 13.04.2023 №052630003776, яким відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності пенсійного віку.

6. З оскаржуваного рішення вбачається, що вік заявниці становить 54 роки 11 місяців 11 днів. Згідно наданих позивачкою документів страховий стаж становить 32 роки 02 місяці 02 дні, з них за Списком №2 - 07 років 03 місяці 26 днів. Заявниця набуде право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 25.04.2025 (у 57 років).

За результатами розгляду документів, доданих до заяви позивачки: до страхового стажу відповідно трудової книжки не зараховано період роботи з 23.10.1986 по 05.12.1986, оскільки запис на звільнення завірено печаткою, непридатною для ідентифікації. Вказаний період потребує уточнення. До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.

7. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 13.02.2024 у справі №200/60/24, яке набрало законної сили 11.04.2024, з урахуванням ухвали Донецького окружного адміністративного суд від 26.02.2024 про виправлення описки, позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.04.2023 №05263003776 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23.01.2020 №1- р/2020 у справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23.01.2020 №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 23.10.1986 по 05.12.1986.

8. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі №200/60/24, ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 про виправлення описки, ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 прийняло рішення від 13.06.2024 №052630003776, яким відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, також відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі №200/60/24), у зв`язку з відсутністю пільгового стажу станом на 01.04.2015.

9. Вважаючи рішення органу пенсійного фонду протиправним, позивачка звернулася до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 08.08.2024, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, у задоволенні позову відмовив.

11. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2 до 01.04.2015, то підлягають застосуванню норми статті 13 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213. Якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 2 після 01.04.2015, при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148. Ураховуючи, що позивачка працювала на пільгових посадах, віднесених до Списку №2 з 06.05.2015, тобто, після 01.04.2015, при визначенні права позивачки на пільгову пенсію необхідно керуватися нормами статті 114 Закону №1058, та, відповідно, норми пункту «б» статті 13 Закону №1788 щодо зменшення віку до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

12. Суди дійшли висновку про правомірність оскаржуваного позивачкою рішення органу пенсійного фонду, оскільки позивачка на час звернення із заявою до органу пенсійного фонду про призначення пенсії 05.04.2023 досягла необхідного пенсійного віку 54 роки та страхового стажу - 32 роки 01 місяців 08 днів, однак, позивачка має пільговий стаж 7 років 3 місяці 26 днів (при необхідному не менш 10 років).

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

13. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивачка звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

14. Як на підставу касаційного оскарження скаржниця посилається на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, яке передбачає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позивачка посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (а саме пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»), викладеного у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 щодо застосуванню норм Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.

15. Також скаржниця покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки спір стосується її права на пенсійне забезпечення.

16. Скаржниця доводить, що вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі 1-5/2018 (746/15), оскільки станом на 01.04.2015 вона має необхідний стаж і вік, необхідний для призначення їй пенсії на пільгових умовах.

17. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивачки залишити без задоволення.

18. Відповідач доводить, що рішення про відмову позивачки в призначення пенсії було прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Розглядаючи вимоги скаржника, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, виходить з такого.

20. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

21. Гарантії конституційного права людини на соціальний захист передбачені в положеннях Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

22. Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

23. Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII) було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «б» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

24. Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в новій редакції, пунктом «б» якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

25. Таким чином, у Законі України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №213, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «б» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

26. Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015. З 01.01.2004 набув чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Пунктом 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

27. Абзацом 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

28. Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (до 11.10.2017), яким текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

29. При цьому, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції також викладений пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

30. Згідно з абзацом 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У силу положень Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

31. Відтак, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

32. Такий стан правового регулювання існував до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

33. Пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

34. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».

Конституційний Суд України у вищевказаному рішенні зазначив, що вказаними положеннями Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років. Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами «б» -«г» статті 54 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.

Однак оспорюваними положеннями Закону №213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам. Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність (пункт 4.4 рішення).

35. З 23.01.2020 чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Положення зазначених нормативно-правових актів суперечать один одному.

36. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

37. В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20, на яку покликається скаржниця у доводах касаційної скарги, Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Велика палата Верховного суду в межах цієї зразкової справи дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону №1058-ІV.

38. Відносно обставин справи, що розглядаються у цій справі, означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідача, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий у часі пізніше.

39. Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

40. Визначальним у цьому випадку є з`ясування обставин щодо того, чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.991 №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII), саме до 01.04.2015 і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII).

41. Таким чином, якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2 до 01.04.2015, то підлягають застосуванню норми статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213.

Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 2 після 01.04.2015, то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону №1058 в редакції Закону №2148.

42. Як установлено судами, позивачка працювала на посадах, віднесених до Списку № 2, з 06.05.2015, тобто, після 01.04.2015, тому при визначенні права позивача на пільгову пенсію необхідно керуватися нормами статті 114 Закону №1058-ІV. Норми пункту «б» статті 13 Закону №1788 щодо зменшення віку до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

43. Таким чином, твердження позивачки щодо застосування норми статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII є безпідставними, у даному випадку застосуванню підлягають положення Закону №1058-ІV в редакції чинній на момент звернення позивача до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії.

44. Положення пенсійних норм, які регламентують порядок зменшення пенсійного віку, повинні застосовуватися до досягнення загального пенсійного віку станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії.

45. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки, які народилися в період з 01.04.1968 по 30.09.1968, після досягнення 53 років 6 місяців і за наявності страхового стажу не менш 24 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

46. Згідно з частиною першої статті 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи зокрема за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

47. Як установлено судами попередніх інстанцій, на час звернення з заявою про призначення пенсії 05.04.2023 позивачка досягла необхідного пенсійного віку 54 роки та страхового стажу - 32 роки 01 місяців 08 днів, однак, позивачка має пільговий стаж 7 років 3 місяці 26 днів (при необхідному не менш 10 років).

48. Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що у такому випадку підлягають застосуванню норми, щодо зменшення пенсійного віку встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, а саме 60 років - 3 роки (на 1 рік за кожні 2 роки роботи за Списком №2), тобто, пенсійний вік з якого позивачка набуде право на пенсію за віком на пільгових умовах передбачених пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV становить 57 років.

Відтак, відмовляючи у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідач діяв у відповідності до порядку виконання Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, викладеного у такому рішенні.

49. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій і погоджується з їх висновками.

50. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №200/4104/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб