ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2020 року
Київ
справа №200/4106/19-а
адміністративне провадження №К/9901/26864/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В. від 20.08.2019
у справі №200/4106/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі міськрайонного управління у Покровському районі та місті Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Дружиніної Марини Олександрівни,
третя особа: Покровська міська рада,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 20.03.2019 ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся в суд із позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі міськрайонного управління у Покровському районі та місті Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Дружиніної Марини Олександрівни (далі також - відповідач, державний кадастровий реєстратор), за участю третьої особи Покровської міської ради, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі міськрайонного управління у Покровському районі та місті Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Дружиніної М.О. №РВ-1400364412018 від 23.11.2018; зобов`язати державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі міськрайонного управління у Покровському районі та місті Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Дружиніну М.О. внести відомості до Державного земельного кадастру стосовно реєстрації земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності квартал садибної забудови в районі ГК «Южний», ділянка АДРЕСА_1 .
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2019 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі Міськрайонного управління у Покровському районі та місті Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Дружиніної Марини Олександрівни №РВ-1400364412018 від 23.11.2018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; зобов`язано Державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі Міськрайонного управління у Покровському районі та місті Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Дружиніну Марину Олександрівну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану через представника за довіреністю Мараховського Я.Ю., про внесення відомостей до державного земельного кадастру від 14.11.2018 реєстраційний номер ЗВ-1404268542018, з урахуванням висновків суду; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 20.08.2019 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2019 скасував, провадження у справі закрив, роз`яснив позивачу право звернення до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.
4. 23.09.2019 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019 скасувати, а справу направити для продовження розгляду справи по суті за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.
5. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.
6. Заперечень, відзиву на касаційну скаргу відповідач та третя особа не подали.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Як встановлено судом першої інстанції, 11.05.2018 позивач через представника за довіреністю Мараховського Я.Ю. звернувся до Покровського міського голови із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,08 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд.
8. Рішенням Покровської міської ради Донецької області від 24.05.2018 №7/55-30 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності на території міста Покровськ.
9. Відповідно до висновку від 10.07.2018 №16-12/32 відділом містобудування, архітектури та земельних відносин Покровської міської ради Донецької області погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0703 га, у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, враховуючи затверджений детальний план території кварталу садибної забудови в районі ГК «Южний» для індивідуального житлового будівництва учасникам бойових дій і особам, прирівняним до них в межах міста Покровськ.
10. Після розроблення проекту землеустрою позивач звернувся із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 14.11.2018.
11. Рішенням № РВ-1400364412018 від 23.11.2018 відповідач відмовив у задоволенні такої заяви з наступних підстав:
- невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: поворотні точки меж запроектованого кварталу садибної забудови визначені без прив`язки до координат пунктів державної геодезичної мережі, у зв`язку з чим під час внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі земельних ділянок, які відображені у детальному плані території, встановлено перетин запроектованих земельних ділянок з існуючими земельними ділянками приватної власності, що є порушенням абзацу 2 пункту 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 8, 11, 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр», статті 10 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»;
- невідповідність електронного документа встановленим вимогам, а саме: XSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документа.
12. Не погодившись з цим рішенням, з метою захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Донецький окружний адміністративний суд, ухвалюючи рішення від 29.05.2019, виходив з того, що відповідач на підтвердження підстав для відмови у державній реєстрації не надав суду жодних доказів та письмових пояснень, а відтак, державний кадастровий реєстратор, відмовляючи позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, діяв необґрунтовано та непропорційно. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести відомості до Державного земельного кадастру, то така задоволенню не підлягає, оскільки вказане зобов`язання є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, відтак належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.
14. Перший апеляційний адміністративний суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що зі змісту спірного рішення встановлено, що в якості підстави для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо реєстрації у власність позивача земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , відповідачем зазначено про наявність у інших громадян права користування зазначеною земельною ділянкою. З огляду на зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин та встановлених обставин, в даному випадку наявний спір, що виникає з земельних правовідносин, які підлягають врегулюванню на підставі норм Цивільного процесуального кодексу України, в порядку цивільного судочинства.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
15. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що звернувся до відповідача з заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з метою її державної реєстрації, до якої додав всі необхідні документи. Рішенням № РВ - 1400364412018 від 23.11.2018 йому відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до кадастру щодо державної реєстрації земельної ділянки з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: поворотні точки меж запроектованого кварталу садибної забудови визначені без прив`язки до координат пунктів державної геодезичної мережі, у зв`язку з чим під час внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі земельних ділянок, які відображені у детальному плані території, встановлено перетин запроектованих земельних ділянок з існуючими земельними ділянками приватної власності, що є порушенням приписів діючого законодавства.
16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що висновки такого є помилковими. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідача було лише те, що поданий електронний документ не відповідає установленим вимогам. У межах даної справи предметом оскарження є виключно дії державного кадастрового реєстратора, які виражені у формі рішення-відмови, а відтак справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, що відповідає позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №823/378/16. Судом апеляційної інстанції не враховано, що апеляційна скарга підписана керівником Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якій було зазначено про правові підстави представництва інтересів державного кадастрового реєстратора, однак думка даної посадової особи під час розгляду справи заслухана не була.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
18. Відповідно до сттатті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
20. За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
21. Частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України передбачено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
22. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо того, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідача було лише те, що поданий електронний документ не відповідає установленим вимогам, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій зі змісту оскаржуваного рішення відповідача встановлено, що державний кадастровий реєстратор відмовив у задоволенні заяви з підстав невідповідності поданих позивачем документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: поворотні точки меж запроектованого кварталу садибної забудови визначені без прив`язки до координат пунктів державної геодезичної мережі, у зв`язку з чим під час внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі земельних ділянок, які відображені у детальному плані території, встановлено перетин запроектованих земельних ділянок з існуючими земельними ділянками приватної власності, що є порушенням абзацу 2 пункту 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 8, 11, 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статті 10 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність"; невідповідності електронного документа встановленим вимогам, а саме: XSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документа.
23. Разом із тим, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що відповідачем не доведено наявність підстав, зазначених у оспорюваному рішенні.
24. Натомість суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що зі змісту спірного рішення виходить, що в якості підстави для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо реєстрації у власність позивача земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , відповідачем зазначено про наявність у інших громадян права користування спірною земельною ділянкою, а відтак наявні підстави для закриття провадження у справі.
25. Колегія суддів вважає, що даний висновок суду апеляційної інстанції є передчасним та прийнятим без врахування усіх обставин у справі, зокрема, судом не досліджено викопіювання з кадастрової карти (плану), викопіювання з топографічної зйомки АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий план земельної ділянки квартал садибної забудови в районі ГК «Юний» ділянка АДРЕСА_1, які наявні у матеріалах справи, а відтак суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи виключно з аналізу змісту спірного рішення відповідача та не перевіривши дану обставину (попри те, що суд першої інстанції, розглядаючи дану справу по суті, дійшов висновку про недоведеність відповідачем підстав для відмови позивачу, зокрема, і щодо того, що спірна земельна ділянка перетинає земельні ділянки, які перебувають у приватній власності у інших осіб).
26. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
27. У пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, в рішенні від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
28. На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
29. Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
30. Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
31. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
32. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
33. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
34. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
35. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
36. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
37. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №685/1346/15-а.
38. Як установлено судами, предметом у такій є визнання протиправним та скасування рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі міськрайонного управління у Покровському районі та місті Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Дружиніної М.О. №РВ-1400364412018 від 23.11.2018 та зобов`язання вчинити дії.
39. Разом із тим, колегія суддів зауважує, що питання правомірності/неправомірності набуття іншими особами права власності на спірну земельну ділянку (перетину її з іншими земельними ділянками, які перебувають на праві власності у інших осіб) позивач перед судом не порушував, натомість у позовній заяві зазначив, що викладені обставини в оскаржуваному рішенні відповідача не відповідають дійсності, оскільки таким не зазначено конкретні земельні ділянки, які перетинаються зі спірною, а також зазначив, що у нього наявний погоджений у встановленому чинним законодавством України порядку проект землеустрою, що виключає можливість перетину такої земельної ділянки з іншими.
40. Однак судом апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів не перевірено, чи виникнення спірних правовідносин у справі, яка розглядається, обумовлено тим, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні інших осіб (вказаного висновку суд апеляційної інстанції дійшов на підставі аналізу оспорюваного рішення відповідача). Тобто, чи є предметом розгляду в цій справі не стільки дії та рішення відповідача, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність набуття іншими особами права власності на спірну земельну ділянку, що у свою чергу може свідчити про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, а відтак, чи існує спір про право, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
41. Даний висновок суду узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постановах від 04.04.2018 по справі № 826/3202/16, від 20.06.2018 у справі № 820/4146/17, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.08.2019 у справі №812/10703/13-а.
42. У випадку, якщо спірна земельна ділянка не перетинається з іншими, які перебувають у власності інших осіб (тобто, одна із підстав для прийняття оскаржуваної відмови відповідачем відсутня), спір про право у даній справі відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. За таких обставин цей спір не матиме ознак приватноправового та підлягатиме розгляду за правилами адміністративного судочинства.
43. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 922/3659/18.
44. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
45. Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
46. Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
47. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
48. З урахуванням неповного з`ясування судом апеляційної інстанції інстанцій зазначених вище обставин у справі, що призвело до передчасних висновків суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.
49. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
50. Колегія суддів відхиляє посилання позивача у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №823/378/16, оскільки з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 відступила від висновків, сформованих у ній.
51. Також колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що думка керівника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області не була заслухана під час розгляду справи, натомість такий підписав апеляційну скаргу, оскільки особа за наявності відповідних повноважень наділена правом подавати апеляційну скаргу, незалежно від того, чи брала вона безпосередньо участь у судових засіданнях, чи ні.
52. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
53. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
54. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
55. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).
56. У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30).
57. У пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
58. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
59. Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.
60. Згідно з частинами 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
61. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення вищевказаних обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку та прийняв рішення, яке не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.
62. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
63. Частиною 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
64. Зважаючи на те, що допущені судом апеляційної інстанції порушення норм права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якому під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові та встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам, аргументам учасників справи та постановити законне та обґрунтоване рішення.
65. Враховуючи, що суд касаційної інстанції повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019 у справі №200/4106/19-а скасувати.
Справу №200/4106/19-а направити для продовження розгляду до Першого апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Судді: Я.О. Берназюк
І.В. Саприкіна