ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 200/4280/21

адміністративне провадження № К/9901/32200/21

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовавтогаз» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Азоавтогаз» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 (суддя - Грищенко Є.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 (головуючий суддя - Міронова Г.М., судді: Блохін А.А., Геращенко І.В.) у справі №200/4280/21.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовавтогаз» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області №0000414003 від 24.09.2019.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Повернуто позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Азовавтогаз» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовавтогаз» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2021, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 та направити справу №200/4280/21 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх доводів Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовавтогаз» посилається на неможливість застосування до спірних правовідносин, які виникли 24.09.2019, судової практики, що сформована пізніше - 26.11.2020, у зв`язку з чим застосування до спірних правовідносин положень, викладених у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 буде свідчити про порушення принципу правової визначеності, який є складової верховенства права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, у даних правовідносинах позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, за результатом якої Державною податковою службою України було прийнято рішення 20.11.2019, яке, як зазначив позивач, було ним отримано 23.12.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовавтогаз» з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області №0000414003 від 24.09.2019 звернулось до суду 08.04.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин, які зумовили неможливість звернутись до суду із даним адміністративним позовом у місячний строк з дня оприлюднення постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

В межах строку, наданого для усунення недоліків, позивачем подано заяву, яка обґрунтована тим, що, на думку позивача, він має право на оскарження податкового повідомлення-рішення у межах строку, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України, а саме 1095 календарних днів. Позивач зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку платника податку відстежувати рішення Верховного Суду щодо конкретних правовідносин. Крім того, рішення у справі № 500/2486/19 не є зразковою справою та положеннями Конституції України визначено, що закони України та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому застосування судом до спірних правовідносин положень, викладених у судовому рішенні у справі № 500/2486/19, буде свідчити про порушення принципу правової визначеності.

Суд першої інстанції, дослідивши надану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду зазначив, що позивачем не наведено підстав та не надано жодних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з даним позовом ані з моменту отримання рішення за результатом розгляду скарги на спірне податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження, ані з моменту оприлюднення рішення суду, яким змінено судову практику з даного питання. Таким чином, можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з даним позовом залежала виключно від волевиявлення позивача, тобто мала суб`єктивний характер, а отже клопотання про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції.

У справі, що розглядається, спірним питанням даної справи є питання додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Стаття 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частиною другою цієї статті визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України. Зі змісту якої вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.Судами з`ясовано, що позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, за результатом якої Державною податковою службою України було прийнято рішення 20.11.2019, яке, як зазначив позивач, було ним отримано 23.12.2019.

Разом з тим, позивач звернувся до суду із цим позовом 08.04.2021, тобто з пропуском строку, визначеного пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

У вказаній постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, зауважено на тому, що: суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми; зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій; задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

В контексті викладених у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 висновків необхідно звернути увагу на те, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся із позовом до суду першої інстанції через три місяці після того, як було змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань, після їх адміністративного оскарження, та на пропозицію суду першої інстанції, поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом не навів, суд першої інстанцій, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, підстави для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень - відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азоавтогаз» залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №200/4280/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова