ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року

м. Київ

справа № 200/505/23

адміністративне провадження № К/990/7047/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Кириленка Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року (суддя: Олішевська В.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (судді: Казначеєв Е.Г., Геращенко І.В., Блохін А.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 гривень починаючи з 29 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 гривень починаючи з 29 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження військової служби, зокрема в період з 29 вересня 2022 року по теперішній час, перебуваючи у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), він виконував бойові завдання на підставі бойових наказів (розпорядження), які видавалися начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ). Однак, відповідач не виплатив йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в спірний період. ОСОБА_1 вказав, що позиція відповідача щодо невиплати йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі обумовлена наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ. Позивач вважав, що він не може бути позбавлений підвищеної додаткової винагороди на підставі таких наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України, оскільки вони не пройшли обов`язкову державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ зачіпають соціально-економічні права свободи й законні інтереси військовослужбовців, тому вони підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку. Враховуючи відсутність факту їхньої державної реєстрації суд констатував, що такі накази Адміністрації Державної прикордонної служби України не можуть прийматися до виконання та створювати правові наслідки.

Суд першої інстанції зазначив, що наказом від 26 січня 2023 року №36 Міністерство внутрішніх справ України затвердило Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які визначають механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Проте зауважив, що зазначений Порядок введений в дію з 01 лютого 2023 року, а тому не може бути застосований до спірних правовідносин.

З посиланням на частину шосту статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції вважав застосовною до правовідносин, пов`язаних з виплатою спірної додаткової винагороди, Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року №188 (далі - Інструкція №188).

Аналізуючи приписи вказаної Інструкції №188 у взаємозв`язку з положеннями пункту 1 постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою виникнення права на виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн є підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнний (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Констатувавши, що в матеріалах справи немає належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду 07 лютого 2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції про те, що Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які визначають механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 26 січня 2023 року №36, не може застосовуватися до спірних правовідносин з підстав введення його в дію поза спірним періодом.

Поза тим суд апеляційної інстанції вважав, що затверджені наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ положення підлягають застосуванню до правовідносин, пов`язаних в виплатою додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». В цьому сенсі суд апеляційної інстанції зазначив, що накази від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ не зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та не мають міжвідомчого характеру, не створюють нових норм, а лише конкретизують порядок підтвердження однієї з умов виплати спірної додаткової винагороди.

З покликанням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23 та від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23, суд апеляційної інстанції вказав, що застосування наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ у спірних правовідносинах має як юридичне підґрунтя, так і раціональне пояснення. Ці накази націлені головно на те, щоб розкрити/роз`яснити зміст положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (з уваги на функції Держприкордонслужби) і організувати порядок їх виконання/реалізації, що ніяк не звужує прав військовослужбовців на отримання додаткової винагороди.

Суд апеляційної інстанції підтвердив твердження суду першої інстанції, що обов`язковою умовою виникнення права на виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн є підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнний (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Зазначивши про відсутність в матеріалах справи належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погодившись з такими судовими рішеннями, адвокат Кириленко Андрій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій покликаючись на неправильне застосування судами в цій справі норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди в цій справі неправильно застосували норми матеріального права, за відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме:

пункт 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пункт 3 наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», пункти 4, 11 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», пункти 3, 7, 8 наказу Адміністрації Держприкордонслужби №628/0/81-22-АГ від 09 грудня 2022 року «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а саме: визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

Скаржник уважає, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки не пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 26 січня 2023 року №36 Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які визначають механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» також не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на дату набрання ним чинності (01 лютого 2023 року). Тому єдиним нормативно-правовим актом для регулювання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, з погляду скаржника, є постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Позиція інших учасників справи

Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 06 березня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Губська О.А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 200/505/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 25 липня 2024 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 Державної прикордонної служби України від 04 березня 2021 року №81-ОС «Про особовий склад» громадянина ОСОБА_1 , з яким укладено контракт про проходження громадянами України військовій служби України строком на 3 роки, прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу, зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення з 04 березня 2021 року.

Відповідно до витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_8 Державної прикордонної служби України від 13 липня 2021 року №267-ОС «Про особовий склад», молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено молодшим інспектором прикордонної служби 2 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), звільнивши з посади молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 1 категорії (тип Б), згідно з підпунктом 4 пункту 93 Положення.

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 Державної прикордонної служби України від 11 липня 2022 року №153-ВВ «Про особовий склад (службове переміщення)» молодший сержант ОСОБА_1 , молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), вибув у службове відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_9 (в/ч НОМЕР_5 ) АДРЕСА_1 , з метою проведення заходів визначених розпорядженням, з 11 липня 2022 року до особового розпорядження.

Відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №165 гриф. молодшого сержанта ОСОБА_1 у складі другого відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_8 було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ).

Згідно з витягом з наказу ІНФОРМАЦІЯ_8 Державної прикордонної служби України від 09 вересня 2022 року № 372-ОС «Про особовий склад» призначено молодшого сержанта ОСОБА_1 ( НОМЕР_6 ) інспектором прикордонної служби 3 категорії ІНФОРМАЦІЯ_11 , звільнивши з посади молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б), згідно з п. 3.10 Положення (призначення військовослужбовців на вищі, рівні та нижчі (не більше ніж на один ступінь) посади у воєнний час здійснюється без згоди військовослужбовців).

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 Державної прикордонної служби від 01 вересня 2022 року №195-ВВ позивачу надавалась відпустка за сімейними обставинами.

25 листопада 2022 року відповідач звернувся з листом №22/2811-12вих. «Про надання інформації», зокрема, до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до якого просив надати до ІНФОРМАЦІЯ_8 відносно військовослужбовців (ІНФОРМАЦІЯ_10 , що виконують завдання на дільниці ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відділу прикордонної служби №1, відділу прикордонної служби (тип С), що виконують завдання на дільниці ІНФОРМАЦІЯ_5 ) інформацію щодо їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року та наказом № 392-АГ, за формою наведеною у додатку № 2 наказу №392-АГ за період виконання завдань протягом вересня та жовтень 2022 року.

29 листопада 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) листом №22.4820-22-вих повідомив Військову частину НОМЕР_1 про те, що підрозділи Держприкордонслужби України, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення і тому підпункт 7 пункту 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» не застосовується.

04 січня 2023 року представником позивача адвокатом Гайстрюк А.С. до відповідача та військової частини НОМЕР_2 подано адвокатський запит щодо підстав та причин не нарахування та не виплати щомісячної додаткової доплати у вигляді винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, військовослужбовцю ОСОБА_1 , за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з вересня 2022 року.

Відповідачем листом від 18 березня 2023 року №14-349-23-вих повідомлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» Адміністрацією Держприкордонслужби видано наказ від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, який набрав чинності з 01 серпня 2022 року та застосовувався до 30 листопада 2022 року. У пунктах 2 і 3 цього наказу визначено, які заходи вважаються безпосередньою участю військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії (далі - заходи), перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. У пункті 4 наказу від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ встановлені вимоги до документів, які підтверджують виконання заходів, передбачених пунктами 2 і 3 цього наказу. Додатково для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, крім документів, зазначених у пункті 4 Наказу №392/0/81-22-АГ, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до вказаного наказу. Ця довідка видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (він) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

За текстом листа від 18 березня 2023 року №14-349-23-вих підвищена додаткова винагорода за період перебування військовослужбовця ОСОБА_1 у відрядженні на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 не нараховувалася і не виплачувалася, оскільки начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 не надано інформації про дні безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу № 392/0/81-22-АГ за формою, наведеною у додатку 2 до нього.

Відповідачем листом від 18 березня 2023 року №14-349-23-вих також повідомлено, що на адресу ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшов лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 грудня 2022 року № 22/4928-22 вих., у якому зазначено про відсутність інформації щодо безпосередньої участі військовослужбовця ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, у зв`язку з чим немає підстав для внесення військовослужбовця в наказ про збільшення розміру виплати додаткової винагороди до 100 000,00 грн.

Окрім того, листом військової частини НОМЕР_2 від 12 січня 2023 року №22/276-23 повідомлено, що молодшого сержанта ОСОБА_1 відповідно до бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 16 вересня 2022 року №165 гриф, у складі 2 відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 вересня 2022 року №276/гриф (скасоване), від 25 вересня 2022 року №1348/гриф (скасоване) та від 25 жовтня 2022 року №1697/дск молодший сержант ОСОБА_1 приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 . У листі військової частини НОМЕР_2 зазначено, що списки, передбачені додатком 2 до наказу від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ на адресу військової частини НОМЕР_1 (місця проходження служби позивача) не направлялися. З посиланням на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 квітня 2022 року №21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» військовою частиною НОМЕР_2 указано, що збільшення додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у тому числі безпосередньому перебуванні цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілами.

Військовою частиною НОМЕР_2 листом від 12 січня 2023 року №22/276-23 також повідомлено, що молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у 11 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_1 ), наказ про виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць опрацьовується посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_8 (військового загону НОМЕР_1 ). Тому повідомити про причину невиплати молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_6 не має можливості. Також указано, що довідка про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей молодшим сержантом ОСОБА_1 від 07 січня 2023 року №3551 ІНФОРМАЦІЯ_1 видана керівництву 2 відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 в одному примірнику). Облік та ведення журналу бойових дій здійснювалося у 2 відділі прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ).

Згідно з архівною відомістю виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з січня по грудень 2022 року, в період з квітня по серпень 2022 року позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода до 100 000,00 грн., передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Починаючи з вересня по грудень 2022 року така додаткова винагорода виплачувалася у розмірі 30 000,00 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

У решті зміст пункту 1 Постанови №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.

30 липня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби, з посиланням на пункт 21 Постанови №168, було видано наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який уведено в дію з 01 серпня 2022 року.

Пунктом 2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

З 01 грудня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби уведено в дію наказ від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини склалися у цій справі у зв`язку з невиплатою відповідачем на користь ОСОБА_1 як військовослужбовця Держприкордонслужби додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн починаючи за період з 29 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Суд в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зазначити таке.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн гривень розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ.

Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

З наведеного можна виснувати, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн.

При цьому суд першої інстанції вважав незастосовними до спірних правовідносин накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ та спирався при вирішенні цього спору на приписи Інструкції №188.

Суд апеляційної інстанції в цілому погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на отримання спірної додаткової винагороди, проте виходив з того, що при розв`язанні правовідносин, пов`язаних з виплатою додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, застосуванню підлягають приписи наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ.

З приводу цього варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 розглядав питання застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ та Інструкції №188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою №168.

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на що констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.

Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є аналогічним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.

Також Верховний Суд указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.

Виходячи з цього Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 дійшов висновку, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі №200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.

Зокрема, у справі №200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови №168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Адміністрація Держприкордонслужби, з уваги на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови №168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та заразом відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови №168).

Цим рішенням (у широкому сенсі) стали згадувані накази від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови №168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Тож з уваги на наведене Верховний Суд у справі №200/216/23 вважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови №168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Щодо застосовності Інструкції №188, то Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 зазначив, що така була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно з цього Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що Інструкція №188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 №18, а тому її положення при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України № 168, не можуть бути застосовані.

Відтак, помилковою є позиція суду першої інстанції про застосування Інструкції №188 при вирішенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та доводи скаржника щодо незастосовності до спірних правовідносин наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ.

Стосовно висновку судових інстанцій по суті позовних вимог, то, на переконання Суду, такий висновок є поспішним, оскільки не ґрунтується на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в 11 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

Згідно з архівною відомістю про грошове забезпечення ОСОБА_1 з січня по грудень 2022 року, позивач в період з квітня по серпень 2022 року отримував додаткову винагороду у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі.

Відповідно бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №165(гриф) ОСОБА_1 у складі 2 відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) був направлений в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).

Позивач наполягав, що він має право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 гривень відповідно до Постанови №168 також за період з 29 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року, стверджуючи, що під час перебування у відрядженні до НОМЕР_9 прикордонного загону він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі відповідач покликався на відсутність підстав для здійснення позивачу такої виплати з тих причин, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 не надано підтверджуючі документи щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях та заходах.

З матеріалів справи встановлено, що представник позивача зверталася з адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо підстав та причин не нарахування та не виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткової винагороди у підвищеному розмірі за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з вересня 2022 року.

Військова частина НОМЕР_2 згідно з листом від 12 січня 2023 року №22/276-23 повідомила, що ОСОБА_1 відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 вересня 2022 року №276/гриф (скасоване), від 25 вересня 2022 року №1348/гриф (скасоване) та від 25 жовтня 2022 року №1697/дск молодший сержант ОСОБА_1 приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У згаданому листі військова частина НОМЕР_2 проінформувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 була видана керівництву ІНФОРМАЦІЯ_12 (військова частина НОМЕР_1 в одному примірнику) довідка про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей молодшим сержантом ОСОБА_1 від 07 січня 2023 року №3551.

Також військова частина НОМЕР_2 вказала, що облік та ведення журналу бойових дій здійснювався у 2 відділі прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ).

Звертаючись з адвокатським запитом до відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 )) представник позивача просила надати, в тому числі, довідку про безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_1 в бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.

Проте відповідач у наданні такої довідки представнику позивача відмовив зазначивши про те, що документи, як підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в 11 прикордонному загоні відсутні.

На вказані обставини позивач посилався у позовній заяві, втім суд першої інстанції на них належної уваги не звернув та залишив їх без відповідної оцінки.

В суді апеляційної інстанції разом з апеляційної скаргою представник позивача заявляв клопотання про витребування у військової частини НОМЕР_1 (відповідача) доказів, а саме довідки про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії щодо молодшого сержанта ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції згідно з ухвалою від 07 лютого 2024 року відмовив у задоволенні заявленого представником позивача клопотання, мотивуючи своє рішення не наведенням позивачем причин, які об`єктивно свідчать про неможливість самостійно отримати та подати вказані докази до суду.

Проте наведені судом апеляційної інстанції мотиви не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивач як під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в заявленому клопотанні про витребування доказів, вказував на вжиті заходи та причини неможливості представлення ним вказаного доказу до суду (відповідної довідки про безпосередню участь позивача у бойових діях та заходах у спірний період).

Не дослідження обставин, наведених військовою частиною, до якої був відряджений позивач для виконання відповідних обов`язків у спірний період, під час судового розгляду справи призвело до формального підходу до вирішення справи та невмотивованих висновків щодо відсутності доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах.

Внаслідок допущених порушень суди попередніх інстанцій не перевірили наявність довідки військової частини НОМЕР_2 від 07 січня 2023 року №3551 про безпосередню участь позивача у участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей, не дослідили її зміст, не встановили правові підстави її видання, не дослідили змісту документів (за умови їх зазначення у такій довідці). Не перевірили суди зміст і форму цієї довідки на відповідність її вимогам наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ.

Не дослідили суди попередніх інстанцій документи (накази/розпорядження), які стали передумовою для відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 для виконання відповідних завдань до ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 29 вересня 2022 року (мається на увазі бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № 165 гриф). Відсутній в матеріалах справи і наказ командування військової частини НОМЕР_1 про направлення військовослужбовця ОСОБА_1 в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 у складі другого відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_8 Держприкордонслужби.

Не проаналізували суди попередніх інстанцій бойові розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 вересня 2022 року №276/гриф (скасоване), від 25 вересня 2022 року №1348/гриф (скасоване) та від 25 жовтня 2022 року №1697/дск, згідно з якими військовослужбовець ОСОБА_1 приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Без відповіді судів першої та апеляційної інстанції залишилося головне питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання, за якою посадою і де виконував військовослужбовець ОСОБА_1 якого було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) починаючи з 29 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року та чим це підтверджується.

Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №165 гриф у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови №168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час.

Не дослідили суди попередніх інстанцій записи журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу, не перевірили чи містять вони згадки про військовослужбовця ОСОБА_1 та його безпосередню участь бойових діях та заходах за окреслений позивачем період.

Залишили поза увагою також суди попередніх інстанцій питання чи складався визначений пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ рапорт щодо позивача за час його перебування у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) у заявлений період, адже оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення цього спору, позаяк згідно з пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу №628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

У постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Кириленка Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року скасувати.

Справу №200/505/23 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак О.А. Губська