№ 200/5172/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 200/5172/23

адміністративне провадження № К/990/8762/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Губської О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Логойда Т.В.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року (головуючий суддя - Казначеєв Е.Г., судді: Компанієць І.Д., Гайдар А.В.)

у справі № 200/5172/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01 жовтня по 25 грудня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01 жовтня по 25 грудня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

2. В обґрунтування позову зазначив, що упродовж спірного періоду брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах, де ведуться бойові дії, у період здійснення зазначених заходів, а тому мав право на збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), в розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах. Проте відповідач за такий період не виплатив цю додаткову винагороду в збільшеному розмірі, а звернення до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити збільшену додаткову винагороду, з урахуванням фактично виплачених сум, не призвело до бажаного результату.

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій представник позивача - адвокат Мандрика В.В. звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 08 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 березня 2022 року № 64 зараховано на продовольче забезпечення з 06 березня 2022 року солдата ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 .

7. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 листопада 2022 року №3531 зобов`язано виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії пропорційно дням участі з 01 жовтня по 31 жовтня 2022 року у розмірі 100 000 грн (31 день).

8. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03 грудня 2022 року № 4203 зобов`язано виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії пропорційно дням участі з 01 листопада по 30 листопада 2022 року у розмірі 30 000 грн на місяць та 100 000 грн. Відповідно до додатку 1 до цього наказу ОСОБА_1 для виплати 100 000 грн зазначено 9 днів (30 000 грн), для виплати 30 000 грн - 21 день (21 000 грн), всього - 30 днів (51 000 грн).

9. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 грудня 2022 року № 360 солдата ОСОБА_1 з 25 грудня 2022 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення з 26 грудня 2022 року.

10. Згідно з довідкою від 29 березня 2023 року № 1763, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 , в період з 05 березня по 13 липня 2022 року, з 13 липня по 25 грудня 2022 року позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в Донецькій області. В довідці зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

11. 06 липня 2023 року позивач через свого адвоката звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до вказаної постанови № 168 в збільшеному розмірі, з урахуванням фактично виплачених сум, щодо спірного періоду. Також просив виготовити та направити довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за спірний період, і надати витяги з наказів щодо позивача. До заяви додав довідку від 29 березня 2023 року № 1763, видану командиром військової частини НОМЕР_1 .

12. Листом від 09 серпня 2023 року № 740 відповідач повідомив, що виплата додаткової винагороди здійснюється особовому складу в розмірах згідно з наказами командира частини на підставі рапортів командирів підрозділів. Додаткову винагороду за спірний період позивачу нараховано та виплачено у 2022 році наступним чином:

- за жовтень 2022 року у листопаді 2022 року нараховано 100 000 грн (з розрахунку 100 000 грн - 31 доба); утримано військовий збір 1,5 % - 1 500 грн; перераховано - 98 500 грн (підстава: наказ від 02 листопада 2022 року № 3531 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану»);

- за листопад 2022 року у грудні 2022 року нараховано: з розрахунку 30 000 грн (21 доба) - 21 000 грн; з розрахунку 100 000 грн (9 діб) - 30 000 грн (підстава: наказ від 03 грудня 2022 року №4203 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану»);

- за грудень 2022 року (період з 01 по 25 грудня 2022 року) у грудні 2022 року нараховано додаткову винагороду: з розрахунку 30 000 грн (20 діб) - 19 354, 84 грн; з розрахунку 100 000 грн (5 діб) - 16 129, 03 грн (підстава: наказ про звільнення від 25 грудня 2022 року № 360).

13. Загальна сума нарахування у грудні 2022 року за листопад та грудень 2022 року - 86 483, 87 грн; утримано військовий збір 1,5 % - 1 297, 26 грн; на картковий рахунок перераховано 85 186,61 грн.

14. До листа відповідач додав довідку про доходи від 09 серпня 2023 року № 1159 за спірний період, згідно з якою загальна сума доходу позивача за спірний період (за винятком аліментів) становила 294 720,69 грн.

15. Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01 жовтня по 25 грудня 2022 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. При цьому підставою для виплати такої збільшеної додаткової винагороди є відповідні накази командирів (начальників), а документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій; рапорт командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або у виконанні бойових (спеціальних завдань) завдань та довідки командира військової частини за формою, що затверджена відповідним додатком до рішення Міністра оборони України (у формі окремого доручення) від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

17. У спірному періоді у відповідача відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах. Тому за ці періоди відповідач правомірно виплачував позивачу додаткову винагороду не у збільшеному розмірі (а у розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць).

18. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 09 грудня 2022 року № 2442, в період з 18 листопада по 09 грудня 2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, і, відповідно, в зазначений період особисто брати участь у бойових діях чи відповідних заходах він не міг, у зв`язку з чим додаткова винагорода йому за такий період правомірно виплачувалася не у збільшеному розмірі.

19. Посилання позивача на видану йому відповідачем довідку від 29 березня 2023 року № 1763 суд першої інстанції визнав неприйнятними, оскільки вона не містить відомостей про підтверджуючі документи безпосередньої участі позивача як військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах, що передбачені законодавством; відповідні підтверджуючі документи до неї не додані. Крім того, в довідці чітко зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій. Отже, ця довідка видана з іншою метою і не є підставою для виплати додаткової винагороди (в збільшеному розмірі), що передбачена постановою № 168.

20. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з його висновком, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача в спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

21. Окремо суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що, по-перше, позивач не перебував в періоди за який не нарахована винагорода в населених пунктах у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії; по-друге, забезпечення заходів комендантської години, несення служби на блокпостах, патрулювання, охорона та конвоювання на гауптвахті не свідчить про участь позивача у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії; і, по-третє, лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) у спірний період в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн, яка передбачена пунктом 1 постанови № 168.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мандрик В.В. указує підставу касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених:

1) пунктом 1 постанрови № 168 ,

- в цілому Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних сил України та командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постановою № 168;

2) пунктом 2-1 постанови № 168,

- в цілому телеграмою Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку із застосуванням положень зазначеної телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно пункту 2-1 постанови № 168, а саме: визначення переліку документів, достатніх для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди.

23. Представник позивача вказує на те, що окреме доручення, на яке посилаються суди першої і апеляційної інстанцій, не є актом Міністерства оборони України у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яким визначені умови виплати додаткової винагороди при участі в бойових діях та не відповідає формі, визначеній для регуляторних актів (пункт 8 Положення про Міністерство оборони України). У зв`язку з чим на підставі вказаної телеграми/окремого доручення позивача не може бути позбавлено додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 168.

24. Звертає увагу представник позивача і на те, що в матеріалах справи наявна довідка від 29 березня 2023 року № 1763, згідно якої в період з 05 березня по 13 липня 2022 року, з 13 липня по 25 грудня 2022 року позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в Донецькій області. Тож, відповідач сам підтверджує участь позивача у спірний період у бойових діях. При цьому оскільки відповідачем не заперечується факт участі позивача у бойових діях, то вказана довідка є самостійним та достатнім доказом його участі у бойових діях.

25. Невідповідність же вказаної довідки певним вимогам не може мати негативні наслідки для військовослужбовця, а отже не може й впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди, тим паче, що за своєю суттю вона є доказом участі позивача у бойових діях та має усі необхідні реквізити. Видання такої довідки відповідачем не заперечується.

26. Судом же апеляційної інстанції було безпідставно покладено на позивача обов`язок доказування, а саме факту прийняття участі у бойових діях або безпосредньої особистої участі у заходах з оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії. Тим більше, саме надані позивачем належні докази є достатніми і у співвідношенні з доказами відповідача мають перевагу як по їх кількості, так і їх значенню.

27. Відповідач не скористався правом надіслати відзив на касаційну скаргу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

29. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

30. Спірні правовідносини склалися щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановленої постановою № 168, за період з 01 жовтня по 25 грудня 2022 року.

31. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).

32. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

33. Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

34. За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта цієї статті).

35. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).

36. За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

37. Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

38. Поняття «додаткова винагорода» входить у поняття «грошове забезпечення» (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ), так само відповідає визначенню поняття «заробітна плата» (стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року).

39. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України постановою від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

40. Відповідно до пункту 1 постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

41. Додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

42. Конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 доповнено постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

43. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення.

44. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

45. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення), якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

46. Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

47. З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

48. Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23, аналізуючи положення Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, вказав про те, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, від 23 червня 2022 № 912/з/29 підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.

49. У той же час Суд відзначив, що така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови, в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їх юридичної сили.

50. З огляду на вказане, доводи представника позивача про те, що Окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29 не є актом Міністерства оборони України, яким визначені умови виплати додаткової винагороди при участі в бойових діях, є необґрунтованими.

51. Не є обґрунтованими й аргументи касаційної скарги позивача щодо посилання на віднесення у спірний період Донецької області, на території якої він виконував бойові завдання, до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій як на підставу виплати спірної винагороди, адже сам по собі факт віднесення населених пунктів до районів активних бойових дій не свідчить про наявність у особи права на отримання додаткової винагороди у її збільшеному розмірі.

52. Разом з тим у пункті 1 Окремого доручення надано визначення, що слід розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів», зокрема виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

53. У пункті 3 Окремого доручення зазначено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

54. Абзацом третім пункту 3 Окремого доручення наказано здійснювати документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснювати на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

55. Абзацом 1 пункту 4 Окремого доручення визначено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.

У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

56. Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення).

57. Як встановлено судами попередніх інстанцій у підтвердження позовних вимог та права на виплату додаткової винагороди, позивач надав довідку від 06 жовтня 2023 року № 1404 про нараховане грошове забезпечення (в тому числі додаткову винагороду згідно постанови № 168) за період з 05 березня по 25 грудня 2022 року, а також довідку від 29 березня 2023 року № 1763, видану командиром військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якої в період з 05 березня по 13 липня 2022 року та з 13 липня по 25 грудня 2022 року позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в Донецькій області.

58. Втім, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказували на недоведеність позивачем обставин його безпосередньої участі за період з 01 жовтня по 25 грудня 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які б давали підстави для виплати за цей період додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

59. Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанції щодо відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, Верховний Суд вказує на передчасність такого висновку з огляду на те, що він ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи.

60. Так, судами попередніх інстанцій не з`ясовано, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач та чим це підтверджується, адже якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час.

61. Суд не намагається цим сказати, що відповідач щось порушив чи що його рішення/дії стосовно виплати позивачеві додаткової винагороди протягом спірного періоду мають ознаки протиправності. У той же час Суд звертає увагу на указані обставини, оскільки вони мають значення для правильного вирішення спору.

62. Аналогічний підхід застосував Верховний Суд при розгляді справ № 480/1745/23, № 240/8480/23, № 560/13291/22 та № 620/5386/23 за схожих правовідносин.

63. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

64. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій мали з`ясувати: 1) які завдання / заходи і 2) де виконував / здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.

65. За наведеного Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

66. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

67. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

68. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

69. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 200/5172/23 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

М.В. Білак

В.Е. Мацедонська

О.А. Губська,

Судді Верховного Суду