ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2023 року
м. Київ
справа № 200/5361/22
адміністративне провадження № К/990/10555/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 200/5361/22
за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.)
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації (далі - Донецька ОДА), Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (далі - КП «Компанія «Вода Донбасу»), у якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати бездіяльність Донецької ОДА в частині безконтрольності та незастосування до позивача, як і по всій Донецькій області вимог щодо заключення типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року №85), протиправною;
- встановити наявність компетенції (повноважень) Донецької ОДА щодо контролю виконання КП «Компанія «Вода Донбасу» вимог по заключенню типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року №85);
- визнати дії КП «Компанія "Вода Донбасу» в частині відмови заключення типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 85), протиправними;
зобов`язати відповідачів довести до відома споживачів про затвердження типових договір шляхом зобов`язання виставити на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування громад Донецької області типові договори про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року №85):
4.1. Типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
4.2. Типовий договір з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/5361/22. Також цією ухвалою частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, відстрочено йому сплату судового збору за подання позову до ухвалення рішення по справі.
Не погодившись з указаною ухвалою в частині відстрочення сплати судового збору, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 березня 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), оскільки апелянтом не надано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин та обґрунтованих підстав для його поновлення.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
23 березня 2023 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі № 200/5361/22.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що на виконання вимог ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху 03 березня 2023 року позивачем у підсистемі «Електронний суд» було сформовано заяву про усунення недоліків. У цій заяві ОСОБА_1 виклав свою позицію щодо поновлення строків на апеляційне оскарження ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року та щодо сплати судового збору. Зокрема, щодо вимоги апеляційного суду сплатити судовий збір ОСОБА_1 пояснив, що у разі оскарження судового рішення, зокрема ухвали суду, лише в частині відшкодування, розподілу чи стягнення судових витрат, що не пов`язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір. Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження позивач пояснив, що суд першої інстанції був зобов`язаний надіслати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом або електронним листом на офіційну електронну адресу, зареєстровану в Системі, чого зроблено не було, а доставка судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту особи не є належним врученням такого рішення. Також ОСОБА_1 повідомив суду, що станом на 27 січня 2023 року перебував (і дотепер перебуває) поза межами Донецької області, а через постійні повітряні тривоги, відключення світла і відсутність інтернету отримав доступ до особистої електронної пошти лише 13 лютого 2023 року.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не подано до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин для поновлення такого строку.
Позивач не погоджується з ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року та просить її скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
Ухвалою від 25 квітня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
05 травня 2023 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив Донецької ОДА на касаційну скаргу, в якій відповідач просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Ухвалою від 01 червня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
IV. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Переглянувши оскаржуване судове рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
Нагадаємо, що у цій справі ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року про відкриття провадження у справі в частині відстрочення сплати судового збору за подання позову до ухвалення рішення по справі.
Проте суд апеляційної інстанції ухвалою від 16 березня 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 з підстав неусунення останнім недоліків апеляційної скарги, а саме неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку. Відповідно, суд апеляційної інстанції застосував процесуальний наслідок, визначений пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погоджуючись з ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, позивач оскаржив її у касаційному порядку до Верховного Суду.
Так, завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
При цьому КАС України передбачає два способи апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції: 1) одночасно з рішенням суду (стаття 293 КАС України); 2) окремо від рішення суду (стаття 294 КАС України).
Зокрема, зі змісту приписів статті 293 КАС України (у редакції на час подання апеляційної скарги - 21 лютого 2023 року) слідує, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Поряд з цим, стаття 294 КАС України у тій же редакції визначає, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
З наведених положень цієї статті видано, що ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі відсутня у переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Тобто, оскарження цієї ухвали в апеляційному порядку окремо від рішення суду або ж в окремій частині не передбачено процесуальним законом.
У цьому зв`язку принагідно зазначити, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду по суті спору має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.
Зважаючи на це можна зробити висновок, що у разі незгоди ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадження у справі в означеній частині, він мав процесуальне право включити заперечення на неї до апеляційної скарги на рішення суду, тим більше, що відстрочка сплати судового збору надавалася окружним судом до ухвалення рішення у справі.
Своєю чергою, дослідивши правову природу ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року необхідно визначити яку процесуальну норму суд апеляційної інстанції повинен був застосувати.
Як зазначалося вище, оскаржуваною ухвалою від 16 березня 2023 року Перший апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Водночас, як обумовлено частиною третьою статті 293 КАС України, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Отже, основними критеріями ухвал, до яких суд апеляційної інстанції застосовує частину третю статті 293 КАС України, є те, що ці ухвали не підлягають оскарженню окремо від рішення, водночас заперечення на такі ухвали можуть бути викладені як доводи апеляційної скарги на рішення по суті.
Натомість, суд апеляційної інстанції застосував пункт 4 частини першої статті 299 КАС України, згідно з яким суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Варто зауважити, що правильність застосування судом апеляційної інстанції вказаних процесуальних норм є важливою, оскільки частиною третьою статті 293 КАС України чітко визначено, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, поданої на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, не підлягає оскарженню. Разом з тим, за змістом частини третьої статті 328 КАС України прямо передбачено оскарження у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.
Отже, застосування судом апеляційної інстанції частини третьої статті 293 КАС України, на відміну від статті 299 цього Кодексу, обмежує права особи на оскарження такої ухвали в касаційному порядку.
Таким чином суд апеляційної інстанції, відмовивши у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року в частині відстрочення сплати судового збору за подання позову до ухвалення рішення у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, не звернув увагу, що вказана ухвала суду першої інстанції не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, і до того ж, не впливає на рішення по суті, оскільки не зачіпає процесуальні права сторін, дотримання яких обумовлює законність та обґрунтованість судового рішення.
За наведеного правового регулювання Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
Між тим, суд касаційної інстанції не може перебирати на себе повноваження апеляційного суду щодо постановлення процесуального рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції від 24 січня 2023 року.
З огляду на це колегія суддів, ураховуючи приписи статті 353 КАС України, дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
З огляду на результат касаційного перегляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №200/5361/22 скасувати.
Справу № 200/5361/22 направити до Першого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк М.В. Білак