№ 200/5487/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 200/5487/21

адміністративні провадження № К/990/21579/22; К/990/7461/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» та Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2021 (суддя Кониченко О.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022 (судді: Блохін А.А. (головуючий), Гаврищук Т.Г., Міронова Г.М.) у справі №200/5487/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ») звернулося з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі -відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» пені з податку на додану вартість в сумі 5 575 742,58 грн шляхом внесення відповідного запису (даних, операцій) до інтегрованої картки платника податку на додану вартість ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ», зобов`язання контролюючого органу здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДПС шляхом виключення з інтегрованої картки ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» платника податків з податку на додану вартість пені в сумі 5 575 742,58 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає про безпідставність визначення йому суми пені з податку на додану вартість в розмірі 5 575 742,58 грн, оскільки ним своєчасно сплачено грошові зобов`язання визначені податковим повідомленням - рішенням №0001705107 від 01.12.2020 (отримано 04.12.2020).

Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення прийняте за результатами акту перевірки від 07.11.2017 №105/28-10-47-11/37732376 за наслідками судового оскарження у суді касаційної інстанції (постанова Верховного Суду від 16.11.2020 у справі № 805/1974/18-а) вважається відкликаним, а сума грошового зобов`язання визначена новим податковим повідомленням - рішенням №0001705107 від 01.12.2020 була сплачена позивачем в межах визначеного законодавством 10-денного строку з моменту його отримання (отримано 04.12.2020) платіжними дорученням від 04.12.2020 №380648, 380649, які долучені до матеріалів справи.

Також вказує, що підпунктом 129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла у період з 01.01.2017 до 01.01.2021) не було передбачено нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Офісу великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якого є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) щодо нарахування ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» пені з податку на додану вартість в сумі 5 575 742,58 грн шляхом внесення відповідного запису (даних, операцій) до інтегрованої картки платника податку на додану вартість ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. В частині задоволених позовних вимог суди дійшли висновку, що строк сплати грошового зобов`язання, зменшеного за результатами судового оскарження, обраховується саме з дня отримання платним податків нового податкового повідомлення - рішення на відповідну суму.

Позивач 04.12.2020 отримав нове податкове повідомлення-рішення №0001705107 від 01.12.2020, прийняте з урахуванням постанови Верховного Суду від 16.11.2020 у справі №805/1974/18-а, та 14.12.2020 провів сплату визначено грошового зобов`язання. Отже оскільки грошове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №0001705107 від 01.12.2020 було сплачено в межах строку встановленого пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, а тому відсутні підстави для нарахування пені позивачу з період з 03.05.2017 по 18.12.2020 у сумі 5575742,58 грн.

Також суди дійшли висновку, що до спірних правовідносин в частині нарахування пені в період з 01.03.2020 слід також застосовувати норму пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, якою передбачено незастосування штрафних санкцій на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

В частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства, суди вказали, що позивачем 18.12.2021 сплачено пеню у розмірі 5580313,04 грн, а відповідачем у ІКП здійснені коригування щодо нарахованої пені, шляхом її погашення, тобто станом на 31.12.2020 у ІКП позивача була відсутня будь - яка сума пені, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обраний Товариством спосіб правового захисту щодо коригування даних в інформаційній системі органів ДПС шляхом виключення з інтегрованої картки ТОВ "МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ" платника податків з податку на додану вартість пені в сумі 5 575 742,58 грн не може бути реалізоване судом з огляду на відсутність вищезазначеної суми пені в ІКП.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства.

Відповідач також не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог статі 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у березні 2018 року позивач звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2017 №0007824711 про збільшення Товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 13 841 293,50 грн, з яких 9 227 529 грн -основний платіж та 4 613 764,50 грн - штрафні санкції.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, у справі №805/1974/18-а позов Товариства було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.12.2017 №0007824711.

Відповідач не погодився із вищезазначеними судовими рішеннями оскаржив їх до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 16.11.2020 у справі № 805/1974/18-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 змінено, позов Товариства було задоволено частково, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.12.2017 №0007824711 в частині визначення суми грошових зобов`язань із штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 306 882,25 грн, в іншій частині позовних вимог Товариства було відмовлено.

04.12.2020 позивач отримав нове податкове повідомлення - рішення №0001705107 від 01.12.2020, яке містило зменшену суму штрафу, відповідно до постанови Верховного Суду від 16.11.2020 у справі № 805/1974/18- а.

Позивачем грошові зобов`язання, визначені податковим повідомленням-рішенням № 0001705107 від 01.12.2020 (отримано 04.12.2020), було сплачено в повному обсязі платіжними дорученнями від 14.12.2020 №380649 та № 380648 на загальну суму 11 534 411,25 грн.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків (ІКП) позивача та витягу з особового рахунку позивача з ПДВ, наданих відповідачем, останнім, 18.12.2020 та 30.12.2020 здійснено нарахування пені з ПДВ в розмірі 5 575 742,58 грн, що відображено в інтегрованій картці платника податків - 4 787 798,23 грн пені (по даті операції 18.12.2020) та 787 944,35 грн пені (по даті операції 30.12.2020).

Судами також встановлено, що позивач платіжним дорученням № 382518 від 18.12.2021 сплатив пеню у розмірі 5580313,04 грн. Зазначений факт визнається сторонами.

Відповідачем у ІКП з ПДВ позивача здійснені коригування щодо нарахованої пені, шляхом її погашення 18.12.2020 у сумі 4787798,23 грн, а 31.12.2020 у сумі 787944,35 грн і станом на 31.12.2021 у позивача наявна переплата у розмірі 34 989,54 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій Товариство та контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пунктів 1, 2 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач обґрунтовує касаційну скаргу не врахуванням судами попередніх інстанцій при застосуванні норм матеріального права висновків Верховного Суду, зокрема, викладених у постановах від 19.02.2019 у справі №825/999/17, від 31.01.2020 у справі 560/4131/18, від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 25.03.2020 у справі №826/9288/18, від 01.07.2020 у справі № 640/8980/19, від 17.06.2021 у справі № 520/7599/19. Товариство вказує, що у спірних правовідносинах належним способом захисту, що відновить його порушені права, є саме коригування відповідачем даних інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї неправомірно нарахованих сум пені.

Контролюючий орган свої вимоги обґрунтовує неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України та вказує на те, що нарахування пені має розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Також відповідач наголошує на неправильному застосуванні судами положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, зокрема зазначає, що вказана норма не поширюється на застосування санкцій за порушення щодо нарахування, декларування та сплати ПДВ, а також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

9. Позивач та відповідач подали відзиви на касаційні скарги, у яких, посилаючись на аналогічні висновкам судів попередніх інстанції у справі доводи, просили залишити касаційні скарги без задоволення.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінку доводам скаржників викладених у касаційних скаргах колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційних скарг, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

В частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправними дії контролюючого органу щодо нарахування ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» пені з ПДВ в сумі 5 575 742,58 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за змістом пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України грошові зобов`язання мають бути сплачені платником податків протягом десяти днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення, отже сплата позивачем грошових зобов`язань протягом десяти днів з дня отримання нового податкового повідомлення - рішення, прийнятого після судового оскарження на зменшену суму грошового зобов`язання, звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені.

Колегія суддів вважає такі висновки помилковими.

Так, у цій справі визначення грошових зобов`язань контролюючим органом відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України відбулося саме шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.12.2017 №0007824711. Податкове повідомлення-рішення від 01.12.2020 №0001705107 (сплату у десятиденний строк від отримання якого суди визнали таким, що звільняє від нарахування пені) прийнято з урахуванням постанови Верховного Суду від 16.11.2020 у справі № 805/1974/148-а та на її підставі, яке містило зменшену суму штрафних (фінансових) санкцій.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з абзацом другим пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Аналогічне положення міститься у підпункті 4 пункту 1 розділу V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28 грудня 2015 року.

Згідно з пунктом 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що грошові зобов`язання підлягають сплаті протягом десяти днів саме з дня їх узгодження, а не отримання нового податкового повідомлення-рішення, яким за результатами судового оскарження фактично фіксується сума узгодженого грошового зобов`язання, правомірність нарахування якого підтверджена судом. Норми Податкового кодексу України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов`язання, однак, воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов`язання та/або виникнення права на його повторне оскарження. Аналогічні висновки містяться, зокрема в постановах Верховного Суду від 07.12. 2020 у справі №826/15527/17, від 12.08.2021 у справі № 804/3114/16.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про своєчасність сплати позивачем узгоджених грошових зобов`язань, адже днем їх узгодження було 16.11.2020 (день набрання законної сили судовим рішенням у справі №805/1974/18-а), а днем сплати - 14.12.2020. Тобто сплата відбулася поза межами десяти днів з дня узгодження грошових зобов`язань.

Щодо нарахування пені, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції на час нарахування пені) нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з пунктом 129.2 статті 129 Податкового кодексу України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується.

Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Граматичний (лексичний) і логічний аналізи підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року (яка чинна і на час нарахування пені позивачу) дають підстави для висновку, що законодавець пов`язує момент початку нарахування пені із закінченням граничного строку сплати податкового зобов`язання, визначеного Податковим кодексом України. Строк сплати податкового зобов`язання, на відміну від грошового зобов`язання, становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, період нарахування пені охоплює увесь час заниження податкового зобов`язання, в тому числі і період адміністративного та/або судового оскарження.

Інше тлумачення вказаної норми позбавляє логічного змісту наведеного у ній в дужках словосполучення «у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження», яке, фактично, і вказує на те, що цей темпоральний проміжок є частиною іншого (більшого) періоду, ніж після узгодження грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням. За змістом норм Податкового кодексу України узгодження грошових зобов`язань відбувається із закінченням процедури адміністративного та/або судового оскарження.

На обґрунтованість такого висновку вказує і системний аналіз пункту 129.2 статті 129 Податкового кодексу України, оскільки предметом регулювання всієї цієї норми є скасування пені, нарахованої за період заниження грошового зобов`язання (його частини), у випадку, коли за наслідками адміністративного або судового оскарження скасовано нараховане грошове зобов`язання (його частина). Є підстави вважати, що якби законодавство не передбачало, що пеня має нараховуватися за весь період заниження податкового зобов`язання, виявленого контролюючим органом та донарахованого податковим повідомленням-рішенням (що і обумовило кваліфікацію такої суми як «грошове зобов`язання»), то і сенсу її скасовувати повністю або в частині у разі скасування самого податкового повідомлення-рішення повністю або в частині не було б.

При цьому слід зазначити, що пеня на підставі пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховується в обов`язковому порядку в силу вимог Податкового кодексу України, і не обумовлюється прийняттям контролюючим органом жодних додаткових рішень. Однак, момент виникнення обов`язку платника податків з її сплати нерозривно пов`язаний з моментом виникнення обов`язку зі сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання (зокрема його узгодження), розмір якого і є базою для розрахунку пені.

Отже, з урахуванням вимог пункту 129.2 статті 129 Податкового кодексу України у разі залишення без змін частини нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку судового оскарження, пеня, нарахована за несплату такого, відображається в ІКП платника податку та підлягає сплаті за весь період заниження такого зобов`язання, в тому числі і за період адміністративного та/або судового оскарження.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі №380/7694/20.

Таким чином, застосування судами попередніх інстанцій положень підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України як такого, що пов`язує момент початку нарахування пені із закінченням десятиденного строку для сплати грошових зобов`язань з моменту їх узгодження та/або отримання податкового повідомлення-рішення суперечить фактичному змісту статті 129 Податкового кодексу України.

Отже, пеня позивачу має бути нарахована на суму заниженого податкового зобов`язання, правомірність збільшення якого підтверджена у судовому порядку, за увесь час його заниження (у тому числі за період судового оскарження), а нарахування пені має розпочатися з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження.

При цьому колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не перевірили правильність нарахування позивачу пені в сумі 5 575 742,58 грн відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, відповідний розрахунок нарахування пені до матеріалів справи відповідачем не долучений та судами попередніх інстанцій не досліджений. Відповідачем у відзиві на позовну заяву було наведено таблицю розрахунку пені, проте таку судами також не досліджено.

Зокрема, в контексті вказаного вище судам необхідно встановити дату початку нарахування пені та дату закінчення її нарахування, а також суму на яку така нараховується.

Щодо застосування судами до спірних відносин положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Законом України від 17.03.2020 №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019)» (набрав чинності 18.03.2020 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-1.

Згідно з абзацом одинадцятим пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Суди дійшли висновку, що, оскільки дія карантину не завершена відповідачем необґрунтовано обчислена та застосована пеня у період з 01.03.2020 по 30.12.2020.

Як вже зазначено вище судами не досліджено та не встановлено за який саме період було нараховано пеню, як не встановлено і суму пені нарахованої з 01.03.2020. Як стверджує відповідач пеня нарахована до 18.12.2020 (включно), при цьому суди вказують про необґрунтованість обчислення та застосування пені по 30.12.2020. Вказане також свідчить про не дослідження судами доказів та не встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи по суті.

Суди також не звернули увагу на те, що вказаною правовою нормою передбачено, що нарахована, але не сплачена за цей період (з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину) пеня підлягає списанню. При цьому судами встановлено, що пеня в розмірі 5 575 742,58 грн нарахована позивачу, останнім була сплачена в повному обсязі. Вказаній обставині в контексті зазначеної норми оцінки надано не було.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суди фактично не дослідили доказів та не надали належної оцінки спірним правовідносинам в зазначеному вище правовому регулюванні, та не дотримались принципів процесуального закону.

Вказані вище обставини та факти залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій.

В свою чергу, вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга цієї статті).

Відповідно до частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

12. Щодо позовних вимог про зобов`язання контролюючого органу здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДПС шляхом виключення з інтегрованої картки ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» платника податків з податку на додану вартість пені в сумі 5 575 742,58 грн.

Суди дійшли висновку, що оскільки позивачем сплачено пеню у розмірі 5580313,04 грн і станом на 31.12.2020 у ІКП позивача була відсутня будь - яка сума пені, то обраний Товариством спосіб правового захисту щодо коригування даних в інформаційній системі органів ДПС шляхом виключення з інтегрованої картки ТОВ "МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ" платника податків з податку на додану вартість пені в сумі 5 575 742,58 грн не може бути реалізоване судом з огляду на відсутність вищезазначеної суми пені в ІКП.

При цьому суди не врахували наступного.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Згідно пунктом 6 глави 2 розділу ІІІ Порядку №5 у разі погашення податкового боргу автоматично проводиться розрахунок пені відповідно до пункту 129.1 та підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 розділу II Кодексу та відображається відповідними операціями щодо нарахування пені в ІКП.

Аналіз положень вказаного Порядку свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №825/999/17, від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 17.06.2021 у справі №520/7599/19.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі №825/999/17 також дійшов висновку, що при визначенні питання про правомірність нарахування платнику податків пені належним способом захисту, що відносить порушені права, є коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки шляхом виключення неправомірно нарахованих сум пені.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що невід`ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об`ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

Таким чином, у разі якщо судом встановлено порушення права позивача в результаті неправомірного нарахування контролюючим органом на підставі приписів підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пені у відповідному розмірі (сумі) належним способом захисту, що відновить порушені права, є саме коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки шляхом виключення неправомірно нарахованих сум пені, в незалежності від сплати платником податку такої сумі пені, чи (або) проведеного контролюючим органом в ІКП коригування нарахованої пені, шляхом її погашення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

12. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не досліджено докази та не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

13. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 195 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» та Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі №200/5487/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова