ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 200/696/20-а

адміністративне провадження № К/9901/32704/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (головуючий суддя: Тарасенко І.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року (колегія суддів: Міронова Г.М., Гайдар А.В., Геращенко І.В.,) у справі №200/696/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторгівельна фірма «Зоря» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

13 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроторгівельна фірма "Зоря" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (який було неодноразово змінено та доповнено), в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 09.12.2019 про сплату заборгованості з єдиного внеску у розмірі 885416,50 грн; визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 14.01.2020 про сплату заборгованості з єдиного внеску у розмірі 883470,12 грн; визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 14.02.2020 про сплату заборгованості з єдиного внеску у розмірі 882265,98 грн; визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 11.03.2020 про сплату заборгованості з єдиного внеску у розмірі 877244,84 грн; визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 08.04.2020 про сплату заборгованості з єдиного внеску у розмірі 899319,31 грн; визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 15.05.2020 про сплату заборгованості з єдиного внеску у розмірі 921279,91 грн (том 1 а. с. 196-197).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторгівельна фірма «Зоря» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-970-17 - задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 09.12.2019 про сплату заборгованості з єдиного внеску у розмірі 885416,50 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 14.01.2020 про сплату заборгованості з єдиного внеску у розмірі 883470,12 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 14.02.2020 про сплату заборгованості з єдиного внеску у розмірі 882265,98 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 11.03.2020 про сплату заборгованості з єдиного внеску у розмірі 877244,84 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 08.04.2020 про сплату заборгованості з єдиного внеску у розмірі 899319,31 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 15.05.2020 про сплату заборгованості з єдиного внеску у розмірі 921279,91 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторгівельна фірма «Зоря» (місцезнаходження: 84442, Донецька область, Лиманський район, смт. Зарічне, вул. Шевченка, 2б, код ЄДРПОУ 25580292) судовий збір у сумі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн 00 коп.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Оскільки ТОВ АТФ «Зоря» на початок антитерористичної операції було зареєстровано у м. Донецьку, з 19 квітня 2016 року і станом на день розгляду справи місцезнаходженням позивача є смт. Зарічне Лиманського району Донецької області, а заборгованість, яка є предметом спору, була сформована податковим органом до набуття чинності змін до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування спірних податкових вимог ГУ ДПС у Донецькій області.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроторгівельна фірма «Зоря» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 25580292), є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів у Головному управлінні ДФС у Донецькій області, Слов`янсько - Лиманському управлінні, Лиманська ДПІ (м. Лиман), що розташований на території населеного пункту, включеного до переліку, зазначеного у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилась антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України.

09 грудня 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято вимогу № Ю-970-17 про сплату ТОВ «Агроторгівельна фірма «Зоря» борг (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 30 листопада 2019 року у розмірі 885416,50 грн (том 1 а. с. 6).

21 січня 2020 року ТОВ АТФ «Зоря» отримало поштою вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 14 січня 2020 року про сплату ТОВ АТФ «Зоря» боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 31 грудня 2019 року у розмірі 883470,12 грн (том 1 а. с. 38).

21 лютого 2020 року ТОВ АТФ «Зоря» отримано поштою вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 14 лютого 2020 року про сплату ТОВ АТФ «Зоря» боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 31 січня 2020 року у розмірі 882265,98 грн (том 1 а. с. 89).

25 березня 2020 року ТОВ АТФ «Зоря» отримало поштою вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 11 березня 2020 року про сплату ТОВ АТФ «Зоря» боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 29 лютого 2020 року у розмірі 877244,84 грн (том 1 а. с. 134).

20 квітня 2020 року ТОВ АТФ «Зоря» отримало поштою вимогу ГУ ДПС у Донецькій області № Ю-970-17 від 08 квітня 2020 року про сплату ТОВ АТФ «Зоря» боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 31 березня 2020 року у розмірі 899319,31 грн. (том 1 а. с. 168).

19 травня 2020 року ТОВ АТФ «Зоря» отримало поштою вимогу ГУ ДПС у Донецькій області №Ю-970-17 від 15 травня 2020 року про сплату ТОВ АТФ «Зоря» боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 30 квітня 2020 року у розмірі 921279,91 грн. (том 1 а. с. 198).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Донецькій області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач зазначає, що судами неправильно застосовано положення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, адже дія спеціальних норм цього Закону не зупинена та розповсюджується на всіх платників єдиного внеску не залежно від місця їх перебування на обліку.

Указує, що з 13.02.2020 пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI виключено.

Відповідач на обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на неврахування судами висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №812/1473/16, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18-а у подібних правовідносинах.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів.

Посилається на те, що висновки судів попередніх інстанцій є абсолютно тотожними висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18-а та у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №812/1473/16.

Верховний Суд ухвалою від 04.02.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Абзацем 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02.12.2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно якого м. Маріуполь Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідно до пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абз. 1 ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №812/1473/16, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18-а у подібних правовідносинах.

Посилання скаржника на висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18-а, Суд не приймає до уваги, оскільки предметом розгляду у цій справі було рішення податкового органу від 13 грудня 2017 року № 0040151304 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, тоді як предметом розгляду цієї справи (№200/1343/20-а) є правомірність вимоги податкового органу про сплату боргу.

Крім того, скаржник у поданій касаційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду у справі №812/1473/16. Так, розглядаючи справу №812/1473/16, Верховний Суд у своїй постанові від 22.10.2019 указав, що звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не звільняє орган доходів і зборів від обов`язку надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Верховний Суд наголосив, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. З урахуванням викладених обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правомірно відмовив ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» у задоволенні позовних вимог.

Водночас, Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі (№200/696/20-а) Суд ураховує наступні висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №805/3362/17-а.

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІI, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІI були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VI, а змін безпосередньо до Закону № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) пункту 94 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Тобто положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІI після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464-VI, а підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІI вичерпав свою функцію.

Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року (справа № 2-1/2008).

На підставі абзацу п`ятого підпункту «у» пункту 83 Закону України від 14 січня 2020 року №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було виключено.

Таким чином, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, був підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, який забороняв притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Крім того, Суд зауважує, що аналогічна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі №805/930/16-а, від 15 травня 2019 року у справі №805/1949/17-а, від 16 квітня 2019 року у справі №812/5/17, від 21 серпня 2019 року у справі №360/137/19, від 8 жовтня 2019 року у справі №805/2437/16-а, від 18 лютого 2020 року у справі № 812/339/16.

Оскільки на момент прийняття спірних вимог ГУ ДПС у Донецькій області №Ю-970-17 від 09.12.2019, №Ю-970-17 від 14.01.2020, №Ю-970-17 від 14.02.2020 (оскільки заборгованість у цій вимозі сформована станом на 31.01.2020) пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI не був скасований та зміни до нього не були внесені, він продовжував свою дію.

Таким чином, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території, де здійснювалась антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції на час спірних взаємовідносин тривав, а отже - суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про неправомірність направлення на адресу позивача наведених вище вимог про сплату боргу (недоїмки).

Водночас, стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування вимог ГУ ДПС у Донецькій області №Ю-970-17 від 11.03.2020, №Ю-970-17 від 08.04.2020 та №Ю-970-17 від 15.05.2020 суд зазначає, що останні винесені контролюючим органом після внесення змін до Закону №2464-VI та виключення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення».

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, вказали, що заборгованість яка є предметом спору, була сформована податковим органом до набуття чинності змін до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що підтверджується інтегрованою карткою платника єдиного внеску, що міститься у матеріалах справи.

Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що наявні у матеріалах справи витяги з інтегрованої картки платника єдиного внеску - позивача містять інформацію щодо сплати та нарахувань єдиного внеску за період з 31.12.2017 по 31.12.2018 та з 31.12.2018 по 29.02.2020, а отже - не можуть підтверджувати наявність або відсутність заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску станом на час винесення спірних у справі вимог №Ю-970-17 від 11.03.2020, №Ю-970-17 від 08.04.2020 та №Ю-970-17 від 15.05.2020, та не дають можливості встановити період, за який позивачу здійснено нарахування єдиного внеску цими вимогами.

Отже, Суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій в наведеній вище частині передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, та без врахування положень статті 90 КАС України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Отже, встановлення та надання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, на підставі недопустимих доказів, свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді цієї справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів попередніх інстанцій - частковому скасуванню із направленням справи в частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимог ГУ ДПС у Донецькій області №Ю-970-17 від 11.03.2020, №Ю-970-17 від 08.04.2020 та №Ю-970-17 від 15.05.2020 - скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко