№ 200/877/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року

м. Київ

справа № 200/877/23

адміністративне провадження № К/990/12266/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 (колегія суддів у складі: Гайдара А. В., Гаврищук Т. Г., Компанієць І. Д.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частина НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність (дії) військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі 100 000 грн, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 09.10.2022 по 08.01.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 100 000 грн, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 09.10.2022 по 08.01.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що, перебуваючи у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 , позивач виконував бойові завдання на підставі бойових наказів (розпорядження) начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн, відповідно до Постанови № 168, проте збільшена додаткова винагорода протиправно не нараховувалася та не виплачувалася.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 05.06.2022 № 209-ОС зараховано у списки особового складу з 05.06.2022.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2023 № 12/1011, старший сержант ОСОБА_1 11.07.2022 вибув у службове відрядження на ділянку ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.06.2022 № 106 (гриф).

З 11.08.2022 по 18.08.2022 перебував у відпустці, відповідно до вихідної телеграми НОМЕР_4 прикордонного загону від 09.08.2022 № 12/3689-22-вих.

Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № (гриф)/25-2075-Е військовослужбовця передислоковано з НОМЕР_4 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_5 прикордонного загону, військовослужбовець з 08.10.2022 по 09.01.2023 перебував у службовому відряджені та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_5 прикордонного загону.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 08.01.2023 № 4304 та від 06.06.2023 № 5230 старший сержант ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області: з 09.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 08.01.2023.

Згідно з копіями витягів з наказів: від 02.10.2022 № 397-ОС ОСОБА_1 нарахована та виплачена винагорода, згідно з Постановою № 168, за вересень - 30 000 грн, відповідно до наказу від 03.11.2022 № 456-ОС за жовтень - 30 000 грн, наказу від 02.12.2022 № 503-ОС за листопад 2022 року - 30 000 грн, наказу від 26.12.2022 № 550-ос за грудень 2022 року - 30 000 грн, наказу від 20.01.2023 № 28-ОС за грудень 2022 року - 70 000 грн, наказу від 07.02.2023 № 55-ос за січень 2023 року - 30 000 грн, від 20.02.2023 № 81-ОС за період з 08.01.2023 по 31.01.2023 - 54 193,55 грн.

Тобто матеріалами справи підтверджується виплата винагороди до 100 000 грн за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 та з 08.01.2023 по 31.01.2023.

Згідно з поясненнями, наданими на вимоги ухвали суду НОМЕР_5 прикордонним загоном, довідка про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії ОСОБА_1 , який проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , та який приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у період з 09.10.2022 по 08.01.2023 була видана в одному екземплярі та направлена до комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону.

Відповідно до вимог наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 392-АГ, ІНФОРМАЦІЯ_1 супровідним листом від 26.12.2022 № 22/5474-22 вих. «Про надання інформації» до НОМЕР_3 прикордонного загону було направлено копію рапорту щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НОМЕР_3 прикордонного загону. В даному листі було зазначено, що підтверджуюча інформація, відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 Наказу № 392-АГ, у ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня. Дана інформація була направлена для вжиття заходів в межах компетенції.

Рапорти за жовтень та листопад на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходили. Рапорти за січень 2023 року до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) не направлялися у зв`язку з тим, що відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (володільцем даного наказу є Генеральний штаб Збройних Сил України) від 02.02.2023 № 26 визначено, що з 01.01.2023 по 31.01.2023 Чернігівська область не входить до району ведення воєнних (бойових) дій.

Також зазначено, що підтверджуючі документи щодо прийняття ОСОБА_1 безпосередньої участі (в сукупності) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів до ІНФОРМАЦІЯ_1 від прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону в період з 09.10.2022 по 08.01.2023 не надходили.

13.01.2023 представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_6 із заявою щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168.

Листом від 08.02.2023 № 21-506 НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України повідомив, що підтверджуюча інформація (щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій), відповідно до пункту 2 Наказу № 392-АГ немає. Також указав, що у разі надання ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджуючих документів у відповідності до вимог Наказу № 392-АГ (Наказу № 628-АГ) щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, військовослужбовцю буде нарахована та виплачена додаткова винагорода до 100 000 грн за відповідні періоди (дні) такої участі.

Не погоджуючись з невиплатою додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до 100 000 грн в розрахунку на місяць у період з 09.10.2022 по 08.01.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2023 позов задоволено частково. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, збільшену до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 08.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 07.01.2023. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Наказ № 392-АГ містить норми, які зачіпають права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди, а також встановлює організаційно-правовий механізм реалізації права на таку допомогу, отож такий наказ мав пройти державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Оскільки цей наказ державну реєстрацію не проходив, то він уважається таким, що не набрав чинності і не може бути застосованим до спірних правовідносин.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що недотримання органами Держприкордонслужби вимог Наказу № 392-АГ в частині обміну інформацію про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.

Тож за відсутності у спірний період затвердженого МВС України порядку і умов виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, за оцінкою суду першої інстанції, єдиним нормативно-правовим актом, що визначає підстави та порядок виплати відповідачем спірної додаткової винагороди є Постанова № 168. При цьому, суд зазначив, що указаною постановою не затверджені конкретні форми документів, якими має підтверджуватися безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що довідка військової частини НОМЕР_2 від 08.01.2023 № 4304 про прийняття безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області є належним документом, який має прийматися командуванням до уваги при призначенні додаткової винагороди на підставі Постанови № 168. Разом з тим, суд першої інстанції установив, що позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода до 100 000 грн за грудень 2022 року та за період з 08.01.2023 по 31.01.2023 (тобто за 08.01.2023 нараховано та виплачено), що підтверджується витягами з наказів про виплату додаткової винагороди та додатків до них.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, збільшену до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 08.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 07.01.2023.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2023 скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято нову постанову в цій частині. Відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до НОМЕР_3 прикордонного загону (війська частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії. В частині відмови у позовних вимогах рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2023 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки Накази № 392-АГ та № 628-АГ зачіпають соціально-економічні, права, свободи й законні інтереси військовослужбовців, які проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, тому вони підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку. Однак, відповідачем не були надані суду докази стосовно того, що Накази № 392-АГ та № 628-АГ були зареєстровані в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку, отже, вони не пройшли правової експертизи і не набули чинності у порядку, встановленому законодавством.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду визначений Інструкцією, яка затверджена наказом МВС України від 18.03.2016 № 188 і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З аналізу Постанови № 168 та Інструкції № 188 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшується до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. При цьому виплата вказаної винагороди військовослужбовцю, який перебуває у відрядженні, здійснюється за наказом начальника органу Держприкордонслужби за місцем служби такого військовослужбовця.

Водночас суд апеляційної інстанції установив, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах. Таким чином, суд дійшов висновку, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.

Суд відхилив твердження позивача, що підтвердженням його безпосередньої участі у бойових діях є бойові накази (розпорядження), оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є беззаперечним свідченням його виконання військовослужбовцем та безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує, що звернення з касаційною скаргою обумовлено неправильним застосуванням судами норм матеріального права, за відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- пункту 1 Постанови № 168, в цілому Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (далі - Перелік № 309), в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Державної прикордонної служби та командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом Постанови № 168;

- пункту 2-1 Постанови № 168, в цілому Інструкції № 188, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, а саме: визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

- пункту 2-1 Постанови № 168, в цілому Наказів № 392-АГ № 628-АГ, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168.

Крім того, скаржник указує, що нормативно-правовим актом для регулювання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану є Постанова № 168. Він уважає, що Інструкція № 188 не підлягає застосування до правовідносин із проходження служби військовослужбовцями саме у період воєнного стану. Окрім того, указана Інструкція була прийнята ще до початку оголошення воєнного стану, а саме: 18.03.2016, тому, знову ж таки, не може регулювати правовідносини із проходження військової служби під час воєнного стану.

Також звертає увагу на те, що для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн не є обов`язковою лише безпосередня участь у бойових діях та зіткнення із ворогом, оскільки положення пункту 1 наведеної постанови передбачають, зокрема, і здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Саме таким заходом, на його думку, і є виконання бойових завдань на підставі бойових наказів на кордоні із республікою білорусь.

При цьому, скаржник уважає, що судом апеляційної інстанції було безпідставно покладено на позивача обов`язок доказування, а саме: що позивачу необхідно доказувати факт прийняття участі у бойових діях або безпосередньої особистої участі у заходах з оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Зазначає, що судом не ураховано, що навіть сам характер проходження служби на території кордону з державою агресором та республікою білорусь, передбачає здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, тим більш, що такі функції позивач виконував на підставі бойових розпоряджень (наказів).

Окрім цього, скаржник уважає, що судом безпідставно установлено для позивача надзвичайні та заздалегідь недосяжні стандарти доказування.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

29.03.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика В. В., на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 200/877/23.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17.04.2024 № 454 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 200/877/23 у зв`язку відпусткою судді Загороднюка А. Г., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 200/877/23.

Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика В. В. на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Статтею 16 Закону № 661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим та другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні, постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжено до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168.

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Постанова № 793) до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці 1 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

У решті зміст пункту 1 Постанови № 168, у частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України на час виникнення спірних правовідносин (з 09.10.2022 по 31.12.2022), не змінювався.

30.07.2022 Адміністрацією Держприкордонслужби України, з посиланням на пункт 2-1 Постанови № 168, було видано Наказ № 392-АГ, який уведено в дію з 01.08.2022.

Пунктом 2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 грн пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме: 1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; 6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження; 7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави; 8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

У пункті 4 Наказу № 392-АГ установлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 Наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджувальні документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

З 01.12.2022 Адміністрацією Держприкордонслужби України уведено в дію наказ від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - Наказ № 628-АГ), в якому було змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що військовослужбовцям Держприкордонслужби України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.

Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях і заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст Наказів № 392-АГ та № 628-АГ.

Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

З наведеного Суд дійшов висновку, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченою Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які, у розумінні Постанови № 168, означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції уважав незастосовними до спірних правовідносин положень Наказу № 392-АГ. При цьому визнав, що довідка військової частини НОМЕР_2 від 08.01.2023 № 4304 про прийняття безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області є належним документом, який має прийматися командуванням до уваги при призначенні додаткової винагороди на підставі Постанови № 168.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

При цьому, суд апеляційної інстанції застосував при вирішенні цього спору приписи Інструкції № 188, а не Наказів № 392-АГ та № 628-АГ.

З приводу цього Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 розглядав питання застосовності Наказів № 392-АГ, № 628-АГ та Інструкції № 188, у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою № 168.

У постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що Накази № 392-АГ та № 628-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на це, Верховний Суд констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби України вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.

Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є подібним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби України визначали механізм реалізації Постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України під час дії воєнного стану.

Також Верховний Суд указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби України фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби України, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.

Виходячи з цього, Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 дійшов висновку, що Накази № 392-АГ та № 628-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період.

У постанові від 26.06.2024 у справі № 200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.

Так, у справі № 200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Адміністрація Держприкордонслужби України, з огляду на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та, заразом, відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови № 168).

Цим рішенням (у широкому розумінні) стали згадувані Накази № 392-АГ, № 628-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які були спрямовані сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань/заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Отже, з огляду на наведене, Верховний Суд у справі № 200/216/23 уважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) зі сторони Адміністрації Держприкордонслужби України шляхом видання Наказів № 392-АГ та № 628-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Щодо застосовності Інструкції № 188, то Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 зазначив, що вона була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно з цього Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 дійшов висновку, що Інструкція № 188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, а тому її положення при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України № 168, не можуть бути застосовані.

Таким чином, позиція суду апеляційної інстанції про застосування Інструкції № 188 при вирішенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та судів попередніх інстанцій про незастосовність до спірних правовідносин Наказів № 392-АГ та № 628-АГ є помилковою.

Переглядаючи висновки суду апеляційної інстанції по суті позовних вимог, Суд виходить з такого.

Суд нагадує, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2023 було скасовано лише в частині задоволених позовних вимог та в цій частині було прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до НОМЕР_3 прикордонного загону (війська частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії. В частині відмови у позовних вимогах рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2023 залишено без змін.

Представник позивача у касаційній скарзі просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 та залишити в силі рішення суду Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2023, яким позов задоволено частково.

Ураховуючи це, суд касаційної інстанції перевіряє правильність висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог позивача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 08.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 07.01.2023, у задоволенні яких було відмовлено судом апеляційної інстанції.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач проходить військову службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ). Зокрема, у період з 08.10.2022 по 09.01.2023 позивач перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ).

Позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода, згідно з Постановою № 168, відповідно до витягів з наказів: від 02.10.2022 № 397-ОС за вересень - 30 000 грн; від 03.11.2022 № 456-ОС за жовтень - 30 000 грн; від 02.12.2022 № 503-ОС за листопад 2022 року - 30 000 грн; від 26.12.2022 № 550-ос за грудень 2022 року - 30 000 грн; від 20.01.2023 № 28-ОС за грудень 2022 року - 70 000 грн; від 07.02.2023 № 55-ос за січень 2023 року - 30 000 грн; від 20.02.2023 № 81-ОС за період з 08.01.2023 по 31.01.2023 - 54 193,55 грн.

Тобто, ОСОБА_1 була нарахована та виплачена додаткова винагорода до 100 000 грн за грудень 2022 року та за період з 08.01.2023 по 31.01.2023, що підтверджується витягами з наказів про виплату додаткової винагороди та додатків до них.

Обґрунтовуючи відсутність у позивача права на отримання спірної винагороди, відповідач зазначив, що начальником прикордонного загону, до якого було відряджено позивача, не надано підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах (не надано довідки, встановленого зразка, згідно яких нараховуються виплати).

З матеріалів справи встановлено, що НОМЕР_5 прикордонним загоном були надані письмові пояснення у справі (а.с. 89), в яких проінформовано, що довідка про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії ОСОБА_1 , який проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , та який приймав безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у період з 09.10.2022 по 08.01.2023 була видана в одному екземплярі та направлена до комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону.

Також у письмових поясненнях НОМЕР_5 прикордонний загін повідомив, що відповідно до вимог Наказу № 392-АГ супровідним листом від 26.12.2022 № 22/5474-22 вих «Про надання інформації» до НОМЕР_3 прикордонному загону направлено копію рапорту щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НОМЕР_3 прикордонного загону.

Суд першої інстанції виходив з того, що оформлена стосовно позивача довідка військової частини НОМЕР_2 від 08.01.2023 № 4304 є належним документом, який має прийматися командуванням до уваги при призначенні додаткової винагороди на підставі Постанови № 168.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

Однак апеляційний суд не здійснив комплексної оцінки наявних у справі доказів. Зокрема, цей суд не розглянув доведеність участі позивача у бойових діях та заходах в окреслений ним період цією довідкою у сукупності з іншими доказами у справі.

Суд апеляційної інстанції не дослідив накази/розпорядження, які стали передумовою для відрядження позивача для виконання відповідних завдань до ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з жовтня 2022 року (мається на увазі бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № 165 гриф).

Суд апеляційної інстанції не відповів на головне питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання, за якою посадою і де виконував позивач, якого було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) з 08.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 07.01.2023 та чим це підтверджується.

Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № 165 гриф у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час.

Поза увагою залишив суд апеляційної інстанції також копію рапорту (на який указав у своїх поясненнях НОМЕР_5 прикордонний загін) щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НОМЕР_3 прикордонного загону в контексті того, чи були випадки нарахування/виплати (за спірний період) додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі іншим прикордонникам, які в той самий період, що й позивач, були у складі НОМЕР_5 прикордонного загону і несли службу на тій самій території (ділянці), що й позивач, якщо так, то чим це було зумовлено.

Крім того, передчасними є висновок суду апеляційної інстанції, який стверджує, що сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) у спірний період в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.

Це твердження ігнорує фактичну практику, згідно з якою, у тому числі, на підставі таких наказів або розпоряджень видаються довідки про безпосередню участь у бойових діях чи заходах. Отже, бойовий наказ або розпорядження є невід`ємною частиною документального підтвердження участі військовослужбовця в бойових діях.

З огляду на наведене, висновки суду апеляційної інстанції є поспішними, оскільки не ґрунтуються на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.

У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час збирання та дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення.

Своєю чергою, в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права установлювати або уважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Отже наведені вище допущені судом апеляційної інстанції процесуальні порушення унеможливлюють розгляд та оцінку Верховним Судом наведених в касаційній скарзі доводів по суті спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та ураховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню в частині, якою скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2023 в частині задоволених позовних вимог та прийнято нову постанову в цій частині про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 із направленням справи в цій частині вимог на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 скасувати в частині, якою скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2023 в частині задоволених позовних вимог та прийнято нову постанову в цій частині про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.

В іншій частині постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 залишити без змін.

Постанова набираєзаконної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк