ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 200/9093/20-а
адміністративне провадження № К/990/9957/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №200/9093/20-а
за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просив:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Донецької області від 03.09.2020 № 871-к про звільнення з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
1.2. поновити в органах прокуратури Донецької області та в Донецькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній (рівноцінній) посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області з 05.09.2020;
1.3. стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.09.2020 по дату винесення судового рішення.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваного наказу з огляду на той факт, що фактично не відбулося ані реорганізації, ані ліквідації органу прокуратури, так само як не відбулося і скорочення кількості прокурорів в органі, в якому він обіймав посаду, у зв`язку з чим уважав, що відсутні законні підстави для звільнення його з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. ОСОБА_1 відповідно до наказу Прокуратури в Донецькій області від 27.11.2019 № 1027 призначений прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області.
4. З 25.09.2019 набув чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX (далі - Закон № 113-IX), яким запроваджено реформу прокуратури, обов`язковою умовою якої є атестація, успішне проходження усіх етапів якої є підставою для переведення до Офісу Генерального прокурора.
5. Сьомою кадровою комісією 09.07.2020 було прийнято рішення № 7, в якому зазначено що позивач не пройшов успішно атестацію у зв`язку з його неявкою на виконання практичного завдання та проведення співбесіди 02.07.2020.
6. Наказом Прокуратури Донецької області від 03.09.2020 № 871 позивача звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII. Підставою для звільнення вказано рішення Сьомої кадрової комісії від 09.07.2020 № 7.
7. Позивач, не погодившись рішенням Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження позивачем атестації від 09.07.2020 № 7, оскаржив його до суду у справі №200/6875/20-а. За наслідком розгляду цієї справи рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду 13.09.2021, оскаржуване рішення кадрової комісії визнане протиправним та скасоване.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 позов задоволено частково:
8.1. визнано протиправним та скасовано наказ керівника Донецької обласної прокуратури від 03.09.2020 № 871-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури;
8.2. поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на рівнозначній посаді прокурора Прокуратури Донецької області та органів прокуратури з 05.09.2020;
8.3. стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.05.2020 по 21.12.2021 включно у розмірі 392 396,42 грн;
8.4. в решті позовних вимог - відмовлено.
9. Скасовуючи оскаржуваний наказ, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №200/6875/20-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду 13.09.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Сьомої кадрової комісії від 09.07.2020 № 7 про неуспішне проходження атестації позивачем, яке слугувало підставою для видання цього наказу.
9.1. У зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказу про звільнення позивача, суд першої інстанції уважав за необхідне на підставі статті 235 КЗпП України поновити позивача на рівнозначній посаді у перейменованому органі прокуратури із компенсацією йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.09.2020 по 21.12.2021, розрахованого за правилами Постанови № 100 у розмірі 392 396,42 грн.
10. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2022 виправлено описки в резолютивній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2021, а саме:
змінено абзац третій резолютивної частини рішення, виклавши його в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області з 05.09.2020»;
в абзаці четвертому резолютивної частини судового рішення слова «з 05 травня 2020 року» замінити словами «з 05 вересня 2020 року».
11. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 апеляційна скарга Донецької обласної прокуратури задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
11.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив із того, що постановою Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 200/6875/20-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2021 та постанова Першого апеляційного адміністративного суду 13.09.2021 скасовані та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення Сьомої кадрової комісії від 09.07.2020 № 7, яким визнано позивача таким, що не пройшов успішно атестацію, відмовлено повністю.
11.2. Тож, оскільки вказане рішення Кадрової комісії залишилося чинним, а за приписами підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є безумовною підставою для звільнення прокурора з посади, то, за висновком суду апеляційної інстанції, прийнятий на підставі такого рішення наказ від 03.09.2020 № 871 про звільнення ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
12. Від ОСОБА_1 до Верховного Суду (далі - Суд) надійшла касаційна скарга на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі № 200/9093/20-а, у якій позивач просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
12.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
12.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував частину 1 та 2 статті 308 КАС України без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 0440/6027/18 щодо застосування меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України.
12.3. Так, скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статті 308 КАС України вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги без будь-яких законних підстав для цього, скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції за відсутності жодної з підстав, визначених статтею 317 КАС України. Зокрема, скаржник наголошує, що апеляційне провадження у цій справі відкрито судом за апеляційною скаргою, де відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково - поновити ОСОБА_1 на посаді, яку він обіймав до звільнення (прокурора відділу прокуратури Донецької області), та стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у меншому розмірі - 320 762,00 грн (замість 392 396,42 грн). Тобто, доводи прокуратури, наведені в апеляційній скарзі, зводились виключно до неможливості поновити позивача на рівнозначній посаді в обласній прокуратурі у зв`язку з незавершенням процесу атестації, а також до незгоди з розрахунками суду в частині розміру виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
12.4. Разом з тим, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 рішення суду першої інстанції скасовано повністю, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю. При тому, що за змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування наказу від 03.09.2020 № 871 про звільнення ОСОБА_1 не оскаржувалося відповідачем.
12.5. Подану відповідачем 04.08.2022 заяву про зміну апеляційної скарги у зв`язку з ухваленням Верховним Судом постанови від 14.07.2022 у справі № 200/6875/20-а, на переконання позивача, не можна вважати належною зміною апеляційної скарги, оскільки частиною першою статті 303 КАС України чітко визначено, що доповнення чи зміна апеляційної скарги можлива лише протягом строку на апеляційне оскарження. В той же час, ця заява подана відповідачем після спливу більше ніж семи місяців з моменту закінчення строку на апеляційне оскарження, а апеляційним судом своєю чергою не прийнято жодного процесуального рішення стосовно цієї заяви (поновлення строку на подання заяви або відмови у такому поновленні), а також заперечень позивача стосовно суті цієї заяви.
12.6. За наведених обставин, скаржник наполягає, що суд апеляційної інстанції істотно вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, оскільки взагалі не розглядав питання правильності визначення посади позивача, на якій його має бути поновлено, та розміру виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про що йшлося в апеляційній скарзі.
12.7. В обґрунтування підстав за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми процесуального права, закріпленої в частині першої статті 317 КАС України, яка передбачає вичерпний перелік підстав для скасування рішення, в контексті врахування під час ухвалення рішення апеляційним судом обставини, яка є по суті нововиявленою, - скасування судового рішення, яке слугувало підставою для винесення рішення, яке переглядалося в апеляційному порядку.
12.8. На думку касатора, оскільки постанова Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 200/6875/20-а була винесена після ухвалення судом першої інстанції рішенні у цій справі, то і не могла бути ним врахована, натомість скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду, за визначенням, наведеним у пункті 3 частини другої статті 361 КАС України, може вважатися лише нововиявленою обставиною і перегляд судового рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, з таких підстав є іншою, окремо визначеною процесуальною процедурою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 відкрите касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 16.08.2023 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 КАС України.
14.1. У зв`язку із перебуванням судді Загороднюка А.Г. у відпустці та з метою дотримання строків розгляду справ протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16.08.2023 № 1369/0/78-23, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Білак М.В.
Позиція інших учасників справи
15. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою надіслано до "Електронного кабінету" відповідача 06.04.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
18. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
19. Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
20. З матеріалів справи слідує, що 28.01.2022 Донецька обласна прокуратура направила засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 (складеного в повному обсязі та підписаного 31.12.2021), яка згідно штампу вхідної реєстрації надійшла до суду апеляційної інстанції 16.02.2022.
21. Ця апеляційна скарга подана з підстав неправильного застосування норм матеріального права (статті 235 КЗпП України) та порушень норм процесуального права (статей 2 6 242 КАС України), що призвело до неправильного вирішення спору.
22. В обґрунтування цих підстав, посилаючись на норму частини першої статті 235 КЗпП України, прокуратура наголошувала, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено, натомість поновлення позивача на рівнозначній посаді прокурора прокуратури Донецької області, як про це зазначено у резолютивній частині рішення суду першої інстанції, призводить до невідповідності цього судового рішення вимогам законності, обґрунтованості та правової визначеності.
23. Поруч із цим, апелянт звертав увагу, що судом першої інстанції допущено помилку у розрахунку кількості днів за час вимушеного прогулу (326 замість правильного 325) та розміру середньоденної заробітної плати (1203,67 грн замість правильного 989,96 грн), що у підсумку призвело до невірного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу (392396,42 грн замість правильного 320762,00 грн).
24. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 відкрито апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою, після залишення її без руху у зв`язку із необхідністю доплатити судовий збір.
25. Цією ж ухвалою встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 09.08.2022.
26. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 справа призначена до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
27. Згідно довідки про доставку електронного листа копія ухвали про відкриття апеляційного провадження після без руху в електронному вигляді 14.07.2022 доставлена в електронний кабінет ОСОБА_1 .
28. В установлений ухвалою суду строк позивач 18.07.2022 електронною поштою подав відзив на означену апеляційну скаргу в порядку статті 304 КАС України, де виклав свої доводи незгоди із її аргументами, зокрема, звернув увагу, що апелянтом при обґрунтуванні неправильності застосування судом першої інстанції норм статті 235 КЗпП України не взято до уваги ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2022, якою виправлено описки в резолютивній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2021, серед іншого, змінено абзац третій резолютивної частини рішення, виклавши його в іншій редакції.
29. Далі з матеріалів справи слідує, що 05.08.2022 Донецькою обласною прокуратурою через систему «Електронний суд» подано заяву про зміну апеляційної скарги, за змістом якої апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
30. Ця заява обґрунтована тим, що постановою Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 200/6875/20-а скасоване рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2021, залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021, яким визнано протиправним та скасовано рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження позивачем атестації від 09.07.2020 № 7, та ухвалене нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні цих позовних вимог повністю.
31. З урахуванням наведеного апелянт наголошував, що відповідно до підпункту 2 пункту 19 Розділу ІІ Закону № 113-IX рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є безумовною підставою для звільнення прокурора з посади, а тому наказ прокурора Донецької області від 03.09.2020 № 871-к про звільнення позивача з посади є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстави для визнання його протиправним і скасування відсутні.
32. У цій же заяві про зміну апеляційної скарги Донецька обласна прокуратура просила поновити їй строк на подачу такої заяви, мотивуючи поважність його пропуску тим, що на момент подання основної апеляційної скарги від 27.01.2022 постанови Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 200/6875/20-а не існувало.
33. Своєю чергою ОСОБА_1 , будучи зареєстрованим в системі «Електронний суд», ознайомився із цією заявою у своєму електронному кабінеті та направив суду свої заперечення, де просив відмовити у задоволенні клопотання Донецької обласної прокуратури про поновлення строку на подання заяви про зміну апеляційної скарги та, відповідно, у прийнятті та задоволенні заяви про зміну апеляційної скарги в повному обсязі.
34. Відповідно до частини першої статті 303 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
35. Своєю чергою, строк на апеляційне оскарження визначений статтею 295 КАС України, частиною першою якої, зокрема, установлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
36. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
37. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
38. За обставинами цієї справи суд апеляційної інстанції, не вирішуючи питання щодо прийнятності клопотання Донецької обласної прокуратури від 05.08.2022 про зміну апеляційної скарги у зв`язку із пропуском строку для вчинення такої процесуальної дії, фактично прийняв до розгляду цю заяву та здійснив апеляційний розгляд в межах доводів зміненої апеляційної скарги.
39. Водночас матеріали справи не містять процесуальних рішень суду апеляційної інстанції щодо прийняття судом клопотання відповідача від 05.08.2022 про зміну апеляційної скарги та щодо вирішення питання поновлення строків на його подання.
40. Із змісту постанови суду апеляційної інстанції слідує, що суд, вирішуючи спір у цій справі, не надавав оцінку клопотанню відповідача від 05.08.2022 на відповідність його вимогам статті 303 КАС України та не вирішував питання прийняття змін до апеляційної скарги.
41. Таким чином колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції положень статей 303 та 308 КАС України.
42. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, зокрема, щоб особа була поінформована про порушення справи та її суть.
43. Принцип змагальності в апеляційному провадженні реалізується через визначення меж перегляду судом апеляційної інстанції у частині першій статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
44. Частиною другою статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
45. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини третя та четверта статті 308 КАС України).
46. Іншим основоположним принципом адміністративного судочинства, серед інших, є принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною.
47. Зокрема, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
48. Верховний Суд звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.
49. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
50. Не вирішивши питання щодо меж апеляційного перегляду у встановлений процесуальним законом спосіб, суд апеляційної інстанції не забезпечив стороні позивача можливість надати відзив на ті доводи апеляційної скарги, які фактично були розглянуті судом цієї інстанції, чим порушив принципи змагальності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є істотним порушенням процесу, яке неможливо усунути на стадії касаційного провадження.
51. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
52. Отже, судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що в силу вимог пункту першого частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду цієї інстанції.
53. При цьому, постанова суду касаційної інстанції про направлення справи на новий судовий розгляд не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи (частина шоста статті 353 КАС України).
54. За таких обставин Верховний Суд не надає оцінки доводам касаційної скарги в частині правильності застосування судом апеляційної інстанції норми процесуального права, закріпленої в частині першої статті 317 КАС України.
Висновки щодо розподілу судових витрат.
55. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 353 354 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 200/9093/20-а скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов