Постанова

Іменем України

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 2010/5897/2012

провадження № 61-12816св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Малоданилівська селищна рада Дергачівського районну Харківської області,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2012 року у складі судді Якименко Л. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Малоданилівської селищної ради Дергачівського районну Харківської області (далі - Малоданилівська селищна рада), третя особа - ОСОБА_4 , про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями у порядку спадкування за заповітом, про визнання права власності на грошові вклади у порядку спадкування за законом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно з відповіддю Комунального підприємства технічної інвентаризації «Інвенрос» від 04 липня 2012 року, житловий будинок із надвірними будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , в цілому зареєстрований за ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 13 червня 1989 року, реєстровий № 1-1969. У 1991 році старий будинок знесено та побудовано новий житловий будинок, який в експлуатацію не введений, а право власності на нього не отримано. ОСОБА_5 отримав акт від 10 вересня 1991 року № 187 про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку. Цей акт в бюро технічної інвентаризації не зареєстрував та свідоцтво про право власності на нього не отримав. Будівництво надвірних будівель: душу літ. «З», сараю літ. «И», теплиці літ. «К», є самочинним. За життя ОСОБА_5 склав заповіт від 01 жовтня 2008 року, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради за реєстровим № 726, згідно з яким все належне йому майно, де б таке не знаходилось та з чого б воно не складалось, у тому числі й належний йому житловий будинок із надвірними будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , заповів йому. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим відкрилась спадщина у вигляді вказаного житлового будинку з надвірними будівлями. У встановлений законом шестимісячний строк він звернувся до приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Задоріної В. В. із заявою про прийняття спадщини, проте у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа, свідоцтво про право на спадщину за заповітом він не отримав.

Згідно з технічним висновком, наданим ТОВ «НТК Енерго-Тайм» (державна ліцензія № 591993 серії AB , видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 12 жовтня 2011 року) шифр 9-08\12 про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самочинно побудованих: душу, сараю, теплиці, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що стан конструкцій самочинного будівництва забезпечує несучу здатність, достатню для їхньої експлуатації. Технічний стан будівельних конструкцій самовільно виконаного будівництва відноситься до категорії II-задовільний. Будь-яких суттєвих ознак порушення цілісності конструкцій на момент обстеження не виявлено. Пошкоджень та деформацій несучих та огороджувальних конструкцій та відхилень від архітектурно-будівельних норм не виявлено. Технічний стан будівельних конструкцій будівель забезпечує їхню несучу здатність, достатню для експлуатації. Конструктивні елементи та планування будівлі не суперечать будівельно-технічним, протипожежним, санітарно-гігієнічним вимогам. Інженерно-технічне забезпечення дозволяє постачання об`єкта необхідними для його функціонування ресурсами: газу, води, тепла та електроенергії. Інженерні комунікації об`єкта підключені до джерел току та знаходяться у робочих режимах експлуатації.

Згідно з технічним паспортом, виданим КП технічної інвентаризації «Інвенрос» від 29 травня 2012 року (реєстровий 1-250, інвентаризаційна справа № 25), проведено інвентаризацію домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 . Домоволодіння складається із: житлового будинку літ. «А-1» із верандою літ. «а», ганком літ. «а1» загальною площею 74,30 кв. м, житловою площею 44,0 кв. м, літньої кухні літ. «Б» із тамбуром літ. «б», погреба літ. «В», гаража літ. «Г», оглядової ями 1 літ. «г», сараю літ. «Д», сараю літ. «И», вбиральні літ. «Е», вбиральні літ. «У», душу літ. «З», зливної ями літ. «Ж», теплиці літ. «К», огорожі N1 ,N2 колонки N3. Враховуючи, що будівництво надвірних будівель виконано за власні кошти із власних будівельних матеріалів спадкодавцем, це будівництво не порушує права та інтереси інших осіб, а також відповідає державним будівельним нормам, то суд, відповідно до статей 376 1268 ЦК України може визнати за ним, як спадкоємцем, право власності на вказані будівлі. Крім вказаного спадкового майна, після смерті його батька відкрилась спадщина на грошовий вклад, який знаходиться в філії Харківського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» на рахунку № НОМЕР_2 у сумі 5 516,85 грн та на рахунку № НОМЕР_3 у сумі 5 268,25 грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на самочинне будівництво: житловий будинок літ. «А-1» із верандою літ. «а», ганком літ. «а1» загальною площею 74,30 кв. м, житловою площею 44,0 кв. м, літню кухню літ. «Б» із тамбуром літ. «б», погреб літ. «В», гараж літ. «Г», оглядову яму літ. «г», сарай літ. «Д», сарай літ. «И» (самочинно побудований), вбиральню літ. «Е», вбиральню літ. «У», душ літ. «З» (самочинно побудований), зливну яму літ. «Ж», теплицю літ. «К» (самочинно побудовану), огорожі N1, N2, колонки N3, у порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 , сарай літ. «Д», сарай літ. «И» (самочинно побудований), вбиральню літ. «Е», вбиральню літ. «У», душ літ. «З» (самочинно побудований), зливну яму літ. «Ж», теплицю літ. «К» (самочинно побудовану), огорожі N1, N2, колонки N3, що розташовані на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 актовий запис № 86); визнати за ним право власності на грошовий вклад у розмірі 5 516,84 грн, який знаходиться на рахунку № НОМЕР_5 у філії Ощадного банку України № 326 та на рахунку № НОМЕР_6 у сумі 5 268,25 грн, який знаходиться у філії Харківського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5 ; витребувати у приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Задоріної В. В. довідку про те, хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. «А-1» із верандою літ. «а», ганком літ. «а1», загальною площею 74,30 кв. м, житловою площею 44,0 кв. м та на надвірні будівлі: літню кухню літ. «Б» із тамбуром літ. «У», зливну яму літ. «Ж», огорожі N1, N2 колонку N3, у тому числі на самочинно побудовані сарай літ. «И», душ літ. «З», теплицю літ. «К», що розташовані на АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом. Визнано за ОСОБА_1 право власності на грошові вклади, які знаходяться у філії Харківського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» на рахунку № НОМЕР_7 у сумі 5 516,85 грн та на рахунку № НОМЕР_8 у сумі 5 268,25 грн, у порядку спадкування за заповітом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки будівництво надвірних будівель на АДРЕСА_1 , виконане за власні кошти із власних будівельних матеріалів спадкодавцем, це будівництво не порушує права та інтереси інших осіб, а також відповідає державним будівельним нормам, то відповідно до статей 376 1268 ЦК України на таке будівництво можливо визнати право власності за спадкоємцем померлого ОСОБА_5 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 29 травня 2019 року рішення суду першої інстанції у частині визнання права власності на самочинно побудовані: сарай літ. «И», душ літ. «З», теплицю літ. «К», що розташовані на АДРЕСА_1 , скасовано, у задоволенні вимог у цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що в період шлюбу з ОСОБА_5 , у результаті ремонту домоволодіння істотно збільшилася його вартість внаслідок спільних трудових чи грошових затрат. До суду першої інстанції ОСОБА_4 подавала заяву про визнання позову та розгляд справи за її відсутності від 19 жовтня 2012 року, посвідчену секретарем Малоданилівської сільської ради Харківської області. Доказів того, що таку заяву ОСОБА_4 не підписувала, матеріали справи не містять.Наведені ОСОБА_4 обставини не спростовують той факт, що позивач є спадкоємцем померлого ОСОБА_5 за заповітом та має право на спадщину, яку був позбавлений можливості оформити через відсутність правовстановлюючих документів. Оскільки будинок літ. «А-1» із верандою літ. «а», ганком літ. «а1», загальною площею 74,30 кв. м, житловою площею 44,0 кв. м та на надвірні будівлі: літню кухню літ. «Б» із тамбуром літ. «У», зливну яму літ. «Ж», огорожі N1, N2 колонки N3, що розташований на АДРЕСА_1 , актом від 10 вересня 1991 року № 187 прийняті у експлуатацію у встановленому законом порядку, він не є об`єктом самочинного будівництва. Разом з тим, оскільки сарай літ. «И», душ літ. «З», теплиця літ. «К», є об`єктами самочинного будівництва, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2012року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині визнання за позивачем права власності на житловий будинок літ. «А-1» площею 74,30 кв. м, площею 44,0 кв. м та на надвірні будівлі, у тому числі на самочинно побудовані сарай літ. «И», душ літ. «З», теплицю літ. «К», що розташовані на АДРЕСА_1 , та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що право власності на будинок визнано за позивачем незаконно, з порушенням порядку отримання правовстановлюючого документа на об`єкт будівництва, оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про спроби позивача оформити право власності на будинок та самочинно зведені прибудови до нього у позасудовий спосіб; позивачем неправильно визначений суб`єктний склад учасників справи, позов подано до неналежного відповідача, з неправильно визначеними підставою та предметом: позов заявлено в порядку статті 376 ЦК України до органу місцевого самоврядування за відсутності спору та будь-яких порушень прав позивача з його боку, а інший спадкоємець зазначений в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, в той час, як позов мав бути поданий про визнання права власності на будинок у порядку спадкування за заповітом до іншого спадкоємця, третя особа - орган місцевого самоврядування чи орган державної реєстрації прав. Спадкодавець, перебуваючи у шлюбі, самочинно звів за кошти подружжя надвірні будівлі, але у встановленому законом порядку не звертався до Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про їх збереження та оформлення.

У жовтні 2019 року представник правонаступника позивача - ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що ОСОБА_4 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, а саме доказів того, що у період шлюбу з ОСОБА_5 , у результаті ремонту домоволодіння істотно збільшилася його вартість внаслідок спільних трудових чи грошових затрат.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та рішення апеляційного суду - без змін.

Обставини встановлені судом

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 14 червня 2002 року.

Згідно з відповіддю КП технічної інвентаризації «Інвенрос» від 04 липня 2012 року, житловий будинок із надвірними будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , в цілому зареєстрований за ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 13 червня 1989 року реєстровий № 1-1969. У 1991 році старий будинок знесено та побудовано новий житловий будинок, який в експлуатацію не введено, а право власності на нього не отримано.

Відповідно до акта від 10 вересня 1991 року № 187 про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку будівництво здійснювалось на підставі рішення Малоданилівського сільської ради від 13 лютого 1990 року № 26 та рішення РВК Дергачівського району Харківської області від 24 квітня 1990 року № 152/24. Комісією констатовано закінчення будівництва та прийнято в експлуатацію житловий будинок площею 67,40 кв. м, 8,90 на 9,0 кв. м із прибудовами: 7,4 на 3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Цей акт в бюро технічної інвентаризації ОСОБА_5 не зареєстрував та свідоцтво про право власності на нього не отримав.

ОСОБА_5 самочинно, без розробки належної технічної документації здійснив будівництво надвірних будівель: душу літ. «З», сараю літ. «И», теплиці літ. «К».

За життя ОСОБА_5 склав заповіт від 01 жовтня 2008 року, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за реєстровим № 726, згідно з яким все належне йому майно, де б таке не знаходилось та з чого б воно не складалось, у тому числі й належний йому житловий будинок із надвірними будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 . У заповіті спадкодавець визначив обов`язок надати в довічне безкоштовне користування ОСОБА_4 вказаний жилий будинок із надвірними будівлями.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 .

Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріної В. В., із заявою про прийняття спадщини звернулися син ОСОБА_5 - ОСОБА_1 та дружина спадкодавця - ОСОБА_4 . Проте через відсутність правовстановлюючих документів на майно, свідоцтво про право на спадщину за заповітом не видавалось.

Відповідно до технічного висновку, наданого ТОВ «НТК Енерго-Тайм» (державна ліцензія № 591993 серії АВ , видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 12.10.2013 року) шифр 49-08\12 про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самочинно побудованих: душу, сараю, теплиці, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що стан конструкцій самочинного будівництва забезпечує несучу здатність, достатню для їхньої експлуатації. Технічний стан будівельних конструкцій самовільно виконаного будівництва відноситься до категорії II-задовільний. Будь-яких суттєвих ознак порушення цілісності конструкцій на момент обстеження не виявлено. Пошкоджень та деформацій несучих та огороджувальних конструкцій та відхилень від архітектурно-будівельних норм не виявлено. Технічний стан будівельних конструкцій будівель забезпечує їхню несучу здатність, достатню для експлуатації. Конструктивні елементи та планування будівлі не суперечать будівельно-технічним, протипожежним, санітарно-гігієнічним вимогам. Інженерно-технічне забезпечення дозволяє постачання об`єкта необхідними для його функціонування ресурсами газу, води, тепла та електроенергії. Інженерні комунікації об`єкта підключені до джерел току та знаходяться в робочих режимах експлуатації.

Згідно з технічним паспортом, виданим КП технічної інвентаризації «Інвенрос» від 29 травня 2012 року (реєстровий 1-250, інвентаризаційна справа № 25), проведено інвентаризацію домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 . Домоволодіння, розташоване за вказаною адресою, складається із: житлового будинку літ. «А-1» із верандою літ. «а», ганком літ. «а1» загальною площею 74,30 кв. м, житловою площею 44,0 кв. м, літньої кухні літ. «Б» із тамбуром літ. «б», погреба літ. «В», гаража літ. «Г», оглядової ями літ. «г», сараю літ. «Д», сараю літ. «И», вбиральні літ. «Е», вбиральні літ. «У», душу літ. «З», зливної ями літ. «Ж», теплиці літ. «К», огорожі N1, N2, колонки N3.

18 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т. В. за реєстровим номером № 471.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_1 , що підтверджується актовим записом про смерть від 10 жовтня 2016 року № 14775.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року до участі у справі у якості правонаступника ОСОБА_1 залучено ОСОБА_2 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 травня 2019 року до участі у справі у якості сингулярного процесуального правонаступника позивача, залучено ОСОБА_3 .

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про визнання за позивачем права власності на житловий будинок літ. «А-1» із верандою літ. «а», ганком літ. «а1», загальною площею 74,30 кв. м, житловою площею 44,0 кв. м та на надвірні будівлі: літню кухню літ. «Б» із тамбуром літ. «У», зливну яму літ. «Ж», огорожі N1, N2 колонку N3, що розташовані на АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом, суди попередніх інстанцій, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшли обґрунтованого висновку про те, що належними та допустимими доказами у справі, підтверджується, що позивач є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_5 , який у встановлений законом строк звернувся із заявою про прийняття спадщини, а отже, з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на будинок, визнання права власності на нього за ОСОБА_1 є ефективним способом захисту його прав.

Оцінка аргументів заявника щодо майна, вказаного у заповіті

Відповідно до статті 22 КпШС України, який був чинним до 01 січня 2004 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Установивши, що житловий будинок літ. «А-1» із верандою літ. «а», ганком літ. «а1», загальною площею 74,30 кв. м, житловою площею 44,0 кв. м та на надвірні будівлі,що розташовані на АДРЕСА_1 , побудовані протягом 1990-1992 років і на момент прийняття їх в експлуатацію та ухвалення у цій справі рішення мали ту саму площу, що підтверджується актом від 10 вересня 1991 року № 187 про прийняття в експлуатацію та технічним паспортом від 29 травня 2012 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушених прав ОСОБА_4 , оскільки вказане нерухоме майно є особистою приватною власністю померлого ОСОБА_5

ОСОБА_4 не надала належних і допустимих доказів того, що спірний житловий будинок, який є власністю її покійного чоловіка ОСОБА_5 , за час шлюбу істотно збільшився у своїй цінності внаслідок її трудових або грошових затрат, будь-яких переобладнань та добудов, внаслідок яких змінився б сам будинок як об`єкт нерухомості, не відбулось. При цьому ОСОБА_4 своєю заявою, поданою до суду першої інстанції, визнала позов ОСОБА_1

Відчуження ОСОБА_1 успадкованого ним на підставі заповіту ОСОБА_5 будинку, щодо якої встановлений заповідальний відказ, ОСОБА_3 , не порушує прав ОСОБА_4 , оскільки відповідно до частини другої статті 1238 ЦК України на спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов`язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника.

В інших частинах судові рішення не оскаржувалися, а тому судом касаційної інстанції не переглядаються.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2012року у нескасованій частині та постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик