Постанова

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 201/10071/17

провадження № 61-17146св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2018 року у складі судді Ходаківського М. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 11 лютого 2013 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг № 00006667, за умовами якого позивач передав у розпорядження відповідача об`єкт лізингу - транспортний засіб Audi Q7 3,0 TDI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , а відповідач зобов`язався сплатити суму коштів на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 93 123 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 37 249,20 доларів США.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03 лютого 2017 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення збитків у зв`язку з нікчемністю договору про фінансовий лізинг.

Вважає, що для повернення сторін до попереднього стану відповідач повинен повернути йому новий транспортний засіб Audi Q7 3,0 TDI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 .

Оскільки це зробити неможливо, то відповідач повинен відшкодувати вартість одержаного майна за цінами на момент відшкодування, у зв`язку з тим, що він користувався автомобілем з лютого 2013 року до липня 2016 року (дата вилучення об`єкта лізингу) та за цей період вартість транспортного засобу значно знизилася у зв`язку з його експлуатацією.

Згідно із звітом про оцінку транспортного засобу від 22 серпня 2016 року № 230 ринкова вартість автомобіля Audi Q7 3,0 TDI, 2012 року виробництва, становить 1 408 369,58 грн, що еквівалентно 55 750,52 доларам США.

Для того, щоб повернути позивача до первісного стану відповідач повинен відшкодувати вартість майна у розмірі 972 544,05 грн, що еквівалентно 37 372,48 доларам США.

Враховуючи викладене, ТОВ «Порше Лізинг Україна» просило стягнути з відповідача на свою користь 972 544,05 грн.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі зустрічним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що 11 лютого 2013 року між ним та ТОВ «Порше Лізинг Україна» у простій письмовій формі було укладено договір, який є нікчемним.

На виконання договору за період з 08 жовтня 2014 року до 31 травня 2016 року він перерахував товариству грошові кошти у розмірі 424 443,23 грн, що еквівалентно 21 023,07 доларам США, які ТОВ «Порше Лізинг Україна» повинно повернути йому з урахуванням відповідного курсу валют.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» грошові кошти у розмірі 3 223,78 грн, що станом на 17 травня 2018 року еквівалентно 123,28 доларам США.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» сплачений судовий збір у розмірі 1 762 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 585 912,96 грн, що еквівалентно 21 023,07 доларам США.

Стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір у розмірі 5 859,13 грн.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що з метою повернення сторін до первісного стану до укладення договору лізингу, який є нікчемним, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» підлягає стягненню відшкодування вартості нового автомобіля з урахуванням вартості повернутого автомобіля, який перебував у користуванні, а також з урахуванням сплати відповідачем авансового платежу у розмірі 37 249,20 доларів, в сумі 3 223,78 грн, що станом на 17 травня 2018 року еквівалентно 123,28 доларам США.

Оскільки в судовому порядку встановлено, договір лізингу є нікчемним, суд дійшов також до висновку про необхідність задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на його користь грошових коштів у розмірі 585 912,96 грн, що еквівалентно 21 023,07 доларів США, оскільки згідно з умовами договору про фінансовий лізинг від 11 лютого 2013 року всі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути оплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів у доларах США.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна» залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення грошових коштів з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права щодо застосування позовної давності, оскільки виконання договору про фінансовий лізинг між сторонами розпочалося в лютому 2013 року, а відповідач звернувся із зустрічним позовом до суду у вересні 2017 року, тому пропустив позовну давність, встановлену чинним законодавством у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права.

Також суди не повно та не об`єктивно з`ясували всі обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Відповідачем на укладення договору було сплачено 424 443,23 грн, однак суд першої інстанції задовольнив зустрічні позовні вимоги в сумі 585 912,96 грн. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У листопада 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що застосовуючи положення статті 1212 ЦК України ним в межах трирічного строку стягуються безпідставно набуті товариством кошти, що складаються з періодичних платежів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 лютого 2012 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг № 00006667, за умовами якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало ОСОБА_1 об`єкт лізингу - транспортний засіб Audi Q7 3,0 TDI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_2 , на умовах лізингу: вартість об`єкта лізингу - еквівалент 93 123 доларів США; авансовий платіж - еквівалент 37 249,20 доларів CШA; обсяг фінансування - еквівалент 55 873,80 доларів США; залишкова вартість - 0,00 доларів США; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу - 60 місяців; лізинговий платіж - еквівалент 1 705,94 доларів США; адміністративний платіж - еквівалент 1 396,85 доларів США.

Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в доларах США, визначених вище відповідно до пунктів 6.3., та 2) до пункту 6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Проценти, комісії, інші платежі: у відповідності до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для лізингових платежів/графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування).

Невід`ємною частиною цього договору про фінансовий лізинг є також Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, згідно із пунктом 4.1 яких ТОВ «Порше Лізинг Україна» зберігає за собою право власності на об`єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об`єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли ТОВ «Порше Лізинг Україна» матиме право розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об`єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Згідно з пунктом 5.4. Умов лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об`єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та ТОВ «Порше Лізинг Україна» акта прийому-передачі.

Згідно з актом прийому-передачі до договору лізингу від 11 лютого 2013 року № 00006667, ОСОБА_1 отримав предмет лізингу - Audi Q7 3,0 TDI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_2 , та користувався ним у період з 15 лютого 2013 року до 08 липня 2016 року. Внаслідок експлуатації даного автомобіля його вартість зменшилася.

За період з 08 жовтня 2014 року до 02 березня 2016 року ОСОБА_1 в якості виконання укладеного договору було сплачено 424 443,23 грн, що підтверджується квитанціями, які містяться у матеріалах справи.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року та постановою Верховного Суду від 11 березня 2019 року, встановлено, що спірний договір між сторонами був укладений без додержання вимог закону щодо його нотаріального посвідчення, тому він є нікчемним і не породжує правових наслідків, окрім тих, що пов`язані із його нікчемністю, про що сторонами не заявлялось.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

11 листопада 2019 року справа № 201/10071/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Із матеріалів справи встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року та постановою Верховного Суду від 11 березня 2019 року, договір про фінансовий лізинг від 11 лютого 2013 року № 00006667, укладений між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено без додержання вимог закону щодо його нотаріального посвідчення, тому він є нікчемним і не породжує правових наслідків, окрім тих, що пов`язані із його нікчемністю.

Відповідно до частини другої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

Звертаючись до суду з цим зустрічним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що всі платежі ним сплачувалися з урахуванням їх еквіваленту в доларах США, тому з товариства слід стягнути на його користь 585 912,96 грн, що еквівалентно 21 023,07 доларів США.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частинами першою, другою статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, грошовий еквівалент в іноземній валюті застосовується лише тоді, коли його визначено у зобов`язанні договором або законом.

Згідно з пунктом 6.3 додатку до договору про фінансовий лізинг лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна», відображають справедливу вартість об`єкта лізингу та забезпечують отримання ТОВ «Порше Лізинг Україна» очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну євро/долара США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком) з купівлі та продажу євро/доларів США до української гривні, як буде обрано ТОВ «Порше Лізинг Україна» станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті.

Тобто, умовами договору регулюється грошове зобов`язання щодо сплати лізингоодержувачем грошової суми в еквіваленті 93 123 доларів США - вартості об`єкту лізингу, щомісячного лізингового платежу у розмірі 1 705,94 доларів США, адміністративного платежу - 264,65 доларів США, тобто у цьому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті визначений.

Установлення умовами договору вартості об`єкту лізингу в еквіваленті іноземної валюти, за домовленістю сторін спрямовано на забезпечення отримання ТОВ «Порше Лізинг Україна» очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну долара США, за яким на встановлену дату укладалася угода.

Натомість, сторонами договору було обумовлено, що зобов`язання (вказані вище еквіваленти у доларах США) лізингоодержувача на момент доставки об`єкта лізингу будуть виражені у гривнях у акті прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору про фінансовий лізинг, а наступні розрахунки у гривнях будуть здійснюватись лізингодавцем та вказуватись у рахунках, що підлягають оплаті лізингоодержувачем.

Тобто, порядок виконання зобов`язання відповідно до укладеного сторонами договору встановлено у гривнях, в тому числі щомісячні лізингові платежі визначались у гривні та сплачувались позивачем саме у гривні, тому підстави для перерахування сплаченої суми в еквівалент іноземної валюти - долар США, та стягнення цієї суми за обмінним курсом станом на момент ухвалення рішення відповідно до правил статті 216 ЦК України відсутні.

Кошти, внесені за нікчемним правочином в національній валюті України - гривні, повертаються в національній валюті в тій же сумі, в якій вони були внесені, оскільки в даному випадку договором встановлено порядок виконання грошового зобов`язання саме у гривні, а також обумовлено порядок визначення платежів за договором щодо об`єкту лізингу, вартість якого встановлена в іноземній валюті.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 211/2242/17 (провадження № 61-41773св18), від 25 вересня 2019 року у справі № 750/11600/16-ц (провадження № 61-34771св18) та від 16 березня 2020 року у справі № 755/14119/16-ц (провадження № 61-849св18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій на зазначене вище уваги не звернули, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ «Порше Лізинг Україна» коштів у гривні, з урахуванням обмінного курсу валюти в доларах США на час ухвалення рішення суду, оскільки за змістом статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину поверненню підлягає саме те, що сторона отримала на виконання цього договору в натурі.

Із матеріалів справи встановлено, що лізингові платежі були внесені у національній валюті України - гривні, тому з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 підлягають сплачені ним грошові кошти у розмірі 424 443,23 грн.

Відповідно до статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення про задоволення зустрічних позовних вимог, дійшов помилкового висновку стягнення з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 585 912,96 грн, що еквівалентно 21 023,07 доларам США.

Тому рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2018 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у зазначеній частині підлягають зміні шляхом зменшення розміру стягнутих з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 грошових коштів з 585 912,96 грн до 424 443,23 грн.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2018 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2019 року в частині позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів не оскаржувалися, тому Верховним Судом не переглядаються.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2019 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про стягнення грошових коштів змінити.

Зменшити розмір стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 грошових коштів із 585 912 гривень 96 копійок до 424 443 гривень 23 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська