№ 201/10707/15 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 201/10707/15

провадження № 61-37936св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кедр»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 02 листопада 2016 року у складі судді

Ходаківського М. П. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 рокуу складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є., та касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 рокуу складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро», банк) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» (далі - ТОВ «Кедр Еспрессо Хаус»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр» (далі - ТОВ «Кедр»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс» (далі - ТОВ «Фудсервіс») про стягнення заборгованості.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 22 серпня 2005 року між ЗАТ КБ «Кредит Дніпро», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро», та ТОВ «Кедр» укладений договір № 220805-О про надання кредитної лінії у вигляді овердрафту. В подальшому між сторонами укладено додаткові договори до зазначеного кредитного договору, якими змінено його умови, в тому числі додатковий договір від 22 лютого 2011 року, яким зазначеному кредитному договору присвоєно новий номер 220805-КЛМ, додатковий договір від 14 червня 2012 року № 140612, яким було узгоджено нову редакцію кредитного договору.

30 грудня 2013 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Кедр» укладений договір № 301213 про зміну кредитного договору від 22 серпня 2005 року

№ 220805-КЛМ, відповідно до якого позичальник отримав кредит у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії у національній валюті України та в іноземній валюті з лімітом кредитування у розмірі

5 450 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом згідно умов кредитного договору, з кінцевим терміном повернення до 25 грудня

2014 року.

Згідно із заявами-зобов`язаннями від 22 лютого 2011 року, ТОВ «Кедр» звернулося до банку про надання кредиту у розмірі 3 320 000,00 грн та 268 158,85 доларів США, який був наданий банком у зазначеному розмірі, що підтверджується меморіальними ордерами від 23 лютого 2011 року

№ К/41750 та № К/41751.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 22 серпня 2005 року між ЗАТ КБ «Кредит Дніпро», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро», та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладені договори поруки № 220805-П/1, № 220805-П/2, та в подальшому договори про внесення змін до договорів поруки, відповідно до яких відповідачі поручилися перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 22 серпня 2005 року у повному обсязі.

21 грудня 2009 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Кедр Еспрессо Хаус» укладені договір поруки № 211209-П, та в подальшому договори про внесення змін до договору поруки, відповідно до яких поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 22 серпня 2005 року у повному обсязі.

30 грудня 2013 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Фудсервіс» укладені договір поруки № 301213-П, та в подальшому договори про внесення змін до договору поруки, відповідно до яких поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 22 серпня 2005 року у повному обсязі.

Посилаючись на те, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, станом на 20 червня 2015 року виникла заборгованість з повернення кредитних коштів у гривні, що становить 6 107 244,15 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 826 606,31 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом -

972 661,06 грн, пеня - 852 405,51 грн, інфляційні втрати - 1 455 571,27 грн, а також заборгованість з повернення кредитних коштів у доларах США, що становить 306 375,00 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 268 158,85 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 38 261,15 доларів США, пеня - 1 498 326,81 грн, ПАТ «Банк Кредит Дніпро» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у зазначеному розмірі.

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Банк Кредит Дніпро», третя особа - ТОВ «Кедр», про визнання договору недійсним.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що про існування договору від 30 грудня 2013 року № 301213 про зміну умов договору поруки від 22 серпня

2005 року № 22085-П/1, вона дізналася лише після отримання копії первісної позовної заяви. Зазначений додатковий договір вона з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» не укладала, підпис на договорі виконаний від її імені іншою особою.

Посилаючись на наведене, просила визнати недійсним договір від 30 грудня 2013 року № 301213 про зміну договору поруки від 22 серпня 2005 року

№ 22085-П/1, укладений між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня

2016 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Кедр», ТОВ «Кедр Еспрессо Хаус», ТОВ «Фудсервіс».

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня

2016 року до участі у справі, як третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ТОВ «Кедр».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2016 рокупозов ПАТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2005 року у розмірі

7 605 570,96 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 826 606,31 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 972 661,06 грн, пеня за несплаченим кредитом - 677 947,05 грн, пеня за несплаченими процентами за користування кредитом - 174 458,46 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту - 1 192 369,14 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 263 202,13 грн, пеня за несплаченим кредитом - 1 373 879,47 грн, пеня за несплаченими процентами - 124 447,34 грн та 306 375,00 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 268 158,85 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 38 216,15 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2005 року у розмірі

7 605 570,96 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 826 606,31 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 972 661,06 грн, пеня за несплаченим кредитом - 677 947,05 грн, пеня за несплаченими процентами за користування кредитом - 174 458,46 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту - 1 192 369,14 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 263 202,13 грн, пеня за несплаченим кредитом - 1 373 879,47 грн, пеня за несплаченими процентами - 124 447,34 грн та 306 375 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 268 158,85 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 38 216,15 доларів США.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник неналежно виконував умови кредитного договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 20 червня 2015 року становить 7 605 570,96 грн та 306 375,00 доларів США, а тому позовні вимоги ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до поручителів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими. Суд відхилив доводи про застосування позовної давності, посилаючись на те, що позичальником та поручителями не погашено заборгованість за кредитним договором, розмір процентів та пені позивачем нараховано починаючи з

2014 року, а тому строк звернення до суду за захистом порушеного права не пропущено. Щодо поданого представником відповідача ОСОБА_1 зустрічного позову, суд вказав, що не вирішував питання про прийняття його до спільного розгляду з позовною заявою ПАТ «Банк Кредит Дніпро», оскільки позивач за зустрічним позовом у судове засідання не з`явився, у судовому засіданні не заявив про пред`явлення та розгляд зустрічного позову, хоча таке право належить виключно йому, а тому суд не має права на власний розсуд вирішувати питання про прийняття зустрічного позову.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2016 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом змінено, зменшено суму заборгованості з 7 605 570,96 грн до 2 826 606,31 грн, та з 306 375 доларів США до 268 158,85 доларів США.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, а тому позовні вимоги ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, проте суд неправильно визначив розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів, зокрема не звернув увагу, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року у справі № 904/8909/16 встановлено, що позичальник частково здійснив сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 493 393,69 грн та, що розмір заборгованості позичальника становить відповідно 2 826 606,31 грн та 268 158,85 доларів США, яку суд стягнув солідарно з ТОВ «Кедр», ТОВ «Кедр Еспрессо Хаус» та з ТОВ «Кедр», ТОВ «Фудсервіс». Суд відхилив посилання ОСОБА_2 про не застосування судом першої інстанції позовної давності, зазначивши, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше 25 грудня 2014 року, банк звернувся з позовом до суду 24 червня 2015 року, тобто в межах позовної давності.

Узагальнені доводи касаційних скарг та аргументів інших учасників справи

У червні 2018 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 , у якій заявник просив скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Банк Кредит Дніпро» відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження надання позичальнику кредитних коштів та наявності у нього заборгованості за кредитним договором від 22 серпня 2005 року № 220805-КЛМ у заявленому банком розмірі, зокрема в матеріалах справи відсутні докази зміни назви договору про надання кредитної лінії у вигляді овердрафту № 22085-0 на кредитний договір № 22085-КЛМ, а також відсутня редакція кредитного договору № 22085-КЛМ станом на дату його укладання (22 серпня 2005 року), що унеможливлює встановлення ліміту кредитування, процентної ставки за користування кредитними коштами, поряду їх сплати та кінцевого терміну повернення кредиту. Суди попередніх інстанцій не перевірили наявність у позивача ліцензії на здійснення валютних операцій та правомірність нарахування позивачем заборгованості в іноземній валюті. Крім того, в матеріалах справи відсутні виписки з особових рахунків або будь-які інші докази, з яких можна було б встановити дати та суми повернутих позичальником коштів. Зазначав, що надані банком копії меморіальних ордерів не є належними та допустимими доказами надання позичальнику кредиту, оскільки вони не відповідають вимогам, визначеним у Положенні про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженому постановою Правління Національного банку України

від 18 червня 2003 року № 254, не містять підпису уповноваженої особи банку із зазначенням посади, прізвища, ім`я та по батькові, зазначені на них дати видачі ордерів (23 лютого 2011 року) та дати штампів банку (17 червня

2015 року) не співпадають. Суди не звернули увагу, що згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, нарахування заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами у національній валюті почалося з 01 березня 2014 року, тоді як стверджував позивач, кредит у гривні позичальнику було надано 23 лютого 2011 року. Крім того, згідно з наданим банком розрахунком, розмір заборгованості за кредитним договором з повернення кредитних коштів у гривні становить

6 107 244,15 грн, проте банк просив стягнути заборгованість у розмірі 7 605 570,96 грн. Згідно з умовами договору поруки та додаткових угод до нього, з 15 червня 2011 року відповідальність поручителя обмежена лімітом кредитування у розмірі 5 450 000,00 грн, а тому нарахування банком заборгованості по тілу кредиту (як у національній так і в іноземній валюті) у розмірі, що перевищує зазначений ліміт, є підставою для припинення поруки на підставі частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у зв`язку з збільшенням обсягу відповідальності поручителя. Суди також не урахували правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-149цс14, відповідно до якого, якщо умовами кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому і початок перебігу позовної давності щодо кожного чергового платежу починається з моменту порушення строку його погашення. Ураховуючи, що банк звернувся до суду 24 червня 2015 року, до вимог про стягнення щомісячних платежів, які мали бути сплачені до 24 червня 2012 року підлягає застосуванню позовна давність. Вказував на те, що суди не звернули увагу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня

2017 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 02 серпня 2006 року з підстав недоведеності банком наявності у позичальника заборгованості за кредитним договором. У порушення норм процесуального права, суд першої інстанції належним чином не повідомив його про час та місце розгляду справи, чим позбавив його можливості реалізувати свої процесуальні права та доводити неправомірність заявлених до нього позовних вимог. Суд безпідставно залишив поза увагою поданий ОСОБА_1 зустрічний позов про визнання недійсним договору від 30 грудня 2013 року № 301213 до договору поруки від 22 серпня 2005 року № 220805-П/1, проте апеляційний суд на зазначені істотні порушення норм процесуального права, не звернув увагу, а також необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання його представника про призначення у справі судової економічної експертизи щодо визначення реального розміру заборгованості за кредитним договором, і безпідставно прийняв до уваги докази, долучені банком до відзиву на апеляційну скаргу, які не надавалися ним до суду першої інстанції.

У липні 2018 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Банк Кредит Дніпро», у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2016 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив розмір заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідачів, посилаючись на часткове погашення позичальником кредиту у розмірі 493 393,69 грн, оскільки вони були враховані у наданому банком розрахунку заборгованості. Крім того, банк звернувся до суду з позовом до поручителів у межах визначеного статтею 559 ЦК України шестимісячного строку. Крім того, відповідно до умов договорів поруки від 22 серпня 2005 року, з урахуванням внесених до них змін та доповнень, строк чинності поруки складає 10 років.

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ПАТ «Банк Кредит Дніпро», у якому позивач зазначив, що доводи касаційної скарги спростовуються зібраними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, та ухвалив законне і обгрунтоване рішення, яке суд апеляційної інстанції необгрунтовано змінив.

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому він зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для їх скасування.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Банк Кредит Дніпро», справу витребувано з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів а порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційних скарг, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційних скаргах, відзиві та відповіді на відзив доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

22 серпня 2005 року між ЗАТ КБ «Кредит Дніпро», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро», та ТОВ «Кедр» укладений договір про надання кредитної лінії у вигляді овердрафту № 220805-О. У подальшому між сторонами укладено додаткові договори до зазначеного кредитного договору, якими змінено умови кредитного договору, в тому числі додатковий договір від 22 лютого 2011 року, відповідно до якого кредитному договору присвоєно новий номер 220805-КЛМ, а також додатковий договір від 14 червня

2012 року № 140612, яким було узгоджено нову редакцію кредитного договору.

2014 року.

18 квітня 2013 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Кедр» укладений договір № 180413 про зміну кредитного договору від 22 серпня 2005 року

№ 220805-КЛМ, відповідно до якого процентні ставки за користування кредитами встановлюються у розмірі: 23,5 процентів річних, що надані у гривні та 12 процентів річних за користування кредитними коштами, що надані в доларах США. Сторони також домовились, що у разі прострочення повернення кредиту плата за користування кредитом у період, який починається на наступний день за днем не погашення кредиту згідно цього Договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється у розмірі: 28,5 процентів річних за користування кредитними коштами наданими в гривні та 17 процентів річних за користування кредитними коштами, що надані в доларах США.

Відповідно до заяв-зобов`язань від 22 лютого 2011 року ТОВ «Кедр» звернулося до банку про надання кредиту в розмірі 3 320 000,00 грн та 268 158,85 доларів США, який був наданий банком у зазначеному розмірі, що підтверджується меморіальними ордерами від 23 лютого 2011 року

№ К/41750 та № К/41751.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 22 серпня 2005 року між ЗАТ КБ «Кредит Дніпро», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро», та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладені договори поруки № 220805-П/1, № 220805-П/2, та в подальшому договори про внесення змін до договорів поруки, відповідно до яких поручителі поручилися перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 22 серпня 2005 року у повному обсязі.

З наданого ПАТ «Банк Кредит Дніпро» розрахунку заборгованості убачається, що станом на 20 червня 2015 року заборгованість ТОВ «Кедр» з повернення кредитних коштів у гривні становить 6 107 244,15 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 826 606,31 грн; заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 972 661,06 грн, нарахована пеня - 852 405,51 грн, інфляційні втрати - 1 455 571,27 грн, заборгованість з повернення кредитних коштів у доларах США становить 306 375 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 268 158,85 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 38 261,15 доларів США, та нарахована пеня - 1 498 326,81 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12 грудня

2016 року у справі № 904/8909/16 задоволено позов ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Кедр», ТОВ «Кедр Еспрессо Хаус», ТОВ «Фудсервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто солідарно з ТОВ «Кедр», ТОВ «Кедр Еспрессо Хаус» на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 826 606,31 грн та

268 158,85 доларів США. Стягнуто солідарно з ТОВ «Кедр», ТОВ «Фудсервіс» на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 826 606,31 грн та 268 158,85 доларів США.

Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, зараз і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із статтями 525 та 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідачів на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро», апеляційний суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року у справі № 904/8909/16 встановлено, що ТОВ «Кедр» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором сплатило 493 393,69 грн, та наявності у позичальника заборгованості за кредитним договором у розмірі

2 826 606,31 грн та 268 158,85 доларів США.

Разом з тим, апеляційний суд не звернув увагу на те, що ПАТ «Банк Кредит Дніпро» звертаючись з позовом до господарського суду, просило стягнути з позичальника ТОВ «Кедр» та поручителів ТОВ «Кедр Еспрессо Хаус» і ТОВ «Фудсервіс» заборгованість лише за тілом кредиту без урахування процентів та нарахованої пені.

Суди попередніх інстанцій також не звернули увагу на направлені ПАТ «Банк Кредит Дніпро» учервні 2014 року та березні 2015 року на адресу поручителів вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, а отже не перевірили, коли настало повне виконання зобов`язання за кредитним договором та обгрунтованість нарахованої банком заборгованості за кредитним договором з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), відповідно до яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 123 ЦПК України 2004 року відповідач має право пред`явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Згідно з статтею 124 ЦПК України 2004 року зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 119 і 120 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

ОСОБА_1 , скориставшись передбаченим цивільним процесуальним законодавством правом, подала зустрічний позов до канцелярії суду.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що суд першої інстанції у порушення норм процесуального права не вирішив питання про прийняття до спільного розгляду зустрічного позову, не перевірив відповідність зазначеного позову вимогам статей 119 і 120 ЦПК України

2004 року, та не прийняв відповідного процесуального рішення. В оскаржуваному судовому рішенні суд мотивував неприйняття зустрічного позову тим, що ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася і не заявила про його розгляд, що на думку суду, позбавляє його можливості на власний розсуд визначитися з його прийняттям.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи в суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним нового судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 02 листопада 2016 року та постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 03 травня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко