№ 201/11527/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 201/11527/21

провадження № 61-8803св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Демидової С. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , в якому просила суд зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у комунальну власність міста, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованих будівлі гаражу та паркану, що розташовані на цій земельній ділянці.

Позовна заява Дніпровської міської ради мотивована тим, що рішенням Дніпровської міської ради від 21 жовтня 2020 року № 101/62 надано ОСОБА_5 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для обслуговування металевого гаражу по його фактичному розміщенню. З цього рішення вбачається, що на земельній ділянці, площею 0,0021 га, у АДРЕСА_1 розташовано металевий гараж.

16 червня 2021 року до департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради звернувся ОСОБА_4 щодо самовільно зайнятої земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 20 серпня 2021 року № 7/1-0821, виготовленого департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, на зазначеній земельній ділянці, огородженій цегляною та металевою огорожами, розташовано капітальний гараж, який орієнтовно знаходиться на місці гаражу, позначеного як літ. «З», згідно з технічним паспортом, виготовленим фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6 ) станом на 09 березня 2021 року.

Отже, власником домоволодіння АДРЕСА_1 незаконно розширено межі земельної ділянки за зазначеною адресою шляхом перенесення паркану та будівництва капітального гаражу на земельній ділянці, дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж якої в натурі для обслуговування металевого гаражу надано ОСОБА_4 . Згідно інформації Публічної кадастрової карти України земельна ділянка не сформована.

У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні записи щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 16 листопада 2020 року № С-45/1, цивільно-правові угоди між міською радою та фізичними особами щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1 не укладались.

Таким чином, зазначена земельна ділянка під будівництво не надавалась, право власності чи користування на неї також не оформлювалося. Отже, земельна ділянка, на якій розташовано спірний об`єкт нерухомого майна, належить територіальній громаді м. Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, та віднесена до земель комунальної власності відповідно до вимог статей 80 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), та статей 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року, у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що 11 червня 2021 року за ОСОБА_2 вже було зареєстровано право спільної часткової власності на 159/300 частки житлового будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 174,3 кв. м, житловою площею 117,6 кв. м, зокрема: житловий будинок літ. «Б-1»; сарай літ. «В»; сарай літ. «Г»; гараж літ. «Д»; навіс літ. «Е»; гараж літ. «З»; літня кухня літ. «И»; навіс літ. «К»; споруди № 1-12; замощення 1-111, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 8-4320, виданого 21 вересня 1996 року державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Царейко М. С. Дане домоволодіння розташоване на земельній ділянці, площею 0,0990 га, кадастровий номер 1210100000:03:251:0022, із цільовим призначення для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Отже, спірний гараж збудовано у 1990 році та придбано ОСОБА_2 разом із частиною домоволодіння АДРЕСА_1 , що було зареєстровано відповідно до законодавства, чинного на час придбання нерухомості.

Крім того, суди вказали, що Дніпровська міська рада у позові не зазначила, який саме конкретно гараж на АДРЕСА_1 необхідно знести, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вказаною адресою розташовано два гаражі літ. «Д» та літ. «З».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2023 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга Дніпровської міської ради мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції до спірних правовідносин застосовані вимоги статей 254 260 267 ЦК України, які не підлягали до застосуванню, а стаття 152 ЗК України, частина перша статті 317, статті 321 391 ЦК України навпаки не застосовані, однак підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Також, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що на час звернення ОСОБА_4 до Дніпровської міської ради щодо розроблення проекту землеустрою та технічної документації, зокрема у 2020 році, не було жодного підтвердження щодо узаконення спірного гаражу літ. «З», розташованого на АДРЕСА_1 , до того ж земельна ділянка не мала кадастрового номеру.

Підставою касаційного оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) та у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 569/21350/18 (провадження № 61-22552св19), від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18 (провадження № 61-19765св19), від 22 лютого 2022 року у справі № 203/5561/16 (провадження № 61-14898св21), від 08 березня 2023 року у справі № 199/2943/20 (провадження № 61-11930св22), а також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, зокрема недослідження зібраних у справі доказів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , від імені яких діє адвокат Скочко О. А., подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просили суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 вересня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, площею 0,0021 га, розташованої у АДРЕСА_1 , зазначена ділянка сформована, кадастровий номер 1210100000:03:251:0001, із цільовим призначенням: для улаштування металевого гаража.

Рішенням Дніпровської міської ради від 21 жовтня 2020 року № 101/62 надано дозвіл на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж ділянок в натурі для обслуговування металевих гаражів по їх фактичному розміщенню у м. Дніпро, зокрема ОСОБА_4 площею 0, 0021 га на АДРЕСА_1 .

16 листопада 2020 року виконуючим обов`язки директора департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надано відповідь на звернення ОСОБА_4 , в якій зазначено, що станом на 12 листопада 2020 року за результатами пошуку за адресою земельної ділянки у Системі не виявлено реєстраційних записів щодо цивільного-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 .

26 березня 2021 року заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директором департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на звернення ОСОБА_4 повідомлено, що відповідно до Правил благоустрою території міста Дніпра, затверджених рішенням міської ради від 27 листопада 2013 року № 44/43, та Порядку здійснення з контролю за утриманням у належному стані, збереженням, відновленням та упорядкуванням об`єктів благоустрою міста Дніпра з урахуванням особистостей їх використання, затвердженого рішенням міської ради від 27 червня 2012 року № 26/25, провідними спеціалістами Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 , за результатами якого встановлено, що на цій ділянці знаходиться нерухоме майно, демонтаж якого згідно зі статтею 376 ЦК України може бути здійснено виключно на підставі рішення суду.

22 червня 2021 року до директора департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради звернувся ОСОБА_4 щодо самовільного захоплення земельної ділянки в районі буд. АДРЕСА_1 .

Актом обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 20 серпня 2021 року № 7/1-0821 встановлено, що на земельній ділянці існує капітальний гараж, який орієнтовано знаходиться на місці гаражу, позначеного як літ. «З», згідно з технічним паспортом виготовленим ФОП ОСОБА_6 станом на 09 березня 2021 року.

Згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 07 жовтня 1997 року, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26 грудня 2018 року та актом розрахунку часток об`єкту нерухомого майна, виданого 09 березня 2021 року, ОСОБА_3 належить 94/300 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 07 жовтня 1997 року та акта розрахунку часток об`єкту нерухомого майна від 09 березня 2021 року, ОСОБА_1 належить 47/300 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

Згідно з договором купівлі-продажу від 21 вересня 1996 року та з актом розрахунку часток об`єкту нерухомого майна від 09 березня 2021 року ОСОБА_2 є власником 159/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 .

09 березня 2021 року ФОП ОСОБА_6 здійснено розрахунок часток об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі заяви співвласників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Частки змінилися за рахунок зміни статусу квартири на будинок садибного типу.

У фактичному користуванні ОСОБА_2 знаходиться в цілому квартира АДРЕСА_2 у житловому будинку літ. «Б-1»; прибудова літ. «Б1-1»; прибудова літ. «б 3-1»; приміщення поз. 1-1-1-7, загальною площею 94,4 кв.м; гараж літ. «3» з погребом літ. «під 3»; літня кухня літ. «И», площею 20,2 кв. м; навіс літ. «К», площею 15,4 кв. м; споруди № 7-11; замощення ІІ, ІІІ, загальною площею 156,8 кв. м, частка об`єкту складає 159/300 частки.

У фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 , в яку входить: житловий будинок літ. «Б-1»; тамбур літ. «б1-1»; прибудова літ. «б2-1»; приміщення поз 2-1-2-9, загальною площею 79,9 кв. м; сарай літ. «В», площею 18,0 кв. м; сарай лі. «Г», площею 4,9 кв. м; гараж літ. «Д», з оглядовою ямою літ. «під Д», площею 28,1 кв. м; навіс літ. «Е». площею 6,5 кв. м; споруди № 1-6, 12; замощення 1, загальною площею 137,4 кв. м, частка об`єкту складає 47/300 частки.

У фактичному користуванні ОСОБА_3 знаходиться 2/3 частки квартири АДРЕСА_3 , в яку входить: житловий будинок літ. «Б-1»; тамбур літ. «б1-1»; прибудова літ. «б2-1»; приміщення поз 2-1-2-9, загальною площею 79,9 кв. м; сарай літ. «В», площею 18,0 кв. м; сарай літ. «Г», площею 4,9 кв. м; гараж літ. «Д» з оглядовою ямою літ. «під Д», площею 28,1 кв. м; навіс літ. «Е», площею 6,5 кв. м; споруди № 1-6, 12; замощення 1, загальною площею 137,4 кв. м, частка об`єкту складає 94/300 частки.

11 червня 2021 року за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на 159/300 частки житлового будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 174,3 кв. м, житловою площею 117,6 кв. м, зокрема: житловий будинок літ. «Б-1»; сарай літ. «В»; сарай літ. «Г»; гараж літ. «Д»; навіс літ. «Е»; гараж літ. «З»; літня кухня літ. «И»; навіс літ. «К»; споруди № 1-12; замощення 1-111, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі - продажу, серія та номер 8-4320, виданого 21 вересня 1996 року державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Царейко М. С.

Дане домоволодіння розташоване на земельній ділянці, площею 0,0990 га, кадастровий номер 1210100000:03:251:0022, із цільовим призначення для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Дніпровської міської ради не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до пунктів а, б, в, г статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 125 126 ЗК України).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Згідно з частинами першою, четвертою та сьомою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У справі, що переглядається в касаційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи і сторонами те, що 11 червня 2021 року за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на 159/300 часток житлового будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 174,3 кв. м, житловою площею 117,6 кв. м, зокрема: житловий будинок літ. «Б-1»; сарай літ. «В»; сарай літ. «Г»; гараж літ. «Д»; навіс літ. «Е»; гараж літ. «З»; літня кухня літ. «И»; навіс літ. «К»; споруди № 1-12; замощення 1-111, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 8-4320, виданого 21 вересня 1996 року державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Царейко М. С.

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, площею 0,0990 га, кадастровий номер 1210100000:03:251:0022, у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТОВ «Геоспектр-7», земельна ділянка обмежена лініями вулиць Сірка і Чонгарської, з інших боків знаходяться землі Дніпровської міської ради. План розміщення будівель та споруд у технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1 відповідає вказаному кадастровому плану.

Згідно з статтею 120 ЗК України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

З аналізу даної норми слідує, що земельна ділянка, на якій знаходиться об`єкт нерухомості, право власності на який зареєстровано відповідно до закону, не може бути передана будь-яким чином особі іншій, ніж власнику такого майна.

Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що зазначена необхідна технічна документація була виготовлена та надана відповідачам лише в січні 2022 року (т. 1, а. с. 97-120).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що спірний гараж збудовано в 1990 році та придбано ОСОБА_2 разом із частиною домоволодіння АДРЕСА_1 , що зареєстровано відповідно до вимог чинного на час придбання нерухомості законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечить висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Клопотання Дніпровської міської ради про проведення розгляду справи за участю представника Дніпровської міської ради безпідставне, так як справа не призначається до розгляду, а судове рішення ухвалюється у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження згідно із статтею 401 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник